24 жовтня 2017 р. Справа № 804/5386/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретарі судового засіданняОСОБА_2
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005524615 від 17.07.2017р., -
22.08.2017р. Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулося з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0005524615 від 17.07.2017р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах позивача у листопаді, грудні 2016р., січні 2017р. з наступними контрагентами: ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ», ТОВ«ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ», ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ», ТОВ «УКТ-МЕТ АЛЬЯНС», ТОВ «ПРАЙД КОМПАНІ», ТОВ «ЛОМТРЕЙД», ТОВ «Будівельна компанія «Метком Інвест», ТОВ «БАЛКЕР»,ТОВ «Моноліт Люкс», ТОВ «Тателектромаш-Сервіс», ПП «ТЕХ-МАШ», ТОВ «ІТ-Бізнес Груп», ТОВ «Добре тепло», ТОВ «Крост» за результатами якої був складений акт №68/28-10-54-02/24432974 від 03.07.2017р. на підставі якого було винесене оспорюване податкове повідомлення-рішення №0005524615 від 17.07.2017р. за яким позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 44289419,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22144709,50 грн. Позивач оспорює вказане рішення, вважає, що воно винесене на підставі висновків, які є надуманими,безпідставними та необґрунтованими, зробленими без урахування всіх обставин та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, оскільки висновки посадових осіб відповідача про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу, а саме: на порушеннях, які ймовірно, допущені іншими платниками податків по ланцюгу постачання; на недоліках у заповненні окремих граф наданих до перевірки документів; не надання позивачем документів ( зокрема, дозволів та ліцензій), які і не можуть знаходитися у позивача, оскільки такі документи знаходяться у осіб, яким вони видаються відповідними державними органами та ці документи не є документами первинного бухгалтерського обліку позивача. Щодо посилань відповідача на кримінальне провадження, які нібито відкриті стосовно контрагентів позивача, то відповідач в акті не наводить жодної інформації про існування вироків, якими встановлені факти вчинення кримінального правопорушення саме посадовими особами позивача та сам факт внесення до ЄРДР кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача та інших суб'єктів господарювання з якими позивач не вступав у договірні відносини не може свідчити про автоматичне позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за такими операціями, відсутні також відомості в акті і про підозрюваних чи обвинувачених осіб у вчиненні кримінальних правопорушень та інформація щодо причетності позивача до таких правопорушень. Також в акті відсутні і докази того, що позивач не отримував товарів, робіт/послуг від своїх контрагентів та вказані господарські операції не призвели до жодних змін у майновому стані позивача або того, що позивач своїми діями допустив порушення податкового законодавства. Висновки податкового органу грунтуються лише на припущеннях, а певні недоліки у оформленні первинних документів у вигляді не заповнення деяких граф не може бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними за умови наявності інших документів, які підтверджують факт реальності господарських операцій, зокрема, таких як договори, рахунки на оплату, рахунки-фактури, акти приймання-передачі вугільної продукції, ТТН, в тому числі залізничні накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, акти виконаних робіт,акти приймання виконаних підрядних робіт, акти приймання поставлених матеріалів, специфікації, довідки про вартість виконаних робіт та інші первинні документи. Представники позивача зазначають, що позивач мав усі передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення сум ПДВ за господарськими операціями стосовно яких спір, до складу свого податкового кредиту, а також документальні підтвердження суми податкового кредиту, а тому вважає, що позивач не допускав жодного порушення вимог наведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит з спірними операціями з переліченими вище контрагентами по ланцюгу постачання продукції аж до її виробника. Додатково у письмових поясненнях представники посилаються на судову практику Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що за висновками акту перевірки від 03.07.2017р. було встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1,п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України внаслідок чого було завищено суми податкового кредиту по ПДВ та завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 44 289 418 грн. 97 коп. через відсутність реально вчинених господарських операцій по взаємовідносинах позивача з контрагентами: ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ», ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ», ТОВ «УКТ-МЕТ АЛЬЯНС», ТОВ «ПРАЙД КОМПАНІ», ТОВ «ЛОМТРЕЙД», ТОВ «Будівельна компанія «Метком Інвест», ТОВ «БАЛКЕР»,ТОВ «Моноліт Люкс», ТОВ «Тателектромаш-Сервіс», ПП «ТЕХ-МАШ», ТОВ «ІТ-Бізнес Груп», ТОВ «Добре тепло», ТОВ «Крост» у зв'язку з тим, що позивачем не були надані до перевірки сертифікати вугільного концентрату, журналів обліку оформлення перепусток на ввезення ТМЦ на територію заводу, доручень на отримання ТМЦ, видаткові накладні, залізничні транспортні накладні заповнені не у повному обсязі, а саме: відсутня відмітка календарного штемпеля (дата) на залізнично-транспортних накладних (прибуття вантажу, видачі вантажу, позначка на ЗТН); у акті приймання-передавання вугільної продукції відсутні печатка та підпис представника покупця), крім того, вказані акти на ЗТН мають розбіжності, що, на думку посадових осіб відповідача, свідчить про відсутність фактичного отримання товару позивачем від ТОВ «ТБ «Брянківська вугільна компанія». Також за аналізом баз даних ДФС було встановлено неможливість здійснення виробництва концентрату вугільного марки К ТОВ «Антрацитпром», яке в подальшому було реалізовано ТОВ «ТБ БВК» та в подальшому поставлено на адресу позивача у зв'язку з відсутністю належних для виробництва основних засобів та виробничих потужностей. Окрім того, встановлено, що по ТОВ «ТБ «Брянківська вугільна компанія» проводиться кримінальне провадження за яким вказане підприємство є «транзитером» по реалізації незаконно видобутого на непідконтрольній території вугілля на адресу ПАТ «ОСОБА_6 Кривий Ріг» та встановлено, що ТОВ «ТБ БВК» не входить до переліку суб'єктів господарювання яким надано право перевозити товари (концентрат вугільний) з непідконтрольної території на адресу позивача, що свідчить про не підтвердження переміщення (транспортування) продукції по ланцюгу постачання. Також, на думку перевіряючих, по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ» по постачанню позивачу вугілля марки АКО, АС, Ш у залізничних накладних не заповнені графи 53,57,56, до перевірки не надано накладні на маршрут або групу вагонів, в яких відображаються тарифні відмітки, не надана дорожня відомість на маршрут, надані до перевірки посвідчення якості видані не виробником, не надано до перевірки підтверджуючі документи, яким чином на ТОВ «ГОФ Антрацит» надане вугілля для дослідження. Із наведеного відповідачем встановлено, що ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ» та інші підприємства по ланцюгу постачання вугілля марки АКО (25-100) марки АС (6-13), марки АШ (0-6) не входить до переліку суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити товари з непідконтрольної території на адресу позивача, що свідчить про не підтвердження переміщення (транспортування) продукції від ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ» по ланцюгу постачання. Окрім того, встановлено, що головним слідчим управлінням МВС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом розтрати бюджетних коштів службовими особами ДП «Вугілля України», ДП «Антрацит» та інших підприємств вугільної галузі. Зроблені також висновки про те, що надані до перевірки документи не засвідчують факт здійснення ремонтних робіт ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» для позивача, а саме: обробка поверхневих дефектів металу та не може підтверджувати реальність та товарність взаємовідносин між позивачем та ПАТ «ОСОБА_6 Кривий Ріг», а тому вважає, що факт здійснення поставки послуг не доведено. Також, відповідач вказує і на те, що ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» проводиться кримінальне провадження, яке задіяне у схемах ухилення від сплати податків та формує податковий кредит за рахунок підприємств з ознаками «фіктивності». По взаємовідносинах позивача з ТОВ «УКР-МЕТ АЛЬЯНС» частина документів оформлені з порушенням діючого законодавства, а саме: не заповнені графи у залізничних накладних, не надано документів щодо оприбуткування та списання