Справа № 607/2067/16-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/8/18 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч. 3 ст.185 КК України
17 січня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 -адвоката ОСОБА_9 , прокурора у кримінальному провадженні та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 07 серпня 2017 року.
Даним вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тернопіль, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, учень вечірньої школи м.Тернопіль, неодружений, непрацюючий, проживаючий та зареєстрований в АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 30 квітня 2015 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.186 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 867 грн.;
- 06 листопада 2015 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 30 діб арешту;
- 22 грудня 2015 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
засуджений за:
- за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.186 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.342 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
- за ч.2 ст.345 КК України - у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Згідно із ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2015 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.
На підставі ст.72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року) в строк призначеного судом покарання, ОСОБА_7 зараховано термін його попереднього ув'язнення з моменту його затримання - 03 лютого 2016 року по дату звільнення у зв'язку із внесенням застави - 08 листопада 2016 року, а також з моменту його затримання - 08 червня 2017 року по дату ухвалення вироку включно, тобто по 07 серпня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Раніше обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави - залишено без змін, повернувши предмет застави, а саме грошові кошти в сумі 27560 грн. заставодавцю ОСОБА_11 після набрання вироком законної сили.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Тернопіль, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, непрацюючий, проживаючий та зареєстрований АДРЕСА_2 , раніше судимий :
- 10 липня 2012 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць;
- 26 травня 2014 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;
засуджений за:
- за ч.1 ст.122 КК України - у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- за ч.2 ст.342 КК України - у виді у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з дати його затримання та реального виконання покарання у виді позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнані винними та засуджені за те, що 03 лютого 2016 року близько 14.45 год. у обвинуваченого ОСОБА_8 , який перебував поблизу магазину «Остер», що по вул.Карпенка, 22А в м.Тернополі, на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 .. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, обвинувачений ОСОБА_8 підійшов до потерпілого ОСОБА_12 та наніс йому один удар кулаком правої руки в щелепу. Від вказаного удару потерпілий ОСОБА_12 впав на землю та втратив свідомість. Своїми діями обвинувачений ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому нижньої щелепи у ділянці її правого кута, який відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого (більш як 21 день) розладу здоров'я та садно із забоєм м'яких тканин обличчя.
В цей час, 03 лютого 2016 року близько 14.50 год. обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу магазину «Остер», що по вул.Карпенка,22А в м.Тернополі, підійшов до потерпілого ОСОБА_12 , який лежав на заасфальтованій поверхні землі та із лівої кишені куртки, у яку він був одягнений, відкрито викрав чоловічий гаманець, який для потерпілого матеріальної цінності не становить, у якому знаходилися грошові кошти в сумі 1750 гривень. Із викраденим майном обвинувачений ОСОБА_7 з місця вчинення правопорушення намагався втекти, однак довести свої злочинні дії до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий ОСОБА_13 , який бачив факт викрадення обвинуваченим ОСОБА_7 гаманця у потерпілого ОСОБА_12 .. Внаслідок своїх злочинних дій, обвинувачений ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 1750 гривень.
Також, 03 лютого 2016 року близько 16.00 год. поліцейський Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області потерпілий ОСОБА_14 , разом із заступником командира взводу Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області потерпілим ОСОБА_15 , які перебуваючи при виконанні службових обов'язків у складі групи швидкого реагування №102, доставили обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у службове приміщення Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, що знаходиться за адресою м.Тернопіль бульв. Т.Шевченка, 10.
Перебуваючи у службовому приміщенні Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області 03 лютого 2016, близько 16.00 години, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли у туалет, який знаходиться у лівому крилі на першому поверсі, де почали підкурювати цигарки. На неодноразові, наполегливі зауваження працівників правоохоронного органу, під час виконання ними своїх службових обов'язків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не реагували, почали кричати, виражатися нецензурною лексикою та вчиняючи активні фізичні дії спрямовані на перешкоджання виконання потерпілими ОСОБА_14 та ОСОБА_15 покладених на них службових обов'язків, почали шарпати їх за формений одяг.
