16 січня 2018 року справа № 317/1876/17 (2-а/317/78/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В.,
суддів: Чабаненко С.В. Чумака С. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2017 року у справі №317/1876/17 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти 2 батальйону 2 УПП в м.Запоріжжя ДПП капрала поліції Павловського Валерія Анатолійовича про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування, -
Позивач 03.07.2017 року звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до поліцейського роти 2 батальйону 2 УПП в м.Запоріжжя ДПП капрала поліції Павловського В.А., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №399505 від 20.06.2017 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення в розмірі 255 грн..
Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушені норми матеріального та процесуального права.
Позивач та відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії АР №399505 від 20.06.2017 року, винесеної поліцейським роти 2 батальйону 2 УПП в м.Запоріжжя ДПП капралом поліції Павловським В.А., 20.06.2017 року о 19 год. 32 хв. водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом SAAB 9-3 номерний знак НОМЕР_1, в м.Запоріжжя на перехресті вул.С.Тюленіна та пр.Металургів не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» та здійснив в'їзд у забороненому напрямку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с. 3).
Зазначеною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач здійснив в'їзд на заборонений напрям руху, чим порушив ПДР України. Суд зазначив, що відповідачем справа про адміністративне правопорушення була розглянута на місці скоєння правопорушення, та винесено відповідну постанову із дотриманням вимог ст.ст.33, 258, 283 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі по тексту - Правила), Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 3.21 розділу 33 «Дорожні знаки» Правил заборонним знаком є знак «В'їзд заборонено», відповідно до якого забороняється в'їзд усіх транспортних засобів з метою:
- запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом;
- запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8;
- організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо;
- запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9;
- запобігання в'їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення Правил, в тому числі за порушення вимог дорожніх знаків.
Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127 1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, частини перша, друга і третя статті 122. Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122, що передбачають стягнення у вигляді штрафу або штрафних балів, - уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Як вбачається з матеріалів справи, поліцейський Павловський Валерій Анатолійович є уповноваженим працівником Управління патрульної поліції в м.Запоріжжя і має спеціальне звання «капрал поліції», а тому має повноваження розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, які вчиняються на території м.Запоріжжя.
Згідно вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач здійснював відеофіксацію події, проте із вказаним відео зафіксовано, що він не порушував вимоги знаку 3.21 «в'їзд заборонено» та рухався у незабороненому напрямку руху. Апелянт також зазначає, що відповідні письмові пояснення щодо не порушення Правил позивач надав відповідачеві на місці складання постанови.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів, щодо підтвердження винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення та в матеріалах справи такі докази відсутні, а відтак висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є необгрунтованими.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 243, 250, 272, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2017 року у справі № 317/1876/17 задовольнити.
Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2017 року у справі № 317/1876/17 скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №399505 від 20.06.2017 року, винесену поліцейським роти 2 батальйону 2 УПП в м.Запоріжжя ДПП капралом поліції Павловським Валерієм Анатолійовичем.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: С.Ю. Чумак