08 грудня 2017 р. Справа № 804/7172/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.
при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 04.10.2017 року №000141/04 - 36 - 40 - 05/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій нечинним повністю ,-
01 листопада 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 04.10.2017 року №000141/04 - 36 - 40 - 05/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій нечинним повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 р. провадження по справі було відкрито та справа призначена до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
За результатами фактичної перевірки належного позивачу магазина «Хаб», розташованого за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Миколаївське шосе, буд.8, прим.1, відповідачем було прийнято рішення від 04.10.2017 року №000141/04 - 36 - 40 - 05/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій за порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95 - ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, кон'ячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (зі змінами і доповненнями), а саме: здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн., відповідно до абзацу 5 ч.2 ст.17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95 - ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, кон'ячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (зі змінами і доповненнями).
Позивач зазначає, що, приймаючи оскаржуване рішення про застосування до нього фінансових санкцій, відповідач не переконався у вчиненні позивачем порушення законодавства та прийняв зазначене рішення, посилаючись лише на матеріали перевірки, без відповідних підстав і доказів, а відтак, рішення від 04.10.2017 року №000141/04 - 36 - 40 - 05/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених ст.2 КАС України принципів, а тому є незаконним.
Також, позивач зазначає, що з огляду на ст.ст.14, 54, 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно - господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення - рішення, чого не було зроблено останнім.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та, з урахуванням пояснень, наданих у судовому засіданні, просив суд задовольнити позов повністю за викладених у ньому підстав.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення адміністративного позову заперечував, обґрунтовуючи свою позицію запереченнями на адміністративний позов від 29.11.2017 року, в яких зазначив наступне.
Під час фактичної перевірки посадовими особами відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Дніпропетровській області було встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями позивачем в період з 12.05.2017 року по 06.07.2017 року без відповідної ліцензії, що підтверджується контрольними стрічками, створеними у електронній формі на РРО MINI 400 ME, заводський №ПБ НОМЕР_2, власником якого є позивач.
Також відповідач зазначив, що ліцензія та додаток до неї на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 12.07.2017 року реєстраційний номер №704041095774, строком дії з 18.07.2017 року по 18.07.2018 року, є прямим підтвердженням того факту, що на момент реалізації алкогольних напоїв необхідної ліцензії у позивача не було, що додатково підтверджується також пояснювальною запискою ОСОБА_3 від 22.09.2017 року, де зазначено, що позивачем було помилково подано заяву на отримання ліцензії за адресою: Миколаївське шосе, 8/46, а не Миколаївське шосе, 8/1, де знаходиться магазин.
Крім того, відповідач, посилаючись на ч.2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95 - ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, кон'ячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (зі змінами і доповненнями), а також Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95 - ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, кон'ячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (зі змінами і доповненнями), затверджений постановою КМУ від 02.06.2003 року №790, також зазначає про те, що оскаржуване рішення є прийнятим у межах компетенції контролюючого органу, визначеною законами України та у визначеній наведеним вище Порядком формі.
Представником позивача в судовому засіданні, призначеному на 29.11.2017 року було заявлено клопотання від 29.11.2017 року про витребування від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області оригіналу наказу №4942 від 12.09.2017 року на направлень №№ 10908 і 10909 від 12.09.2017 року на проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 для огляду їх в судовому засіданні, та їх копій для долучення до матеріалів даної адміністративної справи.
Зважаючи на фактичне виконання заявленого клопотання відповідачем та надання останнім зазначених документів (оригіналів для огляду та копій для долучення до матеріалів справи), судом було відмовлено в задоволенні заявленого клопотання від 29.11.2017 року з занесенням такої ухвали в журнал судового засідання від 29.11.2017 року, з урахуванням вимог ст.160 КАС України та виходячи з принципу процесуальної економії в адміністративному судочинстві.
Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.
31.07.2017 року на адресу ГУ ДФС у Дніпропетровській області було направлено лист за № 21/31-2317 від Центрально - Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, в тексті якого прямо зазначалося про виявлення порушень діючого законодавства у магазині «Хаб» (продаж алкогольних напоїв на розлив) з боку ФОП ОСОБА_3, і.н. НОМЕР_1 за адресою: вул. Миколаївське шосе, 8/1, виявлених у ході проведення відповідних моніторингів.