У зв'язку із вищевказаним, поліцейські вирішили одягнути на обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кайданки. Під час застосування спеціального засобу кайданок до обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 , який в цей час знаходився поряд, здійснював фізичну протидію поліцейському ОСОБА_15 , а саме, коли останній знаходився у положенні напівоберта до обвинуваченого ОСОБА_8 , той наніс удар правою ногою у задню частину його лівого стегна, внаслідок чого спричинив працівнику правоохоронного органу фізичну біль, а також вчиняючи активні фізичні дії спрямовані на перешкоджання виконання потерпілим ОСОБА_15 покладених на нього службових обов'язків, почав шарпати його за формений одяг, намагаючись відштовхнути його від обвинуваченого ОСОБА_7 ..
У подальшому, коли до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано спеціальні засоби (кайданки), поліцейський ОСОБА_15 спільно із ОСОБА_14 підійшли до обвинуваченого ОСОБА_8 та загнувши йому руки за спину положили його на підлогу з метою застосування кайданок. В цей час обвинувачений ОСОБА_7 підбіг до них та наніс ОСОБА_14 , який знаходився у напівсидячому положенні праворуч від обвинуваченого ОСОБА_8 та одягав на нього кайданки, удар правою ногою в обличчя з правої сторони, заподіявши при цьому тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку, рани, тріщини шкіри, крововилив та садно губи, що належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник обвинуваченого ОСОБА_7 -адвокат ОСОБА_9 просить вирок Тернопільського міськрайонного суду від 07.08.2017 року змінити, вважати ОСОБА_7 винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, застосувати ст.69, ч.1 ст.102 КК України та призначити покарання у виді шести місяців позбавлення волі. Згідно із ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком просить частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2015 року у виді одного місяця позбавлення волі та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком сім місяців.
На підставі ст.72 КК України в строк, призначений судом покарання, зарахувати ОСОБА_7 термін попереднього ув'язнення з моменту затримання - 03.02.2016 року до дати звільнення - 08.11.2016 року та з дати затримання 08.06.2017 року до дати ухвалення апеляційним судом рішення, та вважати ОСОБА_7 таким, що відбув покарання, звільнивши з місця ув'язнення.
Також, просить виправдати ОСОБА_7 за ч.2 ст.342 та ч.2 ст.345 КК України. Предмет застави - грошові кошти в сумі 27560 гривень просять повернути заставодавцю ОСОБА_11 після набрання вироком законної сили.
В обґрунтування вказаних вимог посилається на неналежне врахування судом тяжкості та обставин кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України та не погоджується з обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, вважаючи, що в діянні ОСОБА_7 може мати місце адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Вважає, що було порушено право обвинуваченого ОСОБА_7 на захист під час затримання і проведення слідчих дій та посилається на те, що при призначенні покарання суд не повністю врахував ряд пом'якшуючих вину обставин і обрав надто суворе покарання.
В доповненнях до апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 - обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальне провадження направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що в основну обвинувального вироку щодо нього суд першої інстанції поклав неналежні та недопустимі докази, які отримані незаконним шляхом внаслідок порушення прав особи на захист.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання змінити, призначивши йому покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ч.2 ст. 342 КК України у виді 6 місяців позбавлення волі. У відповідності до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 основне покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України просить звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання, встановивши йому 1 рік іспитового строку.
Посилається на те, що суд при розгляді справи допустив однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам у справі, що призвело до призначення обвинуваченому занадто суворого покарання, яке не відповідає особі засудженого та тяжкості вчиненого злочину.
На думку апелянта, суд не врахував всіх пом'якшуючих обставин, зокрема те, що обвинувачений одружений, має на утриманні малолітню дитину та потерпілі до нього претензій не мають.
Вважає, що ОСОБА_8 не чинив непокори працівникам поліції, хоча і не виконував їх вказівок, проте, як вказує, може мати місце адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП, тому, на її думку, вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину за ч.2 ст.342 КК України є недоведеною.
Прокурор у змінах до апеляційної скарги, не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинувачених, просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч.2 ст.15-ч.2ст.186, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України змінити у зв'язку із неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та на підставі ст.72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року) в строк призначеного судом покарання ОСОБА_7 просить зарахувати термін його попереднього ув'язнення з моменту його затримання - 03 лютого 2016 року по дату звільнення у зв'язку із внесенням застави -08 листопада 2016 року та з 08 червня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок суду просить залишити без змін.
