ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1
м. Київ
14 грудня 2017 року 09:11 № 2а-5815/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргіл» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, за участю Прокуратури Печерського району міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій,
У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргіл», (надалі - позивач або ТОВ «АТ Каргіл»), звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, надалі - відповідач) від 17 січня 2012 року № 0000020700 та № 0000030700.
У жовтні 2012 року через канцелярію суду від судді Окружного адміністративного суду м. Києва Аблова Є.В. надійшла справа №2а-12249/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргіл" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС (правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) про визнання протиправними дій з проведення позапланової документальної виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «АТ Каргілл» вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податкових зобов'язань із податку на додану вартість за період 2009-2011 років по взаємовідносинах із контрагентами (акт від 13.08.2012р. № 754/40-50/23-20/20010397) та визнання протиправними дій з оформлення такої перевірки для вирішення питання щодо об'єднання зі справою №2а-5815/12/2670.
18.10.2012 р. в судовому засіданні судом було прийнято рішення об'єднати до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи № 2а-2249/12/2670 та №2а-5815/12/2670 з присвоєнням об'єднаним справам загального номеру 2а-5815/12/2670 для спільного подальшого розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що дії відповідача при проведенні позапланової документальної виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «АТ Каргілл» вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податкових зобов'язань із податку на додану вартість за період 2009-2011 років по взаємовідносинах із контрагентами є протиправними, висновки, викладені в акті перевірки є помилковими, а спірні податкові повідомлення - рішення не ґрунтуються на нормах матеріального права, а відтак підлягають скасуванню. Позивач зазначав, що реальність його операцій у 2009-2011рр. з контрагентами ПСП «АВА», ФГ «Агіос», ТОВ «Агро АГ», ТОВ «Агро Трансконтинент», ПП «Агро-Адмірал», ТОВ «АГРО-БУМ», ТОВ «Агро-Колос», ПП «АГРОКОНТРАКТ ХАРКІВ», ПП «АГРОПРОД-ДОНБАС», ПАП «Агропродсервіс», ТОВ Агропромислова компанія «Лебедин», ПВК «Агрорезерв», ТОВ «Агрофірма «Мічуріна», ТОВ «АКМА-СЕРВІС», ТОВ АПК «АЛЯ», ПП «Альянсагротрейд», ТОВ «АМАРАНТ», ТОВ «РАМБУРС-ТРАЙГОН», ТОВ «Аннона Центр», ТОВ «Баришівська Зернова Компанія», ПП «Блок Баг Сістемс», ПРАТ «Богуславське ХПП», ПП «Велес Агро плюс», ТОВ «Верховцевський елеватор», ТОВ «Вітек Груп», СФГ «Влана», ПП «Ганеша-люкс», ТОВ «ГІДРОСФЕРА-ДНЕПР», ПП «Граунд», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Діас-Агро», ФОП ОСОБА_4, СФГ «Дмитро», ТОВ «Донбас Інвест Гарант», ТОВ «Донецьк Агро-Маркет», ДВНЗ «Донецький державний аграрний технікум», ФОП ОСОБА_6, ФГ «Едем», ТОВ «Експаком», ТОВ «Зернова компанія «Агромир», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Імпульс Електронік», ТОВ «Інвест-Південь», ТОВ «СТОВ Інгулкам'янське», ДП «Інтертек Україна», ТОВ «Ковальзернотрейд», СТОВ «Колос», ТОВ «Колосаль Пампс», ПСП «Комсомолець», ТОВ «Констракшн Солюшнз», Костянтинівська державна сортодослідна станція, ТОВ «Крафт-Плюс», ПП «Комерційна фірма «Зернопласттрейд», ПП «Лабтек», ПП «Лєда», ФГ «Лідер», ТОВ ВКФ «Локі-МБК», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Мактешим-Аган Україна», ТОВ «Маріупольська птахофабрика», ТОВ «Метал-Трейд Україна», ПрАТ «Михайлівський райагропостач», ТОВ «Нікопольська зернова компанія», ПП «Ніктрансагро», ТОВ «Новік Порт Сервіс», ТОВ «Оксамит Таврії», СФГ «Олександрівське», ТОВ «Пальміра Агро», ФОП ОСОБА_8, ПП «Перша кіровоградська зерноторгова система», ДП Радгосп-завод «Плодове», ТОВ «Пожарсенал», ТОВ «ТД «Промінвестгрупп», СФГ «Родос», ТОВ «Розетка.УА», ПП «Романівське», ПП «Рубін 2009», ТОВ «Самойлівський елеватор», ФГ «САН», ТОВ «Компанія «Скіф-ХХХ», ТОВ «Спільне підприємство Рисоіл Термінал», СТОВ «Старт», ТОВ «СГТ ім. Б. Хмельницького», ПП АФ «Т.В.К.», ТОФ ТД «Амвросіївський», ТОВ ТД «Дельфін», ТОВ «КМ Партнери», ТОВ ТЕК «Зектер», ТОВ «Терралайн», ТОВ «Тесла-Монтаж», ТОВ «ТЗК», ТОВ «Торговий дім Трирема», ТОВ «Трансекспрес», ТОВ «Трансоіл», ТОВ «Трігла», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Українська інвестиційна компанія «Кепітал Інвест», ТОВ «Укрметалургтранс», ТОВ «Укрмортранссервіс», ТОВ «Управління персоналом», ППФ «Зерно-Маркет», ФГ «Хірлюк і К», ФОП ОСОБА_9, ПП «Югтрансагро», ФОП ОСОБА_10, ТОВ «БТ-ТДМ» ТОВ («Юпеко-Юкрейн Пест Контрол»), ФГ «Ющенко», ПП «Агроресурс-Південь», ТОВ «Чаплинський комбікормовий завод», ПП «Таврія-Агро-Н», ТОВ «Компанія ФАРМКО», ТОВ «Агроінвест», ТОВ «Агропрод-Донбас», ТОВ «Фірма «Давос», СТОВ «Інгулокам'янське», ТОВ «ТД «Амвросіївський», ТОВ «Укренергобуд», СФГ «Ющенко», ТОВ «Таврійська зернова компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест», ПП «Романовське» підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами, зокрема, договорами, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками, довідками банку про перерахування коштів на рахунок контрагентів, товарно-транспортними та залізничними накладними, складськими квитанціями, актами виконання послуг, тощо.