12.09.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, на підставі ст.19 -1, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням інформації про порушення ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, було винесено наказ №4972-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_1 з 13.09.2017 року».
Копію зазначеного вище наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.09.2017 №4972-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_1 з 13.09.2017 року», разом з відповідними направленнями на проведення перевірки від 12.09.2017 року №10909 та №10908 було пред'явлено представнику ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4, що посвідчується особистими підписами зазначеної особи на вказаних документах. (а.с. 36 -38).
22.09.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області за результатами проведення вказаної фактичної перевірки позивача було складено акт № 12857/04-36-40-05/НОМЕР_1 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним, скрапленим газом», відповідно до змісту якого відповідачем було встановлено порушення з боку позивача ст.15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95 - ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, кон'ячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (зі змінами і доповненнями), а саме: встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без придбання відповідної ліцензії на місці здійснення діяльності (вул. Миколаївське шосе, 8/1, м. Кривий Ріг) (а.с.10-11).
При цьому зазначений акт був підписаний особисто ФОП ОСОБА_3 без будь - яких зауважень та заперечень (а.с.11).
04.10.2017 року на підставі зазначеного вище акту перевірки від 22.09.2017 року № 12857/04-36-40-05/НОМЕР_1 відповідачем було винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 04.10.2017 року №000141/04-36-40-05/НОМЕР_1, відповідно до якого за абзацем 5 частини другої 17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95 - ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, кон'ячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (зі змінами і доповненнями) до позивача було застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Наведене вище рішення 04.10.2017 року було особисто отримано позивачем, що підтверджується його підписом на примірнику такого рішення (а.с.40).
Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», тощо.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. п. 61.1. ст. 61 ПК України визначається поняття податкового контролю - як системи заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлюється, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.
Відповідно до ч.15 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлюється, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
При цьому, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст.16 зазначеного Закону визначаються органи контролю за виробництвом і торгівлею спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Відповідно до ст.17 зазначеного Закону встановлюється відповідальність за порушення норм цього Закону. Зокрема, відповідно до абзацу 5 ч.2 ст.17 наведеного Закону визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в тому числі і у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Відповідно до ч.4 ст.17 вказаного вище Закону рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом сирцем виноградним, спиртом - сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р.№790 з відповідними змінами та доповненнями визначається механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також у п.2 Порядку визначено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до п.3 вказаного вище Порядку визначено, що до суб'єктів господарювання, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених законом.
Відповідно до п.5 наведеного вище Порядку серед підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є і акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.
Відповідно до п.6 зазначеного Порядку визначено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом - сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.
Відповідно до п.8 зазначеного Порядку чітко визначено, що рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку. Питання про застосування фінансових санкцій може розглядатися за участю представника суб'єкта господарювання на його вимогу або на вимогу органу, що прийняв рішення про застосування фінансових санкцій.
Стаття 7 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.
Відповідно до ч.4 ст.8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як з'ясовано судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем дійсно було вчинено порушення, передбачене ч.15 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами без наявності у нього відповідної ліцензії в період з 12.05.2017 року по 06.07.2017 року.
Зазначений факт підтверджується як контрольними стрічками, створеними у електронній формі на PRO MINI 400 ME, заводський №ПБ НОМЕР_2, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.31-35), так і пояснювальною запискою фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, складеною ним особисто та скріпленою його підписом від 22.09. 2017 року, в тексті якої позивач зазначає про помилковість подання заяви на отримання ліцензії за адресою: Миколаївське шосе, 8/46, а не Миколаївське шосе, 8/1, де знаходиться його магазин (а.с.44).
Крім того, суд зазначає, що з тексту ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, реєстраційний № 704041095774, дата реєстрації - 12.07.2017 року, до наявності якої апелює представник позивача як до єдиного доказу відсутності факту вчинення наведеного вище порушення позивачем, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.12), чітко вбачається строк дії такої ліцензії, а саме: з 18.07.2017 року по 18.07.2018 року, який не охоплює період з 12.05.2017 року по 06.07.2017 року, в який роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) та тютюновими виробами здійснювалася фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 без наявності у нього відповідної ліцензії.
