Справа № 826/16365/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
17 січня 2018 року м.Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Борейка Д.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року (повний текст складено 18 грудня 2018 року, м.Київ) про відмову у забезпеченні адміністративного позову у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними дій, зняття арешту з майна,-
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Позивач, ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відповідач), треті особи: ОСОБА_2 (далі - Третя особа 1), ОСОБА_3 (далі - Третя особа 2), ОСОБА_4 (далі - Третя особа 3), ОСОБА_5 (далі - Третя особа 4), ОСОБА_6 (далі - Третя особа 5) про:
визнання протиправними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення: постанови №55150181 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника; постанови №55150147 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника; постанови №55150123 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника; постанови №55150196 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника; постанови №55150164 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника;
зняття арешту з рахунків ПАТ КБ «Приватбанк»: код фінансової установи 300001, Національний банк Украйни, номер рахунку 32003102901026; код фінансової установи 312248, Публічне акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», номер рахунку 15008014000012; код фінансової установи 344443, Публічне акціонерне товариство «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», номер рахунку16009000011397; код фінансової установи 307770, Публічне акціонерне товариство «Акцент - Банк», номери рахунків 16005018000001, 16003018000003, 16009018000063; код фінансової установи 300584, Публічне акціонерне товариство «СітіБанк», номер рахунку 16002400018006; код фінансової установи 300023, Публічне акціонерне товариство «УкрСоцБанк», номери рахунків 160012230529, 16001840804160; код фінансової установи 328209, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», номер рахунку 16009102172301; код фінансової установи 328168, Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», номери рахунків 16004104311, 16003104313840, 16006104312978; код фінансової установи 322313, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк», номер рахунку 1600601178824; код фінансової установи 300335, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», номер рахунку 16004228; код фінансової установи 353489, Публічне акціонерне товариство «Асвіо Банк», номери рахунків 16001019901005, 160020199001004, накладеного постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченка М.В. від 29 листопада 2017 року про арешт майна боржника в межах виконавчих проваджень №55150181, №55150147, №55150123, №55150164, №55150196.
13 грудня 2017 року Позивачем, одночасно з позовною заявою, подано клопотання про забезпечення позову на підставі ч.4 ст.117 КАС України (у редакції, чинній на момент подання адміністративного позову) шляхом заборони державним виконавцям Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти будь-які виконавчі дії щодо боржника за виконавчими провадженнями ВП №55150123, №55120147, №55150181, №55150164, №55150196, у тому числі, але не виключно, направляти вимоги до будь-яких банківських установ про списання коштів боржника, стягувати грошові кошти, звертати стягнення на майно боржника, а також вчиняти будь-які інші дії, направлені на примусове виконання виконавчих листів Київського апеляційного адміністративного суду №826/20211/16 від 07 листопада 2017 року.
Необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову Позивач обґрунтовував наявністю небезпеки заподіяння шкоди, правам, свободам та інтересам банку до ухвалення рішення у цій справі, а також наявністю очевидної протиправності оскаржуваних дій та рішень органів державної виконавчої служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року у задоволенні клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин, які мають значення для вирішення цього питання. Суд першої інстанції не врахував, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Зокрема, існують реальні ризики вчинення Відповідачем дій щодо списання грошових коштів з рахунків банку, в тому числі тих, що розміщені на кореспондентських рахунках у Національному банку України та інших банках; при цьому ПАТ КБ «Приватбанк» може бути протиправно позбавлений можливості ведення банківської діяльності та виконання своїх зобов»язань перед вкладниками банку та іншими особами, які користуються банківськими послугами; невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити або взагалі унеможливити повернення грошових коштів до банку у разі задоволення адміністративного позову.
Третіми особами подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача, заперечення представника Третіх осіб, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави стверджувати про очевидні ознаки протиправності дій посадових осіб суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів Позивача, такими діями, оскільки вирішення вказаного питання на стадії здійснення підготовки справи до судового розгляду фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України (в редакції Закону
№2147-VIII від 03.10.2017 року) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Положеннями статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для забезпечення адміністративного позову, Позивач зазначає про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, адже Відповідач у будь-який час може вчинити дії щодо списання коштів банку, які містяться на арештованих кореспондентських рахунках; а також про очевидну протиправність дій та рішень суб»єкта владних повноважень.
Слід зазначити, що Позивачем у справі не оскаржуються рішення суб»єкта владних повноважень, предметом адміністративного позову є протиправність дій державного виконавця при винесенні таких рішень та скасування арешту; а заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить ПАТ КБ «Приватбанк», не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Також, станом на час розгляду вказаного клопотання по суті, не вбачається очевидної протиправності дій суб'єкта владних повноважень та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав, передбачених статтею 150 КАС України для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.150, 242, 271, 272, 287, 316 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року про відмову у забезпеченні адміністративного позову - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Постанова складена в повному обсязі 17 січня 2018 року.