04 січня 2018 року справа № 823/1975/17
10 год. 55 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Роя О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.06.2017 №4961/6-17, яким ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (за межами населеного пункту), із земель запасу, сільськогосподарських угідь - багаторічні насадження (сад);
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) від 03.05.2017 №6260/0/5-17-СГ та надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (за межами населеного пункту), із земель запасу, сільськогосподарських угідь - багаторічні насадження (сад).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з метою реалізації, передбаченого Конституцією України, Земельним кодексом України та Законом України «Про освіту», права на безоплатну приватизацію земельної ділянки звернулась до відповідача в порядку ст. 118 Земельного кодексу України з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатного отримання у власність земельної ділянки із земель запасу, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя багаторічні насадження (сад), в адміністративних межах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, за межами населеного пункту. Проте, згідно з рішенням, оформленим листом від 01.06.2017 №4961/6-17 відповідач відмовив у задоволенні вказаного клопотання позивача, у зв'язку з тим, що ділянка, яку має намір отримати позивач знаходиться у колективній власності.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити повністю, посилаючись на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог п.7 ст. 118 Земельного кодексу України, яким встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та яким не передбачено таку підставу, з якої було надано оскаржувану відмову позивачеві.
Відповідно до письмових заперечень, наданих 27.12.2017 до суду, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки підставою відмови є те, що спірна земельна ділянка згідно з Державним актом на право колективної власності на землю Серії ЧР №8-14, виданого на підставі рішення Катеринопільської районної ради народних депутатів від 09.02.1996 №44 перебуває у колективній власності колишніх членів КСГП «Правда».
Заперечуючи проти позову, відповідач просить суд розглянути справу за відсутності його представника.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області із клопотанням від 01.11.2016 за вх. № 25660/0/5-16-СГ від 19.12.2016, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, за межами населеного пункту.
У відповідь на вказане клопотання Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області листом від 19.01.2017 №1012/6-17 повідомило позивача, що відповідно до наданої нею до клопотання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями виданою відділом Держгеокадастру в Катеринопільському районі Черкаської області, земельна ділянка площею 2,0000 га за видами угідь відноситься до багаторічних насаджень (сади).
З огляду на те, що п. 21 «Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177, багаторічні насадження віднесено до переліку майна, що обліковуються на балансі деяких підприємств з числа реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, відповідач у листі від 19.01.2017 №1012/6-17 вказав позивачу, що для подальшого вирішення питання їй необхідно надати довідку про наявність або відсутність балансоутримувача, власника чи користувача багаторічних насаджень в адміністративних межах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області.
Згідно з довідкою від 26.01.2017 №26/02-25 сільський голова Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області ОСОБА_3 повідомив, що сільськогосподарські угіддя - багаторічні насадження (старий сад), загальною площею 13,5 га, який знаходиться в адміністративних межах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області за межами населеного пункту, не перебуває на балансі Ямпільської сільської ради, зазначений сад також не розпайований між членами колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Правда», яке на даний час ліквідоване по процедурі банкрутства.
У подальшому позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області із клопотанням за вх. № 6260/0/5-17-СГ від 03.05.2017, в якому просила повторно розглянути її клопотання про безоплатне отримання у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, за межами населеного пункту та надала вказану довідку від 26.01.2017 №26/02-25.
Листом від 01.06.2017 № 4961/6-17 Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області повідомило позивача, що земельна ділянка, яку має намір отримати позивач перебуває у колективній власності колишніх членів КСГП «Правда», станом на час звернення позивача із відповідним клопотанням законодавством України не врегульовано питання щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині розпорядження землями колективної власності, що унеможливлює вирішення порушеного питання.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом частин 2 та 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Крім того, ст. 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.
Судом встановлено, що земельна ділянка, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої має намір отримати позивач входить до складу сільськогосподарських угідь, які відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю Серія ЧР №8-14 на підставі рішення Катеринопільської районної ради народних депутатів Черкаської області від 09.02.1996 №44 передані у колективну власність КСГП «Правда» для ведення сільськогосподарського виробництва.
Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 17.
Доказів прийняття рішення про припинення права колективної власності на спірну землю КСГП «Правда», у зв'язку з припиненням його діяльності та вилучення у КСГП «Правда» вказаного державного акту на право колективної власності на землю суду сторони не назвали та не надали.
Пунктом 1 Указу Президента № 720/95 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Відповідно до п. 21 «Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177 багаторічні насадження входять до переліку майна, що не підлягає паюванню, зокрема майна, яке неможливо виділити в натурі в рахунок майнового паю.
Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Тобто співвласниками земельних ділянок господарських дворів і інших не розпайованих земель являлись і є на даний час, всі члени КСП та їх правонаступники (спадкоємці) (абз. 10 ст. 5 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992, що також закріплено статтею 86 Земельного кодексу України в редакції від 25.10. 2001).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України в редакції від 11.08.2013 при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.
Згідно з абз. 3 ст. 5 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.
Право колективної власності здійснюють загальні збори співвласників земельних часток (паїв), членів підприємства, збори уповноважених, або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, а Державні акти на право колективної власності на землю видані КСП є чинними , якщо інше не прийнято загальними зборами співвласників земельних ділянок.
Суд зазначає, що абз. 12 ст. 5 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 передбачалось, що лише землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.
Отже, станом на день розгляду справи в суді земельна ділянка, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої має намір отримати позивач перебуває у колективній власності громадян - колишніх членів КСГП «Правда», його пенсіонерів та спадкоємців вказаних осіб, згідно Проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Правда» Ямпільської сільської ради народних депутатів Катеринопільського району Черкаської області.
Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з підпунктом 31 пункту 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Згідно із пунктами 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Підпунктом 12 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 № 14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, а не колективної.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України).
Отже, земельною ділянкою колективної власності орган місцевого самоврядування або виконавчий орган розпоряджатися не мають права. Рішення про розпорядження такою ділянкою повинні приймати загальні збори членів КСП, керуючись при цьому ст. 30 Земельного кодексу України. Умови, за яких такі збори є правомочними, порядок їх проведення тощо визначаються установчими документами КСП.
Щодо посилання представника позивача на довідку від 31.10.2016 №23-28-0.3-1889/2-16 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями виданою позивачу відділом Держгеокадастру в Катеринопільському районі Черкаської області як на доказ того, що земельна ділянка, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої має намір отримати позивач є земельною ділянкою державної власності суд зазначає про таке.
Згідно з вказаною довідкою, земельна ділянка, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої має намір отримати позивач розташована у Катеринопілському районі Черкаської області, в адміністративних межах Ямпільської сільської ради (за межами населеного пункту) та належить до сільськогосподарських угідь, багаторічні насадження (сад).
Відповідно до п.3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
Суд зазначає, що згідно Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності з 01.01.2013 Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Абзацом 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» в редакції від 20.09.2016 визначено, що у разі якщо відомості про Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
З аналізу зазначених положень, вбачається, що на законодавчому рівні закріплена імовірність невнесення інформації до Державного реєстру земель щодо земельних ділянок право власності на які виникло до 2004 року, а тому при вирішенні спірних правовідносин суд керується відомостями на паперовому носії, що мають у даному випадку пріоритет - Державним актом на право колективної власності на землю виданим КСГП «Правда» Серії ЧР №8-14.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача суд дійшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький
Рішення складено у повному обсязі 15.01.2018.