04 січня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1770/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 серпня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" (далі - ТзОВ "Ковельрембуд", позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.
Ухвалою суду від 13.12.2017 справу було призначено до судового розгляду на 11:00 год. 26.12.2017 (а.с. 45).
26.12.2017 за ініціативою суду було оголошено перерву у розгляді справи до 12:30 год. 04.01.2018 (а.с. 61).
Відповідно до пункту 10 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, далі - КАС України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено акт від 01.08.2017 за № 7383/14-09/30739485. Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що, перевірявся, на загальну суму 317 257,00 грн. та пункту 198.1., пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що, перевірявся, на загальну суму 351727,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 14.08.2017 були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0007571409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів/послуг на загальну суму 439658,75 грн. (за основним платежем 351 727,00 грн., за штрафними санкціями 87 931,75 грн.) та №0007561409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 396 571,25 грн. (за основним платежем 351 727,00 грн., за штрафними санкціями 79 314,25 грн.).
Позивач зазначає, що підставою для прийняття вказаних рішень став висновок податкового органу про невідповідність задекларованого ТзОВ "Ковельрембуд" показника «дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку» показникам, що визначено в бухгалтерському обліку товариства за результатами 2015-2016 років та не включення позивачем сум кредиторської заборгованості перед ПП «Захід» щодо якої минув строк позовної давності, до складу інших доходів у 2016 році. Позивач не погоджується із таким висновком податкового органу та зазначає, що строк позовної давності щодо заборгованості кредитора позивача ПП «Захід» зупинявся, оскільки ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.04.2012 по справі № 5004/407/12 було порушено справу про банкрутство ТзОВ «Ковельрембуд» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів під час якого забороняється стягнення на підставі виконавчих документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства та і не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Оголошення про порушення справи про банкрутство ТзОВ «Ковельрембуд» було опубліковане в газеті «Голос України» № 92 від 22.05.2012. При цьому, ПП «Захід» скористалося своїм правом та звернулося з грошовою вимогою у справі № 5004/407/12 про визнання банкрутом позивача на суму 2125061,93 грн.
Враховуючи наведене, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник відповідача в письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечила та зазначила, що у період з 01.01.2014 по 31.12.2016 ГУ ДФС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ковельрембуд», за результатами якої складено акт від 01.08.2016 №7383/14-09/30739485. На підставі встановлених порушень під час перевірки, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.08.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, які на думку представника відповідача є правомірними. Просила в задоволенні позову відмовити (а.с. 50-52).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, з підстав наведених у відзиві, просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що в період з 17.07.2017 по 25.07.2017 працівниками ГУ ДФС у Волинській області на підставі статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України, Ухвали Господарського суду Волинської області від 04.02.2012 по справі №5004/407/2 та відповідно до наказу №1792 від 14.07.2017, направлення №1590 від 14.07.2017 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Ковельрембуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 317 257,00 грн. в тому числі: за 2015 рік в сумі 703,00 грн. та за 2016 рік в сумі 316554,00 грн. та пункту 198.1., пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 351727,00 грн., в тому числі: за грудень 2016 року в сумі 351727,00 грн. За результатами перевірки складено акт від 01.08.2017 №7383/14-09/30739485 (а.с.10-16).
На підставі акту перевірки, 14.08.2017 ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0007571409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів/послуг на загальну суму 439658,75 грн. (за податковими зобов'язаннями - 351 727,00 грн., за штрафними санкціями - 87 931,75 грн.) та №0007561409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 396 571,25 грн. (за податковими зобов'язаннями - 351727,00 грн., за штрафними санкціями - 79 314,25 грн.).
На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
ГУ ДФС у Волинській області під час проведення перевірки встановлено, що ТзОВ "Ковельрембуд" в рядку 01 декларації «дохід від будь-якої діяльності» (за вирахуванням непрямих податків) за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 занижено оподатковуваний дохід в сумі 1762539,00 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 3904,00 грн., за 2016 рік на суму 1758635,00 грн., оскільки відповідно до даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Ковельрембуд» зафіксовано дохід від реалізації в сумі 36604,00 грн., а в рядку 01 декларації з податку на прибуток підприємств «дохід від будь-якої діяльності» (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 відображено суму 32700,00 грн. В результаті чого, в порушення вимог 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 ПК України ТзОВ «Ковельрембуд» занижено «дохід від будь-якої діяльності» (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2015 рік на загальну суму 3904,00 грн.; за 2016 рік в сумі 1758635,00 грн.
Крім того, згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.01.2014 та станом на 31.12.2016 відповідно до даних оборотно-сальдової відомості за 2014, 2016 роки по рахунку 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображено кредиторську заборгованість по взаємовідносинах з ПП «Захід» в сумі 2110362,00 грн.
Згідно даних бухгалтерського обліку відповідно до оборотно-сальдових відомостей за 2014-2016 роки по рахунку 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відсутні обороти за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 про взаємовідносинах з ПП «Захід».