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки його дії з проведення перевірки та оформлення результатів перевірки є правомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2014 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, в задоволенні апеляційної скарги позивача - відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вказана Ухвала Вищого адміністративного суду України обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій передчасно відмовили позивачу в задоволенні позову, оскільки висновок про «нікчемність» правочинів зроблено виключно з огляду на інформацію про наявність розбіжностей в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» між сумою задекларованого податкового кредиту та податковими зобов'язаннями контрагентів- постачальників. Під час нового розгляду справи судам слід дослідити фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та встановити чи розкривають наявні у позивача первинні документи зміст господарських операцій за укладеними договорами та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, подальше використання придбаних платником товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності. Вищий адміністративний суд України зауважив, що мотивувальна частина постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції не містять мотивів, з яких суди виходили при відмові в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, не зазначено і положення закону, якими суди керувалися.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення визначено суддю Аблова Є.В.
Ухвалою суду від 05.04.2016р. задоволена заява судді Аблова Є.В. про самовідвід у даній справі та передано справу для визначення іншого складу суду.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2016 № 1310 справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями. За результатами повторного автоматичного розподілу справ між суддями, справу розподілено судді Шулежко В.П.
Ухвалою суду (суддею Шулежко В.П.) справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
У подальшому, у зв'язку з припиненням повноважень судді Шулежка В.П. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала справа та ним не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Шрамко Ю.Т.
Відповідною ухвалою суду від 27.04.2017 р. (суддею Шрамко Ю.Т.) справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні. Згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач).
У ході нового судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю, а представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
У відповідне судове засідання представник відповідача не прибув.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
У період з 19.12.2011 р. по 27.12.2011 р. відповідач провів позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої склав Акт про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТ Каргілл» (код за ЄДРПОУ 20010397) з питання достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість за 2009-2011 роки № 1190/4040/7/20010397 від 27.12.2011 р. (далі - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.п. 7.5.1, п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - «Закон про ПДВ»), п.п. 14.1.18 ст. 14, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2012 року № 0000020700, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі - «ПДВ») у розмірі 45 812 038,76 грн. із застосуванням фінансових санкцій у розмірі 2 097 183,39 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2012 року № 0000030700, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 307 202,00 грн. та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами адміністративного (досудового) оскарження висновків Акту перевірки, вказані висновки залишено без змін.
У контексті викладеного суд зазначає наступне.
Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» ТОВ «АТ Каргілл» має значні обсяги розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів- постачальників, яким згідно даних перевірок регіональних ДПІ, зменшено податкові зобов'язання по ТОВ «АТ Каргілл», а тому, позивач не має права на відповідне бюджетне відшкодування.
Із зазначеними вище висновками відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.
Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Отже, у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) спірних господарських операцій між позивачем та відповідними контрагентами, обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були вони платниками податку на додану вартість).
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює виробництво олії та тваринних жирів, оптову торгівлю зерном, складське господарство тощо.
