ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" січня 2018 р. справа № 809/1681/17
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Грицюка П.П.,
при секретарі Ткачук І.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 165822,76 грн,-
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 165822,76 грн.
Суд зазначає, що 15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим КАС України викладено в новій редакції.
У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, що передбачені новою редакцією КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 24.03.2017 року, якими нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 161008,43 грн. Крім того, відповідачем не погашено самостійно нараховані зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 4583,80 грн та військового збору в сумі 230,53 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 165822,76 грн, яка ним не сплачена.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 27.12.2017 року та повторно 17.01.2018 року не з'явився хоча про дату час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 205 КАС України, у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.03.2007 року проведено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 07.11.2017 року (а.с. 41-44).
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Судом встановлено, що позивачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку, яку оформлено Актом № 1602/1303/НОМЕР_3 від 16.03.2017 року (а.с. 19-21).
На підставі вказаного Акту перевірки та на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, пуднкту 2.7 пункту 2 Постанови Правління Національного банку України від 08.02.200 року за № 49 "Про затвердження Положення про валютний контроль" та ч. 1 ст. 1, ст. 4 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, податковим повідомленням рішенням №0000711303 від 24.03.2017 року нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 1530,00 грн (а.с. 22-23) та податковим повідомленням рішенням № НОМЕР_1 від 24.03.2017 року нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 159478,43 грн (а.с. 24-25).
Оскільки вищевказані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені, то визначені ними суми грошових зобов'язань являються узгодженим податковим боргом відповідача, які підлягають стягненню в судовому порядку.
Судом щодо зобов'язань із податку на доходи фізичних осіб встановлено наступне. Згідно підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать податок на доходи фізичних осіб.
У відповідності до пункту 9.3 статті 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно пункту 15.1 статті 15 даного Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно поданої фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 до ДПІ у Надвірнянському районі податкових декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, за 2016 рік, уточнююча за 2015 рік, платником самостійно задекларовано податкове зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4583,80 грн ( а.с.26 - 40).
Крім того, згідно пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, відповідач, є платником військового збору. Згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Відповідно підпункту 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Підпунктом 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України вказано, що ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Судом встановлено, що відповідачем подано податкові декларації від 09.02.2016 року, 23.03.2017 року, 09.02.2017 року про майновий стан і доходи, якими самостійно задекларовані податкові зобов'язання з військового збору в сумі 228,65 грн та самостійно нараховано штрафні санкції в сумі 1,88 грн.
Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно визначене податкове зобов'язання відповідача, зазначене ним в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, є узгодженими з дня подання таких декларацій.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Позивачем надсилалась на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога форми "Ф" № 379-23 від 09.12.2015 року, яку відповідач залишив без реагування (а.с. 8).
Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями, зворотнім боком облікової картки платника податків, корінцем податкової вимоги та довідкою-розрахунком податкового боргу, наявних у матеріалах справи.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подав. Судом таких обставин не встановлено.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 165822,76 грн є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) в дохід бюджету податковий борг в сумі 165822 (сто шістдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 76 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463), місцезнаходження: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3), місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Суддя /підпис/ ОСОБА_3
Рішення складене в повному обсязі 19 січня 2018 р.