вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"09" січня 2018 р. Справа№ 910/4501/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Зеленіна В.О.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача Дідик В.А. довіреність № 220/479/д від 26.12.16
від позивача: Остапенко С.Г. довіреність № 220/502/д від 28.12.16
від відповідача 1: Скрипченко Ю.О. довіреність № 1/102 від 14.06.17
від відповідача 2: Комлик І.С. довіреність № б/н від 02.12.17
від третьої особи: Сажієнко І.О. довіреність № 303/25-4463 від 21.08.17
прокурор: Шекшеєва В.С. посвідчення №048350 від 17.10.17
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної організації (установа,заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва
на рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2017 року (повний текст складено 11.07.2017 р.)
у справі № 910/4501/17 (суддя Балац С.В.)
позивач Заступник генерального прокурора України - головний військовий прокурор
в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України
до: 1. Державної організації (установа,заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київське квартирно-експлуатаційне управління
про визнання правочину недійсним, -
Заступник генерального прокурора України - головний військовий прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовною заявою про визнання недійсним Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва від 27.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3872 (т.І, а.с. 6-12).
Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між відповідачами Договір суперечить положенням частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 липня 2017 року у справі № 910/4501/17 позов задоволено повністю (т.І, а.с.200-205).
19 липня 2017 року Центральне територіальне управління капітального будівництва звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 р. у справі №910/4501/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу Центрального територіального управління капітального будівництва на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 р. у справі №910/4501/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Смірнова Л.Г., Зеленін В.О.
26 липня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної організації (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 р. у справі №910/4501/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Смірнова Л.Г., Зеленін В.О., справу призначено до розгляду на 09 серпня 2017 року.
09 серпня та 18 вересня 2017 року ухвалами Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 18 вересня та 10 жовтня 2017 року відповідно.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10 жовтня 2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, для розгляду справи № 910/4501/17, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Зеленін В.О.
10 жовтня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Центрального територіального управління капітального будівництва на рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2017 року у справі №910/4501/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Зеленін В.О.
10 жовтня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 28 листопада 2017 року.
28 листопада 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду задоволено Заяву Міністерства оборони України та Державної організації (установа,заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва про продовження строку розгляду справи, продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 20 грудня 2017 року.
Враховуючи п. 1 "Прикінцевих положень" Закон України N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів та постанови № 2 Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 р. "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" Закон № 2147-VIII набрав чинності з 15 грудня 2017 року.
20 та 26 грудня 2017 року ухвалами Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 26 грудня 2017 року та 09 січня 2018 року відповідно.
02 січня 2018 року від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з додатками.
05 січня 2018 року від Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення до відзиву від 02.01.2018 разом з додатками.
09 січня 2018 року Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшли письмові пояснення з долученням документальних доказів в підтвердження факту належності спірної земельної ділянки до земель оборони.
У судовому засіданні 09 січня 2018 року, оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю реалізації прав сторін на ознайомлення з матеріалами справи.
09 січня 2018 року від представника відповідача-1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську О.В.
09 січня 2018 року від представника відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи № 910/4501/17 відповідно до нової редакції ГПК України та залучення експерта з питань права.
09 січня 2018 року від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано необхідності підготувати письмові пояснення із врахуванням великого обсягу поданих сторонами документів.
Після перерви у судовому засіданні 09 січня 2018 року (з 16:53) представники Державної організації (установа,заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва та ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" підтримали клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, про розгляд справи № 910/4501/17 відповідно до нової редакції ГПК України та залучення експерта з питань права, а також про відкладення розгляду справи.
Представники прокуратури, Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління проти задоволення вказаних клопотань заперечували.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи колегія суддів зазначає наступне.
Вказане клопотання обґрунтовано з посиланням на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів недійсними", відповідно до якої: "передбачено, що нотаріус може залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у випадках визнання недійсним нотаріально посвідченого договору".
Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Враховуючи те, що відповідачем-1 не обґрунтовано того, що рішення у справі може вплинути на права або обов'язки особи (яку він просив залучити) щодо однієї із сторін, а роз'ясненнями, викладеними у постанові пленуму, на яку посилався відповідач-1 передбачено саме можливість та право, а не обов'язок суду щодо залучення нотаріуса до участі у справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про залучення третьої особи з огляду на його необґрунтованість.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання про розгляд справи № 910/4501/17 відповідно до нової редакції ГПК України та залучення експерта з питань права колегія суддів зазначає наступне.