металобрухту, послуг на його транспортування та охорону у виробництві, не надано до перевірки довіреність на ім'я повіреного, приймально-здавальних актів за форми №69, копії документів, які підтверджують надання послуг експедиторами, розрахунки вартості перевезення металобрухту з використанням вагонів українських приватних компаній, акти про походження брухту та інші документи. У ході дослідження ланцюга формування податкового кредиту встановлено, що постачальником залізничних послуг та послуг з організації перевезення вантажу на адресу ТОВ «ТЕК «УКК-ТРАНС» є ПАТ «Укрзалізниця». З наведеного, зроблено висновок, що неможливо підтвердити факт реальності операцій із придбання металобрухту ТОВ «УКР-МЕТ АЛЬЯНС» у постачальників-контрагентів, а також подальшу його реалізацію позивачу. По взаємовідносинах позивача з ТОВ «ПРАЙД-КОМПАНІ» у ТТН не заповнені графи: посвідчення водія, пункт навантаження ТМЦ/товару, пункт розвантаження ТМЦ/товару, перетин КПП, у прибуткових ордерах відсутні печатки складу, ПІБ і підпис відповідального, до перевірки також не надано доручень на отримання товару, сертифікату походження алюмінію, журнал обліку перепусток на ввезення ТМЦ на територію заводу, заявки, листи працівників, інші документи, зокрема доповідні, дозволи, акти у зв'язку з чим неможливо встановити фактичний рух ТМЦ/товару від постачальника до покупця - позивача. Окрім того, по ТОВ «ПРАЙД-КОМПАНІ» до ЄРДР внесені кримінальні провадження за якими встановлено, що вказаний контрагент мав взаємовідносини з фіктивним контрагентами. Також по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ЛОМТРЕЙД», з ТОВ «БК Метком Інвест», ТОВ «БАЛКЕР», з ТОВ «Моноліт Люкс», з ПП «ТЕХ-МАШ», з ТОВ «ІТ -ОСОБА_7», з ТОВ «Добре тепло», з ТОВ «Крост» не надано ряду аналогічних документів. За викладеного, відповідач вважає, що за відсутності факту надання послуг, придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів та враховуючи наявність податкової інформації по контрагентам-постачальникам, що свідчить про залучення суб'єктів до схеми формування штучного податкового кредиту, а тому надані акти здачі-приймання робіт, видаткові та податкові накладні не мають юридичної сили первинних документів у зв'язку із зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись, а відсутність реально вчиненої господарської операції не дозволяють формувати дані податкового кредиту, а тому висновки стосовно фактів порушень позивачем відповідають нормам чинного законодавства та є правомірними.
Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.
Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» 08.04.2004р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд.1, перебуває на обліку у Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС, є платником ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та відомостями, наведеними в акті перевірки від 03.07.2017р. (а.с. 17-19 том 1).
У період з 18.04.2017р. по 23.06.2017р. контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах за листопад, грудень 2016р., січень 2017р.з наступними контрагентами: ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ», ТОВ«ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ», ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ», ТОВ «УКТ-МЕТ АЛЬЯНС», ТОВ «ПРАЙД КОМПАНІ», ТОВ «ЛОМТРЕЙД», ТОВ «Будівельна компанія «Метком Інвест», ТОВ «БАЛКЕР»,ТОВ «Моноліт Люкс», ТОВ «Тателектромаш-Сервіс», ПП «ТЕХ-МАШ», ТОВ «ІТ-Бізнес Груп», ТОВ «Добре тепло», ТОВ «Крост» за результатами якої складено акт №68/28-10-54-02/24432974 від 03.07.2017р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.п. «а» п.198.1 та абзаців першого і другого п.п.198.3 ст.198 п.200.1,п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України; п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4, ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ у розмірі 44289418,97 грн., а також до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 44289418,97 грн. за листопад, грудень 2016р. та січень 2017р. (а.с.17-132 том 1).
На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 17.07.2017р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0005524615 за яким позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість усього на суму 44289419 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 22144709,50 грн., що підтверджується копією відповідного податкового повідомлення-рішення (а.с.15-16 том 1).
Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення та просить визнати його протиправним і скасувати посилаючись на те, що контролюючим органом безпідставно зроблені висновки про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, так як всі первинні бухгалтерські документи позивачем відповідачу надавалися у ході проведення перевірки, які підтверджують реальність господарських операцій із 14 контрагентами позивача, рух активів, отримання доходу позивачем від вказаних господарських операцій, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами такими як договори, рахунки на оплату, рахунки-фактури, акти приймання-передачі вугільної продукції, ТТН, в тому числі залізничні накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти приймання поставлених матеріалів, специфікації, довідки про вартість виконаних робіт, а також відповідними податковими деклараціями з податку на прибуток позивача за спірний період, які підтверджують факти отримання доходу (прибутку) від господарської діяльності у спірний період позивачем, а тому позивач вважає висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій позивача є протиправними, оскільки прийнятs на припущеннях посадових осіб відповідача, у зв'язку з чим представники позивача вважають, що прийняте на підставі вказаних висновків оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту акту перевірки від 03.07.2017р. підставами для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.п. «а» п.198.1 та абзаців першого і другого п.п.198.3 ст.198 п.200.1,п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 44289418,97 грн.; завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 44289418,97 грн.,у тому числі за листопад, грудень 2016р., за січень 2017р.,були обставини встановлення посадовими особами контролюючого органу нереальності господарських операцій позивача із 14-ма вищенаведеними контрагентами позивача що стосуються постачання товарів(робіт), надання послуг, виконання робіт за укладеними із вказаними контрагентами договорами, а саме:
- не встановлення відповідачем повного ланцюгу постачання того чи іншого товару, аж до виробників або зауваження до окремих компаній щодо їх податкового обліку по ланцюгу постачання, зокрема, встановлення із Інтернет-ресурсу Єдиного державного реєстру судових рішень фактів проведення по ТОВ «ТБ «Брянківська вугільна компанія» кримінальних проваджень за №42016050000000061, №12015051060000167, яке є «транзитером» по реалізації незаконно видобутого на непідконтрольній території вугілля на металургійне підприємство, а саме: ПАТ «АрселорМітал Кривий Ріг» через ряд підприємств Донецької області, які використовували підроблені документи про походження вугільної продукції з 2015р. по теперішній час, які здійснює поставку незаконно видобутого на непідконтрольній території вугілля, яке в подальшому через підприємства «транзитери» поставляється на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у зв'язку з чим зроблено висновки про не надання позивачем належних доказів, які засвідчують факт отримання позивачем матеріалів, тобто не підтвердження факту реальності господарських операцій по взаємовідносинах з даним контрагентом, а тому зроблено висновок, що факт придбання вугільного концентрату марки К та Ж не доведено;
- з аналогічних підстав не доведення реальності господарських операцій позивачем зроблено висновок відповідачем і щодо господарських операцій позивача з поставки вугілля на адресу позивача контрагентом - ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ» також з підстав не надання до перевірки позивачем ряду первинних документів, зокрема: журналів обліку оформлення перепусток на ввезення ТМЦ на територію заводу; доручень на отримання ТМЦ; видаткових накладних; розрахунки платежів за кв., вартість провізної плати, вартість охорони при відправленні та при видачі додаткова вартість провізної плати, вивантаження, зважування, зберігання за кількість діб; не надано дорожньої відомості на маршрут або групу вагонів; аналізом даних ДФС встановлено, що вказане підприємства відвантажило вугілля на адресу позивача, виробником якого є ТОВ «СК «ОМЕГАГАСТРОЙ», проте позивачем не надано підтверджуючих документів, яким чином на ТОВ «ГОФ «Антрацит» поставлялось дане вугілля для проведення дослідження, оскільки взаємовідносини за даними ЄРПН між ТОВ «ОМЕГАСТРОЙ» з ТОВ «ГОФ Антрацит» відсутні, при цьому, у січні 2017р. ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ» придбало вугілля марок АКО (25-100), АС(6-13), АШ (0-6) менше ніж реалізовано позивачеві, окрім того, посадовими особами відповідача проаналізовано інтернет-ресурс Єдиний державний реєстр судових рішень та встановлено, що здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12015000000000113 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України за фактом розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах службовими особами ДП «Вугілля України», ДП «Антрацит» та інших підприємств вугільної галузі у зв'язку з чим зроблено висновок про не простеженням ланцюга придбання продукції до виробника податкові накладні по даних операціях не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення поставки товару та підтвердження реальність та товарність взаємовідносин позивача з ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ»;
