Постанова від 14.12.2017 по справі 826/3876/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/3876/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А. С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доПрезидента України Порошенка Петра Олексійовича

прозобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, в якому просить:

- зобов'язати Президента України чи Секретаріат Президента України надати обґрунтовану, вмотивовану відповідь з поновленням порушених прав на отримання пенсійного забезпечення чи допомоги в сумі прожиткового мінімуму.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач в 2016 році планувала вийти на пенсію, однак, у зв'язку із внесенням змін в законодавство пенсійний вік збільшився, у зв'язку з чим 03.02.2017 позивач направила на адресу Президента України звернення про повідомлення, який державний орган може призначити до досягнення пенсійного віку допомогу у розмірі прожиткового мінімуму. Оскільки з моменту направлення звернення минув більше ніж 1 місяць, позивач подала до суду даний позов, вважаючи, що її права на своєчасне отримання відповіді порушені.

В ході розгляду справи позивач позовні вимоги не змінювала, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не подав.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У відповідності до ч. 4 ст. 18 КАС України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

В той же час, як вбачається з позовної заяви, позивач позовних вимог про визнання протиправними актів, дій чи бездіяльності Президента України не заявляє.

Також судом взято до уваги, що в позовних вимогах, предметом яких є зобов'язання надати відповідь на звернення, зобов'язальна частина містить вимогу або до Президента України, або до Секретаріату Президента України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про підсудність даної справи Окружному адміністративному суду міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., перебувала на обліку в Христинівському районному центрі зайнятості як безробітна з 05.12.2008 згідно копії довідки Христинівського районного центру зайнятості, виданої в березні 2010 року № 300 (а. с. 4, зворот) та з 20.05.2011 згідно копій довідок Христинівського районного центру зайнятості від 13.03.2013 № 01-17/236, від 26.04.2012 № 449, від 21.03.2017 № 506 (а. с. 4, 5, зворот, 13, зворот).

Також з копії трудової книжки вбачається, що позивач перебувала на обліку центру зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю з 04.11.2000 по 29.10.2001, з 30.11.2006 по 24.11.2007, з 12.12.2008 по 19.05.2009, з 27.05.2011 по 20.05.2012 (а. с. 19 - 21).

Крім того, позивачем до адміністративного позову додано копію службового чеку ЧД УДППЗ «Укрпошта» ЦПЗ № 8, фіскальний номер: 3000066516, про прийняття 03.02.2017 о 10 год. 28 хв. рекомендованого листа зі шрихкодовим ідентифікатором 0100100061981 масою 0, 020 кг (а. с. 4).

Вважаючи, що протягом місяця з дати направлення рекомендованого листа відповідач повинен був надати позивачу вмотивовану відповідь, позивач звернулася з позовом до суду про зобов'язання відповідача до вчинення таких дій.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У відповідності до ст. 5 Закону № 393 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Згідно ст. 7 Закону № 393 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

У відповідності до ст. 15 Закону № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно ст. 20 Закону № 393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

В розумінні вказаної норми для правильного вирішення спору суду необхідно встановити існування фактичного звернення позивача та дату отримання такого звернення Адміністрацією Президента України.

В той же час, копію направленого звернення позивачем до адміністративного позову не долучено.

У відповідності до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Натомість, позивачем в якості доказу направлення зазначеного звернення на адресу відповідача не надано опис вкладення у цінний лист.

Крім того, згідно Правил розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

З наданої позивачем копії чеку вбачається адреса направлення: 01220, однак, у чеку не зазначено адресата.

Суд не приймає до уваги напис «Київ. Президенту України» з огляду на відсутність доказів, що такий напис зроблено уповноваженим представником відділення поштового зв'язку.

В свою чергу, статтею 20 Закону № 393 визначено обов'язок надати відповідь на звернення протягом місяця від дня надходження такого звернення.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що засвідчують дату отримання рекомендованого листа суб'єктом владних повноважень, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості встановити наявність у позивача порушених прав.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя А.С. Мазур

Попередній документ
71597752
Наступний документ
71597755
Інформація про рішення:
№ рішення: 71597753
№ справи: 826/3876/17
Дата рішення: 14.12.2017
Дата публікації: 18.01.2018
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів