Справа № 676/4741/16-ц
Проваджння № 22-ц/792/95/18
09 січня 2018 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,
суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,
секретар Задвірний В.І.
з участю : позивача, його представника, представників відповідачів
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/4741/16-ц за апеляційними скаргами Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, Кам'янець-Подільського військового гарнізону про зобов'язання надати житлове приміщення.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, Кам'янець-Подільського військового гарнізону повернути йому та членам його сім'ї житлову квартиру АДРЕСА_1, яке раніше ними займалося або надати інше житло, яке б відповідало за розміром і благоустроєм вказаній квартирі, якщо останнє житло зайнято на законних підставах, крім того просив поновити його і членів його сім'ї на квартирному обліку в Кам'янець-Подільському військовому гарнізоні для забезпечення постійним житлом в загальній черзі з 24.08.1992, в пільговій черзі з 2.09.1997. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з 21.12.2005 він разом зі своєю родиною згідно рішення житлової комісії Кам'янець-Подільського ОМВК був зарахований на квартирний облік для отримання житла, 22 березня 2008 року йому згідно рішення житлової комісії було розподілено квартиру АДРЕСА_2 на сім'ю з 6-ти осіб та видано відповідний ордер. Перед цим, позивач вказував, що він разом з сім'єю проживав в квартирі № 26, житловою площею 26,5 кв.м. в будинку № 32 по вулиці Червоноармійській в місті Кам'янець-Подільському, яка була отримана ним в законному порядку та відчужена ним в задовільному стані.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 5 березня 2014 року раніше виданий ордер на жиле приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_3 визнано недійсним на підставі ст. 59 Житлового кодексу України. Проте, судом не враховано ч. 1 ст. 117 Житлового кодексу України, якою визначено, що в разі визнання ордера на житлове приміщення недійсним
Головуючий у першій інстанції -ОСОБА_2 Провадження № 22-ц/792/95/18
Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 59
внаслідок неправомірних дій осіб, які його одержали, такі особи підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення, але якщо громадяни зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, тому на думку позивача він має право на повернення йому раніше розподіленої квартири та має право на поновлення його в загальній та пільговій черзі.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення його та членів його сім'ї на квартирному обліку в Кам'янець-Подільському військовому гарнізоні для забезпечення постійним житлом в загальній черзі з 24.08.1992, в пільговій черзі з 2.09.1997 залишено без розгляду.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2017 року позов задоволено, зобов'язано Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, Кам'янець-Подільського військового гарнізону надати ОСОБА_1 та членам його сім'ї житлову квартиру АДРЕСА_4, яке раніше займалося ними або надати інше житло, яке б відповідало за розміром і благоустроєм житловій квартирі АДРЕСА_4, якщо останнє зайнято на законних підставах. Скасовано заходи забезпечення позову.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Апелянт зазначає, що вони не є розпорядниками військового майна, в тому числі і житловим фондом Міністерства оборони України, отже позовні вимоги до них є безпідставними та необґрунтованими. Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади здійснює відповідно до положень закону управління військовим майном, КЕВ це організація, яка створена для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, вона розробляє список розподілу житлової площі для проживання відповідно до загальних та пільгових черг гарнізону, а рішення про надання житла приймає виконавчий орган сільських, селищних, міських, районних у містах рад та видає відповідний ордер на заселення. Крім того, суд першої інстанції задовольняючи позов та зобов'язуючи надати позивачеві житлове приміщення не зазначив у чому саме полягають спільні обов'язки відповідачів по справі окремо по суті предмету позову. Також апелянт посилається, що вимога позивача щодо надання житлового приміщення, яким особа раніше користувалася, або іншого житлового приміщення застосовується лише у випадку виселення, тоді як позивача виселено не було.