З цією метою між позивачем та його контрагентами ПСП «АВА», ФГ «Агіос», ТОВ «Агро АГ», ТОВ «Агро Трансконтинент», ПП «Агро-Адмірал», ТОВ «АГРО-БУМ», ТОВ «Агро-Колос», ПП «АГРОКОНТРАКТ ХАРКІВ», ПП «АГРОПРОД-ДОНБАС», ПАП «Агропродсервіс», ТОВ Агропромислова компанія «Лебедин», ПВК «Агрорезерв», ТОВ «Агрофірма «Мічуріна», ТОВ «АКМА-СЕРВІС», ТОВ АПК «АЛЯ», ПП «Альянсагротрейд», ТОВ «АМАРАНТ», ТОВ «РАМБУРС-ТРАЙГОН», ТОВ «Аннона Центр», ТОВ «Баришівська Зернова Компанія», ПП «Блок Баг Сістемс», ПРАТ «Богуславське ХПП», ПП «Велес Агро плюс», ТОВ «Верховцевський елеватор», ТОВ «Вітек Груп», СФГ «Влана», ПП «Ганеша-люкс», ТОВ «ГІДРОСФЕРА-ДНЕПР», ПП «Граунд», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Діас-Агро», ФОП ОСОБА_4, СФГ «Дмитро», ТОВ «Донбас Інвест Гарант», ТОВ «Донецьк Агро-Маркет», ДВНЗ «Донецький державний аграрний технікум», ФОП ОСОБА_6, ФГ «Едем», ТОВ «Експаком», ТОВ «Зернова компанія «Агромир», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Імпульс Електронік», ТОВ «Інвест-Південь», ТОВ «СТОВ Інгулкам'янське», ДП «Інтертек Україна», ТОВ «Ковальзернотрейд», СТОВ «Колос», ТОВ «Колосаль Пампс», ПСП «Комсомолець», ТОВ «Констракшн Солюшнз», Костянтинівська державна сортодослідна станція, ТОВ «Крафт-Плюс», ПП «Комерційна фірма «Зернопласттрейд», ПП «Лабтек», ПП «Лєда», ФГ «Лідер», ТОВ ВКФ «Локі-МБК», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Мактешим-Аган Україна», ТОВ «Маріупольська птахофабрика», ТОВ «Метал-Трейд Україна», ПрАТ «Михайлівський райагропостач», ТОВ «Нікопольська зернова компанія», ПП «Ніктрансагро», ТОВ «Новік Порт Сервіс», ТОВ «Оксамит Таврії», СФГ «Олександрівське», ТОВ «Пальміра Агро», ФОП ОСОБА_8, ПП «Перша кіровоградська зерноторгова система», ДП Радгосп-завод «Плодове», ТОВ «Пожарсенал», ТОВ «ТД «Промінвестгрупп», СФГ «Родос», ТОВ «Розетка.УА», ПП «Романівське», ПП «Рубін 2009», ТОВ «Самойлівський елеватор», ФГ «САН», ТОВ «Компанія «Скіф-ХХХ», ТОВ «Спільне підприємство Рисоіл Термінал», СТОВ «Старт», ТОВ «СГТ ім. Б. Хмельницького», ПП АФ «Т.В.К.», ТОФ ТД «Амвросіївський», ТОВ ТД «Дельфін», ТОВ ТЕК «Зектер», ТОВ «Терралайн», ТОВ «Тесла-Монтаж», ТОВ «ТЗК», ТОВ «Торговий дім Трирема», ТОВ «Трансекспрес», ТОВ «Трансоіл», ТОВ «Трігла», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Українська інвестиційна компанія «Кепітал Інвест», ТОВ «Укрметалургтранс», ТОВ «Укрмортранссервіс», ТОВ «Управління персоналом», ППФ «Зерно-Маркет», ФГ «Хірлюк і К», ФОП ОСОБА_9, ПП «Югтрансагро», ФОП ОСОБА_10, ТОВ «БТ-ТДМ» ТОВ («Юпеко-Юкрейн Пест Контрол»), ФГ «Ющенко», ПП «Агроресурс-Південь», ТОВ «Чаплинський комбікормовий завод», ПП «Таврія-Агро-Н», ТОВ «Компанія ФАРМКО», ТОВ «Агроінвест», ТОВ «Агропрод-Донбас», ТОВ «Фірма «Давос», СТОВ «Інгулокам'янське», ТОВ «ТД «Амвросіївський», ТОВ «Укренергобуд», СФГ «Ющенко», ТОВ «Таврійська зернова компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест», ПП «Романовське» були укладені договори придбання товарів та послуг.
На підтвердження укладення таких договорів Позивач надав до матеріалів справи наступні документи: договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, довідки банку про перерахування коштів на рахунок контрагентів, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, складські квитанції, картки аналізу якості зерна, листи підтвердження про відвантаження товару, листи-підтвердження від контрагентів про здійснення операцій поставки, акти прийому-передачі насіння, акти виконання послуг (робіт), листи (заяви) від контрагентів про переоформлення зерна.
