Справа № 192/2183/17
Провадження № 1-в/192/63/18
Ухвала
Іменем України
"12" січня 2018 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Солонянській виправній колонії № 21, засудженого вироком Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 12 березня 2015 року за ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
за участю учасників провадження:
захисника -
ОСОБА_3 засудженого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_4 ,
представника СВК №21 - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
Початок строку: 12.03.2015 року
Кінець строку: 12.06.2018 року
Захисник засудженого звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого, в якому зазначив, що засуджений відбув 1/2 частину покарання, мав стягнення, які вже погашені, отримав професійну кваліфікацію в умовах відбування покарання.
В судовому засіданні захисник, засуджений просили клопотання задовольнити та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання, пояснили, що засуджений приймає участь в житті колонії, стягнення погашенні, до закінчення строку відбування покарання залишилось лише 5 місяців.
Представник ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.
Суд, вислухавши засудженого, захисника, представника ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)», думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню в зв'язку з таким.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений, який відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований в Солонянській виправній колонії №21 з червня 2015 року по теперішній час, на даний час днювальним відділення, до праці ставиться на даний час ставиться задовільно, раніше потребував контролю. Згідно довідки про заохочення та стягнення (а.с. 13), на даний період часу заохочень за належне ставлення до праці немає. Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання, засудженого таким, що належно ставиться до праці.
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Засуджений за весь період відбування покарання має шість стягнень за порушення режиму утримання, серед яких є поміщення до дисциплінарного ізолятора (а.с. 13). Згідно наявних в особовій справі характеристик (а.о.с. 88, 92, 123) засуджений за весь період відбування покарання характеризувався, як негативно так і посередньо, приймає участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, приймає участь в роботі самодіяльних організацій, в реалізації програм диференційованого виховного впливу, але враховуючи посередню характеристику засудженого наявність неодноразових стягнень, суд не може визнати поведінку засудженого сумлінною.
Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази, вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Доводи засудженого, що накладенні на нього стягнення частково є безпідставними суд не приймає, оскільки накладення даних стягнень засудженим не оскаржувалось і ніким не скасовувались.
На підставі вищевикладеного, ст. 81 КК України та керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з моменту вручення йому її копії.
Головуючий: суддя ОСОБА_1