Справа №588/926/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 22-ц/788/75/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - 53
15 січня 2018 року м. Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Собини О. І.,
суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна»
на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 листопада 2017 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна», третя особа - ОСОБА_4
про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними, нарахування премії, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,
17 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати недійсним і незаконним наказ № 6 від 13 липня 2017 року про оголошення йому догани, а також нарахувати премію за час дії дисциплінарного стягнення і стягнути 30000 грн. моральної шкоди. Зазначені вимоги заявник обґрунтував тим, що відповідач перед оголошенням догани письмових пояснень з приводу порушення трудової дисципліни у нього не відібрав, згоду профспілки про накладення стягнення не отримав, чим порушив встановлений законом порядок накладення дисциплінарного стягнення. Вважає оголошену догану наслідком упередженого ставлення відповідача через те, що позивач є керівником профспілки. Вказує на незаконну фото- і відеофіксацію його місцеперебування впродовж робочого дня.
11 серпня 2017 року ОСОБА_3 звільнено за систематичне порушення трудової дисципліни, яке він вважає незаконним, тому 25 серпня 2017 року звернувся з позовом до відповідача, в якому просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати 30000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування цих вимог посилається на порушення встановленого законом порядку його звільнення як члена профспілки та її керівника. Вказує, що наказ про звільнення підписано неповноважною особою.
Крім того, 25 серпня 2017 року позивач звернувся з позовом про визнання наказу директора фабрики Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» (далі - ПрАТ «Монделіс Україна») № 8 від 11 серпня 2017 року про оголошення догани недійсним та незаконним. Ці вимоги обґрунтував порушенням порядку накладення дисциплінарного стягнення, оскільки пояснення про порушення трудової дисципліни відповідач запропонував позивачу надати після оголошення догани. Також позивач зазначив, що попередньої згоди профспілки перед оголошенням догани відповідач не отримав. Вважає, що неправильне миття рук, яке стало підставою для застосування стягнення та яким не завдано шкоди виробництву, працівникам та довкіллю, не є підставою для застосування обраного відповідачем стягнення. Посилається на незаконну відеофіксацію, на проведення якої згоди не давав.
На підставі ухвали Тростянецького районного суду Сумської області від 23 жовтня 2017 року вказані вище позовні вимоги ОСОБА_3 об'єднано в одне провадження.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 15 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_3 на посаді оператора пакувальних автоматів бісквітної секції ПрАТ «Монделіс Україна».
Стягнуто з ПрАТ «Монделіс Україна» на користь ОСОБА_3 20992,62 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.
Стягнуто з ПрАТ «Монделіс Україна» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допущене до негайного виконання.
Стягнуто з ПрАТ «Монделіс Україна» на користь ОСОБА_3 640 грн. судового збору.
Стягнуто з ПрАТ «Монделіс Україна» 1280 грн. судового збору в дохід держави.
ОСОБА_3 з вказаним рішенням у частині незадоволених вимог не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності № 6 від 13 липня 2017 року та № 8 від 11 серпня 2017 року незаконними, нарахувати премію за час дії дисциплінарного стягнення від 13 липня 2017 року, переглянути розмір стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнути 30000 грн. моральної шкоди.
При цьому зазначає, що до застосування дисциплінарних стягнень відповідачем не відбирались пояснення у заявника та не отримувалась згода про застосування стягнення як первинної профспілкової організації, членом та керівником якої він є, так і вищого профспілкового органу. Вважає, що суд помилково виходив з тривалості перерви для особистих потреб, яка складає 7% тривалості однієї зміни, оскільки позивач працює у змінному режимі, до працівників якого згідно з п. 3.6 Додатку № 1 до Колективного договору «Правила внутрішнього трудового розпорядку» має використовуватись окремий графік, з яким позивача не ознайомлено. Крім того, з трудовим розпорядком після внесених змін 06 листопада 2013 року до Колективного договору позивач також не був ознайомлений. Не встановлені судом також і дійсні причини відсутності позивача на робочому місці, серед яких, зокрема, узгодження питань профспілкової діяльності як з керівником цього органу. Вказує, що без дозволу керівництва територію підприємства жодного разу не залишав, а постійне відеоспостереження свідчить про упереджене ставлення до нього. Посилається на невірне застосування відповідачем вимог до робітників наскрізних професій та інших зайнятих на ремонтно-будівельних роботах щодо миття рук, до яких посада ОСОБА_3 не відноситься. Також зазначає, що не давав згоду на обробку персональних даних, тобто на його відеозйомку. Вважає, що при розрахунку компенсації за вимушений прогул суд зробив помилку та не врахував 5 робочих днів, тобто не донарахував 1590,35 грн.
