15 січня 2018 року м.Житомир справа № 806/3230/17
категорія 3.7.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
секретарі судового засідання Степанчук С.В., Бондаренко Д.А.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" до Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 012573 від 14.11.2017.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. В результаті виявлених порушень, на підставі акту перевірки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 012573 від 14.11.2017, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням суб'єктом владних повноважень норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 відкрито провадження у справі і призначено судове засідання на 14 год. 00 хв. 20 грудня 2017 року.
Протокольною ухвалою від 20.12.2017 суд, за згодою представників сторін, ухвалив про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 20 грудня 2017 року розпочато слухання справи по суті, за вмотивованим клопотанням позивача протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засідання до 13:30 15.01.2018 для надання представником позивача додаткових доказів.
Позивач в судове засідання 15 січня 2018 року з'явився, через канцелярію суду долучив додаткові документи, позов підтримав в повному обсязі і просив його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання призначене на 13 год. 30 хв. 15.01.2018 не з'явився, причина неявки невідома, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно, про, що свідчить розписка про одержання судової повістки (а.с.53). В судовому засіданні 20.12.2017 проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.26-30).
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції від 15.12.2017.
Приписами пункту 10 Розділу VII "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кодексу адміністративного судочинства (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи зазначене, справу слід розглядати у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12.10.2017 при проведенні рейдової перевірки на 39 км автомобільної дороги Р-18 Житомир-Ставище, відповідно до направлення на перевірку № 017671 від 10.10.2017 (а.с.35), уповноваженим особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області проведено перевірку вантажного автомобіля-самоскида марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2Ю.М.
За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 016350 від 12.10.2017 (а.с.9).
В акті перевірки зазначено, що приватним акціонерним товариством "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" надавались послуги з внутрішніх перевезень вантажу (щебінь 5х10) згідно накладної № 04644 від 12.10.2017, без оформлення документів, передбачених ст.48 Законом України "Про автомобільний транспорт", а саме:
- без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія або щоденних реєстраційних листів обліку режиму праці і відпочинку водія (тахограм) за 12.10.2017 та попередні 28 календарних днів, чим порушено вимоги наказів МТЗУ № 340 від 07.06.2010 та № 385 від 24.06.2010;
- без оформлення полісу (договору) обов'язкового особистого страхування водія, чим порушені вимоги постанови КМУ N 959 від 14.08.96;
- без оформлення документів на вантаж встановленої форми.
14.11.2017 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем прийнято постанову про застосування до приватного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн (а.с.7).
Не погоджуючись із діями відповідача та вважаючи накладення штрафу протиправним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Приписами ст.5 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-ІІІ) визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (ч.1 ст.5).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п.2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
У відповідності до п.15. Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст. 53, 56, 57 і 59 Закону, додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з п.4. вказаного Порядку державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 1567 (п.21.).
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Згідно з п.27. Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Аналіз правових норм свідчить на користь висновку, що право накладення адміністративно-господарського штрафу виникає у разі виявлення під час перевірки порушень вимог законодавства у сфері регулювання автомобільного транспорту.
З матеріалів справи встановлено, що постанова про застосування до приватного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн винесена за порушення норм ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.7).
У акті перевірки, на підставі якого було винесено спірну постанову зазначено, що за результатами проведеної перевірки транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1, встановлено, що надавалися послуги з внутрішніх перевезень вантажу (щебінь 5х10) згідно накладної № 04644 від 12.10.2017, без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія або щоденних реєстраційних листів обліку режиму праці і відпочинку водія за 12.10.2017 та попередні 28 календарних днів, чим порушено вимоги наказів МТЗУ № 340 від 07.06.2010 та № 385 від 24.06.2010 та без оформлення полісу (договору) обов'язкового особистого страхування водія, чим порушені вимоги постанови КМУ N 959 від 14.08.1996; без оформлення документів на вантаж встановленої форми.
Суд звертає увагу, що водій від пояснень та підпису акту від 12.10.2017 відмовився, про що зроблено відповідну відмітку (а.с.9).
Приписами п.25. вказаного Порядку визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У відповідності до п.26. даного Порядку приватне акціонерне товариство "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" про розгляд справи про порушення законодавства в сфері автомобільного транспорту повідомлено вчасно рекомендованим листом (а.с.33).
В листі від 18.10.2017 позивача повідомлено, що розгляд справи відбудеться 14.11.2017 о 10 год. 00 хв. за адресою м.Житомир, майдан ім.С.П. Корольова, 12; у разі неявки, справа буде розглянута без представника суб'єкта господарювання (а.с.32).
Представник приватного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" на розгляд справи не з'явився, будь-яких пояснень не надав.
