ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 січня 2018 року № 826/19778/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа: про Головного управління Національної поліції в м. Києві начальник слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Замула Б.А. визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд, з урахуванням останнього уточненого позову:
- визнати дії відповідача щодо незаконного звільнення його зі служби у Національній поліції України протиправними, скасувати накази Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУНП) № 677 від 21.11.2016 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та № 989 о/с від 16.12.2016 про його звільнення, поновити його на роботі на посаді слідчого відділення розслідування злочинів в сфері службової діяльності слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві;
- стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за весь період вимушеного прогулу;
- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 3-х посадових окладів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно статті 40 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи уповноваженого органу можливе на підставі пункту 4 за прогул чи відсутність на роботі більше трьох годин без поважних причин. В указані в наказі дні 16, 19, 20, 24, 25 серпня 2016 року позивач зазначає, що перебував на добових чергуваннях та на наступний після чергування день мав відпочинок згідно чинного законодавства. Стверджує, що у книзі обліку чергувань містяться відповідні відмітки, адже позивач отримував табельну зброю. З огляду на наведені обставини вважає, що у відповідача не було законних підстав видавати наказ про його звільнення зі служби в поліції. Зазначив, що незаконним звільненням йому було спричинено моральні страждання, це принизило його перед колегами та друзями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року прийнято справу №826/19778/16 до провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 30 листопада 2017 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та клопотанні. Пояснив, що на момент проведення службової перевірки не існувало жодного нормативно-правового акту, який й би затверджував розпорядок дня в слідчому відділі Святошинського управління поліції, а тому відсутність його на робочому місці 20 серпня 2016 року пояснюється тим, що вказаний день був вихідний. Акцентував увагу на тому, що у наказі про звільнення відповідач керується нормативно-правовим актом, який на момент виникнення спірних правовідносин не існував. Зазначив, що службова перевірка відбулась з порушеннями, зокрема позивачеві не було надано можливість дати пояснення. Також, зазначив, що акти, якими зафіксовано відсутність позивача на робочому місці, містять неправдиві відомості, оскільки позивач ніколи не обіймав посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Святошинського УП ГУНП. Крім того, вказав, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження доводів щодо надходження скарг на дії (бездіяльність ОСОБА_1).
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Пояснила, що відповідно до службової характеристики старший лейтенант поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе негативно, як недисциплінований працівник. Під час проходження служби ОСОБА_1 систематично допускав порушення трудового законодавства, запізнюючись на роботу або взагалі не виходячи на робоче місце. На добових чергуваннях позивач порушував правила носіння форменного одягу, до виконання службових обов'язків відносився несумлінно, ігнорував вказівки керівництва, не завжди виконував надані йому доручення, вводив в оману керівництво щодо проведеної ним роботи протягом робочого часу. У ході службового розслідування ГУНП встановлено, що 16, 19, 20, 24 та 25 серпня 2016 року ОСОБА_3 не виходив на службу без поважних причин. Враховуючи, що позивачем допущено порушення дисципліни, вважає, що відповідачем було повністю дотримано порядок звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Третя особа у судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.
Оскільки в судове засідання не прибула третя особа, за відсутності потреби заслухати свідка, експерта, а також враховуючи, що позивач у судовому засіданні заявив клопотання про відкликання заяв про допит свідка, яке судом задоволено, судом на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.
Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частини четвертої та частини п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 01.09.2007 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 - в поліції.
Наказом ГУНП від 21.11.2016 № 677 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Святошинського управління поліції" за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиході на службу та відсутності на робочому місці без поважних причин 16, 19, 20, 24 та 25 серпня 2016 року внаслідок невиконання вимог абзаців другого, одинадцятого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо дотримання внутрішнього розпорядку дня та неухильного виконання вимог Присяги працівника поліції, на слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Святошинського управління поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказ ГУНП від 21.11.2016 № 677 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Святошинського управління поліції" було реалізовано наказом ГУНП № 989 о/с від 16.12.2016 (по особовому складу), яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Святошинського управління поліції, 21 грудня 2016 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Вважаючи, що звільнення відбулось з порушенням його прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 N 3460-IV та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно зі статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського, зокрема, пунктом 6 частини 1 вказаної статті передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Одночасно, пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, який не втратив чинність і продовжує діяти як станом на момент вчинення проступку позивачем, так і на момент накладення дисциплінарного стягнення.
Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що його звільнено на підставі неіснуючого нормативно-правового акту, оскільки звільнення відбулось у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Як вбачається з наведених норм, притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
З матеріалів справи вбачається, що притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності передувало службове розслідування.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 N 230 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за N 541/23073 (далі - Інструкція) встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Згідно з пунктами 2.5, 2.6 розділу ІІ Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
16.08.2016 заступник начальника Святошинського УП ГУНП звернувся до начальника ГУНП з рапортом, у якому доповів про неявку 16.08.2016 ОСОБА_1 до місця несення служби: приміщення Оболонського районного суду міста Києва. За вказаним фактом просив призначити службове розслідування.
Згідно рапорту начальника слідчого відділу Святошинського УП ГУНП ОСОБА_1 в період з 01.06.2016 по 25.06.2016 був відсутній на робочому місці. Свою відсутність у вказаний період пояснював хворобою, однак надав лікарняний лише за період з 09.06.2016 по 15.06.2016. З 25.06.2016 по 06.07.2016 ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці, і пояснював це тим, що перебуває у черговій відпустці, однак було з'ясовано, що дати у рапорті були ним виправлені, а рапорт не був погоджений у встановленому законом порядку. Також, у рапорті вказано, що у період з 06.07.2016 по 15.08.2016 ОСОБА_1 на робочому місці був відсутній більшу частину робочого часу, а 20.08.2016 та 24.08.2016 був безпідставно відсутній на робочому місці.
19.08.2016 начальником відділення з розслідування злочинів у сфері службової діяльності СВ Святошинського УП ГУНП, заступником начальника СВ Святошинського УП ГУНП та начальником СВ Святошинського УП ГУНП складено акт, яким зафіксовано, що 19.08.2016 старший лейтенант поліції ОСОБА_3, слідчий відділення з розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Святошинського УП ГУНП був відсутній на службі протягом робочого дня, про причину своєї неявки на службу керівництво слідчого відділу та керівництво Святошинського УП не повідомив.
Також, 25.08.2016 начальником відділення з розслідування злочинів у сфері службової діяльності СВ Святошинського УП ГУНП, заступником начальника СВ Святошинського УП ГУНП та начальником СВ Святошинського УП ГУНП складено акт, яким зафіксовано, що 25.08.2016 старший лейтенант поліції ОСОБА_3, слідчий відділення з розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Святошинського УП ГУНП був відсутній на службі протягом робочого дня, про причину своєї неявки на службу керівництво слідчого відділу та керівництво Святошинського УП не повідомив.
21.09.2016 начальник Святошинського УП ГУНП звернувся до начальника ГУНП з рапортом, у якому просив погодження щодо призначення службового розслідування за фактом порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України зі сторони окремих співробітників Святошинського УП ГУНП у м. Києві.
Згідно акту від 22.09.2016 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3, слідчому відділення з розслідування злочинів у сфері службової діяльності СВ Святошинського УП ГУНП було запропоновано надати пояснення з приводу невиходу на службу 16, 19, 20, 24, 25 серпня 2016 року, проте останній відмовився надати будь-які пояснення з цього приводу.
Наказом ГУНП від 30.09.2016 № 892 "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування за фактами, вказаними у рапорті від 21.09.2016, та визначено склад комісії.
На підставі вказаного наказу комісією було проведено службове розслідування, висновком якого зафіксовано, що в період 16, 20, 24 та 25 серпня 2016 року слідчий відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Святошинського УП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці в адміністративній будівлі Святошинського управління поліції за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 109, каб. № 306, протягом робочого часу. Для з'ясування питання щодо можливого перебування його на лікарняному були надіслані запити до державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву", згідно наданих відомостей ОСОБА_1 в період з 16.08 по 25.08.2016 за медичною допомогою не звертався. Таким чином, у ході проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1, порушуючи вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, не дотримуючись внутрішнього розпорядку дня, затвердженого наказом Головного управління від 11.04.2015 № 178 не виходив на службу в період 16, 20, 24 та 25 серпня 2016 року без поважних причин.
