Справа № 826/1809/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
11 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.
за участю:
секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Кучерявого О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_4 (надалі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 13586-17 від 18.06.2015 про сплату податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року позов задоволено.
Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні 11 січня 2018 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.
ОСОБА_4 є власником автомобіля LEXUS RX 350 (легковий універсал-В), об'ємом двигуна 3456 куб. см., державна реєстрація якого відбулась 19.10.2012.
18.06.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №13586-17 від 18.06.2015, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач звернулася до суду.
Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції виходив з того, що у позивача був відсутній обов'язок сплачувати транспортний податок у 2015 році, оскільки рішення, яким цей податок введено на території міста Києва, набирає законної сили та застосовується з початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, тобто не раніше 2016 року.
Апелянт, порушуючи питання про скасування цього рішення, обґрунтовує свої доводи тим, що належний позивачу транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком, а отже з огляду на вимоги Податкового кодексу України, позивач зобов'язаний його сплатити.
За правилами частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України № 71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), якою запроваджено транспортний податок.
У розумінні пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
За приписами пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Пунктом 267.4. ст. 267 ПК України визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Так, з аналізу наведених норм слідує, що з 01.01.2015 у фізичних осіб, які мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль.
Водночас, колегія суддів погоджується з позицією суду попередньої інстанцій, що визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності, з огляду на наступне.
В силу положень пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Положеннями п. 8.3 ст. 8 ПК України встановлено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно (розділ ХІІ Кодексу), до якого входить транспортний податок (стаття 267).
Положеннями ст. 12 ПК України передбачено повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів.
Так, згідно положень названої статті встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
За приписами пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У розумінні п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Отже, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Як встановлено у ході розгляду справи, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а транспортний податок встановлено в місті Києві 28.01.2015 Положенням про транспортний податок, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629".
Зазначене рішення Київської міської ради було опубліковане у газеті "Хрещатик" 06.03.2015.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування контролюючим органом положень ПК України, з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.
З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків місцевого адміністративного суду не спростовують.
Так, у своїй апеляційній скарзі контролюючий орган посилається на положення ст. 267 ПК України у редакції Закону від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».
Разом із тим, предметом спору є ППР, яким позивачу визначено суму транспортного податку у 2015 році, водночас, названий закон набрав чинності з 01.01.2016, а тому до спірних правовідносин застосований бути не може.
Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяА.Б. Парінов
СуддяО.О. Беспалов
Повне судове рішення складено 15.01.2018