Міністерство оборони України також не погодилося з таким рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, вважають його незаконним та необґрунтованим, таким що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що позивача не було виселено з квартири АДРЕСА_5, а в грудні 2009 він продав її своїй дочці ОСОБА_3, тому на дані правовідносини не поширюється положення статті 117 Житлового кодексу України. Також, Міністерство посилалося, що позивач не відноситься до категорій осіб, які потребують поліпшення житлових умов, тому у них відсутній обов'язок та підстави стосовно надання позивачу житла. Посилаються, на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 5 березня 2014 року, яким на думку апелянта, вже вирішено питання щодо неправомірності надання пільгового житла ОСОБА_1 і в разі непогодження з таким рішення позивач мав би його оскаржити, а не звертатися до суду з новим позовом.
З огляду на доводи викладені в апеляційних скаргах, обидва апелянти просили скасувати рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України нова редакція, якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження по яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 1969 року по 2005 рік, останнім місцем якої було Кам'янець-Подільське вище військове інженерне командне училище, де він перебував на квартирному обліку.
Після звільнення з військової служби, 21 грудня 2005 року, ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік для поліпшення житлових умов при Кам'янець-Подільському ОМВК Хмельницької області.
Станом на жовтень 2005 року сім'ї ОСОБА_1, яка складалась з п'яти осіб на праві спільної сумісної власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_6 в рівних частках кожному по 1/5 частині, житловою площею -26,5 кв.м.
8 травня 2008 року рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради № 871 ОСОБА_1 на склад сім'ї з п'яти осіб було надано в порядку поліпшення житлових умов чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_7.
11 червня 2008 року, розпорядженням Кам'янець-Подільської міської ради № 456-р було відмінено розпорядження про приватизацію квартири АДРЕСА_6 та дана квартира була здана КЕВ м. Чернівці.
12 червня 2008 року ОСОБА_1 було видано ордер на квартиру АДРЕСА_8.
Розпорядженням органу приватизації № 375 від 12.09.2008 року вищевказану квартиру ОСОБА_1 приватизував на себе та отримав свідоцтво про право власності на житло яке видано відділом обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради від 12 вересня 2008 року.
11 грудня 2009 року відповідач ОСОБА_1 продав квартиру АДРЕСА_9 (Чабан) О.В. за 150 700 грн., про що свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори, реєстр за №3-185.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 5 березня 2014 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним ордер серії КП №001958 від 12.06.2008 року, виданий виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_8, визнано незаконним розпорядження відділу обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради №375 від 12.09.2008 року про приватизацію ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_8, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, серії САВ №873764, видане відділом обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради на квартиру № 58 по проспекту Грушевського в м. Кам'янець-Подільський на ім'я ОСОБА_1
Підставою для даного рішення стала та обставина, що рішенням Кам'янець-Подільського міськвиконкому від 10 травня 2007 року за №889 на ОСОБА_6, дружину позивача відповідно до договору про дольову участь оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_10, житловою площею 46,3 кв.м. та їй видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру, а 17.05.2007 року вона її продала. Оскільки ОСОБА_4 набула право власності на дану квартиру та продала її 17.05.2007 року, суд прийшов до висновку, що остання повинна була бути знята з квартирного обліку, відповідно до ст. 35 ЖК України,як така, яка штучно погіршила свої житлові умови, а такі особи не беруться на облік, потребуючих поліпшення житлових умов протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23 жовтня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 4 лютого 2016 року, за позовом військового прокурора витребувано у ОСОБА_3 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України витребувано квартиру АДРЕСА_8.
На даний час право власності на дану квартиру на підставі рішення суду зареєстровано за Міністерством Оборони України.
Згідно ст. 59 Житлового кодексу ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
У відповідності до ст. 117 Житлового кодексу у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.
Пункт 6 Постанови, Пленуму Верховного Суду УРСР, від 12.04.1985, № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" судам слід мати на увазі, що виданий на жиле приміщення ордер у випадках, зазначених у ст. 59 Житлового кодексу України, підлягає визнанню недійсним з наслідками, передбаченими ст. 117 цього Кодексу.
Якщо обов'язок надати жиле приміщення лежить на позивачеві (виконкомі, відомстві), відсутність у позовній заяві вказівки про надаване приміщення є підставою для залишення заяви без руху, а при невиконанні вимоги про усунення недоліків заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачеві (ст. 139 ЦПК України).
