Справа № 192/2106/17
Провадження № 1-в/192/54/18
"10" січня 2018 р. року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне в режимі відеоконференції клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія № 21», засудженого вироком Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2014 року за ч.3 ст.185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 07 липня 2014 року по 23 вересня 2014 року,
за участю учасників провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника СВК №21 - ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3 ,
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення. В судовому засіданні просив клопотання задовольнити та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.
Представник адміністрації Солонянської виправної колонії № 21 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, оскільки вважав, що засуджений хоча і стає на шлях виправлення, проте не довів свого виправлення.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що засуджений не довів свого виправлення.
Суд, вислухавши засудженого, представника адміністрації Солонянської виправної колонії № 21, прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з таким.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_3 в Солонянській ВК №21 знаходиться з 15 жовтня 2014 року, на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований на виробництві установи до цеху ССЦ-3, до праці ставиться задовільно.
Згідно характеристики засуджений ОСОБА_3 характеризується задовільно за весь час відбування покарання в СВК № 21, але не завжди сумлінно ставиться до виконання передбачених законом вимог персоналу установи через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт з благоустрою установи, не вбачає необхідності у їх виконанні, не буре участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, приймає участь в реалізації програми диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення» (а.с.8).
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Згідно наявних в особовій справі характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризується задовільно, але до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно.
Згідно довідки про заохочення та стягнення, на даний період часу має п'ять заохочень та допустив два порушення режиму утримання (а.с.9), а згідно витягу з протоколу від 30 жовтня 2017 року - не довів своє виправлення (а.с.13).
Тому на думку суду застосовані до засудженого заохочення не носять систематизованого характеру, оскільки лише одне з цих заохочення застосоване до засудженого за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці.
Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази, вважає, що засуджений на даний час хоча і стає на шлях виправлення, проте не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Крім того суд звертає також увагу на те, що ОСОБА_3 за попередньою судимістю вже звільнявся умовно-достроково та знову вчинив новий злочин, що свідчить про відсутність у засудженого належних висновків щодо своєї правослухняної поведінки в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з моменту вручення йому її копії.
Головуючий: суддя ОСОБА_1