копія
11 січня 2018 року Справа № 804/2772/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2
за участі:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.10.2017 року на новий розгляд надійшли матеріали адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» (далі - ТОВ «Сервіс Про») до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому товариство просить суд, з урахуванням уточнень до позовної заяви від 13.12.2017 року: визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафу у сумі 594000,00 грн.
В обґрунтування свого уточненого позову товариство зазначило, що відповідач діяв не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законодавством, бо на думку позивача, податковий орган не мав права перевіряти своєчасність сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в ході проведення камеральної перевірки, а документальна перевірка податковим органом не проводилась. Крім того, позивач вважає, що до спірних правовідносин у частині порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік необхідно застосовувати принцип податкового законодавства України, передбачений у пп. 4.1.4 п. 4. 1 ст. 4 Податкового кодексу України, щодо презумпції правомірності рішень платника податку та звільнити його від відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 року.
У судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та пояснив обставини справи таким чином, як про це зазначено вище.
Представник відповідача не визнав позов у повному обсязі та надав суду відзив на позовну заяву, який обґрунтував тим, що на його думку, у позовній заяві не наведено обґрунтування протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення. При цьому, як вважає відповідач, товариство допустило порушення ст. 57 Податкового кодексу України, яке полягало у несвоєчасному погашенні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік. Тому, у зв'язку із порушенням строків більше 30 календарних днів, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення із застосуванням штрафу в розмірі 20 % суми несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України на суму 594000,00 грн. Тож воно є правомірним та скасуванню не підлягає.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення цього адміністративного позову з огляду на наступне.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності чи протиправності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 25.10.2016 року № НОМЕР_1 на суму 594000,00 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.
Суд зазначає, що розглядуваний адміністративний позов вже був предметом судового розгляду, за результатами якого постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року, справа № 804/2772/17, у задоволенні позову ТОВ «Сервіс Про» було відмовлено повністю, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
Свої рішення суди першої та апеляційної інстанцій мотивували тим, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач діяв правомірно. Зокрема, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що визначений нормами Податкового кодексу України обов'язок платника податків щодо сплати суми узгодженого грошового зобов'язання у визначений законодавством строк не зупиняється у випадку звернення до контролюючого органу із заявою про відстрочення або розстрочення суми податкового боргу. Крім того, п. 31 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає звільнення від застосування не від всіх видів штрафних санкцій, а лише від штрафних санкцій, нарахованих за вчинення тих порушень, що пов'язуються причинно при обчисленні та наступній сплаті податку. Таким чином, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Сервіс Про» допустило порушення ст. 57 Податкового кодексу України, яке полягало у несвоєчасному погашенні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік. А у зв'язку із порушенням строків більше 30 календарних днів, відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення із застосуванням штрафу в розмірі 20 % суми несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
Натомість ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2017 року, К/800/28472/17, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» було задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 ротку скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час судового розгляду справи судом були досліджені наявні в матеріалах справи письмові докази та встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області була проведена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 15.08.2016 року № 1670/12-03/39200703.
В ході проведеної камеральної перевірки позивача перевіряючими були встановлені порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, яким визначено обов'язок платника податку сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, підприємством несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строку, визначеного Податковим кодексом України.
Як зазначив відповідач, у поданій податковій декларації товариством визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду у сумі 10564968,00 грн. ОСОБА_2 станом на 10.03.2016 року по декларації з податку на прибуток за 2015 рік позивачем було сплачено 7594968,00 грн., а не сплачена сума у загальному розмірі 2970000,00 грн. погашалась частково 29.04.2016 року на суму 500000,00 грн., 06.05.2016 року на суму 2470000,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки, з урахуванням встановлених порушень, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0006711204, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 594000,00 грн.
Не погодившись із таким податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його в адміністративному порядку, проте його скаргу не було задоволено, тому він оскаржував його в судовому порядку, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Пунктами 36.1, 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України, що діяли на час існування спірних правовідносин, дає підстави стверджувати, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки відсутні правові підстави для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.
Разом з тим, своєчасність усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів повинна перевірятись під час проведення документальних перевірок, порядок яких визначений ст. ст. 77, 78 Податкового кодексу України, а не в ході проведення камеральної перевірки, як-то неправомірно здійснив відповідач. Крім того, слід зазначити, що нарахування штрафних санкцій платникові податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому ж випадку підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є дані саме документальних перевірок, в тому числі і щодо своєчасності сплати податкових зобов'язань, самостійно визначених платником податків у поданій декларації.
Тому суд прийшов до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафу у сумі 594000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином адміністративний позов ТОВ «Сервіс Про» підлягає задоволенню повністю.
Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 139, ст. 143 КАС України, враховуючи, що рішення суду ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі здійснені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню та стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. Відповідно до наявних в матеріалах справи оригіналах платіжних доручень № 1684 від 14.04.2017 року на суму 1600,00 грн. та № 2243 від 11.05.2017 року на суму 7310,00 грн. загальний розмір судових витрат позивача становить 8910,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243 - 246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.10.2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафу у сумі 594000,00 грн.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» судові витрати у розмірі 8910,00 грн. (вісім тисяч дев'ятсот десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 19.01.2018 року.
Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 19 січня 2018 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1