11 січня 2018 р. Справа № 818/1986/17
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гелети С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій, після уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними дії уповноваженої особи щодо визнання переказу коштів (транзакції) на її рахунок нікчемним та зобов'язати уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про щодо ОСОБА_1, як вкладника ПАТ "Банк Михайлівський", який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
02.01.2018 від представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 дізналась про порушення своїх прав у серпні 2016 після отримання листа уповноваженої особи про нікчемність правочину, а до суду звернулась 12.12.2017 отже пропустила строк звернення до суду.
Позивач у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечувала.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду пов'язується з моментом коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як зазначили позивач у судовому засіданні, листом від 16.08.2018 уповноважена особа листом повідомив її про нікчемність правочину, укладеного із ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр". Однак, 15.11.2016 прийнято Закон № 5390, яким розширено коло осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в тому числі за рахунок коштів, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором та не поінформував фізичну особу про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
В подальшому позивач звернулась до ПАТ "Банк "Михайлівський" із заявою про віднесення її до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Листом від 06.06.2017 № 3Г/19860 їй відмовлено у включенні до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк "Михайлівський".
Вказаний лист було направлено на адресу ОСОБА_1 простою кореспонденцією 24.06.2017, про що свідчить поштовий штемпель на копії конверту (а.с. 22). Тобто про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналась після ознайомлення зі змістом листа від 06.06.2017 № 3Г/19860, який вона отримала після 24.06.2017.
При цьому до суду ОСОБА_1 звернулась 12.12.2017, тобто в межах строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У рішенні у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Враховуючи вищевикладене, суд визнає, що позовну заяву ОСОБА_1 подано до суду в межах строків звернення, передбачених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та відмовляє у задоволенні клопотання представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду.
У задоволенні клопотання представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 818/1986/17 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Гелета