09 січня 2018 р. Справа №818/1737/17
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,
представника позивача - Денисенко Н.В.,
представника відповідача - Лугового Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1737/17
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії Украйни щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно під час проходження військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошові кошти як компенсацію за не отримане речове забезпечення у розмірі 2689, 70 грн.;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 666 666, 00 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 задоволено клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом по даній справі (а.с. 79-81).
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом військового комісара Кролевецького районного військового комісаріату від 27 липня 2015 року № 75 ОСОБА_1 був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період як військовозобов'язаний, проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 , знаходився на забезпеченні за рахунок держави. Міністерство оборони України зобов'язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України ОСОБА_1 , належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби. Законодавством передбачено виплату грошової компенсації військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби, з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна, зазначена грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою на підставі наказу командира відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
На письмове звернення ОСОБА_1 від 04.10.2016 до командира ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати позивачу при звільненні з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, вказаної компенсації надано не було. Довідку про вартість речового майна також відповідачем не складено.
Позивач зазначає, що вищевказаною бездіяльністю відповідача було порушено його конституційні права, що є моральним приниженням, тому вважає, що йому заподіяно моральну шкоду, яку оцінює у 666 666, 00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби та стягнення грошових коштів у розмірі 2689, 70 грн. як компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби. В частині стягнення моральної шкоди представник відповідача позов не визнав, посилаючись на відсутність належних доказів завдання такої шкоди.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2015 № 149 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення на підставі Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" (а.с. 27).
Наказом першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2015 № 174 молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 28).
При вибутті з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_1 отримано атестат № 62/2016 від 03.02.2016 із зазначенням строків видачі (місяць, рік) предметів (а.с. 45) та накладна (вимога) № 69 від 03.02.2016 (а.с. 96) для надання до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із зазначенням вартості предметів.
Наказом першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2016 № 29 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 (а.с. 29).
Наказом першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2016 № 207 виключено зі списків особового складу частини та на всіх видів забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого на підставі Указу Президента України від 26.09.2016 № 411/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15" (а.с. 31-32).
Суд зауважує, що при проходженні військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, позивач знаходився на забезпеченні за рахунок держави відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, статтями 9, 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 15 Закону України від 6 грудня 1991 року «Про Збройні Сили України», Порядку речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час та Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (втратила чинність 04 березня 2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 71), наказу Міністра оборони України від 31 січня 2006 року № 45 "Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 лютого 2006 року № 125/11999 (втратив чинність 17 червня 2016 року на підставі наказу Міністра оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26 травня 2016 року № 76728897), наказу Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26 травня 2016 року № 767/28897.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 подав до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України письмове звернення від 04.10.2016 вх. № К-456, у пункті 2 якого вимагав на день демобілізації виплатити йому компенсацію за не отримане речове майно (а.с. 12-13).
У відповідь Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 10.10.2016 № 1124 повідомила позивача, що матеріальна допомога надається на підставі рапорту військовослужбовця у кожному конкретному випадку. Для отримання речового майна або грошової компенсації замість не отриманого за нормами забезпечення майна необхідно звернутись до речової служби військової частини НОМЕР_1 (а.с. 49).
З матеріалів справи вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії, де позивач проходив службу, речове майно в повному обсязі не видано, а при звільненні не виплачено грошову компенсацію за належне до видачі речове майно.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (яка набрала чинності 22.03.2016р.), затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, котрий визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Пунктом 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до вказаного порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Тобто, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовця, який звільняється зі Збройних Сил України, отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього.
Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.
Таким чином, на день підписання наказу про звільнення зі служби у жовтні 2016 року позивач мав передбачене законодавством право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна.
Суд, також, звертає увагу, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно можлива на підставі довідки про вартість речового майна, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації
З наявних матеріалів справи встановлено, що довідка щодо забезпечення речовим майном гр. ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 була надана відповідачем лише під час розгляду даної справи у судовому засіданні (а.с. 103).
Згідно із вказаною довідкою під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 05.02 по 06.10.2016 року гр. ОСОБА_1 , після прибуття для подальшого проходження служби з військової частини НОМЕР_2 , повинен був забезпечуватись, відповідно до норми № 10 Постанови КМУ від 28.10.2004 року № 1444 (втратила чинність 04.03.2016 року) настуним речовим майном:
- кашкет польвий - 2 шт.;
- костюм польовий - 2 к-кт;
- білизна натільна б/в - 4 к-кт (відповідно до примітки 2 Норми №10 рушник, білизна натільна, білизна тепла видається за рахунок військової частини із числа тих, що були у користуванні);
- черевики з в/б - 2 пари;
- шкарпетки бавовняні - 6 пар.
Вартість речового майна станом на 01.01.2018 року відповідно до фінансового обліку військової частини НОМЕР_1 :
- кашкет польовий - 37,50 грн.;
- костюм польовий - 530,25 грн.;
- білизна натільна - 132,00 грн.;
- черевики з в/б - 591,00 грн.;
- шкарпетки бавовняні - 9, 00 грн.
Крім того, згідно письмового пояснення представника відповідача під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 не отримав 20 шматків мила вагою 100 грамів кожний (а.с. 106).
Відповідно до довідки від 11.12.2017 № 2/22-1078 вартість мила туалетного вагою 0,100 кг становить 2 грн. 71 коп. (а.с. 85).
Отже, загальна вартість речового майна, яким позивач повинен був забезпечуватись під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , становить 2689,70 грн.
Суд зазначає, що обов'язок відповідача щодо виплати компенсації виникає з моменту реалізації права позивачем шляхом висловлювання побажання щодо їх реалізації. Таким чином зазначені гарантії реалізуються за відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Таким чином, для реалізації зазначеного права, позивач направив на адресу відповідача заяву від 04.10.2016, стосовно проведення відповідної виплати.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачем не було вчинено жодних дій щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, порушено вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 2 КАС України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно із ч. 4,5 ст. 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд приймає визнання відповідачем позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби та стягнення грошових коштів як компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби, оскільки воно не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, та задовольняє позов цій частині.
Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача є стягнення з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошової компенсації замість належного до видачі речового майна у розмірі 2 689 грн. 70 коп.
Відносно позовної вимоги про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 моральної шкоди у розмірі 666666, 00 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з положеннями ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Вказану частину позовних вимог позивач мотивував тим, що належні до виплати при звільненні кошти він не отримував з моменту звільнення зі Збройних Сил України. Наслідком цього стали моральні страждання позивача, втрата нормальних життєвих зв'язків. Завдана моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення його законного права на зазначені виплати.
Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтвердив наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і можливими протиправним діянням відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) грошові кошти у розмірі 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 70 коп., як компенсацію за неотримане речове майно під час проходження військової служби.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст рішення складений та підписаний 16.01.2018.