Справа № 826/18849/15 Суддя (судді) першої інстанції: Данилишин В.М.
16 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Кузьмишина О.М, Пилипенко О.Є.
Секретар судового засідання: Хаврат О.О.
За участі представників:
Позивача: ОСОБА_3
Відповідача: Дідук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.15р. у справі №826/18849/15 за позовом ОСОБА_6 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.15р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_6 та визнання нікчемними договору банківського рахунку №8252 від 26.05.14р. та договору банківського вкладу №06/1293-2014 від 12.06.14р.; зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Л.О. включити ОСОБА_6 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано нікчемність договорів з підстав, передбачених п.2.ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.16р. провадження у справі зупинено. Ухвалою від 16.01.18р. провадження у справі поновлено.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Відповідача, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, між Позивачем (вкладник) та ПАТ «Старокиївський банк» укладено договір банківського рахунку №8252 від 26.05.14р., за умовами якого Банк за завою Клієнта, відкриває банківський поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні, та здійснює за ним операції згідно діючого законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України.
Між Позивачем та ПАТ «Старокиївський банк» було укладено договір банківського вкладу №06/1293-2014 від 12.06.14р., за умовами якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (строковий) рахунок НОМЕР_1 «Недільний» у гривні, в а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 185 603,45 грн.
Згідно квитанції від 12.06.14р. №67117 на рахунок Позивача надійшли грошові кошти у сумі 185 603,45 грн. У графі «платник» та «одержувач» вказано Позивача.
Постановою Правління Національного банку України (далі - Національний банк) від 17 червня 2014 року №365 ПАТ «Старокиївський банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 червня 2014 року №50 розпочато процедуру виведення ПАТ «Старокиївський банк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду.
Наказом Уповноваженої особи №23 від 24 червня 2014 року створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів.
Згідно з протоколом засідання комісії з перевірки договорів від 29 серпня 2014 року, Комісією було вирішено надати на затвердження уповноваженій особі Фонду перелік нікчемних договорів та інших правочинів, виявлених за результатами перевірки.
Відповідно до виписки з протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду №182/14 від 21 серпня 2014 року було вирішено підтримати пропозицію уповноваженої особи Фонду щодо тимчасового блокування виплати грошових коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ «Старокиївський Банк» згідно переліку, а також вирішено підтримати пропозицію уповноваженої особи Фонду щодо тимчасового блокування виплати грошових коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ «Старокиївський Банк» згідно переліку, та винести це питання на розгляд виконавчої дирекції Фонду.
Відповідачем винесено Наказ від 29.08.14р. №61, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку, в т.ч. правочини Позивача з підстав, визначених ч. 2 та ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI.
Постановою Правління Національного банку від 11 вересня 2014 року №563 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Старокиївський банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 вересня 2014 року №92 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання із 18 вересня 2014 року та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк".
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що із 03 вересня 2014 року ПАТ "Старокиївський банк" починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 18 червня 2014 року включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися протягом терміну дії тимчасової адміністрації через установи ПАТ «Банк «Київська Русь».
У відповідь на лист Позивача, Відповідачем було повідомлено про те, що договір банківського вкладу №06/1293-2014 від 12.06.14р. та договір банківського рахунку №8252 від 26.05.14р. визнано нікчемними відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст.38 Закону №4452-VI.
Не погоджуючись з таким діями, Позивач звернулась з позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії Відповідача, які спричинили невнесення Позивача, як вкладника Банку до переліку вкладників Банку за вказаними договорами, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду - є протиправними та такими, що порушують право Позивача на відшкодування гарантованої Законом № 4452-VI суми вкладу за рахунок Фонду.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12р. № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 4452-VI).
Згідно з частинами 1,2 статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону № 4452-VI, за змістом якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Як зазначено у частині 2 статті 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За загальним правилом недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 ст.215 ЦК України ).
Згідно пунктом 3 частини ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Також згідно ч. 3 ст. 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI).
Отже, за Законом № 4452-VI уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Відповідно до пункту першого частини 4 статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті тягне за собою певні правові наслідки для того, кого воно стосується (частина п'ята статті 38 Закону № 4452-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII).
За наведених обставин та правових норм, відсутні підстави вважати, що спірні правовідносини не порушують прав Позивача, адже рішення, про яке Позивача повідомлено Фондом, тягне за собою невключення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, а відтак - невиплату гарантованої суми коштів.
Разом з тим, за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Як зазначає апелянт, договори визнано нікчемними у зв'язку з тим, що операції по зарахуванню коштів було здійснено в післяопераційний час, після 17 год.22 хв., отже Банк сприяв у дробленні коштів іншого клієнта банку та дня визнання банку неплатоспроможним та взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого Банк став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Разом з тим, Уповноваженою особою не доведено, а колегією суддів з матеріалів справи не встановлено, що саме наслідком укладених договорів між Позивачем та ПАТ «Старокиївський банк» стало визнання Банку неплатоспроможним. Неплатеспроможність Банку не може бути наслідком прийняття та розміщення коштів від клієнтів банку.
Також необґрунтованими є доводи Відповідача про нікчемність укладених Договорів, з тих підстав, що кошти на рахунок Позивача були перераховані від третьої особи, оскільки згідно наявної з матеріалів справи квитанції вбачається, що кошти були внесені через касу банку особисто Позивачем. Такі обставини не спростовані апелянтом належними та допустимими доказами.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.01р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Так, відповідно до пунктів 7.1.1, 7.1.5. статті 7 Закону № 2346-III, вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.
Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Відповідно до пункту 24.3 статті 24 цього ж Закону, при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.
Матеріали справи містять відповідним чином оформлену квитанцію №67117 від 12.06.14р., яка підтверджує факт зарахування коштів в сумі 185 603,45 грн. на вкладний (депозитний) рахунок Позивача, згідно умов Договору №06/1293-2014, що не заперечує та не спростовує Відповідач. Суду не доведено належними та допустимими доказами, що вказана квитанція є фіктивною чи підробленою, а тому у суду відсутні підстави не приймати до уваги вказаний доказ у справі.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що кошти були внесені на рахунок Позивача через касу банку - ПАТ «Старокиївський банк» до запровадження тимчасової адміністрації, що також виключає висновок про порушення вимог Закону № 4452-VI.
Покликання апелянта у апеляційній скарзі на постанову НБУ №276/БТ від 12.05.14р. «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії проблемних», якою Банку було заборонено проведення будь-яких операцій - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що така постанова адресована посадовим особам Банку, а не владникам, відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність договорів банківського рахунку та банківського вкладу (депозиту) відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому Позивач не міг знати про встановлені для ПАТ «Старокиївський банк» обмеження.
У спірному випадку, договори вчинені шляхом фактичного зарахування коштів на рахунок Позивача, що підтверджується належним чином оформленим документом банківської установи та відповідає вимогам законодавства, а отже такі договори схвалені шляхом прийняття їх до виконання. Покликання апелянта на те, що транзакції відбулись у післяопераційний час не є підставою для висновку про нікчемність правочинів, які фактично вчинені та виконані шляхом прийняття Банком коштів від клієнта та зарахування таких котів на рахунок Банку.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині протиправності оспорюваних дій.
Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Приписами пунктів 2, 4 розділу IV Положення закріплено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
З наведеного слідує, що за відсутності підстав для нікчемності правочину Відповідач має подати до Фонду додаткову інформацію щодо вкладника - Позивача, стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги Відповідача.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.15р. у справі №826/18849/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.15р. у справі №826/18849/15 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Кузьмишина О.М.
Пилипенко О.Є.
Повний текст постанови складений: 17.01.18р.