8.1
Іменем України
16 січня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1632/17
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Смішливої Т.В.,
при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність від 23.05.2017,
представника відповідача ОСОБА_2, дов. № 82/9/12.32.10.00-17 від 24.01.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1,-
У листопаді 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі також - Позивач) звернувся до з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 136,00 грн за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, та рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170,00 грн..
Ухвалою суду від 21.11.2017 при відкритті провадження у справі роз'єднано позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та позовні вимоги визнати протиправним та скасувати рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 136,00 грн за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, залишено на розгляді у даній адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спочатку позивач отримав рішення від 19.06.2017 № НОМЕР_3 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 136,00 грн за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок. На вказане рішення позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, яку задоволено рішенням ДФС від 01.08.2017.
Після цього відповідач виніс рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 136,00 грн за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, яке позивач також оскаржив до ДФС України. Листом від 29.09.2017 ДФС повідомило позивача про те, що питання, порушене у скарзі від 22.08.2017 є фактично повторним та вже вирішено по суті. Такий висновок позивач вважає таким, що не відповідає чинному законодавству, вважає, що фактично його скаргу на рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1 не розглянуто, а тому відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» така скарга вважається повністю задоволеною.
Також позивач зазначив, що ГУ ДФС у Луганській області повинно утворюватися Кабінетом Міністрів України в порядку, встановленому Законом та діяти на підставі Положення, передбаченого частиною третьою статті 21 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”. Особа з назвою “ГУ ДФС у Луганській області” нібито утворена постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311, проте, з посиланням на статті 49, 52 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, Указ Президента України від 03.10.1992 № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”, Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або носять міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, позивач вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 є нечинною.
Особа з назвою “Державна фіскальна служба України”, територіальним органом якої нібито є особа з назвою “ГУ ДФС у Луганській області”, нібито утворена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 “Про Державну фіскальну службу України”, а Положення про Державну фіскальну службу України нібито затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236. Однак, 21.05.2014 Кабінет Міністрів України не приймав ні такої постанови, ні жодних інших рішень щодо утворення ДФС України та затвердження положення про неї. Дана обставина підтверджується відсутністю у протоколі засідання Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 30 будь-яких відомостей про розгляд питання про прийняття проекту постанов Кабінету Міністрів України № 160 “Про утворення Державної фіскальної служби” та № 236 від 21.05.2014 “Про Державну фіскальну службу України”. Також у протоколі засідання Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 відсутні відомості про результати голосування в порядку статті 51 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” за прийняття такої постанови. Тобто, на думку позивача, Кабінет Міністрів України не утворював такого центрального органу виконавчої влади, як ДФС України, а тому не може існувати і територіального органу такої служби - ГУ ДФС у Луганській області.
У подальшому, 12.12.2017 позивачем подано уточнений адміністративний позов, у якому крім раніше наведених підстав для скасування рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1 вказано про те, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” позивач на час проведення АТО звільнений від обов'язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. 24.10.2017 позивач звернувся до податкового органу з заявою про звільнення його від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З посиланням на вищевказані обставини та норми Закону України № 1669 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1 (а.с. 131-139)
Ухвалою суду від 21.11.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 28.11.2017.
У судовому засіданні 28.11.2017 за клопотанням представника відповідача зупинено провадження у справі до 12.12.2017.
У зв'язку з поданням позивачем уточненого позову у судовому засіданні 12.12.2017 оголошено перерву до 20.12.2017, а потім оголошено перерву до 16.01.2018 у зв'язку з необхідністю представнику позивача ознайомитись з матеріалами справи.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення в яких зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Податковим органом проведено планову документальну невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, а також єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та сплати військового збору за період з 02.08.2014 по 31.12.2016. За результатами перевірки складено акт та встановлено порушення вимог пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI, а саме неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок у зв'язку з чим винесено рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 19.06.2017 № НОМЕР_3. Позивач, не погодився з вказаним рішенням та подав скаргу до Державної фіскальної служби України за результатами якої ДФС України прийнято рішення № 9755/Д/99-99-11-02-02-25 від 01.08.2017 про скасування та відкликання з дня прийняття рішення про застосування штрафних санкцій від 19.06.2017 № НОМЕР_3; часткове задоволення скарги позивача від 30.06.2017 № б/н у частині оскаржуваного вказаного документа; зобов'язання відповідача сформувати та направити нове рішення згідно вимог чинного законодавства. На виконання вимог рішення ДФС України від 01.08.2017 ГУ ДФС у Луганській області винесено нове рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 03.08.2017 № НОМЕР_1. Позивач не погодившись із вищевказаним рішенням про застосування штрафних санкцій, знову подав до ДФС України скаргу, за результатами якої ДФС України не прийнято до розгляду надану скаргу розцінюючи її як повторною та такою, що уже була вирішена по суті. Отже, відповідач вважає, рішення ГУ ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій від 03.08.2017 № НОМЕР_1 на суму 136 грн правомірним, прийнято контролюючим органом у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Також вказав, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДФС України зареєстрована як юридична особа 08.07.2014 за номером 1 074 102 0000 050011. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи ДФС України за переліком згідно з додатком 1, у тому числі Головне управління ДФС у Луганській області. Головне управління ДФС у Луганській області зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб ? підприємців. Запис про проведення державної реєстрації вчинено 20.01.2015 за номером 1 383 102 0000 003697 відповідно до вимог Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Таким чином, ГУ ДФС у Луганській області створюється і діє у складі відповідного центрального органу виконавчої влади ? ДФС України, діє як орган державної влади у здійсненні владних управлінських функцій та, відповідно, як суб'єкт владних повноважень у межах компетенції, передбаченої чинним законодавством. З огляду на, що просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 43-49).
