Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 січня 2018 р. Справа№805/4029/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення відкоригованого середнього заробітку, премій та інших виплат, -
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (надалі за текстом - ГТУЮ в Донецькій області, відповідач) про стягнення відкоригованого на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів середнього заробітку, включаючи премії та інші виплати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням суду позивача поновлено на роботі та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу, яка сплачена відповідачем. Разом з цим, позивачеві стало відомо, що під час вимушеного прогулу підвищувався посадовий оклад за посадою, яку останній займав до звільнення, сплачувалися премії та інші виплати. На звернення позивача щодо нарахування та доплати вказаних сум ГУЮ в Донецькій області було відмовлено, а отже ОСОБА_1 просить у судовому порядку стягнути з відповідача вказані додаткові виплати.
Позивач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав пояснення по справі та просив розглянути справу без його участі.
Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що судовим рішенням стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу і всі питання, що пов'язані із цими правовідносинами, вже розглянуті та вирішені рішенням суду, яке набрало законної сили та вже виконано. Відносно інших доплат, на стягненні яких наполягає позивач, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не працював, з заявами про надання матеріальної допомоги не звертався, отримав компенсації за невикористані відпустки, а отже відсутні правові підстави для стягнення наведених сум. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалами суду від 05.12.2017 року провадження у справі було зупинено за клопотанням відповідача до 21.12.2017 року, та витребувано докази по справі.
21.12.2017 року ухвалами суду поновлено провадження у справі та витребувано докази по справі.
Ухвалою суду від 17.01.2018 року закрите провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Виходячи з приписів ст. 194 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження, оскільки всі сторони заявили клопотання про розгляд справи без їх участі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи, в тому числі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі № 2а/0570/17817/2011 (а.с. 5-12), судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ з 10 січня 2008 року (наказ № 26 від 10 січня 2008 року) до 18 грудня 2009 року (наказ № 1290 від 18 грудня 2009 року. 10 січня 2008 року позивач прийняв Присягу державного службовця і, відповідно, з цієї дати перебував на державній службі.
Згідно вказаному вище рішенню Донецького окружного адміністративного суду скасовані накази про звільнення ОСОБА_1, поновлено останнього на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19 грудня 2009 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 33 444 (тридцять три тисячі чотириста сорок чотири) гривні 00 копійок.
Час вимушеного прогулу судом визначено: з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року та з 11 лютого 2015 року по день поновлення його на роботі (24 травня 2016 року).
Як слідує з Бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» рішення суду від 24 травня 2016 року у справі № 2а/0570/17817/2011 сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили
Позивача поновлено на посаді відповідно до наведеного вище рішення суду наказом від 26.06.2017 року № 1639/1 (а.с. 43), та середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачено у повному обсязі 30.06.2017 року, що зазначено позивачем у позові та не оскаржується відповідачем (а.с. 3, 13, 14, 41).
Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлена наступна структура заробітної плати:
- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, за результатами роботи працівник отримує заробітну плату, за умови здійснення ним роботи понад установлені норми - додаткову заробітну плату, а за підсумками роботи за рік працівник може отримати інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Як слідує з пояснень відповідача та наданих до справи письмових доказів, порядок виплати премій, матеріальної допомоги та надбавок у Головному управлінні юстиції у Донецькій області встановлюється відповідними Положеннями.
Зокрема, відповідачем надані: Положення про преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок працівникам Головного управління юстиції у Донецькій області у 2016 року від 19.08.2016 року № 319/2, Положення про преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок працівникам Головного управління юстиції у Донецькій області у 2017 року від 30.12.2016 року № 319/2, Положення про преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок працівникам Головного управління юстиції у Донецькій області № 28/2 від 07.02.2017 року (далі за текстом - Положення про преміювання).
З листа відповідача від 11.01.2018 року № 7-5-1169 слідує, що Положення про преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок саме працівникам місцевих відділів державної виконавчої служби, а не Головного управління юстиції у Донецькій області у період з 2010 року по 2014 рік не є можливим надати, оскільки вся документація за вказаний період знаходиться на тимчасово окупованій території.
Разом з цим, на забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» від 11.02.2016 року № 99 відділи державної виконавчої служби включено до структури відповідних територіальних управлінь юстиції.
Приймаючи до уваги наведене, при прийнятті рішення суд виходить з приписів локальних правових актів - наданих Положень про преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок працівникам Головного управління юстиції у Донецькій області за 2016 - 2017 роки.
Як слідує із вказаних Положень про преміювання, працівникам виплачуються наступні додаткові виплати: премії (розділ ІІ), надбавки до посадового окладу (розділ ІV), та матеріальна допомога (розділ V).
Преміювання працівників, встановлення надбавок проводиться з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності за доручену роботу, або поставлені завдання (Розділ І Положень про преміювання).
Підставою для виплати премії є наказ начальника, премію виплачується у межах асигнувань та фонду преміювання. За неналежне виконання службових обов'язків, порушення трудового розпорядку, порушення строків виконання доручень, неякісну підготовку матеріалів, працівникам премія не встановлюється (розділ ІІІ).
Для вдосконалення системи заохочень працівників, стимулювання досягнень високої результативності у вирішенні завдань, за інтенсивність праці, за високі досягнення у праці, за виконання особливо важкої роботи працівникам може встановлюватися надбавка до посадового окладу (розділ ІV Положень про преміювання).
Надбавка встановлюється у наступних розмірах: 100 відсотків за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи, 50 відсотків за високі досягнення у праці та за складність, напруженість у роботі.
Матеріальна допомога здійснюється у межах затвердженого фонду оплати праці та надається на оздоровлення (в розмірі середньомісячної заробітної плати один раз на рік при отриманні щорічної відпустки, за заявою працівника.
З наведеного вище слідує, що підставою для виплати премій, надбавок та матеріальної допомоги є належне та ефективне здійснення працівниками посадових обов'язків та результати роботи.
Згідно довідки відповідача від 04.01.2018 року № 10-21-543, з грудня 2014 року по грудень 2015 року матеріальна допомога, в тому числі на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань не нараховувалася та не сплачувалася. З письмових пояснень відповідача вбачається, що протягом 2015 року ОСОБА_1 не звертався з заявами до Головного управління юстиції у Донецькій області.
Приймаючи до уваги, що позивач не працював у період: з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року та з 11 лютого 2015 року по день поновлення його на роботі (24 травня 2016 року), відсутні правові підстави для стягнення сум доплат (премії, надбавок та матеріальної допомоги) на його користь.
За нормами ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, позивач суду не надав, судом також не встановлено протиправності дій чи бездіяльності з боку відповідача у спірних правовідносинах, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення відкоригованого середнього заробітку, премій та інших виплат - відмовити повністю.
Судове рішення складено та підписано 17 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Чучко В.М.