10 січня 2018 рокуСправа № 916/2623/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Лашина В.В.
за участю представників учасників справи:
від ТОВ "СК АКОРД" - ОСОБА_1 за ордером, ОСОБА_2 за довіреністю;
від ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" - ОСОБА_3 за довіреністю;
Представник Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у судове засідання не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК АКОРД"
на рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2017 р. (головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Малярчук І.А., Желєзна С.П.), вступну та резолютивну частину якого проголошено у судовому засіданні з 11:00 до 11:20 у м. Одесі, просп. Шевченка, 29. Повний текст рішення складено 10.05.2017 р.
у справі №916/2623/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК АКОРД"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про стягнення 345 062,58 грн.
Встановив
У вересні 2016 р. приватне акціонерне товариство “Українське Дунайське пароплавство” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „СК АКОРД” в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 345 062,28 грн. заборгованості зі сплати якірного збору за період з 07.04.2014 по 30.04.2016 за користування ліхтерами.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2016 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Державне підприємство „Адміністрація морських портів” в особі Ренійської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів”.
01.03.2017 р. позивач надав до господарського суду Одеської області заяву про зменшення позовних вимог, відповідно якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 341 893,96 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.04.2017 р. (головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Малярчук І.А., Желєзна С.П.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „СК АКОРД” на користь Приватного акціонерного товариства “Українське Дунайське пароплавство” заборгованість в сумі 341 893 грн. 96 коп. та 4 875 грн. судового збору.
В мотивах рішення судом першої інстанції зазначено, що між ДП „Адміністрація морських портів України” та ПрАТ „Українське Дунайська Пароплавство” існували правовідносини на договору №354 КФО від 10.11.2015 р. про взаємодію сторін під час агентування у морських портах України, у вигляді надання послуг судам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпосереднього судноплавства, маневрування та стоянки, в тому числі і РФ ДП „АМПУ”. На виконання договірних відносин, Ренійською філією Державного підприємства „Адміністрації морських портів України” були виставлені дисбурсментські рахунки по оплаті якірного збору за ліхтери, які знаходяться в акваторії порту Рені за період з 2013 р. по 2016 р. на загальну сумі 397005,02 грн., які позивачем були сплачені в повному обсязі. В той же час, за твердженням суду першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладених договорів Букінг-нота Букінг-ноти №КФГ/11091612 від 16.09.2011 р., Букінг-ноти №КФО/12053115 від 31.05.2012 р. та Букінг-ноти №КФО/13080710 від 07.08.2013 р. та в подальшому укладеному між сторонами по справі договору №116 КФО на організацію внутрішньопортових перевезень та накопичення зернових вантажів флотом ПрАТ “УДП”, предметом якого є організація накопичення, внутрішньоакваторіального перевезення та перевалки зернових вантажів Фрахтувальника флотом Судновласника в порту Рені. Місцевим господарським судом зазначено, що частина виставлених рахунків належать до сплати ТОВ „СК АКОРД”, оскільки в цей період часу відповідні ліхтери перебували в користування останнього на підставі зазначених договорів. На думку суду першої інстанції, позивачем було правомірно, відповідно існуючих між сторонами договірних правовідносин, перенаправлена вигома до ТОВ „СК АКОРД” щодо оплати, сплачених позивачем рахунків, за користування ТОВ „СК АКОРД” ліхтерами. Господарським судом Одеської області відзначено, що за результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за користування ліхтерами не виконав, а тому суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в сумі 341 893,96 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Не погодившись з означеним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "СК АКОРД" з апеляційною скаргою в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21 квітня 2017 р. по справі №916/2623/16 за позовною заявою ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" до TOB "СК АКОРД", за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державне підприємство «Адміністрація морських портів» в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів» про стягнення заборгованості в розмірі 345062 грн. 28 коп. та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволені позовних вимог ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" до TOB "СК АКОРД ", за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державне підприємство «Адміністрація морських портів» в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів» про стягнення заборгованості в розмірі 345062 грн. 28 коп. в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав їм належної правової оцінки, порушив норми матеріального та процесуального права.