ПрАТ «Монделіс Україна» також не погодилось з рішенням суду першої інстанції та оскаржило його в апеляційному порядку в частині задоволених вимог позивача. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Вказані вимоги обґрунтовує помилковими висновками суду про невідповідність обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення ступеню тяжкості вчинених проступків та заподіяній шкоді. Вважає, що позивач систематично порушував трудовий розпорядок, за що був звільнений, а тяжкість і шкідливість вчинених проступків проявляється саме у неодноразовому порушенні Правил внутрішнього трудового розпорядку. Таким чином, залишення робочого місця без дозволу керівника, що було встановлено судом та за що до позивача чотири рази застосовувались дисциплінарні стягнення, свідчать про систематичне порушення ним трудової дисципліни та наявність у відповідача законних підстав для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Зазначає, що відповідачем при звільненні була урахована попередня робота позивача, про що свідчать чотири дисциплінарні проступки за 2017 рік. З висновками суду першої інстанції в частині незадоволених вимог позову заявник апеляційної скарги повністю погоджується, а тому в цій частині рішення не оскаржує.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, який підтримав доводи своєї скарги та просив відмовити у задоволенні скарги відповідача, заперечення представників відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги ПрАТ «Монделіс Україна», перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 10 вересня 2012 року працював оператором пакувальних автоматів бісквітної категорії ПрАТ «Монделіс Україна» (т. 1, а.с. 37).
З 09 жовтня 2015 року ОСОБА_3 є головою первинної профспілки «Свободу праці» ПрАТ «Монделіс Україна», якого 12 березня 2017 року зборами профспілки у зв'язку із втратою оригінала протоколу № 031016 від 03 жовтня 2016 року було переобрано на цю ж посаду (т.1, а.с. 71-72).
2 лютого 2017 року директором ПрАТ «Монделіс Україна» було видано наказ № 1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» згідно до якого за порушення п.4.1, 4.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників, керівників, спеціалістів службовців ПрАТ «Монделіс Україна» ОСОБА_3 було оголошено догану. ОСОБА_3 не погодився з цим наказом, оскаржив його до суду і рішенням Апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року даний наказ було визнано незаконним та зобов'язано роботодавця нарахувати йому премію за результатами діяльності, якої він був позбавлений на час дії дисциплінарного стягнення застосованого цим наказом (т.1, а.с.181-186).
Наказом ПрАТ «Монделіс Україна» від 13 липня 2017 року № 6 за порушення п.п. 3.11, 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників, керівників, спеціалістів, службовців товариства ОСОБА_3 оголошена догана. З цим наказом позивач був ознайомлений того ж дня (т.1, а.с. 2).
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що позивач у червні 2017 року систематично допускав порушення трудової дисципліни, що виразилось у неодноразовому, безпідставному залишенні свого робочого місця без попередження керівництва на виробничій лінії та тривалій відсутності на ньому, а саме: 14 (2 год. 03 хв.), 15 (54 хв.), 17 (1 год. 21 хв.), 19 (1 год. 05 хв.), 22 (24 хв.), 23 (41 хв.), 24 (34 хв.), 25 (26 хв.), 26 (2 год. 35 хв.) та 29 червня 2017 року (1 год. 11 хв.) ОСОБА_3 у робочий час своєї зміни був відсутнім на робочому місці оператора пакувальних автоматів бісквітної категорії, що підтверджується даними системи доступу. Крім того, 30 червня 2017 року позивач після початку роботи своєї зміни без попередження та отримання дозволу свого керівника самовільно залишив своє робоче місце та знаходився в їдальні бісквітної секції, де був виявлений адміністрацією фабрики.
З пояснень позивача від 13 липня 2017 року вбачається, що стосовно виявлених порушень трудової дисципліни ОСОБА_3 нічого не зазначив, вказавши лише про потребу у додатковому часі для аналізу вказаних даних, а також просив відповідача письмово повідомити його про те, що саме потрібно вказати у поясненнях.
Зі змісту позовних вимог та доводів апеляційної скарги вбачається, що зазначене пояснення стосується наказу відповідача від 13 липня 2017 року № 6 про оголошення йому догани.