У вказаному клопотанні відповідач-1 просить розгляд апеляційної скарги розпочати наново за правилами редакції ГПК України, що набрала чинності 15.12.2017 та залучити до участі у справі експерта з питань права - заступника директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, члена-кориспондента Національної академії правових наук України, заслуженого юриста України Нагребельного В.П., яким 27.07.2017 видано правовий висновок, який міститься у матеріалах справи.
Враховуючи п. 1 "Прикінцевих положень" Закон України N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів та постанови № 2 Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 р. "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" Закон № 2147-VIII набрав чинності з 15.12.2017 р.
За змістом ч. 1 ст. 70 ГПК України як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.
При цьому, відповідно до ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Враховуючи те, що 20.12.2017 р. розгляд справи № 910/4501/17 розпочато за правилами встановленими ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII та те, що висновок експерта не є доказом та не є обов'язковим для суду, а також те, що відповідачем-1 не обґрунтовано необхідності залучення експерта з питань права, яким надано правовий висновок, що міститься у матеріалах, справи колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи № 910/4501/17 відповідно до нової редакції ГПК України та залучення експерта з питань права.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Отже, враховуючи те, що по суті розгляд справи розпочато 20.12.2017 р., у судовому засідання 09.01.2018 р. в силу вимог процесуального законодавства може бути оголошено тільки перерву.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України).
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено ознайомлення представників сторін з наявними станом на 09.01.2018 р. у вказаній справі документами до закінчення перерви у судовому засіданні та наявність у представників сторін прав надавати суду пояснення, наводити доводи і міркування, реалізацію яких судом забезпечено у судовому засіданні, з метою розгляду справи у розумний строк та уникнення порушення строку розгляду справи, а також зважаючи на процесуальну неможливість відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 09 січня 2018 року представники Державної організації (установа,заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва та ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Оригіналів належних сторонам примірників Акту від 22.12.2016 р. приймання-передачі житлових приміщень (квартир) до Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі міста Києва для огляду колегії суддів надано не було.
Представники прокуратури, Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління в судовому засіданні 09 січня 2018 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, надавши сторонам право виступити у судових дебатах, встановила наступне.
27 вересня 2016 року між Державною організацією (установа,заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва (далі - відповідач-1) та ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" (далі - відповідач-2), на виконання положень Постанови КМУ від 03.08.2006 № 1081 "Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями", Постанови ВРУ від 06.05.2014 № 1238-VII "Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки Держави" укладено Договір про будівництво житлового комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва (далі - Договір, оспорюваний правочин), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3872 (т.І, а.с. 13-21).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Прокурор, звертаючи з даним позовом зазначає, що: оспорюваний договір є договором про спільну діяльність та його мало бути погоджено з позивачем, з урахуванням того, що відповідач є особою заснованою на державній власності та положень Порядку, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2012 № 296; будівництво за оспорюваним правочином має вестись на земельній ділянці, яка відноситься до земель оборони, яка відносяться до військового містечка № 141, рішень щодо передислокації якої не приймалось; на час укладення Договору було утворено конкурсну комісію з організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням не бюджетних коштів, проте оспорюваний Договір з конкурсною комісією не погоджувався; рішення про будівництво житла на земельній ділянці військового містечка не приймалось; розпорядженням КМУ від 22.05.2013 № 666-р на території військового містечка № 141 погоджено будівництво житла на земельній ділянці площею 1.2 га, а не 6.5 га, як визначено умовами договору. У зв'язку з викладеними обставинами, прокурор вважає, що оспорюваний Договір суперечить положенням частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що укладений між відповідачами Договір є змішаним і містить у собі більше ознак договору будівельного підряду, а не про спільну діяльність, тому на нього не розповсюджується дія Постанови КМУ від 11.04.2012 р. № 296, спірний договір не містить положень щодо об'єднання вкладів, у зв'язку з його укладенням правовий режим майна сторін не змінюється та носить тимчасовий характер, Міністерством оборони погоджено вказаний договір шляхом підписання актів приймання-передачі квартир.
Щодо вказаного слід зазначити наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.
Згідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених частиною 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Позивач та прокурор зазначають, що спірний договір є договором про спільну діяльність.
Згідно із ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
За змістом п. 2.1 Договору, Центральне територіальне управління капітального будівництва та ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" зобов'язуються побудувати об'єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва (далі - об'єкт).
Положеннями п. 2.2 Договору визначено, що для реалізації цього Договору Центральне територіальне управління капітального будівництва передає, а ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов'язків, що передаються ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" для виконання функцій замовника будівництва об'єкту, визначено цим Договором.