Так апелянт зазначає, що підставою звернення ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" до суду стало не оплата перевиставлених TOB "СК АКОРД" рахунків №1025/16 від 31.08.2016 р. та №1023/16 від 22.08.2016 р. на загальну суму 345 062,28 грн., які в лютому 2017 р. (під нас розгляду справи по суті) були скасовані, та які були виставлені позивачем на підставі отриманих від Ренійскої філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" дисбурсментських рахунків по оплаті якірного збору за ліхтери, які знаходились в акваторії порту Рені у період 2013-2016 рр. Апелянт зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні зазначається про правильність стягнення заборгованості з TOB "СК АКОРД" на підставі укладених раніше договорів (Букіног-ноти) з позивачем, проте, як стверджує апелянт, судом не взято до уваги доводи про те, що згідно Букінг-нот , підставою для оплати якірного збору є підписані сторонами акти приймання-передачі ліхтерів, що можуть підтверджувати факт передачі ліхтерів, які позивачем не були надані.
Скаржник зазначає, що в період з 13.06.2013 по 31.12.2015 р. оплачував портові збори Ренійській філії ДП «Адміністрації морських портів України» на підставі договору №400-003 від 13.06.2013 р. про агентське обслуговування судна та додаткової угоди №3 від 05.12.14 р. до нього. Відповідно до даного договору, за твердженням апелянта, TOB "СК АКОРД" оплачував портові збори до виходу судна з порту, згідно виставленим рахункам Адміністрації на підставі діючого Наказу Міністерства інфраструктури від 27.05.2013 р. № 316. Судом, на думку апелянта, безпідставно не взято до уваги, пояснення, що ліхтери які вказані в рахунках були у використанні одноразово, так як згідно свідоцтва про технічну придатність судна та актів огляду судна, ліхтери ДМ -1038, ДМ-2235, ДМ - 2383, ДМ - 2390, ДМ - 2193, ДМ - 2432, ДМ - 2082, ДМ - 1001 пригодні лише для разового перегону в термін до відповідної дати.
Також, за твердженням скаржника, судом не враховані положення Наказу №225 від 29.06.2016 р., яким затверджено обов'язкові постанови по морському порту Рені, згідно якого були систематизовані всі нормативно правові акти, що стосуються морських портів України. Відповідно до зазначеного наказу встановлено, що якірна стоянка - це гідротехнічна споруда, розташована в і межах акваторії морського порту Рені, призначених для стоянки суден на якорі, та якірний і збір стягується за стоянку судна на внутрішньому рейді порту. Пояснення відповідача, щодо акваторії затону, яка не була в спірний період внутрішнім рейдом порту Рені, залишились поза увагою суду. Крім того, на думку апелянта, позивачем не доведено факт постановки ліхтерів на якір. Згідно обов'язкових постанов порту, для отримання дозволу на постановку судна на якір на якірних стоянках морського порту Рені та його зняття з якоря судновласник, який має відповідний договір з адміністрацією морського порту Рені, або морський агент, який представляє його інтереси в морському порту завчасно подають до головної диспетчерської адміністрації морського порту Рені заявку на постановку судна на якірну стоянку або його зняття з якоря та заявку на адресу посту регулюванню руху суден. Жодний ліхтер, як стверджує апелянт, не був поставлений на якір.
Як зазначає апелянт, позивач не довів та не обґрунтував в своїх рахунках, нарахування якірного збору щодо кожного ліхтера та за який період. Крім того, апелянт наголошує, що РФ ДП «АМПУ» 28.02.2017 р. повідомило суд про помилковість виставлених рахунків позивачу, та зазначила, що рахунки №557/2 від 09.07.16, №540/2 від 08.07.16 р., №541/2 від 08.07.16 р., №628 від 06.08.16 р. були перевиставлені позивачу, і загальна сума заборгованості зменшилась на 7694,47 грн. В той же час, за твердженням скаржника, позивач подав клопотання до суду про зменшення розміру позовних вимог на загальну суму 341 893,96 грн., тобто на 3168,32 грн. Однак жодного обґрунтованого пояснення та переліку відповідних доказів щодо зменшення вказаної суми позивачем надано не було.