Наказом від 14 липня 2017 року № 7 за порушення п.п.3.10.4.1, 4.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників, керівників, спеціалістів, службовців ПрАТ «Монделіс Україна» було оголошено доказу ОСОБА_3 Даний наказ позивач в судовому порядку не оскаржив.
Крім того, наказом ПрАТ «Монделіс Україна» від 11 серпня 2017 року № 8 за порушення п. 4.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників, керівників, спеціалістів, службовців товариства та п.10 РІ-6.2-02-01 «Правила особистої та виробничої гігієни для працівників виробництва і допоміжних служб» ОСОБА_3 оголошена догана (т.1, а.с. 216).
Вказане стягнення застосоване за те, що 21 та 24 липня 2017 року позивач проігнорував та не виконав процедуру миття рук перед входом до виробничої зони, що зафіксовано системою відеоспостереження товариства.
В цей же день, 11 серпня 2017 року, наказом ПрАТ «Монделіс Україна» № 180 ОСОБА_3 був звільнений з посади оператора пакувальних автоматів за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. З наказом позивач ознайомився того ж дня і отримав його копію (т. 1, а.с. 217-218).
Зі змісту наказу про звільнення вбачається, що позивач неодноразово, а саме: 02 лютого 2017 року наказом № 1, 13 липня 2017 року наказом № 6, 21 липня 2017 року наказом № 7 та 11 серпня 2017 року наказом № 8 притягався до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, за що йому оголошувались догани та що є систематичним грубим порушенням Правил внутрішнього трудового розпорядку та безвідповідального ставлення до виконання своїх обов'язків.
Цим же наказом про звільнення встановлено, що позивач у серпні 2017 року, працюючи на своїй зміні, без дозволу безпосереднього керівника був відсутнім на робочому місці, а саме: 02 (36 хв.), 03 (59 хв.), 04 (1 год. 9 хв.), 05 (1 год. 8 хв.), 06 (1 год. 1 хв.) та 09 серпня 2017 року (43 хв.), що підтверджується даними системи доступу товариства.
В суді апеляційної інстанції було встановлено, що в даному наказі помилково роботодавець посилався на дату наказу № 7 від 21 липня 2017 року, хоча вірна дата видачі цього наказу - 14 липня 2017 року.
З пояснень позивача від 11 серпня 2017 року вбачається, що наказ про оголошення догани від 11 серпня 2017 року № 8 та наказ про звільнення від 11 серпня 2017 року № 180 він отримав після їх винесення та не погоджується з ними, оскільки відповідач не мав права проводити відеоспостереження за ним, а свою відсутність на робочому місці пояснив правом на вільний час (т. 1, а.с. 232).
Стосовно порушення 21 та 24 липня 2017 року вимог доброї виробничої практики стосовно не миття рук при вході у виробничий цех ОСОБА_3 пояснень не надав, про що відповідачем 11 серпня 2017 року складено Акт про відмову від надання пояснень (т. 1, а.с. 231).
Також з матеріалів цивільної справи вбачається, що 7 березня 2017 року виконавчий комітет ПП «Свободу праці» ПрАТ «Монделіс Україна» прийняв рішення про звернення із заявою до Всеукраїнського об'єднання професійних спілок «Демократичні профспілки України» про прийняття їх первинної профспілки до складу ДПУ і дана обставина підтверджується витягом з протоколу від 07.03.2017 року та копією листа на адресу ВО ПС «Демократичні профспілки України» (т.2, а.с. 83-84).
Роботодавець при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не звертався за наданням згоди ні до виборного профспілкового органу членом якого є ОСОБА_3 ні до профспілкової організації вищого рівня.
Листом № 036-17 від 27 жовтня 2017 року Всеукраїнське профспілкове об'єднання «Демократичні профспілки України» повідомило суд першої інстанції про відмову у наданні згоди на звільнення позивача (т.1, а.с. 162).