Відповідно до п. 4.1.1 Договору ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва об'єкта, у т. ч.:
1) отримання вихідних даних на проектування, розроблення та погодження проектно-кошторисної документації, забезпечення будівництва проектно-кошторисною документацією, оформлення в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво об'єкту;
2) укладання договору підряду на виконання проектних робіт, будівельно-монтажних робіт, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкту, уточнення обсягів виконаних робіт і проведення розрахунків з підрядниками будівництва;
3) забезпечення будівництва об'єкту будівельними матеріалами, устаткуванням обладнанням, конструкціями і комплектуючими виробами;
4) ведення технічного нагляду за будівництвом, підписання актів виконаних робіт та інших документів щодо обсягу, якості, строку виконання та вартості робіт, здійснення контролю за своєчасним виконанням пусконалагоджувальних робіт, визначення балансової вартості об'єкту;
5) введення Об'єкту в експлуатацію;
6) оформлення прав власності на частину об'єкту, яка буде належати ТОВ "Укрбуд Інвестгруп";
7) виконання інших функцій, зокрема, але не виключно, визначених розділом 3 Положення про замовника-забудовника, затвердженого постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988.
Частиною 1 ст. 1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном (ст. 1134 ЦК України).
Відповідно до п.п. 1.1.2 та 1.1.3 Центральне територіальне управління капітального будівництва є користувачем земельної ділянки і в установленому законодавством порядку має намір реалізувати право на її забудову. В рамках цього договору є замовником будівництва, в т.ч. на підставі наказу Міністерства оборони України № 514 від 18.08.2011 та Положення. ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" забезпечує будівництво об'єкту грошовими коштами, матеріальними цінностями та виконання всього комплексу будівельних робіт передбачених цим договором.
Розділом 3 Договору сторонами Договору визначено положення об'єкту забудови, а саме:
- об'єктом забудови є земельна ділянка за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Онуфрія Трутенка, 3, площею 6,2224 га. (кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0008) та площею 0,2860 га. (кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0071) (п. 3.1 Договору);
- Центральне територіальне управління капітального будівництва зобов'язується на умовах, визначених Договором, забезпечити реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену у п. 1.1.5 Договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі, здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об'єкт (п. 3.2 Договору);
- право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього Договору не переходить до ТОВ "Укрбуд Інвестгруп". ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених в рамках цього Договору (п. 3.3 Договору).
Положеннями розділу 7 Договору визначені частки сторін в об'єкті, а саме, зокрема:
- сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника, Центральне територіальне управління капітального будівництва отримує у власність частину об'єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 8 % загальної площі квартир цього об'єкту, після введення його в експлуатацію згідно актів розподілу площ цього об'єкту (п. 7.1 Договору), із них:
- Міністерство оборони України після введення об'єктів в експлуатацію отримує у власність частину об'єкту у вигляді окремих квартир у розмірі 100 % частки, визначеної п. 7.1 Договору (п. 7.1.1 Договору);
- Центральне територіальне управління капітального будівництва за виконання частини функцій замовника отримує грошові кошти в розмірі 15% від 2,5%, які нараховуються від вартості будівельно-монтажних робіт згідно Актів виконаних робіт КБ-2в.
- за виконання функцій замовника ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" отримує майнові права, а після закінчення будівництва об'єкта, право власності на частину об'єкту будівництва, за виключенням належної Центральному територіальному управління капітального будівництва, згідно п. 7.1 частки.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказаний договір по суті є договором про спільну діяльність.
При цьому доводи відповідача-1 про те, що оспорюваний договір є договором будівельного підряду є безпідставними з наступних підстав.
За змістом ч. 5 ст. 318 ГК України, договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Поряд з цим, укладений відповідачами договір усіх викладених положень не передбачає.
Крім того, за змістом ч. 1 ст. 108 ГПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону, аналогії права або змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
З огляду на викладене, наданий відповідачем-2 Науково-правовий експертний висновок щодо Договору від 24.07.2017 р. (т.І, а.с. 241) колегією суддів не приймається у якості належного доказу віднесення оспорюваного правочину до категорії договорів підряду.
За твердженням позивача та прокуратури (в т.ч. у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу), будівництво житлового комплексу за умовами договору здійснюється на земельній ділянці, яка розташована на території військового містечка № 141 та відноситься до земель оборони, на які поширюються положення ст. 77 ЗК України, Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 14 Закону України "Про Збройні сили України". Крім того, відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 будівництво житла на земельних ділянках, що належать до земель оборони, здійснюється на конкурсних засадах.
У відповідності до преамбули Закону України "Про використання земель оборони" (далі - Закон) правові засади і порядок використання земель оборони визначаються цим законом.
Відповідно до ст. 1 Закону землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).
Правовий режим земель оборони передбачає, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 2 Закону).