Апелянт зазначає, що з аналізу рахунків позивача №1025/16 від 31.08.16 та №1023/16 від 22.08.2016 р. та наданих пояснень як позивача так і третьої особи по справі, встановлено за які саме ліхтери проводитися нарахування якірного збору. Проте, апелянт вважає, що позивачем не доведено нарахування якірного збору за зазначені періоди, оскільки періоди за які стягується якірний збір, не входять в період користування TOB "СК АКОРД" ліхтерами.
Окрім того апелянт зазначає, що судом не враховані докази та пояснення, щодо необґрунтованого нарахування якірного збору за 2016 р. Так, за твердженням апелянта, до суду надавалась вимога, що була отримана скаржником 05 січня 2016 р. про те, що необхідно всі ліхтери, які знаходяться в користуванні TOB "СК АКОРД", перемістити в затон. Відповідно до розрахунку плати за тимчасове користування частиною зимовідстійного ковша ПрАТ “УДП”, плата за користування частиною затону в місяць складає 979,11 грн/місяць. Даний затон не знаходиться на внутрішньому рейді РФ ДП “АМГІУ”, тому якірний збір за час перебування ліхтарів поза акваторією внутрішнього рейду порту не сплачується. 18.01.2016 позивач листом № 4M-19 заборонив здійснювати використання ліхтерів в порту Рені, та вивів дані ліхтери з використання відповідача. 19.01.2016 позивач листом № ЧМ-23 повідомив відповідача про вивід ліхтерів з користування та про дострокове розірвання договору. Також, до суду надавались акт про накладення пломб на групові приміщення за 13-14 січня 2016 р., які свідчать про те, що TOB "СК АКОРД" не використовував вказані ліхтери, та не повинен сплачувати збір. Тому, за вказаний період позивачем, відповідач фактично був позбавлений можливості використовувати ліхтера у порядку передбаченому договором.
Також, за твердженням апелянта, суд не врахував, що сплата позивачем якірного збору виконана не в межах дії договору с АМПУ. Судом не взято до уваги доводи про те, що оплата спірних платежів по якірному збору здійснювалася по договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №354КОРО/276-П-АМПУ-15, укладеного 10.11.2015 р. між ПАТ “УДЛ” та ДП "АМПУ". Згідно з п. 7.1. Договору № 354, передбачено дату набрання чинності, а саме з 01.01.2016 р. і діє по 31.12.2016 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Як вбачається із рахунків № 557/2 від 09.07.16, № 412/1 від 22.07.16 р., № 411/1 від 22.07.16 р., 540/2 від 08.07.16 р., 541/2 від 08.07.16 р., 434/1 від 22.07.16 р., 629 від 06.08.16 р., 628 від 06.08.16 р. та довідок-розрахунків портових зборів до них, а також згідно із поясненням від 07.11.16 р. № 21-1-22/3298, які оформлені та виставлені Ренійською філією ДП «АМПУ», розрахунок оплати якірного збору охоплює період до набрання чинності договору №354. Апелянт зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Тому фактично сплачені суми позивачем є безпідставними, а також не підтверджені актами виконаних робіт (послуг), як передбачено п. 3.11. Договору № 354. Крім того, за твердженням апелянта, в рішенні суду не надана правова оцінка розрахунку заборгованості в якірного збору в національній валюті. Так в рахунках третьої особи по справі вказано дату виходу судна 08.07.16 з урахуванням курсу доларів США - 24,81 грн. В рахунках ж позивача не вказано з урахуванням якого курсу доларів США та на яку дату було здійснено нарахування.