В обґрунтування вказаних вимог, прокурор зазначає, що судом невірно зараховано ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення у строк покарання з врахуванням внесених 18.05.2017 року змін до ч.5 ст.72 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах захисника ОСОБА_9 , в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали подану захисником апеляцію, просять її задовольнити, від доповнень до апеляційної скарги, поданої обвинуваченим ОСОБА_7 відмовляються, просять її не розглядати, заперечили апеляційну скаргу прокурора, в судових дебатах захисника ОСОБА_10 , в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали подану захисником апеляційну скаргу, просять її задовольнити, заперечили апеляційну скаргу прокурора, в судових дебатах прокурора, яка підтримала змінену апеляційну скаргу, просить їх задовольнити, заперечила апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнити з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчинені злочину за ч.2 ст.15-ч.2ст.186 КК України, ОСОБА_8 - за ч.1 ст.122 КК України відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими та в апеляціях не оспорюються.
Доводи захисника ОСОБА_9 в апеляційній скарзі про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, а захисника ОСОБА_10 про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України є необґрунтованими.
Висновок суду по вказаних епізодах обвинувачення знайшов своє повне підтвердження у суді першої інстанції, обґрунтований сукупністю перевірених доказів та є правильним.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції вірно послався на покази потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які вказали, що 03 лютого 2016 року близько 14 год. 30 хв., будучи поліцейськими Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, при виконанні службових обов'язків у складі групи швидкого реагування №102, отримавши повідомлення від чергового про бійку, прибули на вул.Карпенка,22а в м.Тернопіль, де знаходиться ресторан “День і ніч”. На місці встановили, що обвинувачений ОСОБА_8 наніс потерпілому ОСОБА_12 удар в обличчя, спричинивши йому ушкодження, а обвинувачений ОСОБА_7 витягнув з одягу потерпілого ОСОБА_12 гаманець та з місця події втік. Зазначили, що поліцейський ОСОБА_15 пішов за ОСОБА_7 , привів його на місце події, після чого викликали швидку допомогу та ще один екіпаж поліції.
Потерпілі вказали, що обвинувачені перебували в стані алкогольного сп'яніння, поводили себе агресивно, на зауваження не реагували, опиралися їхати у відділ поліції, в зв'язку з чим до них було застосовано спеціальний засіб - кайданки. Прибувши у відділ поліції, кайданки з обвинувачених було знято, останні попросились до вбиральні, куди їх провели у супроводі працівників поліції. Там вони почали курити, викрикувати, на зауваження поліцейських не реагували. При спробі вивести їх з приміщення туалету, обвинувачені почали їх шарпати за формений одяг, лаятись, тому їм повідомили, що в разі не припинення такої поведінки до них застосують кайданки. Вийшовши з туалету, обвинувачені продовжували їх шарпати за формений одяг, тому підійшовши до ОСОБА_7 , загнули йому руки за спину, і в цей момент обвинувачений ОСОБА_8 наніс поліцейському ОСОБА_15 удар правою ногою в ліву задню верхню частину ноги та, шарпаючи його, намагався відсунути від ОСОБА_7 .. Застосувавши до ОСОБА_7 кайданки, підійшли до ОСОБА_8 , загнули назад йому руки та в цей час ОСОБА_7 , підбігши до них, наніс поліцейському ОСОБА_14 удар ногою в обличчя, зокрема, у верхню губу справа та спричинив йому струс головного мозку.
Поліцейський ОСОБА_14 був транспортований у травмпункт, де йому наклали два шви.
Потерпілі зазначили, що цього ж дня написали відповідні рапорти керівництву відділу.
Свідок ОСОБА_16 пояснив, що працював водієм автомобіля групи швидкого реагування Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області та разом з ОСОБА_15 , командиром взводу Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, та з поліцейським Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_14 , перебували при виконанні службових обов'язків у складі групи швидкого реагування №102. Відреагувавши на повідомлення чергового про бійку біля ресторану «День і ніч», що по вул. Карпенка в м. Тернопіль о 14.30 год. 03 лютого 2016 року прибули на місце, де було скупчення людей поблизу магазину «Остер», що по вул. Карпенка в м.Тернопіль. ОСОБА_12 сидів на сходах магазину з покривавленим лицем. Зі свідчень свідків з'ясували, що двоє осіб нанесли йому ушкодження, а ОСОБА_17 витягнув у нього гаманець та пішов в сторону парку.
