копія
27 грудня 2017 року Справа № 804/7753/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -
22.11.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення № 333-13 від 04.07.2017 року у сумі 25000,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 2921-17 від 21.12.2015 року у сумі 8333,33 грн., податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 року у сумі 18750,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 67977-13 від 31.08.2016 року у сумі 25000,00 грн. та податкову вимогу № 28318-17 від 12.10.2017 року.
В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 зазначила, що вона є власником транспортного засобу марки Porsche Cayenne, об'єм двигуна 4,1 внутрішнього згорання, дизель, 2014 року випуску, з урахуванням чого відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення щодо необхідності сплати нею транспортного податку на зазначений вид транспорту, а саме: № 333-13 від 04.07.2017 року на суму 25000,00 грн., № 67977-13 від 31.08.2016 року на суму 25000,00 грн., № 2921-17 від 21.12.2015 року на суму 8333,33 грн., а також винесено податкову вимогу № 28318-17 від 12.10.2017 року на суму 25000,00 грн. за несплату податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 333-13 від 04.07.2017 року на суму 25000,00 грн. Крім того, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 року на суму 18750,00 грн., податкове зобов'язання за яким вона сплатила щодо іншого транспортного засобу Toyota Land Cruiser, 2011 року випуску, що був проданий нею у вересні 2015 року перед покупкою зазначеного вище автомобіля марки Porsche Cayenne. Адже на її думку, зазначені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, бо по-перше, у 2017 році автомобіль вартістю 1110933,00 грн. не є об'єктом оподаткування, по-друге, нараховані їй суми транспортного податку в 2015 році практично не могли бути визнані обов'язковими до сплати, бо місцеві ради не приймали і не могли прийняти, офіційно оприлюднити до 15.07.2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів, по-третє, у 2016 році не могли бути застосовані зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 24.12.2015 року № 909-VIII, що набрали чинності 01.01.2016 року, бо вони могли застосовуватися не раніше наступного бюджетного періоду, тобто з 01.01.2017 року, а не з 01.01.2016 року, який є плановим періодом.
Представник відповідача також надав суду свої письмові заперечення проти розглядуваного адміністративного позову, в яких зазначив, що вважає усі оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення правомірними, бо по-перше, щодо податкових повідомлень-рішень за 2015 рік, то на позивача законом був покладений обов'язок зі сплати транспортного податку після набрання чинності Законом України № 71-VII від 28.12.2014 року, а не поширено такий період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року, по-друге, щодо податкового повідомлення-рішення за 2016 рік, то транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування у розумінні ст. 267 Податкового кодексу України, та його середньоринкова вартість становить (750 х 1378) - 1033500,00 грн., а середньоринкова вартість автомобіля марки Porsche, модель Cayenne, об'єм циліндра двигуна 4099 куб. см., з типом пального - дизель, 2014 року випуску, становить 1110933,00 грн., відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, а по-третє, щодо податкового повідомлення-рішення за 2017 рік, то у 2017 році автомобіль позивача також був об'єктом оподаткування, бо його характеристики відповідали встановленим пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України ознакам. З огляду на це представник відповідача стверджує, що доводи позивача, наведені ним у позові, не звільняють його від сплати транспортного податку за 2017 рік та не є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень. Тим більше, що позивач сплатив транспортний податок за автомобіль Toyota Land Cruiser за 2015 рік у розмірі 18750,00 грн., за автомобіль Porsche Cayenne за 2015 рік у розмірі 8333,33 грн., за автомобіль Porsche Cayenne за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
Представники сторін звернулись до суду із клопотаннями про розгляд справи у письмовому провадженні.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 194 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цього адміністративного позову, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності чи протиправності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень № 333-13 від 04.07.2017 року, № 2921-17 від 21.12.2015 року, від 11.09.2015 року, № 67977-13 від 31.08.2016 року, податкової вимоги № 28318-17 від 12.10.2017 року. Копії зазначених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги містяться в матеріалах справи. Однак, слід наголосити на тому, що замість зазначеного у позові податкового повідомлення-рішення від 11.09.2015 року на суму 18750,00 грн., відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.06.2015 року № 1645-17 на суму 18750,00 грн., по строку сплати 22.09.2015 року, а 11.09.2015 року воно було виконане позивачем, що враховується судом. Тому суд розцінює дату 11.09.2015 року як помилково зазначену дату оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на суму 18750,00 грн. замість вірної дати 16.06.2015 року. Це підтверджується копією наявного в матеріалах справи листа Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 452/ФОП/04-17-07-58 від 29.11.2017 року про те, що 11.09.2015 року згідно з платіжним документом № 80322394 від ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок за кодом бюджетної класифікації 18011000 «Транспортний податок з фізичних осіб» була зарахована сума у розмірі 18750,00 грн. Також суд бере до уваги те, що зазначене податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 року було прийняте Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, правонаступником якої наразі є Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Відтак, як було встановлено судом та це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 була власником автомобіля Toyota Land Cruiser, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, тому за період з січня по вересень 2015 року на виконання вимог податкового законодавства та податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.06.2015 року № 1645-17 сплатила податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 18750,00 грн., відповідно до платіжного документа № 80322394 від 11.09.2015 року.