З урахуванням наведеного апелянт вважає, що судом неправомірно та необґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 345062 грн. 28 коп.
У додаткових поясненнях від 21.06.2017 р. апелянт також зазначав, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги пояснення відповідача про те, що деякі ліхтери які вказані в рахунках бути використані одноразово для огляду на придатність для внутрішньопортових перевезень і зберігання зернових і продовольчих вантажів. Апелянт зазначає, що згідно свідоцтва про технічну придатність судна та актів огляду судна, деякі з ліхтерів неможливо використовувати для внутрішньопортових перевезень та накопичення зернових вантажів у зв'язку з наявністю водотічності як в міждонний простір так і в трюм, відсутність герметичності і протікання кришок трюму, наявністю залишків вантажів, не працюючі якірні та швартові пристрої, відсутність дійсних документів регістру. Отже, такі ліхтери, як стверджує апелянт, придатні лише для разового перегону під особистою увагою регістра в термін до відповідної дати.
Також, на думку скаржника, судом першої інстанції не взято та не надано оцінки вимозі позивача, що була отримана відповідачем 05.01.2016 р. щодо необхідності всіх ліхтерів, які знаходяться в користуванні TOB "СК АКОРД" перемістити в затон. Даний затон, як стверджує апелянт, не знаходиться в межах якірних стоянок порту, а тому, апелянт вважає неправомірним нарахування якірного збору за час перебування ліхтерів поза меж якірних стоянок.
У відзиві на апеляційну скаргу від 19.06.2017 р. ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" просило відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2017 р. по справі №916/2623/17 без змін.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 р. рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2017 року скасовано, у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Українське Дунайське пароплавство” відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2017 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2017 року скасовано, а справу № 916/2623/16 передано на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.
Судом касаційної інстанції зазначено, що суд апеляційної інстанції розгляд справи по суті повторно не здійснив та прийняв постанову, яка не містить як доводів, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, так і оцінки доводів особи, яка подала апеляційну скаргу. Вищим господарським судом України відзначено, що висновки суду про те, що "таблиці які знаходяться в першому томі на а.с. 162 та 163 мають назву "распределение расходов по якорному сбору между ЧАО "УДП" и ТОВ "АС АКОРД" та "Счета, выставленные РФ АМПУ за якорный сбор", не є належними докази обґрунтування рахунків № 1025/16 від 31.08.2016 року, № 1023/16 від 22.08.2016 року, оскільки не містять посилання на договір № 116 КФО від 07.04.2014 або на рахунки № 1025/16 від 31.08.2016, № 1023/16 від 22.08.2016", суперечить вимогам ч. 1 ст. 34 ГПК України, у якій викладено принцип належності доказів (господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи). Суд апеляційної інстанції мотивовано з посиланням на норми чинного законодавства не обґрунтував, чому ці "таблиці", в яких позивач виклав розрахунок заявлених до стягнення сум, не мають значення для справи. Фактично такі "таблиці" є розрахунком стягуваної суми, який позивач має подати відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України при зверненні з позовною заявою, що також підтверджувалось безпосередньо поясненнями самого позивача, а також однаковістю сум, вказаних у рахунках № 1025/16 від 31.08.2016, № 1023/16 від 22.08.2016 та в таблицях.
Вищий господарський суд України зауважив, що такий розрахунок не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яким встановлені обов'язкові реквізити фінансових документів. Розрахунок позовних вимог складається у довільній формі, тому відсутність у нього посилань на "договір № 116 КФО від 07.04.2014 або на рахунки № 1025/16 від 31.08.2016, № 1023/16 від 22.08.2016" не могла бути підставою для визнання його судом апеляційної інстанції неналежним, і як наслідок підставою для висновку про недоведеність позовних вимог у справі.
Судом касаційної інстанції відзначено, що при новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, повторно розглянути справу, з'ясувати зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви, перевірити законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, надати оцінку всім доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, та запереченням на неї інших осіб, які беруть участь у справі, та ухвалити постанову з додержанням вимог ст. 105 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2017 р. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК АКОРД" на рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2017 у справі №916/2623/16 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Лашина В.В.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. справу №916/2623/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК АКОРД" на рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2017 р. прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.01.2018 р. колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Лашина В.В.