Вказав, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 поводили себе зухвало, шарпались, висловлювались нецензурними словами та чинили опір вимогам працівників поліції. Від них було чути запах алкоголю, вони відмовлялись сідати у службовий автомобіль, тому поліцейськими було прийнято рішення одягти їм кайданки та їх було доставлено у міський відділ поліції.
Свідок зазначив, що після цього він поїхав по службових обов'язках, а згодом йому повідомили, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 нанесли ушкодження його колегам - ОСОБА_15 та ОСОБА_14 ..
Свідкок ОСОБА_18 вказав, що у лютому 2016 року працював дільничним інспектором Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області і йому відомо про вчинення непокори працівникам поліції ОСОБА_15 та ОСОБА_14 обвинуваченими ОСОБА_19 та ОСОБА_8 .. Зазначив, що перебуваючи в приміщенні Тернопільського ВП, почув крики біля вбиральні. Там були працівники поліції ОСОБА_15 і ОСОБА_14 , а також ОСОБА_17 з ОСОБА_8 .. Бачив з відстані близько 25 метрів та чув вимоги працівників поліції припинити шарпати їх за формений одяг та не лаятись. Поліцейські намагались втихомирити обвинувачених, на що один із них, що був в кайданках, вдарив поліцейського ОСОБА_14 ногою в область голови. Обвинувачені поводились агресивно та висловлювались нецензурними словами.
З показів свідка ОСОБА_20 вбачається, що працював поліцейським Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області та в лютому 2016 року черговий відділу повідомив, що потрібна допомога групі швидкого реагування № НОМЕР_1 в складі поліцейського Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_14 та заступника командира взводу Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_15 .. Вони з іншим інспектором в складі групи ШР прибули поблизу ресторану «День і ніч», що по вул.Карпенка в м.Тернопіль. На місці події побачили працівників поліції ОСОБА_16 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , які були біля обвинувачених. Обвинувачені поводили себе зухвало, розмахували руками, відштовхували поліцейських та висловлювалися нецензурними словами. До них застосували кайданки.
Суд першої інстанції підставно послався на рапорти працівників поліції ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від 03 лютого 2016 року, з яких вбачається, що вищевказані обставини мали місце 03 лютого 2016 року близько 14.30 год. по АДРЕСА_3 під час виконання ними службових обов'язків в складі групи ШР Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , викрадення його майна, а також вчинення неповнолітніми непокори законним вимогам їм, як працівникам поліції, та спричинення поліцейському ОСОБА_14 тілесних ушкоджень.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №166 від 16 лютого 2016 року, у ОСОБА_14 , 1974 року народження, при експертизі 04 лютого 2016 року виявлено: рану шкірних покривів і слизової оболонки, правої половини верхньої губи з крововиливом у слизову оболонку навколо неї, тріщину черевної облямівки правої половини верхньої губи, крововилив у слизову оболонку нижньої губи та садно на тлі цього крововиливу та струс головного мозку.
Вказані ушкодження утворилися внаслідок впливу тупого предмета незадовго до його первинного звернення за медичною допомогою, не виключено у зазначений в постанові термін події 03 лютого 2016 року.
У висновку вказано, що виникнення в ОСОБА_14 зазначених ушкоджень при нанесенні удару ногою в ділянку губ, не виключається. Травми, виявлені в ОСОБА_14 , за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, за ч.2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків та дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував, що воно має бути необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Для вибору такого покарання враховується ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форма вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, ставлення цієї особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
Так, суд врахував, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив багатоепізодні злочини, які законом віднесено до категорії тяжких та середньої тяжкості, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі і за вчинення злочинів проти власності.