У вересні 2015 року позивач придбала транспортний засіб марки Porsche, модель Cayenne, об'єм циліндра двигуна 4099 куб. см., з типом пального - дизель, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_2, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію СХТ № 417055 від 14.09.2015 року. Тому за період з вересня 2015 року по січень 2016 року позивач також сплатила транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік щодо цього автомобіля у розмірі 8333,33 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21.12.2015 року № 2921-17. Це підтверджується копією дублікату квитанції № 0.0.500296409.1 від 04.02.2016 року на суму 8333,33 грн.
Згодом на виконання податкового повідомлення-рішення від 31.08.2016 року №67977-13 позивачем була сплачена сума транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. за 2016 рік, що підтверджується копією дублікату квитанції № 0.0.636858810.1 від 19.10.2016 року.
За 2017 рік відповідач також сформував та направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 04.07.2017 року № 333-13 на суму 25000,00 грн., а у зв'язку із відсутністю своєчасної оплати направив податкову вимогу від 12.10.2017 року № 283-17 на суму 25000,00 грн.
Однак, позивач не погодилась із усіма вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, тому оскаржує їх в судовому порядку.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 16.06.2015 року № 1645-17 на суму 18750,00 грн. та від 21.12.2015 року № 2921-17 у сумі 8333,33 грн., суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014 року були внесені зміни до Податкового кодексу України (набрали чинності з 01.01.2015 року), якими зокрема введено в дію новий вид податку - транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1, пп. 267.2.1 п. 267.2, пп. 267.3.1 п. 267.3, п. 267.4, пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин щодо податкових повідомлень-рішень за 2015 рік), платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Також пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 року власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.
Однак, за пп. 267.5.1. п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Тому у розглядуваному випадку базовим податковим (звітним) періодом є 2015 календарний рік.
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 Податкового кодексу України). Поміж тим, відповідно до п. 9.4 ст. 9 Податкового кодексу України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків належить, в тому числі і податок на майно.
У свою чергу відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю), відповідно до п. 10.2. ст. 10 Податкового кодексу України.
Отже, транспортний податок згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком, та встановлюється місцевими радами.
Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Водночас відповідно до п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.
За правилами п. 10.3. ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з п. 10.5. ст. 10 Податкового кодексу України, зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.
Пунктом 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 12.3.4. п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з п. 12.5. ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Таким чином, місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Згідно з ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - це бюджетний період. Тобто, виходячи з наведених вище норм Податкового кодексу України, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти, офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів, зокрема транспортного податку, норми про дію якого стали чинними з 01.01.2015 року.
У той же час пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України надалі встановлено, що у разі, якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Зазначені норми узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновків, що застосування контролюючим органом положень ст. 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.
Аналогічну правову практику було застосовано Вищим адміністративним судом України, зокрема у постанові від 30.08.2016 року, К/800/8077/16.
Також суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
Цими рішеннями Європейського суду з прав людини було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо необхідності сплати позивачем податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік. протиправним.
Тому, з огляду на вищевикладене, суд не бере до уваги зазначені відповідачем у його запереченнях твердження про безпідставне розширення значення податкового періоду щодо визначення податковому обов'язку за 2015 рік, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2015 року № 1645-17 на суму 18750,00 грн. та від 21.12.2015 року № 2921-17 у сумі 8333,33 грн. вважає такими, що підлягають задоволенню.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 67977-13 від 31.08.2016 року на суму 25000,00 грн., суд зазначає наступне.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин з приводу вищевказаного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з транспортного податку за 2016 рік чинними були норми Податкового кодексу України, якими у пп. 267.1.1 - 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 визначалось, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
За пп. 267.5.1. п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Тому у розглядуваному випадку базовим податковим (звітним) періодом є 2016 календарний рік.