У судовому засіданні від 10.01.2018 р. представником TOB "СК АКОРД" були надані письмові пояснення по справі №916/2632/16 в яких останнє просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21 квітня 2017 р. по справі №916/2623/16 за позовною заявою ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" до TOB "СК АКОРД", за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державне підприємство «Адміністрація морських портів» в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів» про стягнення заборгованості в розмірі 345062 грн. 28 коп. та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
У судовому засіданні від 10.01.2018 р. представники TOB "СК АКОРД" підтримали вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.
Представник ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Представник Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в судове засідання не з'явився, проте, від останнього надійшло клопотання про проведення розгляду справи за відсутності третьої особи ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії ДП "Адміністрація морських портів України".
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга TOB "СК АКОРД" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2014 між ПрАТ “УДП” (Судновласник) та ТОВ “СК Акорд” (Фрахтувальник) був укладений Договір №116 КФО на організацію внутрішньо портових перевезень та накопичення зернових вантажів флотом ПрАТ “УДП”, предметом якого є організація накопичення, внутрішньо акваторіального перевезення та перевалки зернових вантажів Фрахтувальника флотом Судновласника в порту Рені. Запланований об'єм перевезення вантажів - 30-50 тис. тонн на рік. Період перевезень - квітень 2014 року - квітень 2015 року. Тоннаж - 16 ліхтерів типу ДМ , з них: 7 ліхтерів: УДП-ДМ-2174 , УДП-ДМ-1067, УДП-ДМ-1060, УДП-ДМ-2350, УДМ-ДМ-2425, УДП-ДМ-2432, УДМ-ДМ-1074- знаходяться у Фрахтувальника у користуванні відповідно з Букінг-нотами КФО/13080710 від 07.08.2013, КФО/14011315 від 13.01.2014. З набранням чинності цим Договором Букінг-ноти втрачають силу. 9 ліхтерів: УДП-ДМ-1014, УДП-ДМ-1038, УДП-ДМ-1087, УДП-ДМ-2082, УДП-ДМ-2193, УДП-ДМ-1071, УДП-ДМ-2235, УДП-ДМ-22-117, УДП-ДМ-2383- будуть передані Судновласником Фрахтувальнику після підписання цього Договору. Кількість ліхтерів може бути змінено за згодою сторін.
Відповідно до розділу 3 договору №116 КФО усі види дисбурсментських видатків у порту Рені сплачуються фрахтувальником.
Розділом 5 договору №116 КФО сторони врегулювали фінансові взаємовідносини.
Так у період використання ліхтерів для виконання функцій за даним договором фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт за ставкою USD 80+20% ПДВ за ліхтер за добу за фактичний час знаходження ліхтера під вантажними операціями від дати початку навантаження до дати закінчення відвантаження, при цьому неповна доба вважається як повна.
Сплата дисбурсментських видатків по порту Рені від дати прибуття ліхтера у порт Рені до дати підписання акту прийому-передачі ліхтерів фрахтувальником судновласнику здійснюється фрахтувальником самостійно безпосередньо порту, про що судновласник відповідно інформує адміністрацію порту.
Згідно з розділом 8 договору №116 КФО даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 30.04.2015.
Додатковою угодою № 3 від 30.04.2015 до договору №116 КФО від 07.04.2014 продовжено строк дії договору до 30.04.2016.
13.06.2013 та 03.02.2015 між ТОВ “СК Акорд” (Агент) та ДП “АМПУ” (Адміністрація) були укладені договори № 400-003 про агентське обслуговування, за умовами яких, Агент виступає від імені судновласника (фрахтувальника) при виконанні агентських послуг, організації Адміністрацією інформаціоного забезпечення Агента при підході, перебування і відході судів, агентуємих Агентом з порту, а також визначає порядок взаєморозрахунків сторін.