З матеріалів справи також вбачається підтвердження первинними документами подальшого руху товарів (придбаної сільськогосподарської продукції). Так, матеріали даної справи місять наступні документи (поетапно):
Документи на підтвердження зберігання зерна на елеваторах: договори складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна (Дод. 26 а.с. 3,16,28,34,44,48,63,71); сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (Т.12 а.с. 176-246, Т. 13 а.с. 1-109, т.15 а.с. 54); акти приймання - передачі зерна на елеваторі (Т. 16 а.с. 227); журнали кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (Т. 3 а.с. 133-148); листи від елеваторів (Т. 16 а.с. 220); складські квитанції (Т. 13 а.с. 246, Т.14 а.с. 1); картки аналізу зерна (Дод. 29 а.с.23); книги руху зерна та зернопродуктів (Дод. 29 а.с. 29,94); вагові відомості на елеваторах (Т.14 а.с.30-31,Дод. 29 а.с. 151); витяги з Реєстру складських документів на зерно (подані в засіданні 08.08.2016 р., Т. 24, а.с. 2-167).
Документи на підтвердження переробки соняшника на олію: акти переробки давальницької сировини ( Т.23 а.с. 203,205); виробничі звіти з переробки давальницької сировини ( т. 23 а.с. 207,208); копії звітів про виробничу діяльність (Т. 23 а.с. 199, 200).
Документи на підтвердження перевезення олії в порт: товарно-транспорті накладні (Т. 22, а.с. 1, 7, 13, 19, 25, 32); посвідчення про якість (Т. 22, а.с. 2, 8, 14, 20, 26, 33); санітарні паспорти на автомобільний транспорт (Т. 22, а.с. 3, 9, 15, 21, 27, 28, 34); акти огляду цистерн (Т. 22, а.с. 4, 10, 16, 22, 29, 35); сертифікати очищення цистерн (Т. 22, а.с. 5, 11, 17, 23, 30, 36); картки обліку експортного вантажу (Т. 22, а.с. 6, 12, 18, 24, 31); залізничні накладні (Т. 22, а.с. 37, 49, 62); договори оренди тепловозу з обслуговуванням власним екіпажем (Дод. 25 а.с. 22,47); акти приймання-передачі (Дод. 25 а.с. 31); договори про надання послуг з обслуговування локомотивом (Дод. 25 а.с. 37); податкові накладні (Дод. 25 а.с. 55).
Документи на підтвердження транспортно-експедиторського обслуговування та перевалки в порту: договори транспортно -експедиторського обслуговування в порту (Т.14 а.с.13-18, Т. 18 а.с. 27-30, 60-66); звіти по прийнятим продуктам (Т.14 а.с. 44); реєстри накладних на прийняте сіменне зерно з визначенням якості за середньодобовим зразком (Т.14 а.с. 97); договори про надання послуг по перевалці вантажу (Дод. 25 а.с. 114,134); акти приймання-передачі виконаних робіт (Дод. 25 а.с. 138); податкові накладні (Дод. 25 а.с. 148,149).
Документи на підтвердження проведення знезараження та перевірки якості експортованого товару: контракт на проведення знезараження під час перевезення (Дод. 25 а.с. 3); податкові накладні (Дод. 25 а.с. 6); акт здачі прийняття робіт (Дод. 25 а.с. 7); сертифікати якості (Т. 18 а.с. 36,38,42); сертифікати походження товару (Т. 18 а.с. 106); посвідчення про якість олії (Т. 18 а.с. 170,182); санітарні паспорти на автотранспорт (Т. 18 а.с. 171,183); протоколи випробувань зразків продукції (Т. 18 а.с. 45,46); сертифікати чистки цистерн (Т. 18 а.с. 227,) акти огляду цистерн (Т. 18 а.с. 244); договір про забезпечення проведення карантинного огляду вантажу(Дод. 25 а.с. 62); товарно-транспортні накладні (Т. 18 а.с. 217,223); фітосанітарні сертифікати (Т. 18 а.с.82,88).
Документи на підтвердження експорту товару: контракти на реалізацію олії (Т.15 а.с.108-168; Т. 16 а.с. 39); контракти на реалізацію рапса (т. 16 а.с. 1); контракти на реалізацію кукурудзи (Т.16 а.с. 15); контракти на реалізацію ячменю (Т. 16 а.с. 48); контракти на експорт (Дод. 24 а.с. 1-177); вантажно-митні декларації (Т. 18 а.с. 31-32, Т. 16 а.с. 66-104); доручення на завантаження (Т. 18 а.с.166); рахунки-фактури (Т. 18 а.с. 33); залізничні накладні (Т. 18 а.с. 35,37,41); квитанції про приймання вантажу (Т. 18 а.с. 48)
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що усі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином у відповідності до вимог законодавства України в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин. Відповідачем не зазначено жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних документів та достовірності інформації, відображеної у них.
