Справа № 214/4378/17
1-кп/214/239/18
11 січня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
провівши відкрите судове засідання в м. Кривому Розі по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017040230001153 від 26.06.2017 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
Прокурор у судовому засіданні просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ще на два місяці, оскільки продовжують існувати ризики визначені ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 , кожен окремо, не заперечували з приводу клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою суду від 30 листопада 2017 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, строком на два місяці, тобто до 28 січня 2018 року.
Однак, враховуючи стадію судового розгляду даного кримінального провадження, суд приходить до висновку, що воно не буде завершено до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, визначеного ухвалою суду від 30 листопада 2017 року.
В свою чергу, відповідно до вимог ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вимогами ч.1, 3 ст.199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
А ч.4 та ч.5 цієї статті визначено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Отже, аналізуючи вимоги норм кримінального процесуального законодавства України, суд приходить до висновку, що вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на стадії судового розгляду кримінального провадження покладено на суд та вирішується воно відповідно до правил розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, враховуючи положення ч.5 ст.199 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1,4 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Частиною першою та другою ст.177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, прокурор повинен довести суду, що заявлений раніше ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, при цьому навести обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років.
Суд вважає, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оскільки злочин, у вчиненні якого останній обвинувачується, відноситься до категорії тяжких злочинів. Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, а отже існує достатньо підстав вважати, що обвинувачений може ухилятися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд,також, виходить з позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а саме його наслідки, що виправдовує попереднє ув'язнення як міру запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що є всі підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав та доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою на два місяці.
Керуючись ст.ст.176, 178, 183, 184, 331, 369, 371 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України строком на два місяці, тобто до 11 березня 2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1