- аналогічні підстави недоведеності реальності позивачем господарських операцій також встановлено посадовими особами відповідача і з іншими контрагентами, що наведені у акті перевірки від 03.07.2017р. шляхом проведення аналізу бази ДФС та виявлення недоліків щодо складання первинних документів саме не позивачем, а його контрагентами;
- виявлено недоліки щодо заповнення окремих граф у первинних бухгалтерських документах, зокрема, недоліки у заповненні залізничних транспортних накладних(відсутня дата прибуття та відвантаження вантажу, позначка довіреність на залізнично-транспортній накладній; в акті приймання-передачі вугільної продукції відсутні печатка та підпис представника покупця; у актах приймання-передавання вугільної продукції та залізнично-транспортних накладних мають місце розбіжності у зазначенні номерів вагонів), у актах виконаних робіт відсутність розшифровки вартості охоронних послуг, відсутності розрахунку загальновиробничих витрат, відсутності печаток того чи іншого департаменту АрселорМітал, печаток підприємства на прибуткових ордерах та інше;
- не надання позивачем до перевірки ряду додаткових документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, тощо, що підтверджують транспортування товарів; не надано сертифікатів якості (відповідності) товару; не надано відповідних дозволів контрагентів позивача; не надано документів щодо проходження через контрольно-пропускні пункти працівників контрагентів та техніки контрагентів-постачальників на територію ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; ліцензій, дозвільних документів контрагентів позивача та інших документів, які зазначені в акті перевірки, які, на думку перевіряючи є документами первинного бухгалтерського обліку.
Проте, у ході дослідження судом у судовому засіданні обставин у справі щодо реальності/нереальності господарських операцій здійснених позивачем та його 14 вищевказаними контрагентами у спірний період у сукупності із нормами чинного законодавства, було встановлено, що наведені вище висновки не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факти реальності вищенаведених господарських операцій, виходячи з наступного.
У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.
Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Також і за приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Таким чином, з аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Також, за вищезгаданими нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.
Разом з тим, ні актом перевірки, ні в ході судового розгляду справи судом не встановлено відсутності у позивача податкових накладних по взаємовідносинах позивача з його контрагентами у спірний період при здійсненні фінансово-господарських операцій за наведеними у акті перевірки господарськими операціями.
Таким чином, отримання позивачем податкових накладних від його 14 контрагентів, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних є підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість протягом звітного періоду згідно до вимог ст.198 ПК України.
Так, як свідчать матеріали справи, у спірний перевіряємий період між позивачем - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та його 14 контрагентами, а саме: ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ», ТОВ«ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ», ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ», ТОВ «УКТ-МЕТ АЛЬЯНС», ТОВ «ПРАЙД КОМПАНІ», ТОВ «ЛОМТРЕЙД», ТОВ «Будівельна компанія «Метком Інвест», ТОВ «БАЛКЕР»,ТОВ «Моноліт Люкс», ТОВ «Тателектромаш-Сервіс», ПП «ТЕХ-МАШ», ТОВ «ІТ-Бізнес Груп», ТОВ «Добре тепло», ТОВ «Крост» були укладені ряд договорів на постачання товарів(зокрема, поставку на адресу позивача вугільного концентрату), надання послуг та виконання підрядних робіт, пов'язаних із господарською діяльністю позивача.
Факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними підприємствами-контрагентами позивача за наведеними у акті та у письмових поясненнях договорами на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг підтверджується зокрема, як наданими до перевірки, так і дослідженими у судовому засіданні копіями укладених договорів, копіями первинних бухгалтерських документів, доказами руху активів позивача, які також і наведені у акті перевірки та факти їх надання були підтверджені і представником відповідача у ході судового розгляду справи, зокрема, копіями договорів, копіями рахунків з актами та довідками про вартість виконаних робіт, копіями актів приймання-передавання вугільної продукції, копіями рахунків на оплату, копіями рахунків-фактур з прибутковими ордерами, видатковими накладними та податковими накладними, копіями листів на приймання та вивантаження товару, копіями рахунків з довідкою, договірною ціною, розрахунками, актами, відомостями ресурсів та реєстром виконаних робіт, копіями актів приймання поставленого обладнання, специфікацією прийому-передачі обладнання, копіями рахунків з актами приймання-здачі виконаних робіт, копіями рахунків-фактур з накладними, копіями товарно-транспортних накладних, копіями рахунків з актами, копіями рахунків з довідками, специфікаціями, актами про виконані підрядні роботи, актами на виконання робіт за транспорті витрати та іншими первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом (а.с. 176-253 том 2, а.с.1-250 том 2, а.с.1-250 том 3, а.с.1-250 том 4, а.с.1-250 том 5, а.с.1-250 том 6, а.с.1-250 том 7, а.с.1-250 том 8, а.с.1-250 том 9, а.с. 1-250 том 10, а.с. 1-250 том 11, а.с.1-250 том 12, а.с.1-250 том 13, а.с.1-250 том 14, а.с.1-206 том 15).