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази суд встановив таке.
ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_4, зареєстрований як фізична особа - підприємець 01.07.2011 за № 23810000000007337, місце проживання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3: Луганська область, м. Лисичанськ, кв. Ленінського комсомолуАДРЕСА_1, перебуває на облік як платник єдиного внеску з 01.07.201 у ДПІ у м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.11.2017 за № НОМЕР_5 (а.с. 28-29).
ФОП ОСОБА_3 у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску.
Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Луганській області № 171 від 24.03.2017 проведено планову документальну невиїзну перевірка фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, а також єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та сплати військового збору за період з 02.08.2014 по 31.12.2016 (а.с. 50).
За результатами перевірки посадовими особами відповідача складено акт планової документальної невиїзної перевірки від 03.05.2017 № 120/12-32-13-03/НОМЕР_4, у якому зазначено, що під час перевірки встановлено порушення вимог пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VI), а саме через ненадання до перевірки первинних документів зроблено висновок про неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок (а.с. 51-79).
На підставі акту планової документальної невиїзної перевірки від 03.05.2017 № 120/12-32-13-03/НОМЕР_4 ГУ ДФС у Луганській області винесено рішення про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 136,00 грн за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 19.06.2017 № НОМЕР_3 (а.с. 7).
Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням про застосування штрафних санкцій, подав до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) скаргу від 30.06.2017 № б/н (а.с. 150-153).
З тексту скарги вбачається, що вона подана ФОП ОСОБА_3 подана на 7 податкових повідомлень-рішень з питань оподаткування та на 2 рішення про нарахування штрафу з питань обліку та сплати єдиного внеску, у тому числі і на рішення від 19.06.2017 № НОМЕР_3. Підставами для скасування оскаржуваних рішень скаржник зазначив, що він як громадянин України та власник 1/46 мільйонної частки у власності Українського народу не є платником податків і зборів, а тому не має жодних обов'язків щодо їх сплати. Крім того, зазначив, що ГУ ДФС у Луганській області повинно утворюватися Кабінетом Міністрів України в порядку, встановленому Законом та діяти на підставі Положення, передбаченого частиною третьою статті 21 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”. Вважав, що через порушення при реєстрації особи з назвою “ГУ ДФС у Луганській області” остання не має права приймати рішення про застосування штрафів щодо заявника.
За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення № 9755/Д/99-99-11-02-02-25 від 01.08.2017, яким скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено частково, скасовано рішення ГУ ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій від 19.06.2017 № НОМЕР_3 та № НОМЕР_6, а також зобов'язано ГУ ДФС у Луганській області сформувати та направити нові рішення, згідно вимог чинного законодавства (а.с. 9-10).
Вказане рішення обґрунтовано тим, що ГУ ДФС у Луганській області під час прийняття вищевказаних рішень порушено п.п. 4 та п.п. 6 п. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2017 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2017 за № 508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 № 393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.04.2016 за № 609/28739), а саме прийнято рішення не за встановленою формою.
Рішення ДФС України № 9755/Д/99-99-11-02-02-25 від 01.08.2017 позивачем не оскаржувалось.
На виконання рішення ДФС України № 9755/Д/99-99-11-02-02-25 від 01.08.2017 відповідачем винесено нове рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 03.08.2017 № НОМЕР_1 (а.с. 11).
На вказане рішення ФОП ОСОБА_3 подав скаргу від 22.08.2017 до ДФС України, яка отримана адресатом 05.09.2017 (а.с. 155-160).