В судовому засіданні 20.12.2017 представник позивача пояснив, що позивач скористався своїм правом на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт без участі представника товариства.
14.11.2017 Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області винесено постанову № 012573 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача у розмірі 1700,00 грн (а.с.7).
Суд погоджується з доводами представника відповідача з огляду на таке.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" (далі - Положення).
Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п.1.2.-1.3.).
Судом встановлено та не заперечується представником позивача, що за накладною № 04644 від 12.10.2017 водій вантажного автомобіля-самоскида НОМЕР_2, ОСОБА_2Ю.М. отримав на Коростенському щебеневому заводі для потреб приватного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" щебінь в кількості 20,62 т (а.с.15, 52).
Отже, вимоги вказаного Положення поширюються на позивача.
Вказаним актом № 016350 від 12.10.2017 встановлено, шо перевірка проводилась на 39 км автомобільної дороги Р-18 Житомир-Ставище Житомирської обл (а.с.9).
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів" передбачає тривалість робочого часу для водіїв з 5-ти денним робочим тижнем не повинна перевищувати 40 год та визначається правилами внутрішнього розпорядку або графіками змінності. Відповідно до п.8.1. колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом ПАТ "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" на підприємстві встановлюється однозмінний режим роботи протягом 7 робочих годин з перервою на обід з 12 год до 13. год, а акт перевірки складався о 11 год 12 жовтня 2017 року на 39 км автомобільної дороги Ставище-Житомир.
Судом встановлено, що п.6.1. Положення передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п.6.3. Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжки водія (додаток 3).
Суд звертає увагу, що вказаним Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів не передбачено випадки звільнення водія, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, від обов'язку ведення індивідуальної контрольної книжку водія.
Позивачем не надано доказів пред'явлення перевіряючим індивідуальної контрольної книжки водія або щоденних реєстраційних листів обліку режиму праці і відпочинку водія за 12.10.2017 та попередні 28 календарних днів. Таких доказів і не надано в процесі розгляду справи, оскільки на думку позивача режим роботи і відпочинку водія не порушено.
Крім того, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996, якою затверджено "Положення про обов'язкове особисте страхування водія від нещасних випадків на траспорті" передбачає страхування пасажирів, а також водія при перевезенні пасажирів на лініях автомобільного транспорту на міжобласних і міжміських маршрутах. Тобто, вказана Інструкція не розповсюджується на приватне акціонерне товариство "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль", яке не надає послуг по перевезенню вантажів та пасажирів, а здійснює тільки внутрішні перевезення вантажів для власних потреб.
Суд не погоджується з таким доводами позивача, виходячи з наступного.
Нормами п.6 ч.1 ст.7 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР, із змінами і доповненнями, передбачено, що особисте страхування від нещасних випадків на транспорті віднесено до обов'язкового страхування.
Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. N 959 (далі - Положення № 959) визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - обов'язкове особисте страхування), зокрема, працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів).
Відповідно до п.4. Положення № 959 страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.
Згідно з положеннями ст.48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, виходячи зі змісту цієї норми, перелік документів, для здійснення відповідних перевезень, які повинні мати автомобільні перевізники, водії не є вичерпними.
Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці автомобільного транспорту, уповноваженій особі відповідача було надано накладну на товар № 04644 від 12.10.2017 (а.с.10).
При цьому, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що товар, вказаний у накладній, перевозився для власних потреб підприємства.
Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.
Відповідно до п.2 вказаного Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
З аналізу вказаних правових положень у їх системному зв'язку вбачається, що визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" перелік документів, які водії повинні мати при здійсненні вантажних перевезень, підзаконними нормативними актами розширено для водіїв - працівників транспортних підприємств, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах доведено, що ОСОБА_2Ю.М. є працівником позивача, а тому страховий поліс (договір) обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті є обов'язковим документом для здійснення позивачем внутрішніх перевезень вантажів відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Враховуючи, що водієм ОСОБА_2Ю.М. перевіряючим управління не надано доказів наявності полісу (договору) обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті суд дійшов висновку, про наявність порушення суб'єктом господарювання вимог Положення № 959.
Отже, аналізуючи в сукупності досліджені в ході розгляду справи докази, суд вважає законним та обґрунтованим висновок акту перевірки.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700 грн.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач правомірно застосував штрафну санкцію в розмірі, що передбачена ст.60 Закону № 2344-ІІІ за порушення позивачем ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, враховуючи, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 012573 від 14.11.2017 винесена в межах повноважень та у спосіб визначений законом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль"(вул.Металістів,6, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 05471336) відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
Повне судове рішення складене 19 січня 2018 року