Зі змісту вказаної відмови вбачається, що оголошена позивачу 02 лютого 2017 року догана, яка на підставі рішення Апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року визнана незаконною, має такий же зміст, як і догана, оголошена згідно з наказом № 7 від 21 (14) липня 2017 року, а тому має аналогічну юридичну силу, тобто також є незаконною. Оскільки при застосуванні дисциплінарного стягнення за наказом № 8 від 11 серпня 2017 року порушено порядок застосування стягнення, а саме: не було вчасно доведено до відома ОСОБА_3 зміст проступку, тому цей наказ також не можна враховувати у систематичне порушення трудової дисципліни. Оголошення догани наказом № 6 від 13 червня 2017 року, а також викладені у наказі № 180 від 11 серпня 2017 року про звільнення позивача порушення трудової дисципліни відповідач також здійснив з порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення, оскільки від позивача не отримано письмове пояснення щодо цих порушень. Крім того, з Правилами внутрішнього трудового розпорядку позивача ознайомлено лише 10 липня 2017 року, а вчинені позивачем проступки не завдали жодної шкоди виробництву, працівникам та довкіллю.
З матеріалів справи також вбачається, що з Додатком № 1 «Правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників, керівників, спеціалістів, службовців ПрАТ «Монделіс Україна» позивач був ознайомлений 13 липня 2017 року (т.1, а.с. 230).
На час прийняття позивача на роботу, тобто 10 вересня 2012 року, він був ознайомлений з Інструкцією з охорони праці, пожежної та техногенної безпеки у редакції, що діяла до 27 березня 2015 року, а також Колективним договором товариства у редакції, яка діяла до 04 грудня 2013 року (т. 1, а.с. 37, 24, 44-46).
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_3 про визнання наказів про оголошення догани, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дійсно перевищив допустиму колективним договором норму часу дозволеної відсутності на робочому місці без дозволу безпосереднього керівника (30 хв. обідньої перерви та 34 хв. для особистих потреб) 14, 15, 17, 19, 23, 26 та 29 червня 2017 року, не довівши при цьому поважних причин такої відсутності.
Наказ про оголошення догани від 11 серпня 2017 року № 8 місцевий суд також вважав законним, оскільки з вимогами про миття рук перед входом до виробничої зони позивач належним чином був ознайомлений, проте 21 та 24 липня 2017 року цієї процедури не виконав, чого сам також не заперечував.
Таким чином, місцевий суд вважав накази від 13 липня 2017 року № 6 та від 11 серпня 2017 року № 8 про оголошення позивачу догани законними. При цьому, суд вказав, що невиконання роботодавцем обов'язку щодо відібрання пояснень у працівника з приводу вчиненого проступку, за доведеності факту порушення трудової дисципліни в суді, не є підставою для скасування накладеного дисциплінарного стягнення. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність порушень прав ОСОБА_3 внаслідок відкритого відеоспостереження за його пересуванням на території підприємства під час виробничого процесу.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону.
Проте, висновки суду в частині того, що відповідач не мав можливості отримати попередню згоду на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від профспілкового органу вищого рівня та про те, що відсутність факту такої згоди не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, оскільки порушення позивачем трудової дисципліни підтверджене доказами, не ґрунтується на вимогах закону.
На підставі ч. 2 ст. 252 КЗпП України, ч. 6 ст. 39 і ч. 2 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» власник або уповноважений ним орган має право притягнути працівника, який є членом виборного профспілкового органу, до дисциплінарної відповідальності лише за згодою такого органу, а якщо така згода отримана не була, то лише за умови відсутності обґрунтування відмови в наданні цієї згоди, а не за обставин її неправильного обґрунтування.
Частина 1 ст. 252 КЗпП України формулює загальне положення, яке покладає на власника або уповноважений ним орган обов'язок створення для працівників підприємства, установи, організації обраних до складу виборної профспілкової організації, можливості для здійснення їхніх повноважень.
Частиною 2 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і ч. 2 ст. 252 КЗпП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.
Згідно із ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.
За аналогією правило ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слід застосувати й до передбачених ч. 2 ст. 252 КЗпП України, ч. 2 ст. 41 цього Закону випадків отримання згоди профспілкового органу на притягнення працівників - членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності.
Проте, достовірно знаючи, що позивач є не лише членом первинної профспілки «Свободу праці» ПрАТ «Монделіс Україна», але і її головою, відповідач вказаних вище вимог трудового законодавства не виконав.
Питання визнання чи невизнання керівного складу профспілкового органу відповідачем не є предметом спору у даній справі, а тому до уваги братися не може.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Отже, накладенню дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3, як керівника первинної профспілки, має передувати письмова згода не лише виборного органу, членом і керівником якого він є, а і згода вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок), тобто Всеукраїнського профспілкового об'єднання «Демократичні профспілки України».
