Справа № 826/3531/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Огурцов О.П. (головуючий)
Арсірій Р.О., Кузьменко В.А.
20 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.
за участю секретаря с/з: Бордунової К.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Державна вугільна компанія" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Державна вугільна компанія" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач в особі Державного підприємства "Державна вугільна компанія" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:
1. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. щодо прийняття:
- п. 3 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу № 53239274 від 27.01.2017;
- постанови про відкриття виконавчого провадження № 53302876 від 30.01.2017 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 11 380 363,39 грн.;
- постанови про арешт коштів боржника від 30.01.2017 у виконавчому провадженні № 53302876;
- постанови про арешт майна боржника від 30.01.2017 у виконавчому провадженні № 53302876.
2. Зобов'язати заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С.С. прийняти постанову про скасування п. 3 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу № 53239274 від 27.01.2017, постанови про відкриття виконавчого провадження № 53302876 від 30.01.2017 щодо стягнення виконавчого збору, постанови про арешт коштів боржника від 30.01.2017 у виконавчому провадженні № 53302876, постанови про арешт майна боржника від 30.01.2017 у виконавчому провадженні № 53302876.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року закрито провадження у справі з підстав пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позовна заява Державного підприємства "Державна вугільна компанія" містить виклад обставин, які вказують на незаконність та необґрунтованість прийняття постанов про стягнення виконавчого збору. При цьому, позовні вимоги Державного підприємства "Державна вугільна компанія" стосуються виключно дій державної виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки у разі видачі виконавчого документа Господарським судом міста Києва позовну заяву позивачу слід було подавати саме до цього суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Переглядаючи ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року, колегія суддів досліджує дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, що були чинними на момент постановлення даного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами частини другої статті 2 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
За приписами частини 1 статті 287 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного судового рішення), учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
До юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Окремо, частиною другою вказаної статті визначено, що до відповідного адміністративного суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами:
- рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) (тобто не рішень судів), у тому числі: постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору; постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Відповідно до ч.4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Оскільки сторонами у виконавчому провадженні у розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» є стягувач і боржник, то до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06.04.2016 (6-570цс16), від 24.02.2016 (6-3077цс15).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в своєму позові зокрема просить визнати неправомірними дії відповідача в частині прийняття ним пункту 3 постанови головного державного виконавця відділу Міністерства юстиції України від 27.01.2017 ВП №53239274 про повернення виконавчого документа стягувачу, при цьому решта позовних вимог є похідними від даної позовної вимоги.
Оскільки виконавче провадження № 53239274 було відкрите з примусового виконання наказу №910/7103/16, виданого 23 грудня 2016 року Господарським судом міста Києва, а позивач є стороною у даному виконавчому провадженні, то даний позов підлягає розгляду саме Господарським судом міста Києва, що відповідно виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Залишити апеляційну скаргу Державного підприємства "Державна вугільна компанія" без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Петрик І.Й.
Суддя Сорочко Є.О.
Повний текст постанови виготовлено - 21.12.2017р.