Суд перевірив та дійшов висновків про те, що позивач здійснив достатні та належні дії для перевірки добросовісності своїх контрагентів. Так, матеріали справи містять наступні документи: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ; декларації сільськогосподарських підприємств-товаровиробників, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб, свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ; довідки про земельні угіддя; довідки з ЄДРПОУ; витяги з ЄДР; довідки про взяття на облік платників податків; витяги зі статутів контрагентів тощо. Ці документи підтверджують дійсність державної реєстрації контрагентів Позивача, їх статус як платників ПДВ, наявність рахунків у банківських установах і т.д.
Судом встановлено, що додатково, на підтвердження добросовісності ТОВ «Новік Порт Сервіс», Позивачем надано до матеріалів справи копію статуту контрагента, копію наказу про призначення директора Т.Ю. Сокор, копію протоколу установчих зборів засновника про створення та діяльність ТОВ «Новік Порт Сервіс». Позивачем також надано копії податкових декларацій по даному контрагенту за січень 2009 року та січень 2010 року, копію Акту перевірки ТОВ «Новік Порт Сервіс» від 02.04.2010р. №169/23-30/36201877, листа ДПІ у м. Іллічівськ щодо розходження даних декларацій з ПДВ за вересень 2009р. та відповідей контрагента на такий лист, листа ДПІ у м. Іллічівськ щодо розходження даних декларацій з ПДВ за листопад 2013р. та відповіді на такий лист, листа ДПІ у м. Іллічівськ щодо розходження даних декларацій з ПДВ за грудень 2013р. та відповіді на такий лист. Крім того, Позивачем надано копії рахунків, вантажно-митних декларацій, які підтверджують надання послуг Позивачеві (залучені до матеріалів справи клопотанням від 11.11.2016 р., Т. 25, а.с. 4-105).
Матеріали справи місять нотаріально завірені переклади документів на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом ІП «СЖС Україна», а саме: копії сертифікату аналізу олії, сертифікату очистки судна, сертифікату завантажень, копії квитанцій кур'єрської служби DHL на підтвердження надсилання зразків олії з перекладами, копії повідомлень про направлення зразків олії з перекладом, витяги з електронного листування між представниками Позивача та ІП «СЖС Україна» щодо надання послуг з аналізу зразків зерна з перекладом (подані в судовому засіданні 11.11.2016 р., Т. 25, а.с. 126-183).
Судом встановлено, що неприйняття відповідачем реальності господарських операцій позивача та його контрагентів, про яке вказано у Акті перевірки від 27.12.2012 року, ґрунтується на встановлених відповідачем розбіжностях у системі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів. Причиною таких розбіжностей по більшості контрагентів позивача стало недекларування ними своїх податкових зобов'язань з ПДВ. Причиною решти розбіжностей стала наявність актів перевірок контрагентів без конкретизації порушень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року суд зобов'язав відповідача надати у матеріали справи такі докази: засвідчені копії актів перевірок контрагентів, на які зроблено посилання у додатку № 1 до акта перевірки від 27.12.2011 р. № 1190/4040/7/20010397; докази неподання декларацій з ПДВ, у яких мали бути відображені податкові зобов'язання з ПДВ контрагентами позивача щодо операцій з позивачем, у сумах та по періодах, вказаних у додатку №1 до акта перевірки від 27.12.2011 р. № 1190/4040/7/20010397; засвідчені копії податкових декларацій контрагентів позивача, вказаних у додатку №1 до акта перевірки від 27.12.2011 р. № 1190/4040/7/20010397 за 2009-2011 роки; перелік (із зазначенням усіх реквізитів) податкових накладних, за якими в акті перевірки від 27.12.2011 р. № 1190/4040/7/20010397 було встановлено розбіжність у сумах податкового кредиту з ПДВ сформованого позивачем, по відношенню до податкових зобов'язань з ПДВ контрагентів позивача, які зазначені у додатку 1 до акта перевірки від 27.12.2011 р. № 1190/4040/7/20010397, та з зазначенням сум зменшеного податкового кредиту з ПДВ та бюджетного відшкодування ПДВ окремо по кожній податковій накладній.
30 жовтня 2017 року відповідачем частково виконано вимоги вказаної вище Ухвали суду від 02 жовтня 2017 року та подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів: роздруківки 10-ти актів перевірки контрагентів з 28-ми, на які є посилання у додатку № 1 до Акту перевірки; принтскріни з АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»; роздруківки додатків до декларацій з ПДВ, в яких наводяться розшифровки та коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по 30-ти з 127-ми контрагентів, на які є посилання у додатку № 1 до Акта перевірки; копію акта № 9 від 21.12.2016 р. «Про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду» щодо знищення документів до облікової справи позивача; копію договору № 1/к від 03.01.2017 р. щодо поставки вторинної сировини.