Таким чином, рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними наказів ПрАТ «Монделіс Україна» від 13 липня 2017 року № 6 та від 11 серпня 2017 року № 8 про оголошення позивачу догани підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про їх задоволення.
Оскільки відповідачем не дотримано визначену законом процедуру притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, внаслідок чого були порушені трудові права і гарантії позивача, зокрема, у період дії оголошеної ОСОБА_3 догани на підставі наказу від 13 липня 2017 року № 6 йому не виплачувалась премія, тому позовна вимога в частині нарахування відсотка премії за результатами роботи позивача також підлягає задоволенню.
Так як у зв'язку з накладенням на позивача дисциплінарного стягнення відповідно до «Політики преміальних виплат за результатами індивідуальної професійної діяльності для працівників виробництва та допоміжних служб фабрики ПрАТ «Монделіс Україна», він втратив право на отримання відсотків премії за результатами своєї діяльності та йому не була виплачена премія за липень 2017 року, що також вбачається з розрахункового листа за липень 2017 року (т.1, а.с. 99), тому відповідача слід зобов'язати нарахувати ОСОБА_3 премію за результатами діяльності, якої він був позбавлений на час дії дисциплінарного стягнення, застосованого наказом № 6 від 13 липня 2017 року.
В той же час колегія суддів вважає, що оскільки позивач дійсно допустив порушення трудової дисципліни, а відповідач при прийнятті рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності лише порушив процедуру притягнення його до такої відповідальності передбачену Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ч. 2 ст. 252 КЗпП України та зважаючи на ту обставину, що оскаржуваним рішенням місцевого суду вже стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 2000 грн.00 коп. за незаконне звільнення його з роботи, тому колегія суддів вважає такій розмір стягнутої моральної шкоди достатньою сатисфакцією позивачу за порушення його трудових прав і тому йому вимоги про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у сумі 30000 грн.00 коп. задоволенню не підлягають.
З урахуванням положень ст. 147 КЗпП України звільнення за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами є заходом стягнення, що застосовується до працівника за порушення ним трудової дисципліни.
Працівник може бути звільнений з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (ст. 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.
Таким чином, тільки правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП, тому суд, вирішуючи спір, повинен надати оцінку законності накладених на працівника всіх дисциплінарних стягнень і з'ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов'язків позивачем передувало його звільненню.
З роз'яснень, викладених в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, вбачається, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
З наказу ПрАТ «Монделіс Україна» від 11 серпня 2017 року № 180 вбачається, що крім вказівки на наказ від 21 липня 2017 року (14 липня) № 7, яким позивача за порушення п.п. 3.10, 4.1 та 4.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку притягнуто до дисциплінарної відповідальності і оголошено йому догану, також міститься посилання на систематичне, грубе недотримання ним трудової дисципліни через залишення без дозволу безпосереднього керівника робочого місця 12 (на 54 хв.), 13 (на 30 хв.), 21 (на 1 год. 03 хв.), 24 (на 55 хв.), 26 липня 2017 року (на 30 хв.), 02 (на 36 хв.), 03 (на 59 хв.), 04 (на 1 год. 09 хв.), 05 (на 1 год. 08 хв.), 06 (на 1 год. 01 хв.) та 09 серпня 2017 року (на 43 хв.).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що тривалість перебування позивача поза межами виробничої зони та робочого місця понад визначений колективним договором ліміт (1 год. 04 хв.) без погодження з безпосереднім керівником мала місце 12, 21 та 26 липня 2017 року, а також 04, 06 та 09 серпня 2017 року, а отже ОСОБА_3 порушено п. 3.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку.
Отже, мало місце систематичне порушення трудової дисципліни позивачем, що встановлено відповідачем у наказі про звільнення від 11 серпня 2017 року № 180, проте, як вже зазначалось колегією суддів, вимог ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 2, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» при обранні стягнення за порушення трудової дисципліни у виді звільнення ПрАТ «Монделіс Україна» не дотрималось, що має наслідком незаконне звільнення ОСОБА_3, тобто, порушення його трудових прав та гарантій.