Як зазначено в акті перевірки, ТзОВ «Ковельрембуд» до складу доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку не було віднесено кредиторську заборгованість перед ПП «Захід» в сумі 2110362,00 грн., що не стягнуто після закінчення строку позовної давності, а тому на підставі підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України така заборгованість вважається безнадійною та згідно з підпунктом 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України включається до складу доходу від будь-якої діяльності.
Відтак, перевіркою повноти фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено їх заниження всього в сумі 1762539,00 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 3904,00 грн. та за 2016 рік в сумі 1758635,00 грн.
З урахуванням вимог підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України вищевказана сума заборгованості підлягала віднесенню до складу інших доходів за 2015-2016 роки, що підприємством здійснено не було, внаслідок чого заборгованість у розмірі 1762539,00 грн. залишилась не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Однак, з такими висновками суд не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Відповідно до пункту 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, згідно з частинами першою-третьою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі по справі № 5004/407/2 було порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Ковельрембуд". Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого забороняється стягнення на підставі виконавчих документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойки (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (а.с.20-24).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2012 ПП «Захід» звернулося з заявою до Господарського суду Волинської області про визнання ПП «Захід» кредитором у справі про банкрутство ТзОВ «Ковельрембуд» на суму 2125061,93 грн. (а.с. 22-24).
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.02.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТзОВ «Ковельрембуд», серед яких визнано вимоги кредитора ПП «Захід» в розмірі 2125061,93 грн. вимоги четвертої черги, 1113,00 грн. вимоги першої черги (а.с. 25-41).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію.
Таким чином, в даному випадку включення вимог ПП «Захід» до реєстру вимог кредиторів та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняє перебіг позовної давності на період дії мораторію та виключає закінчення строків позовної давності.
Відтак, позивачем правомірно не відображено в рядку 01 декларації «дохід від будь-якої діяльності» (за вирахуванням непрямих податків) за 2015 рік та за 2016 рік оподатковуваний дохід в загальній сумі 1762539,00 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 3904,00 грн., за 2016 рік на суму 1758635,00 грн., оскільки перебіг позовної давності на період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупинено.
Крім того, в акті перевірки зроблено висновок про порушення ТзОВ «Ковельрембуд» вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Ковельрембуд» не відкориговано суму податкового кредиту за грудень 2016 року, сформованого при отриманні неоплачених товарів, послуг протягом строку позовної давності від ПП « Захід» на суму ПДВ 351727,00 грн.
Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що відповідно до оборотно-сальдової відомості за 2016 рік по рахунку 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ТзОВ «Ковельрембуд» відображено кредиторську заборгованість по взаємовідносинам з ПП «Захід» та за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 обороти по даному постачальнику відсутні. В зв'язку з чим було зроблено висновок, що товари (послуги), отримані позивачем від ПП « Захід» підпадають під ознаки безоплатно отриманих, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 ПК України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів (послуг) у платника податку відсутнє.
Однак, з таким висновком суд не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, оскільки ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року було порушено провадження у справі про банкрутство, включено вимоги ПП «Захід» до реєстру вимог кредиторів та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому на період дії мораторію перебіг позовної давності зупинено, відтак у позивача були відсутні правові підстави для здійснення коригування суми податкового кредиту за грудень 2016 року в сумі 351727,00 грн.
Щодо твердження представника відповідача про те, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 позивачем отримано товари/послуги від ПП «Захід», які не оплачені протягом строку позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому у позивача відсутнє право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг, то суд його до уваги не приймає, оскільки як вже неодноразово зазначалося судом, строк позовної давності в даному випадку не пропущено та позивачем правомірно задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість за вказаний період, а тому висновок контролюючого органу про те, що позивачем не проведено коригування суми податкового кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів/послуг після закінчення строку позовної давності на суму 351727,00 грн. за грудень 2016 року є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що позивачем правомірно не включено суми кредиторської заборгованості перед ПП «Захід» до складу інших витрат в декларації з податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 в загальній сумі 1782539,00 грн., в тому числі: за 2015 рік в сумі 3904,00 грн., за 2016 рік в сумі 1758635,00 грн. та не відкориговано суму податкового кредиту за грудень 2016 року в сумі 351727,00 грн., а тому ГУ ДФС у Волинській області помилково дійшло висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 317257,00 грн. та з податку на додану вартість на загальну суму 351727,00 грн.
Крім того, відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів правомірності податкових повідомлень-рішень від 14 серпня 2017 року №0007571409, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів/послуг на загальну суму 439658,75 грн. та №0007561409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 396 571,25 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь ТзОВ "Ковельрембуд" слід стягнути судовий збір в сумі 12543,45 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 2 від 11.12.2017 (а.с.2).
Керуючись ст.ст.241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 14 серпня 2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Театральна, 37-а, код ЄДРПОУ 30739485) судові витрати в розмірі 12543,45 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот сорок три гривні 45 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Р.С.Денисюк
Повний текст рішення складено 12 січня 2018 року.