Суд критично відноситься до посилань відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на акти перевірки контрагентів позивача як на доказ безтоварності операцій. Суд зазначає про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Акт перевірки є виключно службовим документом податкового (фіскального) органу, що складається ним в процесі виконання покладених законодавством на податковий (фіскальний) орган функцій і є результатом службової діяльності посадових осіб такого органу, для платника податків сам по собі акт перевірки не несе ніяких правових наслідків: не встановлює, не змінює та не скасовує прав та обов'язків платника податків, а тому наявність такого акта сама по собі не спричиняє настання правових наслідків для платника податків.
Також суд зазначає, що як вбачається з додатку № 1 до Акту перевірки, відповідач посилається на 28 актів перевірок контрагентів позивача, якими на думку відповідача підтверджується відсутність реального характеру господарських операцій позивача та його контрагентів. Разом з тим, до матеріалів справи надано роздруківки актів перевірок з десятьма контрагентами: ДАК "Хліб України" Лубенський насіннєобробний завод, ТОВ "Херсонська зерноторгівельна компанія", ПП "Агро-Колос", ПП "Торгсервіс-Інвест", ТОВ "Трансагроком", ПП "Фірма "Зерно-Маркет", ОСОБА_9, ТОВ "Инвест ЛТД", ТОВ "Ковальзернотрейд", ПП "Ніктрансагро". Суд зазначає, що такі роздруківки не містять підписів службових осіб податкового органу та платників податків щодо їх отримання. Відповідно до п. 2 Розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.11.2010 р. № 984 акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється. Відсутність підпису уповноваженої особи, яка проводила перевірку, на акті перевірки дає підстави не розглядати надані відповідачем роздруківки як належні докази у розумінні ст. 70 КАС України.
Стосовно даних з системи АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», то суд зазначає про те, що будь - яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними. Дані з інформаційних систем податкових органів є лише службовою інформацією, яка використовується такими органами при виконанні покладених на них обов'язків, а відтак не може створювати прав та обов'язків для платників податків.
Дії контролюючого органу щодо внесення до Інформаційної системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю. Така позиція Верховного суду України зазначена в Постанові від 3 лютого 2016 року у справі 826/11720/14, Постанові від 8 грудня 2015 року у справі 2а-1670/6226/12, Постанові від 01.12.2015 року у справі 814/1115/14 та ін.
Крім того, до матеріалів справи були надані копії декларацій контрагентів та письмові пояснення контрагентів, які спростовують інформацію щодо недекларування контрагентами податкових зобов'язань, а саме декларації з ПДВ позивача та розрахунок корегування податкової накладної ТОВ «Монсанто Україна» (томи 31-33), декларація з ПДВ ФГ «Хірлюк і К» (т. 2 а.с. 119, т. 1 а.с. 85), декларація з ПДВ СТОВ «Інгулокам'янське» (т. 2 а.с. 95, т. 1 а.с. 109), декларація з ПДВ ТОВ «Пальміра агро» (т. 2 а.с. 97, т.1 а.с. 113), декларація з ПДВ ДП «Інтертек Україна» (стара назва - ДП «Ай Ті Ес Тестінг Сервісіз», т. 2 а.с. 101, т.1 а.с. 118), декларація з ПДВ ФОП ОСОБА_14 (т. 2 а.с. 104, т. 1 а.с. 123), декларація з ПДВ ТОВ «Метал-Трейд Україна» (т. 2 а.с. 106, т. 1 а.с. 143), декларація з ПДВ ТОВ «КМ Партнери» (т. 2, а.с.72), письмові пояснення ПАТ «Михайлівський райагропостач» від 27.01.2014 року (т. 3 а.с. 259), письмові пояснення ПП «Агропромислова фірма «Т.В.К.» від 25.01.2014 року (т. 3 а.с. 260), письмові пояснення ПП «Фірма «Зерно-Маркет» від 21.01.2014 року (т.3 а.с. 261), письмові пояснення ПП «Торгсервіс-Інвест» від 24.01.2014 року (т. 3 а.с. 262). Крім того, суд враховує показання свідка ОСОБА_15 - директора ТОВ «Степовий елеватор», показання свідка директора ТОВ «Новік Порт Сервіс» ОСОБА_13, показання свідка бізнес менеджера ІП «СЖС Україна» ОСОБА_16 Вказані свідки підтвердили свою особисту участь у спірних господарських операціях.
