11 січня 2018 року м.Чернігів Справа № 825/1953/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача Акуленка В.М.,
представника відповідача Гарбуз І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,
30.11.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд визнати протиправними та скасувати: наказ командира 134 окремого батальйону охорони та обслуговування (по особовому складу) від 02.11.2017 № 29-РС, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас з 02.11.2017 на підставі пункту «е» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність); пункт 3.2.1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2017 № 100 про звільнення з військової служби в запас та виключення зі списків особового складу частини з 02.11.2017 солдата військової служби за контрактом, сержанта з матеріального забезпечення 3 роти охорони - ОСОБА_1 на підставі пункту «е» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а саме накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, відбулось без встановлення факту умисного порушення ОСОБА_1 своїх службових обов'язків та жодних негативних наслідків від їх дій не настало.
У судовому засіданні 11.12.2017 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, неналежного позивача - ОСОБА_2 замінено на належного позивача - ОСОБА_1 .
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 , при винесенні оскаржуваних наказів, діяла у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, оскільки накладене на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність було оголошено позивачу особисто командиром Військової частини НОМЕР_1 , рішення про накладення даного виду дисциплінарного стягнення було прийнято враховуючи сукупність попередньо накладених дисциплінарних стягнень, висновку спеціальної комісії, службової характеристики ОСОБА_1 , а також небажанням останнього жодним чином змінити своє ставлення до військової служби і виконання службових обов'язків.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 з 27.11.2015 проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом на посаді сержанта з матеріального забезпечення роти охорони (а.с.86-87).
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2017 спеціальною комісією щодо з'ясування обставин невиконання військовослужбовцями службових обов'язків складено акт № 12, яким встановлено, що протягом проходження військової служби ОСОБА_1 неодноразово порушував вимоги військової дисципліни та незадовільно ставився до виконання своїх службових обов'язків: 04.11.2016 - низька виконавча дисципліна; 22.02.2017 та 31.07.2017 - низький контроль за особовим складом; 01.03.2017 та 29.05.2017 - порушення форми одягу; 16.06.2017 та 27.06.2017 - порушення вимог статуту внутрішньої служби; 21.07.2017 - невиконання розпорядку дня, у зв'язку із чим до останнього неодноразово застосовувались дисциплінарні стягнення (догани, суворі догани, позбавлення військового звання «молодший сержант»). Враховуючи викладене, комісія дійшла висновку про невідповідність ОСОБА_1 за своїми морально-психологічними якостями та психологічними здібностями займаній посаді та запропонувала клопотати перед командиром Військової частини НОМЕР_1 про звільнення солдата ОСОБА_1 , відповідно до вимог частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за службовою невідповідністю (а.с.24,25).
На підставі вищевказаного акту, наказом командира 134 окремого батальйону охорони та обслуговування (по особовому складу) від 02.11.2017 № 29-РС, солдата ОСОБА_1 , сержанта з матеріального забезпечення роти охорони, звільнено з військової служби у запас з 02.11.2017 на підставі пункту «е» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність) (а.с.23).
Цього ж дня командиром Військової частини НОМЕР_1 винесено наказ (по стройовій частині) від 02.11.2017 № 100, пунктом 3.2.1 якого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , сержанта з матеріального забезпечення 3 роти охорони, звільненого з військової служби у запас наказом командира 134 окремого батальйону охорони та обслуговування (по особовому складу) від 02.11.2017 № 29-РС, виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення частини з 02.11.2017 та направлено для зарахування на військовий облік до Ніжинського районного військового комісаріату м. Ніжина (а.с.7).
Вважаючи оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, у відповідності до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У свою чергу, правове регулювання відносин між державою та громадянином, у зв'язку з виконанням ним конституційного обов'язку щодо військової служби, визначено Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями, зокрема, шляхом прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Водночас, питання щодо звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, з військової служби, під час дії особливого періоду, визначено статтею 26 Закону № 2232-XII, зокрема, пунктом «е» частини 8 якої передбачено звільнення військовослужбовців з військової служби через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків.
При цьому, розкриваючи зміст терміну «службова невідповідність», що вживається у пункті «е» частини 8 статті 26 Закону № 2232-XII, суд вважає за необхідне зазначити, що на відміну від положень Кодексу законів про працю України (пункт 2 статті 40 КЗПП України), згідно з якими однією з підстав для розірвання трудового договору за ініціативою власника є виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, службова невідповідність військовослужбовця має іншу природу.
