11.01.2018 року Справа № 904/7459/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,
при секретарі судового засідання : Саланжій Т.Ю.,
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області ухвалене суддею Ніколенко М.О. 25.09.2017р., повний текст якого складено 02.10.2017 року у справі № 904/7459/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Підшипникцентр", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро
про стягнення 21 560, 27 грн.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2017р. у даній справі (суддя Ніколенко М.О.), позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Дніпроважмаш” (49600, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Підшипникцентр” (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 7Б, офіс 26; ідентифікаційний код 39194627) основний борг у розмірі 17520,13 грн. та 1300,18 грн. витрат зі сплати судового збору.
Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4040,14 грн. - залишено без розгляду.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 12480,13 грн. та 5040,00 грн. (всього 17520,13 грн.) є обґрунтованими.
Також суд зазначив, що у зв'язку з ненаданням позивачем розгорнутого та уточненого розрахунку ціни позову, розгляд вимог про стягнення пені є неможливим, а тому позовні вимоги про стягнення пені залишено без розгляду.
Не погодившись з рішенням суду, до апеляційного господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" із апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на наступне.
25 вересня 2017 року ПАТ "Дніпроважмаш" не приймало участь в судовому засіданні при розгляді даної справи у зв'язку з об'єктивною неможливістю участі представника відповідача в судовому засіданні.
Зазначає, що в штаті ПАТ "Дніпроважмаш"відсутній спеціаліст з правових питань, який би забезпечив належний захист інтересів підприємства в судовому процесі.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Господарським судом Дніпропетровської області порушено вимоги ст. 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України в частині забезпечення однієї з основних засад судочинства, а саме рівності прав сторін перед законом та судом та можливості реалізації своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому процесі.
Зазначає, що суд першої інстанції порушив процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме: позбавив сторону у справі права на подання пояснень та заперечень на позов, подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, пред'явлення зустрічного позову для спільного розгляду з первісним.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя».
Пунктом 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Статтею 58 вказаного Кодексу передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права.
Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно: а) являють собою однаковий спосіб захисту права (про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо); б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.
Скаржник вважає, що як вбачається з позовних матеріалів та не спростовується судом першої інстанції, предметом вимоги є стягнення заборгованості за договором № 83/77 від 20.10.2015 в сумі 12 480,00 грн. та повернення попередньої оплати в сумі 5 040,00 грн. згідно накладної № 61-00000187 від 22.03.2016 за іншим договором, укладеним в спрощений спосіб, що є різними способами захисту порушеного права, у зв'язку з чим порушено правила поєднання вимог.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у від 26.10.2017 у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є., апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 06.11.2017 року.
Розпорядженням керівника апарату суду від 06.11.2017 року, у зв'язку з відрядженням суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №Б904/7459/17, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Євстигнеєв О.С.
06.11.2017 року розгляд справи відкладено на 22.11.2017 року.
Розпорядженням керівника апарату суду від 21.11.2017 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Євстигнеєва О.С., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/7459/17, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
22.11.2017 року розгляд справи відкладено на 06.12.2017 року.
06.12.2017 року розгляд справи відкладено на 27.12.2017 року.
27.12.2017 року розгляд справи відкладено на 11.01.2018 року.
Розпорядженням керівника апарату суду від 10.11.2018 року, у зв'язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/7459/17, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
11.01.2018 року прийнято вступну та резолютивну частину постанови.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2017 року у справі №904/7459/17 слід скасувати та прийняти нове рішення з наступних підстав..
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД “Підшипникцентр” (далі - позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством “Дніпроважмаш” (далі - відповідач, покупець) 20.1.02015 було укладено договір № 83/77 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність продукцію, а покупець прийняти і сплатити за продукцію згідно специфікацій (додаткових угод, додатків), які є невід'ємною частиною даного договору (розділ 1 договору). Вартість, ціна, найменування та кількість продукції, що поставляється за даним договором вказується у специфікаціях (п. 2.1 договору). Цей договір набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2015 (п. 11.1 договору). Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про бажання розірвати (відмову від продовження дії) договору, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік і так на кожний наступний строк, без обмеження строків (п. 11.3 договору).
Сторонами було складено та підписано наступні специфікації до договору: № 15 від 04.03.2016, № 17 від 10.03.2016 та № 18 від 14.03.2016, якими вони погодили поставку товару (а.с. 27-29).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору та специфікацій до нього, позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 20829,98 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами (а.с. 11-16).
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що покупець сплачує оплату в сумі 100% вартості замовленої продукції, протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки продукції продавцем на склад покупця, якщо інші умови не вказуються в специфікації.
Однак, Відповідач порушив свої зобов'язання і не оплатив у повному обсязі вартість отриманого товару. Внаслідок цього, у відповідача за договором № 83/77 утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 12 480,13 грн.