При цьому, твердження представника позивача щодо неправомірності оскаржуваного рішення та невідповідності його форми податковому повідомленню - рішенню з огляду на ст.ст. 54, 58, 95 Податкового кодексу України повністю спростовуються наведеними вище п.п.5, 6, 8 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р.№790 з відповідними змінами та доповненнями.
Також доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: листом Центрально - Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу від 31.07.2017 року за № 21/31-2317 року; наказом №4972-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_1 з 13.09.2017 року»; направленнями на перевірку від 12.09.2017 року №10908 та №10909 відповідно, врученими безпосередньо повноважному представнику позивача - ОСОБА_5, а також актом перевірки від 22.09.2017 року № 12857/04-36-40-05/НОМЕР_1 та рішенням про застосування фінансових санкцій від 04.10.2017 року №000141/04-36-40-05/НОМЕР_1, копії яких долучено до матеріалів справи, спростовується твердження позивача щодо порушення відповідачем ст.ст.75, 80 Податкового кодексу України відносно призначення такої перевірки, процедури її проведення та фіксування результатів наведеної перевірки.
Щодо неспіврозмірності штрафної санкції, визначеної відповідачем в рішенні про застосування фінансових санкцій від 04.10.2017 року №000141/04-36-40-05/НОМЕР_1 у розмірі 17000,000 грн. виявленому порушенню, про що представником позивача було заявлено в судовому засіданні, суд зазначає наступне.
Як вже вказувалося вище, пунктом 3 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р.№790 з відповідними змінами та доповненнями визначено, що до суб'єктів господарювання, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених законом.
При цьому відповідно до абзацу 5 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» чітко визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в тому числі і у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000,00 гривень.
Відтак, відповідач, визначаючи в рішенні про застосування фінансових санкцій від 04.10.2017 року №000141/04-36-40-05/НОМЕР_1 фінансову санкцію в розмірі 17000,000 грн., діяв на підставі п. 3 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р.№790, та виходячи зі змісту абзацу 5 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зважаючи при цьому на зміст виявленого порушення.
Крім того, встановлюючи всі обставини у справі, головуючим у справі неодноразово задавалися питання представнику позивача щодо відсутності будь - яких зауважень, заперечень або додаткових пояснень з боку позивача, як під час проведення перевірки, оформлення її результатів, так і після отримання оскаржуваного рішення, на які представник позивача зауважив, що поданий адміністративний позов і є зауваженнями позивача щодо проведення перевірки, оформлення її результатів та винесення оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що вказана позиція позивача не витримує жодної критики та не приймається судом у якості належного та своєчасного доказу наявності відповідних порушень з боку відповідача щодо проведення перевірки, оформлення її результатів та винесення оскаржуваного рішення.
Надаючи оцінку твердженню позивача щодо обов'язку суду застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об'єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.
При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про відсутність обґрунтування з боку позивача належними доказами в розумінні ст. 70 КАС України протиправного характеру оскаржуваного рішення, а відтак, оскаржуване рішення з огляду на ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є прийнятим відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване зазначене вище рішення; своєчасно, що свідчить як про відсутність протиправного характеру оскаржуваного рішення, так і про факт відсутності порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача у публічно - правових відносинах з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.
Відтак, судом при вирішенні справи встановлено та надано вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування всіх об'єктивних причин і факторів, що зумовили відсутність настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, а також, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства перевірена відповідність оскаржуваного рішення контролюючого органу вимогам, зокрема принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідно до квитанції від 28.10.2017 року за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 640,00 (шістсот сорок)грн.00коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.
Враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 04.10.2017 року №000141/04 - 36 - 40 - 05/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій нечинним повністю, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 640,00 (шістсот сорок)грн.00коп.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 04.10.2017 року №000141/04 - 36 - 40 - 05/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій нечинним повністю - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 13 грудня 2017 року.
Суддя ОСОБА_6