м. Вінниця
16 січня 2018 р. Справа № 802/2175/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Комара П.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.
представника позивача: Панасюк Г.П.
представника відповідачів: Лісного В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про: визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2) про визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.09.2017 № 442 позивача звільнено з військової служби у запас за ч. 6 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я. Відповідно до наказу Командира військової частини НОМЕР_3 з 25.10.2017 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Заявою від 18.10.2017 звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_4 в якому просив клопотати перед вищестоящим командуванням про надання йому матеріальної допомоги за 2017 рік згідно з Наказом Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008 у зв'язку із звільненням в запас за станом здоров'я.
Однак, комісією з питань розгляду рапортів військовослужбовців Повітряних Сил Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_2 ) рапорт ОСОБА_1 не розглянутий, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань не нараховано та не виплачено, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідачів проти задоволення позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон).
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 4 ст. 9 Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 2 цієї ж статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 3 частини 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до розділу XXXIII «Правила виплати матеріальної допомоги» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 33.2. Інструкції матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Пунктом 33.3. Інструкції встановлено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Судом встановлено, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.09.2017 № 442 позивача звільнено з військової служби у запас за ч. 6 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я.
18.10.2017 начальник розвідувально - інформаційного центру - заступник командира військової частини НОМЕР_4 підполковник ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_4 в якому просив клопотати перед вищестоящим командуванням про надання йому матеріальної допомоги за 2017 рік згідно з Наказом Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008 у зв'язку із звільненням в запас за станом здоров'я.
Вказаний рапорт підписаний 18.10.2017 командиром військової частини НОМЕР_4 полковником ОСОБА_2 та тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_3 з клопотанням по суті рапорту підполковника ОСОБА_1 .
Листом від 24.10.2017 за №350/147/2/5038 начальник фінансово - економічного управління Повітряних Сил Збройних Сил України Бондар О.О. доповів командувачу Повітряних Сил України генерал - полковника ОСОБА_4 про те, що спільно з визначеними виконавцями опрацьований рапорт підполковника ОСОБА_1 щодо виплати його допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік. За результатами опрацювання запропоновано розглянути дане питання на засіданні комісії з розгляду рапортів військовослужбовців Повітряних Сил Збройних Сил України, визначеної наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06.03.2017 за №56ад (а.с. 13).
Із листа від 01.12.2017 за №350/154/111255 підписаного секретарем комісії з виплат матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань особовому складу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України полковником ОСОБА_5 слідує, що у зв'язку із вичерпанням фінансового ресурсу, виділеного на 2017 рік для особового складу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, розгляд комісією поданих рапортів військовослужбовцями по виплаті коштів з вересня 2017 року не проводилося. У зв'язку із чим розгляд питання надання матеріальної допомоги підполковнику ОСОБА_1 не здійснювався.
Із наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06.03.2017 №56ад "Про створення комісії з розгляду рапортів військовослужбовців щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2017 році" видно, що командувачем визначено персональний склад комісії , яка розглядає подані документи для виплати коштів в межах визначених ФЕУ КПС асигнувань. Однак, Інструкції щодо діяльності комісії не передбачено даним наказом та інформаційною довідкою до нього.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що командуванням військової частини НОМЕР_2 не допущено протиправної бездіяльності щодо не розгляду рапорту позивача, оскільки відповідачем вживалися відповідні дії по розгляду рапорту. Відтак, вимога ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності командира військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не розгляді рапорту від 18.10.2017 щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2017 році задоволенню не підлягає.
Визначаючись щодо вимоги про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань, суд зазначає наступне.
09.02.2017 року Міністерством оборони України з метою організації виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Збройними Силами України завдань, ефективного та економного використання бюджетних коштів, своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати, оптимізації витрат на відрядження та нагородження особового складу, прийнято наказ № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік».
Пунктом 7 наказу Міністерства оборони України №88 встановлено - витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2017 році здійснювати за нормами, установленими законодавством України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такого порядку щодо виплат:
у першу чергу - щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду;
у другу - розрахунки зі звільненими військовослужбовцями;
у третю - грошова допомога для оздоровлення;
у четверту - інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).
Таким чином, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, передбачена п. 33.1 Інструкції №260, відповідно до п. 7 наказу Міністерства оборони України №88 від 09.02.2017 року є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яке виплачується в останню чергу за наявності коштів.
Пунктом 9 наказу № 88 встановлено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород і морського грошового забезпечення). Накази на виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на відповідний місяць з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров'я військовослужбовців або членів його сім'ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та інші поважні причини), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби. Інші одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачувати в розмірах, визначених нормативно-правовими актами.
Відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.02.2017 року № 248/3/9/1/119 у зв'язку з обмеженим фінансовим ресурсом за фондом грошового забезпечення, видання наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань рекомендовано здійснювати тільки у таких випадках:
важкий стан здоров'я військовослужбовця або членів його сім'ї (поранення контузія, інвалідність та інші випадки тяжких захворювань) за наявності посвідчення або відповідного висновку лікаря;
смерть рідних по крові або по шлюбу;
пожежа або стихійне лихо;
одруження військовослужбовця;
народження дитини у військовослужбовця або її одруження.
Рішенням Міністра оборони України № 1223/з/12 від 15.02.2017 року погоджено роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.02.2017 року № 248/3/9/1/119.
Як вбачається зі змісту рапорту ОСОБА_1 від 18.10.2017, підставою для виплати матеріальної допомоги за 2017 рік для вирішення соціально-побутових питань ним зазначено звільнення в запас за станом здоров'я.
При цьому документу на підтвердження важкого стану здоров'я, зокрема посвідчення чи відповідного висновку лікаря, як це передбачено рішенням Міністра оборони України № 1223/з/12 від 15.02.2017 року, в рапорті не зазначено та до нього не долучено. Отже, рапорт ОСОБА_1 від 18.10.2017 про надання матеріальної допомоги за 2017 рік для вирішення соціально-побутових питань не містить підстав визначених рішенням Міністра оборони України № 1223/з/12 від 15.02.2017 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства засноване на гарантуванні дотримання вимог права, інакше було би порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, тобто критеріями здійснення адміністративного судочинства є принципи судочинства.
Вирішення ж питання про виплату матеріальної допомоги належить до виключної компетенції комісії з розгляду рапортів військовослужбовців щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2017 році, а не суду.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу задоволенню не підлягає.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити у повному обсязі.
Відповідно до вимоги ст. 139 КАС України судові витрати повернення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_5 )
Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )
Суддя Комар Павло Анатолійович