У випадку, коли позов пред'явлено особами, права яких порушено видачею ордера і на яких не може бути покладено обов'язок по наданню відповідачам жилого приміщення, до участі у справі має бути притягнутий виконком або інший відповідний орган, що здійснює управління житловим фондом. Якщо, незважаючи на попередження, притягнутий до участі у справі орган не вирішив питання про надання відповідачам приміщення, суд вирішує позов по суті і при його задоволенні покладає на цей орган обов'язок надати відповідачам те жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше, яке за змістом ч. 2 ст. 117 Житлового кодексу України має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером.
У будь-якому випадку надається інше, а не раніше займане жиле приміщення, якщо останнє зайняте з законних підстав. Якщо за ордером, виданим з порушеннями, зазначеними у ст. 59 ЖК України, особи, які одержали його, не вселялися, суд вирішує питання лише про визнання ордера недійсним.
Отже, ст. 117 Житлового кодексу України передбачено наслідки виселення з житлового приміщення при визнанні ордеру недійсним за правилами ст. 59 Житлового кодексу, відповідно до яких при виселенні з жилого приміщення у зв'язку з визнанням ордера на приміщення недійсним за позовом осіб, права котрих порушено видачею ордера, відповідачам надається інше жиле приміщення, що за розміром і благоустроєм має відповідати наданому за ордером.
Тобто за чинним житловим законодавством та роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України питання про надання іншого жилого приміщення, що за розміром і благоустроєм має відповідати наданому за ордером, особам, які одержали ордер, у разі визнання цього ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок їх неправомірних дій, вирішується виключно при вирішенні цивільної справи за позовними вимогами про виселення вказаних осіб з жилого приміщення, на вселення в яке вони отримали спірний ордер.
Як вбачається з матеріалів справи з вимогами до ОСОБА_1 про виселення з квартири АДРЕСА_8 ніхто не звертався, судом лише було розглянуто цивільну справу про визнання недійсним ордера серії КП №001958 від 12.06.2008 року, виданого виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на вселення в квартиру АДРЕСА_8.
Крім того, ще до рішення суду про визнання ордеру недійсним від 5 березня 2014 року відповідач ОСОБА_1 11 грудня 2009 року продав квартиру АДРЕСА_11 (Чабан) О.В. та згідно цивільного законодавства добровільно втратив право власності: володіння, користування та розпорядження даною квартирою, а тому не може бути виселений з квартири саме на підставі ст.ст. 59, 117 Житлового кодексу.
За таких обставин, при відсутності позовних вимог про виселення ОСОБА_1 з спірної квартири на підставі ст.ст. 59, 117 Житлового кодексу, відсутність у ОСОБА_1 на час подання позовної заяви права власності на спірну квартиру немає підстав застосовувати наслідки виселення особи з житлового приміщення при визнані недійсним ордеру на вселення в житлове приміщення, передбачені ст. 117 Житлового кодексу, а у відповідачів по даній цивільній справі відсутній обов'язок забезпечити позивача жилим приміщення, що за розміром і благоустроєм має відповідати наданому за ордером.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував при вирішення даного спору норми ст. 117 Житлового кодексу України, які не підлягали застосування, позов є необґрунтованим та безпідставним, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь апелянта КЕВ м. Чернівці підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 110 % судового збору сплаченого позивачем при подачі позові, а саме в сумі 606 грн. 32 коп. Крім того, оскільки апелянту Міністерству оборони України було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, яку в подальшому задоволено, а в позові відмолено, тому з позивача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги теж в сумі 606 грн. 32 коп.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці задовольнити.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення :
В позові ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про зобов'язання надати житлове приміщення відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 606 грн. 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 606 грн. 32 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 січня 2018 року.
Головуючий (підпис) А.М. Костенко
Судді (підпис) Р.С. Гринчук
(підпис) ОСОБА_7
Згідно з оригіналом ОСОБА_8