Стосовно надання відповідачем додатків до декларацій з ПДВ, в яких наводиться розшифровки та коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, то суд звертає увагу на те, що відповідач надав 30 роздруківок додатків до декларацій, проте посилається на порушення із 127-ма контрагентами. Суд також звертає увагу на те, що надані до матеріалів справи додатки до декларацій надано по кожному із 30-ти контрагентів в межах одного звітного періоду. При цьому Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежував строк протягом якого платник податків міг включити суму сплаченого в ціні товару/послуги ПДВ до податкового кредиту лише тим звітним періодом, в якому було відображено податкове зобов'язання.
Відповідач надав інформацію суду щодо коригування податкових зобов'язань по контрагентах: ТОВ «Агротрейд» за квітень 2010 року на суму 83 333 грн., ПП «Граунд» за квітень 2010 року на суму -58 333 грн., ТОВ «Монсанто Україна» за липень 2011 р. на суму -26 467,14 грн., та ТОВ «Амарант» за червень 2011 року на суму -1 080 грн.
Згідно пояснень та доказів, наданих позивачем, він також відкоригував задекларований ним податковий кредит по таких операціях після отримання від контрагентів розрахунків коригувань до податкових накладних.
Згідно розділу ІІ Додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року, вбачається коригування позивачем податкового кредиту на суму 58 333 грн. по контрагенту ПП «Граунд» (рядок 28), а також податкового кредиту на суму -83 333 грн. по контрагенту ТОВ «Агротрейд» (рядок 32).
Відповідно до розділу ІІ Додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року, вбачається коригування позивачем податкового кредиту на суму -1 080 грн. по контрагенту ТОВ «Амарант» (рядок 23), а також податкового кредиту на суму -26 467,14 грн. по контрагенту ТОВ «Монсанто Україна» (рядок 71). Вказане підтверджується додатками № 1 до податкових декларацій з ПДВ позивача (надані позивачем у матеріали справи).
Стосовно знищення відповідачем частини документів, які охоплюють в тому числі правовідносини по даній справі, суд зазначає про те, що грошові зобов'язання за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями досі залишаються не узгодженими, адже дану судову справу направлено на новий розгляд. При цьому Акт про вилучення та знищення документів у зв'язку з втратою ними практичного значення датований 21.12.2016 р. Відповідач прийняв рішення утилізувати документи, що стосуються податкової перевірки позивача до прийняття остаточного рішення у справі, чим фактично порушив покладений на нього обов'язок довести правомірність свого рішення. В обґрунтування необхідності утилізації відповідач посилається на положення Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. № 578/5. Суд визначає необґрунтованими дані твердження до уваги, оскільки зазначеним Переліком встановлюються лише мінімальні строки зберігання документів та вони можуть бути подовжені на підставі п. 1.7. Переліку за наявності потреби у використанні таких документів.
Суду також не надано належних доказів на підтвердження того, що спірні контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях або не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.
Так, в матеріалах справи відсутні судові рішення, що набрали законної сили, якими встановлено умисел сторін на порушення публічного порядку, чи встановлено вину посадових осіб позивача та/або інших осіб у підробленні документів за операціями та/або фіктивному створенні без мети зайняття підприємницькою діяльністю контрагентів позивача, чи визнано фіктивними правочини, що досліджуються у даній справі.
Поряд з цим, згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати своєчасність сплати податків іншими особами.
Суд бере до уваги те, що Ухвалою суду по даній справі від 19.12.2012 року призначено судово - економічну експертизу та зупинено провадження на час проведення експертного дослідження.
26.12.2013р. через канцелярію суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово - економічної експертизи №3892/3893/12938/12939/13415/13416/13-45 від 29.11.2013р. (Т. 3, а.с. 203-246) та матеріали, надані для дослідження. В експертному висновку встановлено, що в матеріалах справи наявні документи на підтвердження здійснених операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: господарські договори з контрагентами, видаткові накладні, ТТН, акти приймання-передачі виконаних робіт, довідки банків щодо оплати на користь постачальників товарів та послуг грошових коштів.
У вказаному висновку судово-економічної експертизи також зазначено, що залучені податкові накладні є підставою для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку. Такі податкові накладні є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», містять відомості про господарську операцію та підтверджують факт її здійснення, а тому є підставою для включення сум до податкового кредиту позивачем (стор. 16 експертного висновку). Згідно висновку експертів, висновки Акту перевірки позивача щодо завищення суми податкового кредиту в сумі 43 629579,51 грн. не підтверджуються. Як вбачається з вказаного висновку судово-економічної експертизи, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи податкових накладних документально підтвердити наявність підстав для формування ТОВ «АТ Каргілл» податкового кредиту на суму 2 489 661,13 грн. за період січень 2009 р. - липень 2011р., не видається за можливе. Після відновлення провадження у справі, Позивачем було надано додаткові документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту на суму 2 489 661,13 грн., а саме: податкові накладні, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладних, договори, видаткові накладні, рахунки, ТТН, платіжні доручення, накладні на перевезення, виписки з рахунку (Т. 4 а. с. 190-215, Т. 23 а.с. 9-195).