Пунктами 4.1. вищевказаних договорів сторони узгодили, що агент сплачує портові збори відповідно до чинного Наказу Міністерства інфраструктури від 27.05.2013 № 316, а також додаткові послуги за чинними вільними тарифами.
Відповідно до розділу 7 договір №400-003 від 13.06.2013 набуває чинності з 13.06.2013 та діє до 31.12.2013. Додатковим угодами до договору №400-003 від 13.06.2013 строк дії останнього був продовжений, додатковою угодою №3 від 05.12.2014 до 31.12.2015 включно. Договір № 400-003 від 03.02.2015 набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 включно.
З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ “СК Акорд” було сплачено портові збори, що були виставлені у рахунках ДП “АМПУ” на підставі договорів №400-003 (т.2, а.с. 134-241).
10.11.2015 між ДП “АМПУ” (Адміністрація) та ПрАТ “УДП” (Морський агент) був укладений договір №354 КФО 276-П-АМПУ-15 про взаємодію сторін під час агентування у морських портах України, предметом якого, зокрема, є порядок надання (виконання) адміністрацією порту за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом в портах України, а також порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту.
Відповідно до п.п.3.1., 3.6. договору №354 КФО 276-П-АМПУ-15 ставки портових зборів визначаються відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. за №316, яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів. Остаточні рахунки по судно заходу, а також по інших послугах, наданих адміністрацією порту судно ходу, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) адміністрації порту судно заходу протягом 20-ти банківських днів з дати виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок адміністрації порту судно заходу, згідно з актом виконаних робіт (послуг) або інших документів, які підтверджують надання робіт (послуг).
Згідно з п. 7.1. договору №354 КФО 276-П-АМПУ-15 останній набуває чинності з 01.01.2016 р. та діє до 31.12.2016 р.
ПрАТ “УДП” на підставі договору №354 КФО 276-П-АМПУ-15 було виставлено позивачу рахунки на сплату портових зборів (якірний, адміністративний та корабельний), за період з 2013 року по 2016 рік, а саме рахунок № 540/2 від 08.07.2016 на суму 28 634,28 грн. (якірний збір); рахунок № 541/2 від 08.07.2016 на суму 19 808,16 грн. (якірний збір); рахунок № 557/2 від 09.07.2016 на суму 89 750,16 грн. (якірний збір); рахунок № 411/1 від 22.07.2016 на суму 16 142,77 грн. (якірний збір); рахунок № 412/1 від 22.07.2016 на суму 14 2501,02 грн. (якірний збір); рахунок № 434/1 від 22.07.2016 на суму 8 761,01 грн. (якірний збір); рахунок № 628 від 06.08.2016 на суму 84 018,06 грн. (адміністративний збір, корабельний та якірний); рахунок №629 від 06.08.2016 на суму 135 689,56 грн. (адміністративний збір, корабельний та якірний).
Означені рахунки були сплачені ДП “АМПУ”, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 482 від 13.07.2016 на суму 50 000,00 грн., № 608 від 20.07.2016 на суму 50 000,00 грн., № 611 від 20.07.2016 на суму 20 000,00 грн., № 728 від 26.07.2016 на суму 50 000,00 грн., № 729 від 26.07.2016 на суму 10 000,00 грн., № 915 від 05.08.2016 на суму 160 000,00 грн., №936 від 08.08.2016 на суму 10 000,00 грн.
Вподальшому ДП “АМПУ” було встановлено, що у період за який ним були сплачені рахунки, що виставлені ПрАТ “УДП” користування ліхтерами здійснювалось ТОВ “СК Акорд” відповідно до договору №116КФО від 07.04.2014, у зв'язку з цим ДП “АМПУ” звернулось до відповідача з листом № ЧМ-515 від 06.09.2016 яким повідомив про необхідність оплати рахунків №1023/16 від 22.08.2016 та №1025/16 від 31.08.2016 на загальну суму 345 069,28 грн. та підписання актів виконаних робіт.