За наслідками встановлених обставин, комісією рекомендовано звільнити зі служби в поліції ОСОБА_1
Позивач у судовому засіданні наполягав на тому, що висновки службового розслідування не відповідають дійсним обставинам та містять недостовірні відомості.
Досліджуючи документи, зібрані у ході службового розслідування, суд виходив з наступного.
Так, підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 Інструкції передбачено, що особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.
У свою чергу, пунктом 6 Інструкції встановлено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
У ході судового розгляду справи представником відповідача не надано, а матеріали справи не містять доказів того, що у позивача відбирались письмові пояснення під час проведення службового розслідування.
Так, у висновку службового розслідування вказано, що ОСОБА_1 надав пояснення, що у період з 16.08.2016 по 25.08.2016 був присутній на робочому місці, разом з тим, вказані пояснення у письмовому вигляді останнім не викладено.
Встановлені обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог Інструкції в частині затвердження висновку службового розслідування за відсутності письмових пояснень позивача.
Разом з тим, суд зазначає, що порушення процедурних питань не може бути безумовною підставою для скасування акту індивідуальної дії, позаяк для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції підлягають встановленню обставини щодо вчинення останнім дисциплінарного проступку.
З долучених до матеріалів справи витягів з Книг нарядів та графіку чергувань вбачається, що позивач дійсно перебував на добових чергуваннях 08.08.2016, 13.08.2016, 17.08.2016, 21.08.2016 та 28.08.2016.
Відповідно до пункту 6.12 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 № 940 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 січня 2013 року за N 54/22586, СОГ (слідчо-оперативні групи) чергують цілодобово.
Пунктом 6.17 вказаної Інструкції передбачено, що членам СОГ та ОГ (у разі їх створення), які фактично перебували на службі менше 16 годин, надається 12 годин відпочинку, до 20 годин - 32 години відпочинку, понад 20 годин - 48 годин відпочинку.
Враховуючи, що позивач перебував на добовому чергуванні, яке тривало понад 20 годин, відсутність останнього на службі 9, 10, 14, 15, 18, 19, 22, 23, 29 та 30 серпня 2016 року пояснюється тим, що відповідно до наведених положень Інструкції ОСОБА_1 мав дні для відпочинку.
Встановлені обставини спростовують висновки службового розслідування в частині невиходу позивача на службу без поважних причин 19 серпня 2016 року.
Також суд враховує положення статті 91 закону України "Про Національну поліцію", частиною третьою якої установлено, що для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Суд погоджується з доводами позивача, що його невихід на роботу 20 серпня 2016 року не може вважатись таким, що вчинений з неповажних причин, оскільки 20 серпня 2016 року був вихідним днем (субота) й відповідачем дані доводи не спростовані.
Крім того, невихід позивача на службу 24 серпня 2016 року також не може вважатись таким, що вчинений з неповажних причин, оскільки 24 серпня 2016 року є святковим днем - День незалежності України, а відповідачем не надано суду будь-яких доказів про залучення позивача до служби в цей день.
Разом з тим, факт невиходу позивача на службу 25 серпня 2016 року належним чином зафіксований відповідним актом та підтверджує висновок відповідача про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.
Так, статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України установлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Суд наголошує на тому, що працівники поліції мають спеціальний статус, і приймаючи присягу працівника поліції позивач склав клятву "з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Суд зазначає, що невихід на службу без поважних причин є грубим дисциплінарним проступком, і в першу чергу свідчить про ігнорування працівником поліції правил внутрішнього розпорядку.
У судовому засіданні позивачем не надано будь-яких пояснень, а матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження поважності причин невиходу ОСОБА_1 на службу 25 серпня 2016 року, які б свідчили про передчасність застосування відповідачем крайнього заходу дисциплінарного впливу.
Враховуючи наведене вище та наявність встановленого факту порушення позивачем статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів ГУНП № 677 від 21.11.2016 та № 989 о/с від 16.12.2016 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Оскільки судом не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача зі служби в поліції, вимоги щодо поновлення на попередній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди є похідними, а тому задоволенню також не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 03124) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.П. Катющенко