Також, факти здійснення реальності господарських операцій позивачем із вказаними вище контрагентами підтверджується і рухом активів позивача щодо сплати за придбані товари, виконані роботи і послуги, проведеної у безготівковому порядку на розрахункові рахунки вищевказаних контрагентів, про що також свідчать і дані акту перевірки від 03.07.2017р. та підтверджені і представником відповідача у ході судового розгляду справи.
Окрім того, реальність господарських операцій підтверджується і тим, що у перевіряємому періоді позивач за даними податкових декларацій з податку на прибуток внаслідок реального вчинення господарських операцій з такою значною кількістю контрагентів отримав прибуток (дохід) за результатами своєї діяльності та вказаний податок на прибуток сплатив до Державного бюджету України, що не оспорювалося представником відповідача у судовому засіданні (а.с.207-250 том 15).
При цьому, судом встановлено, що позивачем за вказаними господарськими операціями були отримані податкові накладні, що підтверджується також і даними акту перевірки, оскільки акт перевірки від 03.07.2017р. не містить будь-яких посилань на відсутність належним чином оформлених податкових накладних та не отримання їх позивачем, вказане не спростовано у ході судового розгляду справи представником відповідача будь-якими належними та допустимими доказами.
Отже, з огляду на наведене, висновки контролюючого органу про порушення вимог вищенаведених норм податкового законодавства позивачем є безпідставними, зробленими на припущеннях посадових осіб контролюючого органу в порушення вищенаведених норм податкового законодавства та спростовуються вище дослідженими доказами, зокрема, первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, які були податковим органом зареєстровані у ЄРПН, тобто зазначене свідчить про дотримання вимог позивачем чинного законодавства, оскільки підстав для відмови у реєстрації податкових накладних за вказаними господарськими операціями контролюючим органом не доведено.
Таким чином, аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій як позивача, так і його вищенаведених 14 контрагентів свідчить про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства та після виконання умов договору по постачанню (отриманню) товару, виконаних робіт та наданих послуг отримав від вказаних контрагентів вищенаведені первинні бухгалтерські документи (рахунки на оплату, акти виконаних робіт та інші первинні бухгалтерські документи), а також і податкові накладні від продавців товару, робіт/послуг, які були зареєстровані у ЄРПН у встановленому законодавством порядку, що давало позивачеві як покупцю право на віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності з урахуванням того, що порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не встановлено, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарської операції, суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 200, п.201.1 ст.201 ПК України.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням обставин встановлених судом та доказів наданих позивачем, які представником відповідача не спростовані жодними доводами.
Судом критично надається оцінка посиланням відповідача на недоліки у оформленні бухгалтерських документів, зокрема, недоліки у заповненні залізничних транспортних накладних(відсутня дата прибуття та відвантаження вантажу, позначка довіреність на залізнично-транспортній накладній; в акті приймання-передачі вугільної продукції відсутні печатка та підпис представника покупця; у актах приймання-передавання вугільної продукції та залізнично-транспортних накладних мають місце розбіжності у зазначенні номерів вагонів), у актах виконаних робіт відсутність розшифровки вартості охоронних послуг, відсутності розрахунку загальновиробничих витрат, відсутності печаток того чи іншого департаменту АрселорМітал, печаток підприємства на прибуткових ордерах та інше, з огляду на те, що подібного роду неточності не роблять документи автоматично «дефектними» та не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки перевага надається змісту документу, порівняно з його зовнішньою формою, а також судом було досліджено і інші документи у їх сукупності, які підтверджують реальність вчинених господарських операцій, зокрема, наявність у позивача вказаного поставленого товару та результатів виконаних робіт, що не досліджувалось відповідачем при перевірці взагалі. Окрім того, сама по собі відсутність тих чи інших документів, так само як і помилки у них, не є підставами для висновків про відсутність господарської операції.
