Справа № 607/753/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/789/4/18 Доповідач - Ткач О.І.
Категорія -
16 січня 2018 року м. Тернопіль
Апеляційний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,
за участі секретаря Бріля В.Л., представників сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 липня 2017 року ухваленого суддею Дзюбичем В.Л., у цивільній справі за позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В січні 2016 року ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 05.01.2009 року з відповідачем, (шляхом підписання заяви-анкети) укладено кредитний договір без номера. Згідно вказаного договору ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку “Універсальна” із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Оскільки, виникла заборгованість з повернення кредитних коштів та відсотків, ПАТ КБ “ПриватБанк” просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11776,46грн., з яких:
1608,91 грн.- заборгованість за кредитом;
6930,58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
2200 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
500 грн. - штраф (фіксована частина);
536,97 гн. - штраф (процентна складова).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 липня 2017 року позовні вимоги задоволено:
стягнуто із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, адреса: м. Тернопіль, вул. Київська, 11/49) в користь ПАТКБ “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299 на розрахунковий рахунок № 290928229003111) заборгованість за кредитним договором б/н від 05 січня 2009 року у розмірі 11776 грн. 46 коп.
стягнуто із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, адреса: м. Тернопіль, вул. Київська, 11/49) в користь ПАТКБ “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299 на розрахунковий рахунок № 290928229003111) сплачений судовий збір у розмірі 1378 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд невірно визначив термін дії кредитної картки і відповідно не застосував строк позовної давності, про що вона просила. Крім цього, суд не з'ясував, яку суму кредиту нею отримано і яким чином та коли утворилась заборгованість.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 доводи скарги підтримав, однак конкретно не зміг пояснити обставини щодо наявних в справі заяви ОСОБА_3 від 25.03.2012 року про приєднання до договору банківських послуг, обставин отримання та користування з 25.06.2012 року кредитною карткою 5211537304030559.
Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, суду пояснив, що відповідачка використовувала за кредитним договором, який укладено у формі приєднання до запропонованих умов, дві кредитні карточки. Збільшення ліміту кредитних коштів обумовлено в Умовах і правилах надання банківських послуг (надалі Умови) з якими погодилась відповідачка, що ствердила своїм підписом на заяві від 05.01.2009 року. Вказані умови Умови передбачали і форму повідомлення боржника про зміну умов договору, в т.ч. і відсоткової ставки. ОСОБА_4 свої обов'язки за вказаним договором виконав. Відповідачку в 2014 та 2015 роках, шляхом надсилання на вказаний нею номер телефону СМС повідомлень, як це прописано в Умовах, повідомлено про зміну відсоткової ставки. Будь яких заперечень чи заяв про розірвання вказаного договору не подано. Відповідно в Позивача були підстави звернутись до суду про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, які передбачені договором.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, заслухавши представників сторін, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно до статті 375 чинного ЦПК- “Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права."
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України (в редакції чинній на день ухвалення рішення) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.10 ЦПК України (в редакції чинній на день ухвалення рішення) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.01.2009 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_3 укладено договір банківських послуг без номера, шляхом підписання заяви-анкети про отримання кредиту на умовах використання кредитки “Універсальна, 55 пільгового періоду”. Умови кредитування з використанням вказаної кредитки в т.ч. розмір відсоткової ставки, тип кредитної лінії, відповідальність позичальника, викладено в довідці про умови кредитування.
Із змісту анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_3 погодилась із тим, що Банк вправі на свій розсуд змінити кредитний ліміт, а заява разом із пам'яткою клієнта, правилами надання банківських послуг та тарифами складає договір надання банківських послуг ( а.с. 9,10).
Згідно до пункту 3.3 Умов і правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямим і безумовним погодженням Одержувача відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого ОСОБА_4.
Відповідно до п.5.3 Умов, ОСОБА_4, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, в тому числі в виписці по картковому рахунку.
Згідно п. 6.4 Умов, у разі не згоди з змінами Правил або ОСОБА_4 клієнт зобов'язаний представити банку письмову заяву про розірвання договору і погасити заборгованість перед банком...
25.03.2012 року ОСОБА_3 приєдналась до нових умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви від 25.03.2012 року (а.с. 142).
Згідно договору приєднання вбачається, що відповідачці видано нову картку, проте вона була приєднана до карткового рахунку основного кредитного договору від 05.01.2009 року.
Із виписки по картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_3 користувалась кредитними коштами: знімала готівку, проводила розрахунки, та поповнювала рахунки карток (а.с. 112, 114).
Із аналізу виписки про рух коштів за платіжними картками 5211537304030559 та 5577212907365152 вбачається, що ОСОБА_3 користувалась кредитними коштами: знімала готівку, проводила розрахунки, та поповнювала рахунки карток (а.с. 112, 114). Так, в жовтні 2013 року мало місце поповнення готівкою свого рахунку за карткою 5211537304030559 і в той же час відображено зменшення суми залишку по тілу кредиту за карткою 5577212907365152, що вбачається з виписки про рух коштів за вищеназваними картками (а.с.112,113зв).
15 серпня 2014 року та 15 березня 2015 року позивач направив ОСОБА_3 СМС повідомлення про зміну відсоткових ставок за умовами кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 пільгового періоду”(а.с. 154,155). З будь-якими заявами про розірвання кредитного договору відповідачка не зверталась, що свідчить, що вона прийняла нову пропозицію, погодившись із зміненими умовами кредитування.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦПК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦПК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ч. 1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Таким чином, між сторонами було укладено кредитний договір, зміст якого викладено у заяві, Умовах, Правилах користування платіжною карткою та тарифом, який зафіксовано у формі довідки, що в сукупності становить договір приєднання, на підставі якого ОСОБА_3 видано дві кредитні картки: № 557721290735152 від 05.01.2009 року та № 5211537304030559 від 23.04.2012 року (а.с. 208).
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вірно врахував, те що обов'язок по доведенню обставин покладається на сторони. При цьому, банк повинен довести факт укладення кредитного договору і наявність заборгованості, а клієнт банку має спростувати доводи банку та довести протилежне. Неможливість спростування доведення останнім цих обставин не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не доведено пропуск строку позовної давності, оскільки строк перевипущеної картки діє до останнього дня листопада 2015 року, а позовну заяву ПАТ КБ “ПриватБанк” подало в межах трирічного строку після закінчення строку дії картки, а саме - 25.01.2016 року.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи те, що заборгованість по кредитному договору не виконана, а порушення строку позовної давності не доведено, судом першої інстанції вірно стягнуто із відповідачки борг за кредитним договором.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Тому, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381, 384, 382, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 липня 2017 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 19 січня 2018 року.
Головуюча О.І. Ткач
Судді Б.О. Гірський
ОСОБА_5