Справа № 743/1590/17 Суддя (судді) першої інстанції: Жовток Євген Анатолійович
16 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.
Секретар судового засідання: Хаврат О.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Громадянина Держави Еритрея ОСОБА_8 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18.11.17р. у справі за адміністративним позовом Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України до Громадянина Держави Еритрея ОСОБА_8 про продовження строку затримання
Позивач звернувся до суду з позовом про продовження строку затримання Відповідача, строком на три місяці до 23.02.18р.
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18.11.17р. адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що обставини, що унеможливлюють повернення Відповідача до країни походження не залежать від нього, а також порушенням судом першої інстанції при розгляді справи норм процесуального права, у зв'язку із незабезпеченням Відповідача перекладачем.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив доводи апелянта, мотивуючи тим, що як при розгляді справи в суді, так і при складанні протоколу затримання, Відповідача було забезпечено перекладачами з англійської мови та з івриту; рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим та відповідно до частини 2 ст.313, п.2 ч.1 ст.311 КАС апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.03.17р. о 10 годині 40 хвилин Відповідач був затриманий в пункті пропуску для міжнародного повітряного сполучення «Бориспіль» під час оформлення пасажирів, які відлітали рейсом №111 «Київ-Лондон». Підставою для затримання слугувало те, що Відповідач пред'явив на паспортний контроль закордонний паспорт громадянина Держави Ізраїль НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не давав права на перетин державного кордону України, оскільки був підроблений, шляхом заміни сторінки з установчими даними особи, на ім'я якої виданий.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.03.17р. у справі №359/1842/17 адміністративний позов Начальника ОКПП «Київ» Матусяка Едуарда Вікторовича до Громадянина Еритреї ОСОБА_8 задоволено: Громадянина Еритреї ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, видворено за межі території України; Громадянина Еритреї ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, затримано з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, до ідентифікації особи Відповідача та забезпечення його видворення за межі території України.
Постанова суду набрала законної сили 14.03.17р., про що свідчить відмітка суду.
09.03.2017 року Відповідач був поміщений до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства в с. Розсудів Ріпкинського району Чернігівської області, що підтверджується актом приймання-передавання іноземця або особи без громадянства.
У цей час, згідно повідомлень, які надійшли до Позивача від УДМС України в Чернігівській області, 25.04.17р. Відповідач звертався із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту і був документований довідкою про звернення за захистом № 007423, зі строком дії до 25.05.17р.
18.05.17р. УДМС України у Чернігівській області прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання ОСОБА_8, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
За результатами судового оскарження зазначеного рішення, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.17р. у справі №825/878/17, яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.17р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23.08.17р., яка набрала законної сили 05.09.17р., адміністративний позов Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України - задоволено частково: продовжено строк затримання громадянина Держави Еритрея ОСОБА_8, з 23.08.17р. до 23.11.17р. включно.
Обставини справи свідчать, що Позивачем вживалися заходи з метою ідентифікації особи Відповідача шляхом скерування запитів від 30.06.17р., 07.07.17р., 26.07.17р., 10.08.17р., 17.08.17р., 06.09.17р. на адресу МЗС України, Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, Посольства Турецької Республіки в Україні та Посольства Держави Ізраїль, втім, на момент звернення до суду, інформація з країни громадянської належності Відповідача до Управління не надходила, що зумовило звернення з даним позовом до суду про продовження строку затримання іноземця на три місяці.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено наявність визначених частиною 7 статті 183-7 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.17р.) умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну визначені статтею 8 Закону України від 05.11.09р. №1710-VI «Про прикордонний контроль».
Відповідно до частини 3 вказаної норми, Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі виїзду з України за умови:
1) наявності в нього дійсного паспортного документа;
2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону виїзду з України.
Відповідно до частини 7 статті 183-7 КАС України (у редакції чинній до 15.12.17р.), строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для виконання рішення про примусове видворення або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Як свідчать обставини справи та не спростовано апелянтом, у Відповідача відсутні документи, які підтверджують його особу та право проживання в Україні; інформація та документи з країни громадянської належності іноземця для ідентифікації особи станом на момент подання позову не надходила.
Таким чином, відсутність у Відповідача дійсного паспортного документа, який дає право на перетин державного кордону України та ненадання такого документу з країни громадянської належності громадянина Держави Еритрея ОСОБА_8 унеможливлює виконання судового рішення про примусове видворення Відповідача.
Відповідно до п. 2.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.12., № 353/271/150, зареєстрованої в Мін'юсті 21.05.12р. за № 806/21119, у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу).
У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Як установлено вище, Позивачем вчинялись заходи щодо ідентифікації особи іноземця шляхом скерування відповідних запитів до компетентних органів країни його походження, втім відповіді на такі запити не надходили.
Отже, приймаючи до уваги те, що станом на момент розгляду справи, документів необхідних для ідентифікації особи від компетентних органів країни походження Відповідача не надходило, що є умовою, за якої неможливо забезпечити примусове видворення особи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що рішення прийнято без з'ясування обставин у справі спростовується вищевикладеним.
Доводи апелянта про те, що при розгляді справи Відповідачу не було забезпечено перекладача, спростовуються матеріалами справи, зокрема: журналами судових засідань, з яких вбачається участь при розгляді справи перекладачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6
У підпункті "f" п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Європейський суд з прав людини у справі «Ливада проти України» (рішення від 26 червня 2014 року) зазначив, що проголошуючи право на свободу, пункт статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в не допущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.
Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі «Дугуз проти Греції»(рішення від 06 березня 2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
З огляду на зазначене, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.271, частинами 7-19 ст. 289, ст.ст.272, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Громадянина Держави Еритрея ОСОБА_8 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18.11.17р. - залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18.11.17р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Кузьмишина О.М.
Пилипенко О.Є.
Повний текст постанови складений: 16.01.18р.