Крім того, 18.03.2016 позивач здійснив передплату на користь відповідача у розмірі 5040,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 122 від 18.03.2016 (а.с. 20).
Відповідач 22.03.2016 згідно видаткової накладної № 61-00000187 здійснив поставку позивачеві товару на суму 5040,00 грн. (а.с. 17).
Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Суд прийшов до висновку, що між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір поставки на суму 5040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 61-00000187.
В подальшому сторони розірвали цей договір (укладений у спрощений спосіб), за наслідком чого, позивач 29.03.2016 здійснив повернення поставленого товару відповідачу на суму 5040 грн. ( накладна на повернення № 4 від 29.03.2016 а.с. 19).
Однак відповідач порушив свої зобов'язання і не повернув позивачу передплату у розмірі 5040,00 грн.
24.07.2017 року господарський суд порушив провадження у справі і призначив на 12.09.2017 року судовий розгляд, копію ухвали направлено сторонам і вона отримана відповідачем ще 27.07.2017 року, що підтверджується поштовою карткою (а.с. 44). Також 11.09.2017 року відповідачем, вчасно повідомленим про час і місце судового засідання, було надано клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 46). Розгляд справи було відкладено на 25.09.2017 року, але 22.09.2017 року представник відповідача знову надав клопотання про відкладення розгляду, яке було обґрунтовано відхилене судом, оскільки відповідач не скористався своїм правом (а.с.84) бути присутнім у судовому засіданні, тому судом не порушено принцип доступу до правосуддя і рівність прав учасників процесу, отже доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.
Разом з тим, заперечення відповідача про те, що поставка товару на суму 5040,00 грн., оплата на цю суму, та повернення товару, відбувались поза межами спірного договору і повинні бути предметом розгляду окремої справи, є обґрунтованими.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Пунктом 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Суд вважав, що у цій конкретній справі, позивач фактично об'єднав в позові кілька позовних вимог. При цьому він зазначив, що таке об'єднання вимог не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не ускладнює вирішення спору.
Проте з такими висновками не можна погодитися з наступних підстав.
Так, підставою і предметом позовної заяви позивача від 21.07.2017 року (а.с.3) було стягнення основного боргу 17 520 грн. та пені за правовідносинами по договору від 20.10.2015 року, про що було вказано у позові, на підставі ст.ст. 629,525,526, ЦК України. За цим договором позивач здійснив поставку товару, а відповідач не розрахувався за прийнятий без зауважень товар.
За видатковою ж накладною №01-00000187 від 22.03.2016 року (а.с.17) відповідач поставив товар - підшипник 7314А(50 шт.) на суму 5040 грн., який уповноважена особа позивача ОСОБА_1 отримала по довіреності №4 від 18.03.2016 року (а.с. 17) і 29.03.2016 року через сім днів цей самий товар був повернутий відповідачеві (а.с.19). Також 18.03.2016 року (а.с.20) позивач перераховує відповідачеві 5040,00 грн. згідно договору невизначеного номеру і дати.
Щодо стягнення цієї суми 5040,00 грн. відсутні жодні обгрунтування позивача (у позові зазначено, що всі вимоги виникли з підстав укладення договору від 20.10.2015 року.) Інші договори, обставини поставки товару, обставини повернення товару у позові не вказані, так само як і кваліфікація витребуваної суми, позовні вимоги в цій частині не уточнені. Суд вважав, що договір укладено у спрощений спосіб, потім його було розірвано, товар був повернутий, відтак передплата має бути повернута. Але згідно ч.2 ст. 693 ЦК України повернення передплати має місце тільки у разі, якщо товар не був переданий. Жодне правове регулювання судом не наведене. Між тим, згідно ч.4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо ж договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч.5 ст. 653 ЦК України).
Таким чином, з'ясування істотності порушення зобов'язання і причини розірвання договору має правове значення для застосування наслідків такого розірвання, що позивачем не зазначено і місцевим господарським судом не з'ясовано, отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 12480,13 грн. є обґрунтованими, а в частині стягнення 5040,00 грн. у позові слід відмовити.
В частині відмови у позові щодо стягнення пені рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2017 року - не оскржується.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України), чого позивачем не було зроблено в частині його вимог про стягнення 5040,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені правомірно залишено без розгляду місцевим господарським судом.
Таким чином,колегія суддів приходить до висновку, про те що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення місцевого господарського суду від 25.09.2017 по справі № 904/7459/17 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково у сумі 12480,13 грн., в решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2017р. у справі №904/7459/17 - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2017 року у справі №904/7459/17 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49600, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Підшипникцентр” (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 7Б, офіс 26; ідентифікаційний код 39194627) основний борг у розмірі 12480,13 грн. та 506,30 грн. витрат зі сплати судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 15.01.2018 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є.Чередко