Відповідно до розрахунків, що були наведені позивачем у таблицях «розподіл витрат по якірному збору між ПрАТ “УДП” та ТОВ “СК Акорд”» та «рахунки виставлені РФ АМПУ за якірний збір» (т.1, а.с. 162-163) заявлена до стягнення заборгованість нараховані останнім з 09.04.2014 р.
Означені рахунки відповідачем сплачені не були.
Вищевикладене стало підставою для звернення ДП “АМПУ” із позовом щодо стягнення з відповідача заборгованості, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у розмірі 341 893,96 грн.
Судом першої інстанції позовні вимоги ДП “АМПУ” визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Із зазначених вище умов договору від 07.04.2014 №116 КФО на організацію внутрішньопортових перевезень та накопичення зернових вантажів флотом ПрАТ “УДП”, а саме розділу 5 сплата дисбурсментських видатків по порту Рені від дати прибуття ліхтера у порт Рені до дати підписання акту прийому-передачі ліхтерів фрахтувальником судновласнику здійснюється фрахтувальником самостійно безпосередньо порту, про що судновласник відповідно інформує адміністрацію порту.
Пунктами 4.1. договорів № 400-003 від 13.06.2013 та 03.02.2015 узгоджено, що ТОВ “СК Акорд” сплачує портові збори відповідно до чинного Наказу Міністерства інфраструктури від 27.05.2013 № 316, а також додаткові послуги за чинними вільними тарифами.
Наказом Міністерства інфраструктури від 27.05.2013 № 316 «Про портові збори» затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок).
Пунктами 1.1., 1.2. Порядку визначено, що цей Порядок визначає процедуру справляння портових зборів та встановлює розміри ставок портових зборів. Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 22 Закону України "Про морські порти України" портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, а саме причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача; канальний збір справляється на користь власника каналу; корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України "Про морські порти України"; маяковий збір справляється на користь державної установи, що організовує та здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства.
Отже, як умовам договору №116 КФО так й Порядком визначено, що портові збори сплачуються безпосередньо до адміністрації морських портів України.
Наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем виставлені ДП "Адміністрація морських портів України" рахунки на сплату портових зборів були сплачені у повному обсязі.
Колегія суддів зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Звертаючись із позовом до суду позивач виходив із наявності обов'язку відповідача оплатити виставлені йому рахунки. За твердженням позивача такий обов'язок передбачений укладеним між сторонами договором, зокрема розділом 5. Невиконання такого обов'язку за думкою позивача є порушенням положень чинного законодавства щодо недопустимості односторонньої зміни чи відмови від виконання зобов'язань.
Про інші правові підстави позову, позивачем не зазначалось та із змінами чи уточненнями позовних вимог щодо зміни підстав позову під час розгляду справи у суді першої інстанції останній не звертався.
Судова колегія досліджуючи обставини якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачений обов'язок відповідача сплачувати заявлені до стягнення суми. Не передбачений цим договором також і обов'язок компенсувати позивачу виплати, які останній здійснив за іншим договором.
За таких обставин колегія суддів вважає, що покладення на відповідача обов'язку щодо оплати позивачеві заявленої до стягнення заборгованості не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору, а тому заявлені позовні вимоги щодо примушення відповідача виконати обов'язки, перед позивачем, не передбачені договором, є такими, які заявлені без належної правової підстави, а відтак не підлягають задоволенню.
Доводи позивача, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, а також заперечення відповідача, з огляду на предмет, підстави позову та встановлену під час апеляційного перегляду справи відсутність обов'язку відповідача, на виконанні якого наполягає позивач, судовою колегією відхиляються.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України визначено, що Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство", у зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2017 р. у справі №916/2623/16 скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2017 р. у справі №916/2623/16 скасувати.
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК АКОРД" 5 641,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 15.01.2018 р.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Лашин В.В.