10 січня 2018 року справа №805/2092/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Чернявської К.Г., за участю позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 р. у справі № 805/2092/17-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України, треті особи: Служба безпеки України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України про визнання рішень незаконними,
Позивач 30.05.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
- визнати незаконним Рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій);
- визнати незаконним Рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкції) (а.с. 4-7, 29-31).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року адміністративну справу № 805/2092/17-а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України, треті особи Кабінет Міністрів України, Службу безпеки України та Національний банк України про визнання рішення від 16.09.2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним, визнання рішення від 28.04.2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва (а.с. 105-106).
Представником ОСОБА_1 ОСОБА_4 на ухвалу суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду від 22 листопада 2017 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 112-114).
Апелянт посилається на ч. 2 ст. 19 КАС України, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2010 року № 781/11/13-10, постанову Верховного Суду України № 21-2496а15 від 20.10.2015 року у справі № П/800/147/15 та зазначає, що зі змісту визнання рішення від 16.09.2016 року та рішення від 28 квітня 2017 року вбачається, що вони не є нормативно-правовими актами, а є правовими актами індивідуальної дії, оскільки вони стосуються обмеженого кола осіб, а конкретно ОСОБА_1
20 грудня 2017 року до суду від представника Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якій останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
В обґрунтування посилається на ч. 4 ст. 10 Закону України «Про ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України», ч. 1 ст. 27 КАС України та зазначає, що позивач оскаржує рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони - органу, повноваження якого поширюються на всю територію України. Таким чином адміністративна справа № 805/2092/17-а повинна вирішуватись окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник 3-ї особи проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Інші особи до судового засідання не з'явились, повідомлені належним чином.
З огляду на приписи ст. 313 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 16.09.2016 року та від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» застосовано до ОСОБА_1 персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) (а.с. 11, 32-33).
Нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.
З урахуванням зазначеного, оскаржені рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України не є нормативно-правовими актами, а є правовими актами індивідуальної дії, оскільки вони стосуються обмеженого кола осіб, а саме ОСОБА_1
Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України).
Частиною 2 ст. 19 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Згідно ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статями 250, 310, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 р. у справі № 805/2092/17-а скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст виготовлено 15 січня 2018 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
ОСОБА_5