м. Миколаїв.
15 січня 2018 р.справа № 814/2730/17
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54028
до відповідачатериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Велика Морська, 41, м. Миколаїв, 54030
простягнення коштів в сумі 25921,29 грн.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача підвищену на 50 відсотків заробітну плату, за час його перебування в районі проведення антитерористичної операції, в сумі 25921,29 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що відповідач має перед ним заборгованість із виплати підвищеної на 50 відсотків заробітної плати, в розмірі 25921,29 грн., за період з 5 листопада 2015 р. до 4 березня 2016 р., відповідно до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 р. № 522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції" (далі - Постанова № 522). Також, позивач зазначив, що його право на отримання підвищеної заробітної плати підтверджено в судовому порядку, а саме постановою Одеського апеляційного адміністративного суду, але відповідач це рішення суду не виконав.
Позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 17).
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, свого представника в судове засідання не направив. Перед першим судовим засіданням, яке призначалось на 4 січня 2018 р., відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю подання відзиву, яке судом було задоволено і розгляд справи відкладено на 10 січня 2018 р. (а. с. 11).
10 січня 2018 р. відповідач повторно клопотав про відкладення розгляду справи з аналогічних підстав та просив не розглядати справу без участі його представника (а. с. 19).
15 грудня 2017 р. набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до п. 10 Перехідних положень якого справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Стаття 205 ч. 2 КАС України містить вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи і жодна з них не може бути застосована для задоволення клопотання відповідача.
З моменту отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі і призначення справи до судового розгляду, а саме з 18 грудня 2017 р. (а. с. 9), він мав розумний і достатній строк для подання відзиву, а крім того не був позбавлений можливості направити свого представника в судове засідання для надання суду усних пояснень, а тому суд знаходить необґрунтованим повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.
Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.
Вирішуючи справу, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 78 ч. 4 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 р. у справі № 814/1209/16 (а. с. 5-6), позивач в період з 5 листопада 2015 р. до 4 березня 2016 р. брав участь в проведенні антитерористичної операції. Цим же рішенням суду за позивачем підтверджено право на отримання підвищеної на 50 відсотків заробітної плати, відповідно до Постанови № 522.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області було задоволено, відповідача зобов'язано вжити заходи для нарахування та виплати позивачу підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції, а саме: за період з 5 листопада до 17 грудня 2015 р., з 25 грудня 2015 р. до 13 лютого 2016 р., з 18 лютого до 4 березня 2016 р., відповідно до Постанови № 522.
3 серпня 2017 р. Миколаївським окружним адміністративним судом у справі № 814/1603/16 прийнято постанову, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду (а. с. 7, 20-22), яким задоволено позов ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення 51409,46 грн. В мотивувальній частині постанови суду першої інстанції визначений період, за який відбувається стягнення: квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад і грудень 2015 р.
У даній адміністративній справі позивач просить стягнути з відповідача заборгованість із виплати підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за період, який повністю охоплюється періодом, який визначений в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду, як період для нарахування і виплати позивачу заробітної плати - з 5 листопада 2015 р. (початкова дата періоду нарахування) до 4 березня 2016 р. (кінцева дата періоду нарахування).
Отже, ще в листопаді 2016 р., після прийняття постанови Одеським апеляційним адміністративним судом, право позивача на отримання підвищеної на 50 відсотків заробітної плати, за період з 5 листопада 2015 р. до 4 березня 2016 р., було визнано і захищено в судовому порядку. Позивач на власний розсуд обрав спосіб захисту свого права, просивши суд зобов'язати відповідача саме нарахувати і виплатити заробітну плату.
На підставі постанов Одеського апеляційного адміністративного суду і Миколаївського окружного адміністративного суду, позивачу видані виконавчі листи (а. с. 23, 24).
Таким чином, на теперішній час мається судове рішення, яке набрало законної сили і на підставі якого позивачу видано виконавчий лист, яким відповідача зобов'язано нарахувати і виплатити позивачу підвищену на 50 відсотків заробітну плату за період, аналогічний періоду, за який позивач просить стягнути цю ж заробітну плату в даній адміністративній справі.
Позивач наполягає на тому, що відповідач так і не виконав свого обов'язку нарахувати і виплатити йому заробітну плату за рішенням суду, а тому він звертається із позовом вже про стягнення цієї заробітної плати.
Суд констатує, що позивач, на підставі судового рішення, має право на нарахування і виплату підвищеної на 50 відсотків заробітної плати, відповідно до Постанови № 522, але той факт, що відповідач не виконує цього рішення, не є підставою для подання позову про стягнення заробітної плати - це питання примусового виконання судового рішення і позивач має право звернути до виконання виконавчий лист, який йому видано.
Протилежний підхід означатиме, що фактично буде мати місце ситуація, коли з приводу одних і тих самих спірних правовідносин, а саме отримання позивачем підвищеної заробітної плати, існуватимуть два судових рішення, які відрізнятимуться тільки обраним позивачем способом захисту, що суперечить принципу правової визначеності - судом вже вирішено питання про наявність у позивача права на отримання підвищеної заробітної плати і якщо відповідач добровільно не виконує рішення суду, в такому випадку воно підлягає примусовому виконанню.
Якщо позивач вважає, що покладення постановою Одеського апеляційного адміністративного суду на відповідача обов'язку нарахувати і виплатити йому заробітну плату, є неефективним способом захисту його прав і характеру спірних правовідносин більше відповідає вимога про стягнення цих коштів, він не позбавлений можливості, в порядку ст. 378 КАС України, просити суд змінити чи встановити спосіб виконання судового рішення.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що період листопад-грудень 2015 р. відображений як в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду, як період для нарахування і виплати позивачу заробітної плати, так і в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду, як період, за який проводиться стягнення заробітної плати, тобто за цей період вже маються два судових рішення про нарахування і виплату та про стягнення заробітної плати, відповідно.
З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, але не у зв'язку із їх безпідставністю, а у зв'язку із їх фактичним вирішенням під час розгляду вищенаведених адміністративних справ та наголошує на тому, що позивачу вже наданий судовий захист його правам.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, у зв'язку із їх відсутністю.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54028) до територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Велика Морська, 41, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 26299835) про стягнення підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції, в сумі 25921,29 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня двадцять дев'ять копійок), відмовити.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в порядку, визначеному ст. ст. 295-297, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя А. О. Мороз