Доводи про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на доказах, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування сум ПДВ. Таких доказів відповідачем надано не було.
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Такі ж вимоги встановлені і Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно з п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, далі - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, законодавцем визначено підставу виникнення у платника податку права на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених нормами чинного законодавства, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником ПДВ.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст.200 ПК України , така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як також зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як уже встановлено судом та досліджено в судовому засіданні, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії первинних та інших документів (зокрема, за участі третіх осіб), що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача; податкові накладні відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами-постачальниками. Сукупність всіх наданих позивачем доказів доводить фактичне здійснення господарських операцій з поставки зернових між позивачем та контрагентами.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій з проведення позапланової документальної виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «АТ Каргілл» вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податкових зобов'язань із податку на додану вартість за період 2009-2011 років по взаємовідносинах із контрагентами (акт від 13.08.2012р. № 754/40-50/23-20/20010397) та визнання протиправними дій з оформлення зазначеного акта, суд зазначає наступне.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 05.07.2012 року № 2а-5815/12/2670 на підставі п. 78.1.11 ПК України по даній справі була призначена позапланова документальна виїзна перевірка з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (ЄДРПОУ 20010397) вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податкових зобов'язань із податку на додану вартість за період 2009-2011р. по взаємовідносинах із контрагентами, перерахованими у додатку №1 до Акта перевірки про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТ Каргілл» (код за ЄДРПОУ 20010397) з питання достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість за 2009-2011 роки № 1190/4040/7/20010397 від 27.12.2011 р. Така перевірка була оформлена Актом від 13.08.2012р. № 754/40-50/23-20/20010397. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, на підставі Акта перевірки від 13.08.2012р. № 754/40-50/23-20/20010397 податкові повідомлення-рішення не виносились.
Суд звертає увагу на те, що підставою для прийняття оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2012 року № (1) № 0000020700 та (2) № 0000030700 був Акт перевірки № 1190/4040/7/20010397 від 27.12.2011 р.
У Акті перевірки від 13.08.2012р. № 754/40-50/23-20/20010397 відповідач лише конкретизує інформацію стосовно матеріалів перевірок п'яти контрагентів позивача: ПП «Ніктрансагро», ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Ковальзернотрейд», ПП «Рубін 2009», ТОВ «Таврійська зернова компанія». Аналізу первинних документів та операцій Позивача з зазначеними контрагентами відповідачем проведено не було, що суперечить вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, який зобов'язує в актах перевірки зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Відповідно до п. 78.1.11 ПК України, (в редакції чинній на час проведення перевірки), документальна позапланова перевірка здійснюється в разі, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
Отже, підставою для призначення перевірки могла бути постанова чи ухвала суду, який розглядає кримінальну справу. Суд зауважує, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачене право адміністративного суду на призначення перевірок. Вказане підтвержується Листом Державної податкової служби України від 31.07.2012 р. N 20727/7/10-0217/2986 в розділі 4 якого зазначено, що положення законодавства України не передбачають право адміністративних судів України на призначення перевірок, що, у свою чергу, виключає можливість органів ДПС, за таких обставин, на їх проведення.
Згідно з ч.3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Таким чином, Акт перевірки від 13.08.2012р. № 754/40-50/23-20/20010397 не можна вважати допустимим доказом, адже він одержаний із порушенням закону.
Крім того, суд зазначає про те, що в Постанові від 27.01.2015 р. у справі №21-425а14 Верховний Суд України сформував наступну правову позицію, а саме: суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування. Невиконання вимог ПК України стосовно порядку проведення документальних позапланових перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. В зазначеній справі йшлося про порушення вимог саме підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, однак суд вважає, що зазначена правова позиція Верховного Суду України повинна бути застосована до всіх випадків порушення порядку проведення позапланових перевірок платників податків.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргіл» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргіл» задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2012 року № 0000020700 та податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2012 року № 0000030700, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби).
3. Визнати протиправними дії Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України з проведення позапланової документальної виїзної перевірки з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податкових зобов'язань із податку на додану вартість за період 2009-2011 роки.
4. Визнати протиправними дії Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України з оформлення результатів позапланової документальної виїзної перевірки з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податкових зобов'язань із податку на додану вартість за період 2009-2011 роки (Акт від 13.08.2012 р. № 754/40-50/23-20/20010397).
5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргіл» (код ЄДРПОУ 20010397) сплачений ним судовий збір у розмірі 2 178,19 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень дев'ятнадцять коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) .
Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ю.Т. Шрамко