Щодо зауважень посадових осіб контролюючого органу про відсутність печаток на прибуткових ордерах, то слід зазначити, що у відповідності до вимог чинного законодавства наявність печатки юридичної особи на вищевказаних документах є не обов'язковою, а тому зазначення вказаної обставини як порушення норм податкового законодавства позивачем є безпідставним та неспроможним, оскільки відповідачем не доведено яким саме нормативно-правовим актом передбачено обов'язковість посвідчення вказаних документів печаткою підприємства, з урахуванням того, що зміст наказу Міністерства статистики України від 21.06.1996р. №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» не містить посилань на обов'язковість посвідчення прибуткового ордера з боку продавця та засвідчення його печаткою підприємства.
Також судом критично надається оцінка доводам відповідача щодо відсутності в окремих документах штемпелів тих чи інших організацій, позначок, тих чи інших відміток проставлених посадовими особами, зокрема розбіжностей з даними актів приймання-передачі вугільної продукції з ТОВ «ТБ «Брянківська вугільна компанія», ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ», інших контрагентів позивача та транспортно-залізничних накладних, де зазначено не всі вагони, які були вказані у таких накладних, оскільки вказані недоліки у оформленні вищевказаних документів не можуть свідчити про нереальність самої господарської операції за умови аналізу інших первинних бухгалтерських документів, які підлягають обов'язковому податковому обліку.
Судом не приймаються і до уваги посилання представника відповідача на те, що підставою для висновків про нереальність господарських операцій було не надання позивачем до перевірки ряду додаткових документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, тощо, що підтверджують транспортування товарів, сертифікатів якості (відповідності) товару, відповідних дозволів контрагентів позивача; документів щодо проходження через контрольно-пропускні пункти працівників контрагентів та техніки контрагентів-постачальників на територію ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; ліцензій, дозвільних документів контрагентів позивача та інших документів, оскільки товарно-транспортні накладні, шляхові листи, сертифікати якості товару, відповідні дозволи контрагентів позивача на здійснення певного виду діяльності, перепустки і інші вказані документи не є первинними документами бухгалтерського обліку, які обов'язкові для ведення бухгалтерського обліку, а тому відсутність вказаних документів не може свідчити про нереальність вчинення позивачем господарських операцій з 14 своїми контрагентами, а дозволи на здійснення певного виду діяльності контрагентів позивача не можуть бути надані саме позивачем, оскільки вказані документи є документами контрагента позивача та жодні норм чинного законодавства не дозволяють позивачеві вимагати вказані дозволи у своїх контрагентів, а тому такі вимоги податкових інспекторів про надання таких дозволів саме позивачем суперечить податковому законодавству. При цьому, слід зазначити, що вказані ТТН можуть підтверджувати лише транспортування товару, сертифікати відповідності товару їх якість та вказані документи не віднесені до первинних документів бухгалтерського обліку.
Окрім того, є неспроможними і доводи посадових осіб контролюючих органів на порушення позивачем ОСОБА_8 від 19.11.1998р. №460 «Про затвердження бланків перевізних документів» щодо не надання позивачем накладних на маршрут або групу вагонів, в яких відображаються тарифні відмітки, оскільки наведений наказ втрати чинність ще у 2013р. згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 25.04.2013р. №259(сторінка акту перевірки 32). Також і Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 16.05.1996р. №99 втратила чинність у 2014р. згідно з наказом Міністерства Фінансів України від 30.09.2014р. №987 (сторінка акту перевірки 15).