За вказаних вище обставин доводи ПрАТ «Монделіс Україна» з приводу законних підстав для звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України є помилковими.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про незаконність наказу про звільнення ОСОБА_3 з підстав не доведення відповідачем, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення відповідає ступеню тяжкості вчинених позивачем проступків і що ним заподіяна будь-яка шкода, є помилковими, проте, оскільки законних підстав для звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України відповідач не мав у зв'язку з порушенням процедури накладення стягнення у виді звільнення, тому трудові права позивача є порушеними та підлягають захисту шляхом поновлення його на роботі на попередній посаді з 14 листопада 2015 року.
З рішенням в частині поновлення позивача на роботі, стягнення 20992,62 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2000 грн. у рахунок компенсації завданої позивачу внаслідок незаконного звільнення моральної шкоди, колегія суддів повністю погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Колегія суддів погоджується з розміром середньоденної заробітної плати позивача, яка була обчислена відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» та склала 318,07 грн., а з урахуванням 66 робочих днів вимушеного прогулу середній заробіток позивача склав 20992,62 грн.
Доводи ОСОБА_3 про те, що судом не враховано 5 робочих днів є помилковими. Зокрема, колегія суддів не приймає до уваги відпрацьовані і втрачені позивачем зміни у серпні 2017 року, а бере до розрахунку робочі дні, оскільки вказаним вище Порядком обчислення середньої заробітної плати змінність, тобто можливість роботи у вихідні і святкові дні, не передбачена.
Відтак, у серпні 2017 року було 13 робочих днів (12 і 13 вихідні, 24 - святковий, 25 - вихідний), у вересні 2017 року - 21 день, у жовтні 2017 року - 21 день (14 - святковий, який був у суботу, тому перенесений на 16), у листопаді 2017 року - 11 днів, а всього з 12 серпня 2017 року по 15 листопада 2017 року період вимушеного прогулу ОСОБА_3 склав 66 робочих днів.
Доводи позивача з приводу відсутності на підприємстві затвердженого окремого графіку тривалості перерв на особисті потреби для змінних працівників не є підставою для недотримання працівниками вже існуючого обмеження таких перерв 7% робочого часу однієї зміни. Крім того, позивачем не наведені поважні причини відсутності на робочому місці по жодному з випадків, а його доводи з приводу недоведення відсутності на роботі є безпідставними, оскільки порушення трудової дисципліни позивачем стосується залишення без погодження безпосереднього керівника робочого місця, а не території підприємства.
Доводи ОСОБА_3 з приводу незаконного відеоспостереження за ним вже були предметом розгляду суду першої інстанції, який обґрунтовано їх спростував, з чим також погоджується колегія суддів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що на підставі п. 3, п. 4 ст. 376 ЦПК України рішення суду в частині незадоволених вимог ОСОБА_3 щодо скасування наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності № 6 від 13.07.2017 року та № 8 від 11.08.2017 року слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про їх часткове задоволення, а в частині задоволених вимог - слід змінити його мотивувальну частину.
На підставі ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами підлягає зміні.
Враховуючи те, що відповідно до рішення місцевого суду та з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги позивача, загалом були задоволені вимоги позивача про скасування двох наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та моральної шкоди, які були оплачені позивачем судовим збором при зверненні з позовом до суду, необхідно змінити рішення суду в частині відшкодування позивачу понесених ним витрат за розгляд справи у суді першої інстанції та стягнути на користь позивача 1920 грн.00 коп.
Також за апеляційний перегляд справи необхідно частково компенсувати позивачу за рахунок відповідача понесені ним судові витрати у справі у сумі 1408 грн.00 коп.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, п. 4, ч. 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» задовольнити частково.
Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 листопада 2017 року в частині вирішених позовних вимог щодо оскарження наказів № 6 від 13 липня 2017 року та № 8 від 11 серпня 2017 року про оголошення ОСОБА_3 доган скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих вимог.
Визнати накази Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» № 6 від 13 липня 2017 року та № 8 від 11 серпня 2017 року про оголошення ОСОБА_3 доган незаконними.
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Монделіс Україна» нарахувати ОСОБА_3 премію за результатами діяльності, якої він був позбавлений на час дії дисциплінарного стягнення, застосованого наказом № 6 від 13 липня 2017 року.
Змінити рішення місцевого суду в частині мотивів поновлення ОСОБА_3 на посаді оператора пакувальних автоматів бісквітної секції Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна».
Змінити рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» на користь ОСОБА_3 1290,62 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» на користь ОСОБА_3 1419,68 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повне судове рішення складене 19 січня 2018 року.
Головуючий -
Судді -