Підстави для скасування рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1, зазначені ФОП ОСОБА_3 у скарзі від 22.08.2017, повністю дублюють підстави для скасування рішення від 19.06.2017 № НОМЕР_3, зазначені у його скарзі від 30.06.2017.
Під час розгляду скарги ФОП ОСОБА_3 від 22.08.2017 ДФС України встановлено, що питання, порушене у скарзі, є фактично повторним та було вирішено по суті у розумінні п. 7 розділу І Порядку № 1124, відповідно до якого не розглядаються повторні скарги одним і тим самим контролюючим органом від одного і того самого скаржника з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті. У зв'язку з чим ДФС України зроблено висновок про те, що скарга ФОП ОСОБА_3 на рішення про застосування штрафних санкцій від 03.08.2017 № НОМЕР_1 не підлягає розгляду ДФС України, про що заявника повідомлено листом від 29.09.2017 № № 12880/Д/99-99-11-02-02-25 (а.с. 14-15).
Суд вважає, що рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1 по суті повторює рішення від 19.06.2017 № НОМЕР_3, скасування якого відбулось лише через недотримання форми рішення, скарга ФОП ОСОБА_3 від 22.08.2017 ідентична за змістом скарзі від 30.06.2017, а тому ДФС України правомірно зроблено висновок про те, що скарга ФОП ОСОБА_3 на рішення про застосування штрафних санкцій від 03.08.2017 № НОМЕР_1 не підлягає розгляду відповідно до п. 7 розділу І Порядку № 1124.
Таким чином посилання позивача на те, що його скаргу від 22.08.2017 на рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1 необхідно вважати задоволеною суд вважає не обґрунтованими.
Посилання позивача на те, що Кабінет Міністрів України не утворював такий центральний орган виконавчої влади, як ДФС України, а тому не може існувати і територіальний орган такої служби - ГУ ДФС у Луганській області суд вважає такими, що не стосуються предмету даного спору.
Так, ДФС України утворено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 “Про Державну фіскальну службу України”, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України.
Зазначені нормативно - правові акти позивачем не оскаржувались, на теперішній час є чинними і їх правомірність не є предметом розгляду у даній адміністративній справі.
Разом з цим, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - серпень 2017 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі - Закон № 1669).
Підпунктом б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: “Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.
Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року №1053.
Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.
Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить місто Лисичанськ, яке є місцем проживання позивача.
Підставою для звільнення від сплати єдиного внеску є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2017 ФОП ОСОБА_3 направив поштою до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області заяву про звільнення його від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 на період до закінчення антитерористичної операції, яка отримана податковим органом 26.10.2017 (а.с. 165)
Отже, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, у тому числі до ФОП ОСОБА_3, не застосовуються.
Рішенням від 03.08.2017 № НОМЕР_1 до позивача застосовано штраф за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, а обов'язок вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством передбачений пунктом 2 частини другої статті 6 Закону № 2464.
Від виконання вказаного обов'язку та від відповідальності за його невиконання позивач звільнений в силу пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464, а тому рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Посилання представника відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обов'язковою умовою для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464.
Звільнення від відповідальності, передбаченої Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, передбачає наявність лише однієї умови, а саме перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
У даній справі предметом оскарження є рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1, а не питання списання безнадійного боргу, а тому наявність у позивача відповідного сертифікату ТПП судом не перевіряється.
Посилання відповідача на те, що пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 втратив чинність згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 № 911-VІІІ (далі - Закон № 911), суд вважає необґрунтованим, оскільки пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 з останнього не виключався та після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн (квитанція № 34 від 16.11.2017) (а.с. 34).
При цьому вказаний судовий збір сплачено позивачем за подачу первинного позову, у якому позивачем оскаржуються два рішення, а саме від 03.08.2017 № НОМЕР_1 на суму 136,00 грн та рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_2 на суму 170,00 грн, провадження за яким виділено в окрему справу № 812/1766/17.
Оскільки 640,00 грн це мінімальна обов'язкова сума судового збору, який сплачується позивачем фізичною особою-підприємцем при подачі позову майнового характеру, то задоволення позову в частині скасування рішення від 03.08.2017 № НОМЕР_1 обумовлює необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всієї суми сплаченого судового збору - 640,00 грн.
Тому під час розгляду адміністративної справи № 812/1766/17 питання розподілу судових витрат судом вирішуватись не буде.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області від 03.08.2017 № НОМЕР_1 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 136,00 грн за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 39591445) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (93118, Луганська область, м. Лисичанськ, кв. Ленінського комсомолу, 31, кв. 23, ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_4) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 640,00 грн (шістсот сорок гривень 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України рішення складено у повному обсязі 19 січня 2018 року.
Суддя ОСОБА_4