Водночас, враховуючи вищевикладені норми Податкового кодексу України щодо належності транспортного податку до місцевих податків та необхідності встановлення місцевих податків рішенням місцевої ради, а саме положення п. 4.4 ст. 4, пп. 10.1.1 п. 10.1, п. 10.3, п. 10.5 ст. 10, пп. 12.3.1, 12.3.4, 12.3.5 п. 12.3, п. 12.5 ст. 12, ст. 265 Податкового кодексу України, п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», суд зазначає, що Дніпропетровська міська рада установила рішенням від 28.01.2015 року № 7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», копія якого міститься в матеріалах справи, на території міста Дніпропетровська серед зазначеного у ньому переліку місцевих податків та зборів, в тому числі і транспортний податок.
З урахуванням вищевикладеного, а також того, що у 2016 році автомобіль позивача марки Porsche, модель Cayenne, об'єм циліндрів двигуна 4099 куб. см, з типом пального - дизель, 2014 року випуску, середньоринкової вартості - 1110933,00 грн., що більше законодавчо встановленого розміру середньоринкової вартості - 1033500,00 грн. (750 х 1378), за своїми характеристиками відповідав ознакам об'єкта оподаткування, суд вважає, що нарахування позивачу транспортного податку за 2016 рік було правомірним. Також з цього приводу, відповідно до вимог пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, суд бере до уваги зазначені у запереченнях твердження відповідача та надані на їх підтвердження письмові докази, зокрема копію принт-скрину розрахунку вартості автомобіля, власником якого є позивач, та копію витягу з переліку автомобілів, які є об'єктами оподаткування у 2017 році.
Тож суд вважає податкове повідомлення-рішення № 67977-13 від 31.08.2016 року у сумі 25000,00 грн. таким, що винесено правомірно, відповідає вимогам чинного законодавства та вчинено відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому у задоволенні позовної вимоги про його скасування необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 04.07.2017 року № 333-13 на суму 25000,00 грн. та податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 12.10.2017 року № 28318-17 на суму 25000,00 грн., суд зазначає наступне.
Станом на момент винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04.07.2017 року № 333-13 з транспортного податку за 2017 рік у сумі 25000,00 грн. чинними були положення п. 267.1 - 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, за якими передбачалось, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Тож, враховуючи, що вищевказане рішення Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року № 7/60, яким установлений транспортний податок на території міста Дніпропетровська, залишається чинним, а розмір законодавчо встановленої середньоринкової вартості автомобіля позивача марки Porsche, модель Cayenne, об'єм циліндра двигуна 4099 куб. см, з типом пального - дизель, 2014 року випуску, середньоринкової вартості - 1110933,00 грн. у 2017 році менше за встановлений законом розмір середньоринкової вартості оподатковуваних автомобілів у 1200000,00 грн. (375 х 3200,00), то автомобіль позивача не підпадає під ознаки об'єкта оподаткування. З огляду на це, винесене податкове повідомлення-рішення та винесена у зв'язку із несплатою податкового зобов'язання з транспортного податку за вказаним податковим повідомленням-рішенням податкова вимога також є протиправно винесеною та підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 04.07.2017 року № 333-13 на суму 25000,00 грн. та податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 12.10.2017 року № 28318-17 на суму 25000,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цього адміністративного позову, а саме вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 16.06.2015 року № 1645-17 на суму 18750,00 грн., податкового повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 21.12.2015 року №2921-17 на суму 8333,33 грн., податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 04.07.2017 року № 333-13 на суму 25000,00 грн., податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 12.10.2017 року № 28318-17 на суму 25000,00 грн., а у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає наступне. Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 139, ст. 143 КАС України, враховуючи рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, а також те, що у справі міститься лише документальне підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 770,84 грн. (оригінал квитанції від 22.11.2017 року №0.0.900440094.1), суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача, який не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Відтак, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 520,84 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243 - 246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 16.06.2015 року № 1645-17 на суму 18750,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 21.12.2015 року № 2921-17 на суму 8333,33 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 04.07.2017 року № 333-13 на суму 25000,00 грн.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» від 12.10.2017 року № 28318-17 на суму 25000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 суму судових витрат у розмірі 520,84 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 27.12.2017 року.
Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 27 грудня 2017 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1