Справа № 591/5524/17
Провадження № 2/591/436/18
15 січня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Кривцової Г.В.
з участю секретаря Кальченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/5524/17 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання права власності на житло в порядку спадкування, -
03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради про визнання права власності на житло в порядку спадкування, свої вимоги мотивує наступним. Вказує, що його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30 січня 1971 року мати позивача ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5, змінивши прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_5. Рішенням Сумської міської ради від 18 березня 1993 року № 175 мати позивача ОСОБА_6 та вітчим ОСОБА_5 отримали в порядку приватизації у спільну сумісну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Однак свідоцтво про право спільно сумісної власності на зазначену квартиру отримала лише мати позивача, а вітчим ОСОБА_5 за життя свідоцтво про право власності на квартиру не отримав, хоча вчинив усі фактичні дії щодо отримання ним квартири у власність разом з дружиною. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, за життя так і не отримавши свідоцтва про право власності. ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті чоловіка, що підтверджується довідкою ТОВ КК «Сумитехнобудсервіс». 17 квітня 2015 року ОСОБА_6 склала заповіт, за умовами якого все належне їй майно заповіла сину, тобто ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла. Позивач після смерті матері звернувся із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, однак 28 вересня 2017 року отримав відмову нотаріуса на тій підставі, що у правовстановлюючому документі відсутні відомості про іншого власника квартири, а тому неможливо визначити склад спадщини. Позивач вказує, що оскільки спір щодо спадкового майна (квартири) ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з будь-якими третіми особами відсутній, то просить визнати за ним право власності в порядку спадкування на квартиру за адресою: АДРЕСА_2.
Позивач у судове засідання не з'явився, ннадав заяву, в якій вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання представника не направив, у відзиві просить розглядати справу у відсутність представника та ухвалити обґрунтоване, законне рішення.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1 його батьками є ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а.с.8).
З копії свідоцтва про одруження вбачається, що 30 січня 1971 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_5, змінивши прізвище на ОСОБА_5 (а.с.9).
Як вбачається з рішення Сумської міської ради № 175 від 18 березня 1993 року «Про приватизацію квартири», наймач ОСОБА_6 зверталася до компетентних органів з проханням приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 на склад сім'ї: ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а.с.46-47).
20 квітня 1993 року виконавчий комітет Сумської міської ради на підставі рішення Сумської міської ради №175 від 18 березня 1993 року видав свідоцтво про право спільної сумісної власності ОСОБА_6 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.12).
Із довідки Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 28 серпня 2017 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.10).
За змістом статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України). Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шестимісячного строку не звернувся до нотаріального органу з заявою про відмову від неї.
Із довідки, виданої ТОВ КК «Сумитехнобудсервіс» 21 вересня 2017 року, вбачається, що на день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 була зареєстрована та проживала ОСОБА_6 (а.с.17).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилася (а.с.24).
Таким чином, ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка - ОСОБА_5
17 квітня 2015 року ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно залишила своєму синові - ОСОБА_1 (а.с.19-20).
09 серпня 2017 року заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_6 (а.с.23).
Як вбачається з копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_8, ОСОБА_1 було відмовлено в оформлені спадщини після смерті матері - ОСОБА_6 на тій підставі, що до складу спадкового майна входить квартира за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, але відомості про іншого співвласника у правовстановлюючому документі відсутні (а.с.26).
Зокрема, згідно зі ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
У силу статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
Пленум Верховного Суду України в частині п'ятій пункту ІЗ постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначив, що в разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного - житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленню заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.
У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію отриманої ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
Про саме таке застосування Закону України «Про приватизацію дерржавного житлового фонду» йдеться в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову фактику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Судом встановлено, що в даному випадку компетентним органом - Сумської міською радою було прийнято рішення про приватизацію житла на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6, але право власності ОСОБА_5 своєчасно у встановленому порядку зареєстровано не було. Після смерті ОСОБА_5 належну йому на праві власності частину квартири успадкувала його дружина ОСОБА_6 мати позивача. На даний час позивач позбавлений можливості отримати в нотаріальному органі свідоцтво про право на спадщину, тому позивача, як у єдиного спадкоємця ОСОБА_6 за заповітом, є право на визнання за ним права власності на цілу квартиру в судовому порядку.
Тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню, та за позивачем ОСОБА_9 необхідно визнати право власності на цілу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Судовий збір залишити за позивачем, згідно його заяви.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5, до Сумської міської ради, код ЄДРПОУ 23823253 місцезнаходження: м. Суми, пл. Незалежності, 2, про визнання права власності на житло в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Повне рішення суду складено 19 січня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова