Справа №592/10303/17 Головуючий у суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 33/788/9/18 Суддя-доповідач ОСОБА_2
Категорія 130 КУпАП
19 січня 2018 року суддя Апеляційного суду Сумської області Матус В. В. ,участю ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня 2017 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 10200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 320 грн. 00 коп.,-
Згідно з постановою судді, ОСОБА_3, 15 вересня 2017 року близько 05 год. 20 хв., рухаючись поблизу будинку № 7 по вул. 8 Березня в м. Суми, керував автомобілем марки «Chevrolet Niva», реєстраційний номер НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «А» ПДР України.
ОСОБА_3 вважає постанову такою, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. У зв'язку з веденням підприємницької діяльності пов'язаної з розведенням, виловом та продажем риби, він практично не буває в м. Суми, тому жодного повідомлення про час та місце судового розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення не отримував, чим було порушеного його право на захист та позбавлено права на надання доказів, щодо невинуватості. Вже більше п'яти років не вживає спиртні напої, а 15 вересня 2017 року перебуваючи у своїй дівчини коштував цукерки з лікером, тому не знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 захисника, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та піддавши аналізу доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пункт 2.9 «а» ПДР України забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, деяких лікарських препаратів,тощо, що знижують реакцію і увагу водія.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, за зазначених у постанові обставинах, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення від 15.09.2017 року серії БР № 144202, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, засвідчений підписами двох свідків, які підтвердили відмову ОСОБА_3 на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, на місці, висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.09.2017 року № 4538, про перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтвердили відмову ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці, з використанням спеціального технічного засобу.
Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтвердив факт відмови від проходження медичного огляду за допомогою спеціальних приладів та погодився на проведення огляду в медичному закладі.
Допитаний в якості свідка працівник поліції ОСОБА_7 показав, що дійсно зупиняв ОСОБА_3, за повідомленням про керування автомобілем останнім в стані алкогольного сп'яніння. Підтвердив, що ОСОБА_3 не заперечував проти проходження медичного огляду в лікувальному закладі, де тест показав, що ОСОБА_3 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Вміст алкоголю - 0,8 проміле.
Згідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів про адміністративне правопорушення вбачається, що працівником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 було повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, а саме 27.09.2017 року, про що свідчить проставлений особистий підпис. Оскільки ОСОБА_3 не з'явився до суду, судовий розгляд було відкладено на 10 жовтня 2017 року, про що останній був повідомлений шляхом направлення судової повістки, за адресою проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3. У зв'язку з неявкою, ОСОБА_3 повторно направлено судову повістку на 20.10.2017 року, на вказану в протоколі про адміністративне правопорушення, адресу.
Тобто місцевим судом було вжито усі належні заходи, щодо повідомлення ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи, про що, зокрема, свідчать зворотні повідомлення, які повернулися до суду неврученими з поміткою «за незапитом», чим останній не реалізував свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП. При таких обставинах і відношенні особи до розгляду справи, не може вважатись порушенням його прав.
З матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_3 був обізнаний про те, що в суді розглядається справа відносно нього, та мав об'єктивну можливість як особисто так і скориставшись послугами адвоката, приймати участь при розгляді справи, однак не скористався своїми правами.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Отже, суд обґрунтовано розглянув матеріали про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, у відсутності останнього, не порушуючи законні права та інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно погоджуюся із висновками суду першої інстанції та розцінюю дії ОСОБА_3 як намагання уникнути встановленої адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, шляхом зловживання його правами, а саме умисного затягування трьохмісячного строку, передбаченого ст. 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення, а тому суд прийняв правильне рішення про розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищенаведене та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, вважаю, що суд, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов до вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому підстави для скасування постанови суду відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня 2017 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду Сумської областіОСОБА_2.