79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.08.06 Справа№ 1/648-15/206
за позовною заявою ВАТ "Львівська обласна торгово-виробнича компанія", м.Львів
до відповідача ЛМКП "Львівтеплоенерго", м.Львів
про спонукання до вчинення дій.
Суддя Т.Костів
Представники
Від позивача: Дармограй І.Р. - предст.
Від відповідача: Дідух Н.М. - предст.
Суть спору: Позовну заяву подано відкритим акціонерним товариством “Львівська обласна торгово-виробнича компанія», м.Львів до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго», м.Львів про спонукання до вчинення дій -спонукання погодити межі по приймальному пункту по вул.Довженка, 5 у м.Львові.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.06.2006 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.07.2006 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 18.07.2006 р., 27.07.2006 р. В судовому засіданні 03.08.2006 р. в судовому засіданні оголошено перерву, про що представників сторін ознайомлено під розписку.
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. Згідно зі ст. 4-3 ГПК України, господарським судом створювались сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, вказаних у позовній заяві, зазначивши, зокрема, що позивачу на праві власності належить магазин №2 з пунктом приймання склотари, розташований за адресою м. Львів, вул. Довженка, 5. З метою укладення договору оренди земельної ділянки, позивач звернувся до відповідача із проханням погодити межі. Однак, відповідач безпідставно відмовляється погодити межі, вимагаючи від позивача перенести за межі будівлі та земельної ділянки магістральної тепломережі. Просить позов задоволити.
Представник відповідача позов заперечив, зазначивши, зокрема, що будівництво об'єкту поблизу тепломережі на відстані менше 5 м. не допускається. Просить у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд встановив наступне.
На підставі розпорядження представника президента України від 31.12.1992 р. “Про створення Львівського обласного комерційного торгово-виробничого підприємства», з 01.01.1993 р. утворено Львівське обласне комерційне торгово-виробниче підприємство шляхом реорганізації Львівського обласного торгово-виробничого об'єднання. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, позивач є правонаступником зазначеної організації, створеним у процесі приватизації.
Позивач є власником магазину площею 2634,2 кв.м., розташованого за адресою м. Львів, вул. Довженка, 5, що підтверджується реєстраційним посвідченням №52 від 02.02.1998 р. З матеріалів справи вбачається, що зазначене приміщення магазину, включаючи прибудований пункт прийому склотари, був введений в експлуатацію відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів №259 від 03.07.1984 р. “Про затвердження акту державної прийомки новозбудованого приймального пункту склотари, корпус №29а на вул. Літунова, 5 в ж/м Сихів мікрорайон №13 Ленінського району м. Львова». Зазначена обставина додатково підтверджується листом Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №1759/16 від 16.05.2005 р.
Згідно із довідкою №40/1693 01-15 від 28.10.2003 р. Львівського міського управління земельних ресурсів, згідно земельно-кадастрових даних у фактичному користуванні позивача під магазином №100 по вул. Довженка, 5 у м. Львові, перебуває земельна ділянка площею 0,182 га.
З метою погодження меж землекористування позивач звертався до відповідача із відповідними зверненнями, що підтверджується, зокрема, претензією про непогодження меж, листом відповідача №09-650 від 28.03.2005 р., з якого вбачається, що у зв'язку із знаходженням за адресою м. Львів, вул. Довженка, 7 ЦТП-6, питання погодження меж може бути вирішено відповідачем лише після винесення магістральної тепломережі відповідача за межі земельної ділянки позивача. Посилання відповідача на ДБН 360-92 та наказ №307/262 від 28.10.1999 р. “Про затвердження правил користування тепловою енергією» не може бути визнано обґрунтованим, оскільки даними документами регламентується розміщення та проектування об'єктів поблизу тепловодів. Однак, враховуючи факт прийняття в експлуатацію у 1984 р. об'єкту позивача, наявність передбачених законодавством підстав зобов'язати позивача перенести тепломережу для отримання погодження меж земельної ділянки не доведено суду у встановленому прядку належними доказами.
Згідно зі ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому законом. При цьому, до складу технічної документації включається акт узгодження меж із суміжними власниками земельних ділянок та землекористувачами.
Однак, згідно зі ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. При цьому, згідно зі ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Не зважаючи на вимоги суду, відповідач не надав належних доказів того, що він є суміжним власником чи користувачем земельної ділянки. більше того, належними доказами не підтверджено введення в експлуатацію та реєстрація у встановленому порядку належного відповідачеві ЦТП-6 за адресою м. Львів, вул. Довженка, 7а. Посилання на довідку відповідача про наявність ЦТП-6 на балансі не може прийматись до уваги, оскільки, як вбачається з довідки №17\11 від 11.05.2005 р. Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, інформація щодо ЦТП-6 (бойлерна) по вул. Довженка, 7а відсутня.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів наявності у відповідача статусу суміжного землевласника чи землекористувача, звернення до нього позивача із вимогою погодити суміжні межі є безпідставною, звернутою до неналежного суб'єкта. Наявність на земельній ділянці нерухомого майна не породжує сама по собі права користування земельною ділянкою. Законодавство не надає права особам, які не є суміжними власниками чи землекористувачами погоджувати межі у даному випадку.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача. Керуючись ст. ст. 33, 43, 49,7 5, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Суддя Костів Т.С.