Так, службова невідповідність військовослужбовця пов'язується не тільки з кваліфікацією або станом здоров'я військовослужбовця у контексті їх відповідності займаній посаді, але й з дотриманням військовослужбовцем інших вимог, обумовлених особливостями проходження військової служби, зокрема, додержанням військової дисципліни, адже звільнення з військової служби за службовою невідповідністю є одним з видів дисциплінарних стягнень, що накладаються на військовослужбовця за порушення військової дисципліни.
У свою чергу, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551- XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту усі військовослужбовці Збройних Сил України, незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг, повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 49 Дисциплінарного статуту на солдатів (матросів) (крім військовослужбовців строкової військової служби) можуть бути накладені такі стягнення, зокрема, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Згідно зі статтею 59 Дисциплінарного статуту командир полку (корабля 1 рангу), бригади має право, зокрема, звільняти з військової служби солдатів (матросів), сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової служби) за службовою невідповідністю.
При цьому, положеннями статті 86 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до пункту 238 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України
від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення), звільнення з військової служби через службову невідповідність здійснюється в разі, зокрема, застосування до військовослужбовця відповідного дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Водночас, наказ про застосування до військовослужбовця такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з військової служби через службову невідповідність, є підставою для видання наказу про його звільнення (пункт 238 Положення).
У свою чергу, як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, підставою для винесення оскаржуваних наказів став акт спеціальної комісії від 25.10.2017 № 12, в якому комісією було запропоновано клопотати перед командиром Військової частини НОМЕР_1 про звільнення солдата ОСОБА_1 , відповідно до вимог частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за службовою невідповідністю, у зв'язку із неодноразовими порушеннями позивачем вимог військової дисципліни та накладенням на останнього дисциплінарних стягнень (а.с.24,25).
Отже, позивача було звільнено у зв'язку із сукупністю допущених ОСОБА_1 дисциплінарних правопорушень - вісім (низька виконавча дисципліна, низький контроль за особовим складом, порушення форми одягу, порушення вимог статуту внутрішньої служби, невиконання розпорядку дня), за які останнього вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, суворих доган та позбавлення військового звання «молодший сержант») (службова картка ОСОБА_1 (а.с.44-50).
Тобто, за кожний дисциплінарний проступок позивач вже поніс відповідальність, згідно відповідних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.
При цьому, відповідачем у судовому засіданні підтверджено факт відсутності у ОСОБА_1 інших дисциплінарних порушень, за які б до останнього було застосовано таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з військової служби через службову невідповідність.
Водночас, у відповідності до статті 91 Дисциплінарного статуту, заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Оскільки, під час розгляду справи, судом встановлено, що за неналежне виконання позивачем службових обов'язків наказами командира Військової частини НОМЕР_1 на позивача вже були накладені дисциплінарні стягнення, то подальше його звільнення, на підставі пункту «е» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність), при відсутності у позивача інших дисциплінарних порушень, за які б до останнього було застосовано таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з військової служби через службову невідповідність, суперечить чинному законодавству України.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у ОСОБА_1 восьми не погашених (не знятих) дисциплінарних стягнень та негативна характеристика позивача є виключно обставинами, які обтяжують відповідальність позивача у разі застосування до нього у подальшому нових дисциплінарних стягнень, які, як встановлено судом вище, до ОСОБА_1 застосовані не були.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування: наказу командира 134 окремого батальйону охорони та обслуговування (по особовому складу) від 02.11.2017 № 29-РС, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас з 02.11.2017 на підставі пункту «е» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність), та пункту 3.2.1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2017 № 100 про звільнення з військової служби в запас та виключення зі списків особового складу частини з 02.11.2017 солдата військової служби за контрактом, сержанта з матеріального забезпечення 3 роти охорони - ОСОБА_1 на підставі пункту «е» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність) і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира 134 окремого батальйону охорони та обслуговування (по особовому складу) від 02.11.2017 № 29-РС, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас з 02.11.2017 на підставі пункту «е» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність).
Визнати протиправним та скасувати пункт 3.2.1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2017 № 100 про звільнення з військової служби в запас та виключення зі списків особового складу частини з 02.11.2017 солдата військової служби за контрактом, сержанта з матеріального забезпечення 3 роти охорони - ОСОБА_1 на підставі пункту «е» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність).
У відповідності до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 16.01.2018.
Суддя В.В. Падій