Земельна ділянка військового містечка № 141 знаходиться в користуванні Міністерства оборони України, згідно рішення № 3 звуженого засідання виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 02.03 1949 р. № 3 (т.І, а.с. 89-80), що також підтверджується Актом від 19.06.1951 про відвід земельної ділянки у натурі (т.І, а.с. 91), Актом інвентаризації земель Міністерства оборони України на території військового містечка № 141 (згідно розпорядження від 06.08.1993 р.) (т.І, а.с. 92-94) та Планом земельних ділянок, розміщених в межах 141 військового містечка (т.І, а.с. 104).
Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 15.09.2015 р. земельні ділянки за кодами 79:364:0008 та 79:364:0071 за адресою вул. Онуфрія Трутенка, 3 рахуються за землекористувачем Міністерство оборони України за видом "Право в процесі оформлення (Постійне користування)" (т.І, а.с. 28-29).
Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 68950708 від 26.09.2016 р. та № 68950247 від 26.09.2016 р. цільове призначення земельної ділянки площею 6,2224 га. (кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0008) є "Для розміщення та постійної діяльності ЗСУ, для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель та споруд військового містечка № 141", а 0,2860 га. (кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0071 - для розміщення та постійної діяльності ЗСУ, правокористувачем за правом забудови земельних ділянок (суперфіцій) є Центральне територіальне управління капітального будівництва (т.І, а.с. 27-30).
Викладеним обставинами підтверджується факт належності до земель оборони спірних земельних ділянок, переданих під забудову за умовами оспорюваного правочину станом на момент її передачі.
Наказом Міністра оборони України № 514 від 18.08.2011 р. ЦТУКБ наділено повноваженнями замовника (забудовника) капітального будівництва та реконструкції об'єктів, які розташовані в т.ч. за адресою вул. Трутенка, 3 (військове містечко № 141) (т.І, а.с. 150-151).
Розпорядженням КМУ від 22.05.2013 р. № 666-р (т.І, а.с. 153-155) погоджено розроблений Міністерством оборони України перелік земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням не бюджетних коштів, в т.ч. на земельній ділянці військового містечка №141 орієнтовною площею (без будівель), запланованою під забудову 1.2 га.
Розпорядження КМУ від 22.05.2013 р. № 666-р містить положення про погодження передачі під забудову вільної від будівель земельної ділянки площею 1.2 на та не містить кадастрового номеру цієї земельної ділянки.
При цьому, умовами договору (п. 3.1) площа земельних ділянках під забудову визначено земельні ділянки площею 6,2224 га. (кадастровий номер 8000000000:79:364:0008) та площею 0,2860 га. (кадастровий номер 8000000000:79:364:0071).
26 грудня 2017 року представником позивача подано Заяву про долучення додаткових документів до матеріалів справи а саме, копію Акту обстеження будівель та спору у військовому містечку № 141 (м. Київ, вул. Максимовича). Вказаний Акт затверджено Начальником Київського КЕУ 22.12.2017 р. за змістом цього Акту "На земельній ділянці площею 0,2860 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0071) відсутні будівлі та споруди. - На земельній ділянці площею 6,2224 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0008) розташовані 18 будівель та споруд (15 будівель та споруд перебувають на бухгалтерському обліку Київського КЕУ, 2 будівлі та споруди перебувають на бухгалтерському обліку Київської КЕЧ (району), 1 будівля перебуває на бухгалтерському обліку БУ № 1)". Також до вказаної заяви позивачем долучено Експлікацію від 01.01.2016, у якій зазначено, що площа земельної ділянки 9,85 га відведена рішенням Київського виконкому № 3 від 02.03.1949 р. акт постійного користування ЯЯ № 080748 - 2,6498 га (ДКЕЧ)| використовується військовою частиною НОМЕР_1 координати розташування військового містечка ПН50*23*87" СХ 30*28*37,26. Аналогічну експлікацію також надійшли від представника Київського КЕУ 22.12.2017 р.
Вказані документи по змісту відповідають наданій представником ККЕУ на стадії розгляду справ судом першої інстанції копії Плану земельних ділянок, розміщених в межах 141 військового містечка (т.І, а.с. 104).
При цьому ч.ч. 2-4 ст. 4 Закону визначено, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення. Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону. Забороняється відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, іноземним державам, іноземним юридичним особам та іноземцям.
Відповідно до положення Про центральне територіальне управління капітального будівництва, затверджене наказом позивача від 25.07.2006 № 453 (далі - Положення), відповідач-1 є державною госпрозрахунковою установою позивача та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей (т.І, а.с. 136-147).
