02 листопада 2017 р. Справа № 804/6536/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретарі судового засіданняОСОБА_2
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРЕЙД-ДНІПРОПЕТРОВСЬК" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №54626741 від 06.09.2017р.
У жовтні 2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРЕЙД-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» звернулося з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та просить:
- визнати неправомірною та скасувати Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4, про арешт майна боржника від 06.09.2017р. по виконавчому провадженню №54626741, на підставі якої накладено арешт на все майно боржника.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.09.2017р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 за заявою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про примусове виконання постанови № 151/4.1-2/524 від 24.05.2017р. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2017р. ВП №54626741 та про арешт майна боржника від 06.09.2017р. ВП № 54626741, які були отримані позивачем 21.09.2017р. Представник позивача зазначає, що постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 151/4.1-2/524 від 24.05.2017р. оскаржується позивачем у судовому порядку, а тому останній вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна боржника, винесені в рамках виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом, є неправомірними. Позивач вказує на те, що він є розповсюджувачем державних лотерей відповідно до Договору про розповсюдження білетів державних лотерей від 01.03.2016 № ЕДП-16-000077 та приймає ставки (гроші) від гравців у державні лотереї, які розміщує (зберігає) на своєму банківському рахунку. Враховуючи, що в силу положень ст. 12 Закону України «Про державні лотереї в Україні» на кошти, розміщені на банківському рахунку позивача, як розповсюджувача державної лотереї, заборонено звертати будь-які стягнення, представник позивача вважає неправомірною та такою, що підлягає скасуванню постанову про арешт майна боржника від 06.09.2017р. по виконавчому провадженню № 54626741, оскільки за ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту, звернення стягнення на які заборонено, зокрема, Законом України «Про державні лотереї в Україні». За викладеного, представник позивача вважає, що оспорювана постанова про арешт майна боржника винесена відповідачем з грубим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та інших актів законодавства, зокрема, Закону України «Про державні лотереї в Україні» і є такою, що порушує право та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» як власника майна (грошових коштів).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 23.10.2017р. подав до канцелярії суду письмові заперечення у яких просив у задоволені позовних вимог відмовити посилаючись на те, що державним виконавцем у ході примусового виконання постанови заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №151/4.1-2/254 від 24.05.2017р. постанова про арешт коштів боржника не виносилась та відповідачем за виконавчим провадженням АСВП №54626741 кошти позивача не арештовувалися, а винесеною постановою про арешт майна боржника від 06.09.2017р. арешт накладено лише на майно боржника, а не на кошти, оскільки арешт коштів є окремою виконавчою дією, за якою виноситься окрема постанова, а тому посилання позивача на незаконний арешт коштів є безпідставними. До того ж, представник відповідача зазначає, що оскаржувана постанова була надіслана позивачу рекомендованою кореспонденцією 07.09.2017р., що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, відповідач просив провести судове засідання без його участі (а.с.47-49).
Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Враховуючи наведене, та те, що представник відповідача у запереченнях вказав про розгляд справи без його участі, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ч. 5 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами та з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
До початку судового розгляду справи представником позивача було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, у якому вона просила поновити пропущений строк звернення до суду з даним позовом посилаючись на те, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, оскільки постанову про арешт майна боржника від 06.09.2017 представником позивача отримано лише 21.09.2017р., про що свідчать наявні в матеріалах справи копія звіту ВПЗ Дніпропетровськ №67 від 08.09.2017 та лист Дніпропетровської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 09.10.2017р. № 9-Ю-06-7054(4234) (а.с.17, 58).
Разом з тим, відповідач у письмових запереченнях зазначає, що оспорювана постанова була надіслана позивачу рекомендованою кореспонденцією 07.09.2017р., а тому вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом
Відповідно до ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства, учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси. Таку позовну заяву може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи вищенаведене клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом згідно до вимог ст.ст. 100, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено, що оскаржувана постанова від 06.09.2017 була отримана представником позивача лише 21.09.2017р., тобто, з урахуванням положень ст. 103 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем для пред'явлення даного позову є 02.10.2017р., однак зазначений позов направлено позивачем через відділення поштового зв'язку 03.10.2017р., що підтверджується фіскальним чеком КМД ПАТ «Укрпошта», проте, з урахуванням того, що згідно ч. 4 ст. 6 вказаного Кодексу, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якої вона віднесена, окрім того, доступ до суду не може бути обмежений у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, визнавши причини пропущення такого строку поважними
У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.
06.09.2017р. на виконання постанови заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №151/4.1-2/254 від 24.05.2017р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд-Дніпропетровськ» на користь Держави в особі Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області штрафу у розмірі 16800000,00 грн., старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54626741, що підтверджується копією зазначеної постанови (а.с.11-12).