Водночас, місцевим судом враховані і пом”якшуючі його вину обставини, в тому числі і ті, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, а саме: частково визнав вину, злочини вчинив у неповнолітньому віці, виховується в багатодітній, малозабезпеченій сім'ї, мати його є інвалідом третьої групи, думку потерпілих, які претензій до нього не мають, а потерпілий ОСОБА_12 просив суворо його не карати, при відсутності обтяжуючих обставин суд вірно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, суд взяв до уваги, що ОСОБА_7 22 грудня 2015 року засуджений вироком Тернопільського міськрайонного суду за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі, яке ним повністю невідбуте, тому підставно, відповідно до вимог ст.71 КК України, застосував правила сукупності вироків. Таке покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів і застосування ст. 69 КК України, як про це просить захисник, колегія суддів не вбачає.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 , на підставі п.1 ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VIII ”Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання” від 26.11.2015 року, в строк призначеного судом покарання зараховано термін його попереднього ув'язнення з 03 лютого 2016 року по 08 листопада 2016 року та з 08 червня 2017 року по 07серпня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Разом з тим, відповідно до Закону України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення” від 18 травня 2017 року, який набрав чинності 21.06.2017 року в ч.5 ст.72 КК України внесено зміни та визначено, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Враховуючи наведене, ОСОБА_7 , в строк призначеного судом покарання слід зарахувати термін його попереднього ув'язнення з 03 лютого 2016 року по 08 листопада 2016 року та з 08 червня 2017 року по 20 червня 2017 року (включно), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, змінивши в цій частині вирок суду.
Обираючи ОСОБА_8 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості, особу винного, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, в тому числі і за вчинення злочинів проти власності, судимість за які не знята і не погашена.
Водночас, місцевим судом враховані пом”якшуючі його вину обставини, в тому числі ті, на які посилається в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, а саме: часткове визнання вини, сімейний стан: одружений, має на утриманні малолітню дитину, вчинив злочини у неповнолітньому віці, умови життя та виховання, думку потерпілих, які вказали, що претензій до нього не мають та при відсутності обтяжуючих обставин, призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, застосувавши правила сукупності злочинів, яке відповідає вимогам ст.65 КК України є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, тому підстав для застосування ст.75 КК України, як про це просить захисник, колегія не вбачає.
Твердження апелянтів про те, що суд при призначенні покарання обвинуваченим не в повній мірі врахував всі пом'якшуючі їх вину обставини є необґрунтовані, оскільки будь-які інші обставини, які могли б пом'якшити покарання, окрім тих, що встановлені судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні та апелянтами в суд апеляційної інстанції не представлено.
Щодо посилання захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 на порушення вимог закону при затриманні ОСОБА_7 як підозрюваного, не врахування судом того, що ОСОБА_7 перебуває на консультативному обліку у лікаря-психіатра, те, що суд мотивував вирок доказами, які не мають ознак доказів є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 03 лютого 2016 року, ОСОБА_7 затримано о 21 год. 30 хв. 03 лютого 2016 року на підставі п.2 ч.1 ст. 208 КПК України. Про затримання ОСОБА_7 повідомлена мати- ОСОБА_21 , захисник, затриманому роз'яснено права.
З протоколом ознайомлені: законний представник ОСОБА_21 (мати), захисник ОСОБА_9 , поняті ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , що стверджують їх підписи. Копію протоколу отримав обвинувачений ОСОБА_24 ..
Будь-яких зауважень, доповнень до протоколу учасники процесуальної дії не подавали.
Як вбачається з довідки №03-7/470 від 08 лютого 2016 року, ОСОБА_7 , 1999 року народження, перебуває на консультативному обліку в лікаря-психіатра амбулаторно-поліклінічного відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні.
Водночас, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №54 від 09.02.2016 року, ОСОБА_7 в період, який відноситься до інкримінованого йому злочину тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав, а виявляв ознаки розладів емоції та поведінки дитячого віку, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, тому він міг давати звіт своїм діям та керувати ними. В даний час ОСОБА_7 виявляє ознаки розладів емоції та поведінки дитячого віку, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, може давати звіт своїм діям та керувати ними. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 не потребує.
Таким чином, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, які встановив суд в судовому засіданні, а тому підстав для його скасування немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 07 серпня 2017 року щодо ОСОБА_7 в частині визначення строку відбування покарання - змінити.
На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VIII “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання” від 26.11.2015 року, в строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з 03 лютого 2016 року по 08 листопада 2016 року та з 08 червня 2017 року по 20 червня 2017 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2