Також, слід зазначити, що судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення доводи відповідача у акті перевірки про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства внаслідок встановлених обставин щодо наявності у Єдиному Державному реєстрі судових рішень відкритих кримінальних проваджень по ТОВ «ТБ «Брянківська вугільна компанія» за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України за яким встановлено, що останній був «транзитером» по реалізації незаконно видобутого на непідконтрольній території вугілля на металургійне підприємство позивача через підприємства транзитери внаслідок використання підроблених документів про проходження вугільної продукції з 2015 року,, відкритих кримінальних проваджень по ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДИНГ» та по іншим підприємствам, які навіть не були контрагентами позивача, оскільки вказані відомості, отримані із Єдиного Державного реєстру судових рішень ще не можуть бути доказом визнання вини саме позивача у вчиненні ним порушень податкового законодавства без надання суду відповідних доказів або письмових пояснень посадових осіб вказаних підприємств-контрагентів або будь-яких свідків, які були причетні до вчинення будь-яких протиправних дій контрагентів позивача - ТОВ «ТБ «Брянківська вугільна компанія», а також і щодо відкриття кримінальних проваджень стосовно ТОВ «ПРАЙД-КОМПАНІ», щодо ТОВ «Балкер» з урахуванням того, що у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України у його постанові від 03.03.2016р. №5-347кс15 неприпустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками конкретного кримінального провадження. Верховний Суд зазначає, що встановлення такої преюдиції суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Разом з тим, у ході судового розгляду справи, представником відповідача не було суду надано жодних доказів, які б свідчили про причетність посадових осіб позивача до вчинення вищенаведених дій посадовими особами - ТОВ «ТБ «Брянківська вугільна компанія», зокрема, будь-яких пояснень посадових осіб або інших осіб, які б підтверджували причетність до постачання вугільної продукції вказаних контрагентів посадових осіб позивача.
Окрім того, і відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у його постановах від 13.01.2009р., у постанові від 01.06.2010р., а також і у постановах від 26.12.2006р. №21-262, від 06.09.2008р., від 09.09.2008р. № 21-500во08, від 11.10.2006р. №21-593во06, від 31.01.2011р. №21-47а10.
Також неодноразово зазначалася вказана правова позиція і у Інформаційних листах Вищого адміністративного Суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10, від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 стосовно того, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку та при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Отже, доводи представника відповідача про те,що контролюючий орган при проведенні перевірки не може встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару аж до виробників, не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг.
Також представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів на підтвердження того, яким чином дії третіх осіб можуть впливати на дані податкового обліку позивача, а також і не наведено жодних підстав на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності і обережності та позивачу було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти та/або контрагенти його контрагентів, аж до виробників продукції.
При цьому, слід зазначити, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами.
За викладеного, суд приходить до висновку, що із аналізу наданих первинних бухгалтерських документів у ході проведення перевірки у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність вищевказаних господарських операцій позивача із його 14 контрагентами, з урахуванням обставин та норм чинного податкового законодавства досліджених судом у ході судового розгляду справи.
Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентами позивача, які викладені в акті перевірки від 03.07.2017р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.
При цьому, судом враховується і те, що наведений акт перевірки взагалі не містить жодних посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, які перешкоджали або забороняли позивачеві віднести суми податку на додану вартість по вищенаведених правовідносинах з наведеними вище 14 контрагентами до податкового кредиту, з урахуванням того, що як свідчать матеріали справи, а також і підтверджено актом перевірки розрахунки між позивачем із вищевказаними контрагентами за поставку продукції (вугілля) надання послуг, виконання робіт та інше були проведені позивачем у безготівковому порядку та позивачем, як покупцем товару, було сплачено суму податку на додану вартість у складі вартості товару, що не спростовано представником відповідача у ході судового розгляду справи.
Тобто, позивач, сплативши податок на додану вартість у складі вартості товару як покупець, дотримався всіх умов, визначених податковим законодавством щодо сплати податку на додану вартість, включив вказані суми до податкового кредиту, а отже, має законні та обґрунтовані сподівання на їх відшкодування відповідно до вимог податкового законодавства.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 03.07.2017р. обставини, що слугували прийняттю оспорюваного податкового повідомлення-рішення є неправомірними та не обгрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення рішення №0005524615 від 17.07.2017р., прийнятого на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжного доручення №0600028102 від 18.08.2017р. у розмірі 996 511 грн. 93 коп. (а.с.3 том 1).
Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005524615 від 17.07.2017р. - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0005524615 від 17.07.2017р.
Стягнути з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дігтярівська, 11-Г) на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе (вул. Криворіжсталі), буд. 1, ЄДРПОУ 24432974) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 996511 грн. 93 коп. ( дев'ятсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот одинадцять грн. 93 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2017 року.
Суддя ОСОБА_1