Також, 06.09.2017р. цим же державним виконавцем було прийнято постанову про арешт майна боржника ВП №54626741 та накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ТОВ «Євротрейд-Дніпропетровськ» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 18480000,00 грн. на підставі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.14-15).
Позивач оспорює вказану вище постанову про арешт майна боржника від 06.09.2017р. ВП №54626741, просить визнати її неправомірною та скасувати, посилаючись на те, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову всупереч чинному законодавству, у зв'язку з тим, що постанова заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №151/4.1-2/254 від 24.05.2017р., за якою відкрито виконавче провадження ВП №54626741, оскаржується у судовому порядку та в силу положень ст. 12 Закону України «Про державні лотереї в Україні» на кошти, розміщені на банківському рахунку позивача заборонено звертати будь-які стягнення, а тому вважає, що, у такому випадку, оспорювана постанова є неправомірною.
Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ від 02.06.2016р. (далі - Закон №1404), який набрав чинності з 05.10.2016р.
За змістом ст. 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.3 Закону № 1404, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Згідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 ст.26 Закону №1404 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з абз. 2 ч. 7 ст.26 Закону №1404, у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
За приписами ст. 56 Закону №1404 встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника.
Постанова про арешт майна боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Частиною 3 ст. 56 Закону №1404 встановлено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що державний виконавець під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження наділений повноваженнями одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження прийняти і постанову про накладення арешту на майно боржника у відповідності до вимог ст. 26,56 Закону №1404, чинного на момент прийняття оспорюваної постанови від 06.09.2017р.
Так, як встановлено в судовому засіданні із наданих представником позивача пояснень та матеріалів справи, державним виконавцем 06.09.2017р. під час відкриття виконавчого провадження ВП №54626741 одночасно була прийнята постанова про накладення арешту на майно боржника, при цьому, зі змісту оспорюваної постанови встановлено, що арешт майна боржника застосовано у межах суми стягнення боргу з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів - 18480000,00 грн. (а.с.14-15).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав у відповідача для накладення арешту на майно боржника згідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», а тому у суду відсутні підстави для визнання неправомірною та скасування постанови про арешт майна боржника від 06.09.2017р. ВП №54626741, що винесена відповідачем.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В той же час, і ч.1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Представником позивача у ході судового розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про протиправність оспорюваної постанови про арешт майна боржника від 06.09.2017р. ВП №54626741 з урахуванням наведених обставин та норм чинного законодавства.
При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення посилання представника позивача на порушення відповідачем ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 12 Закону України «Про державні лотереї в Україні», за якими заборонено звертати стягнення на кошти, розміщенні на банківському рахунку позивача як розповсюджувача державних лотерей, накопичених від прийняття ставок, у тому числі і у межах виконавчого провадження, з огляду на те, що при прийнятті оспорюваної постанови про арешт майна боржника вказані норми закону відповідачем не порушені, оскільки відповідачем за оспорюваною постановою не накладено арешт на кошти позивача, а накладено лише арешт на майно позивача, що не є тотожними поняттями, так як відповідачем приймається окрема постанова про арешт коштів боржника з направленням її до банківських установ згідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, судом із письмових заперечень відповідача встановлено, що відповідачем постанова про арешт коштів позивача не приймалась та арешт коштів відповідачем не застосовувався.
Відповідних доказів про арешт коштів на рахунках позивача не надано і представником позивача в ході судового розгляду справи.
Також, судом критично надається оцінка доводам представника позивача щодо посилань на те, що оспорювана постанова на арешт майна боржника порушує права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» як власника майна (грошових коштів), оскільки такі твердження жодними доказами позивачем не підтверджені, при цьому, позивач не наділений повноваженнями на захист прав і інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.», таких доказів також суду не надано.
Є безпідставними і необґрунтованими посилання представника позивача на те, що накладення арешту на майно позивача за оспорюваною постановою є протиправним, так як постанова Держпраці, за якою відкрито виконавче провадження оспорюється в судовому порядку, з огляду на те, що наведені підстави щодо оскарження виконавчого документа в судовому порядку не зупиняє його виконання згідно до вимог ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», таких підстав для зупинення примусового виконання виконавчого документа вказана норма не містить.
Разом з тим, відповідачем наведено достатньо підстав, які свідчать про обґрунтованість прийняття оспорюваної постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття оспорюваної постанови про арешт майна боржника від 06.09.2017р. у ВП №54626741, суд приходить до висновку про те, що оспорювана постанова прийнята відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що у разі ухвалення рішення на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРЕЙД-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №54626741 від 06.09.2017р. - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2017 року
Суддя ОСОБА_1