При цьому, умовами оспорюваного договору (п. 1.4, яким визначено поняття об'єкту будівництва) не передбачено будівництва житлового комплексу саме, як житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей або соціального та доступного житла. Згідно п. 7.1 Договору «Сторона -1 отримує у власність частину Об'єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 8% загальної площі квартир цього об'єкту, після введення його в експлуатацію.» Проте відповідно до п. 7.3 Договору «Сторона-2 має право частково або повністю виконати взяті на себе зобов'язання з передачі квадратних метрів, належних Міністерству оборони України, за цим договором, шляхом передачі квартир (квадратних метрів) в інших новобудовах міста Києва.
Фактичне виконання умов Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва, призведе до створення на землях оборони, нового об'єкту не військового призначення (житлового комплексу, можливо 8% як житла для військовослужбовців, та 92 % або більше для інших осіб).
Відповідно до п. 1.5 Положення про ЦТУКБ, центральне управління є самостійним господарюючим суб'єктом, може від свого імені виконувати функції замовника будівництва по об'єктах, що фінансуються за не бюджетні кошти, укладати угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки.
Засновником відповідача-1 є позивач.
Майно відповідача-1 є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Позивач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Положенню.
Функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює позивач.
Статтею 136 ГК України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Пунктом 2 Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів спільну діяльність, комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2012 № 296, визначено, що суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, звернення щодо погодження укладання договору разом з відповідними документами.
Відповідач-1 вносив в оспорюваний договір свою частку у вигляді земельної ділянки, що є його майном на праві постійного користування, а отже враховуючи зазначені норми, повинен був, до укладання оспорюваного договору, узгодити таку дію із своїм засновником, тобто позивачем.
Проте доказів погодження оспорюваного договору позивачем матеріали справи не містять, що також підтверджується листом головного квартирно-експлуатаційного управління позивача від 27.01.2017 № 303/8/32/49 (т.І, а.с. 43-44) та свідчить про порушення при укладенні оспорюваного правочину вимог Постанови КМУ №296.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-1 посилається на те, що вказаний договір погоджено зі сторони Міністерства оборони України в т.ч. шляхом прийняття у власність квартир за оспорюваним правочином відповідно до акту приймання-передачі житлових приміщень (квартир) від 22.12.2016 до оспорюваного договору.
Проте, вказані доводи є безпідставними та спростовуються листом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України від 13.06.2017 № 303/8/32/581, відповідно до якого позивачем приймання квартир за оспорюваним договором не здійснювалось, акти приймання-передачі не підписувались, квартири на облік не зараховувались (т.І, а.с. 188).
Наказом Міністерства юстиції України, копія якого наявна в матеріалах справи, наказано скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.09.2016 № 31543040 та № 31542035, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. та внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів № 16553636 та № 16552713, відповідно до яких право забудови земельної ділянки за оспорюваним договором було надане відповідачу-1 (т.І, а.с. 186).
Наказом Міністерства оборони України № 766 16.10.2013 р. "Про утворення конкурсної комісії з організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням не бюджетних коштів на земельних ділянках, що належать до земель оборони" утворено конкурсну комісію, затверджено її склад та положення про конкурсну комісію (т.І, а.с. 42).
Вказаний наказ скасовано наказом № 174 від 31.03.2016 р.
Наказом Міністерства оборони України № 22 від 13.01.2017 "Про утворення конкурсної комісії з відбору пропозицій щодо будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони" утворено конкурсну комісію, затверджено її склад та положення про конкурсну комісію (т.І, а.с. 45-47).
У преамбулах до наказів № 766 та № 22 зазначено у якості підстави їх укладення постанову КМУ від 06.07.2011 № 715 положеннями якої визначено, що будівництво житла на земельних ділянках, що належать до земель оборони, здійснюється на конкурсних засадах.
Отже, те, що оспорюваний договір укладено у період, коли наказ № 766 16.10.2013 р. було скасовано наказом № 174 від 31.03.2016 р., а наказ № 22 від 13.01.2017, ще не затверджено не свідчить про наявність підстав для укладення оспорюваного договору поза конкурсом, а вказує на те, що взагалі були відсутні підстави укладати такий договір у період, в якому був відсутній склад конкурсної комісії та положення, що регулювало її діяльність.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Також, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).
Рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2017 року у справі №910/4501/17 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Державної організації (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва на рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2017 року у справі №910/4501/17 задоволенню не підлягає.
Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної організації (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва на рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2017 року у справі №910/4501/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2017 року у справі №910/4501/17 залишити без змін.
3. Справу №910/4501/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді В.О. Зеленін
А.О. Мальченко
Дата складення повного тексту - 15.01.2018 р.