11 січня 2018 року справа № 328/2692/17 провадження №2-а/328/102/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю ,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року (суддя Андрущенко О.Ю.) по справі №328/2692/17 (провадження №2-а/328/102/17) за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про оскарження повідомлення про повернення документів та визнання дій протиправними,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1) встановити порушення відповідачем ст.ст.24,25 ЗУ «Про виконавче провадження»;
2) встановити порушення відповідачем ст.ст.3,8,19,124 Конституції України;
3) встановити, що положення п.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень суперечать ст.ст.24,25 ЗУ «Про виконавче провадження» і не підлягають застосуванню в частині визначення підвідомчості;
4) встановити порушення відповідачем його законних прав на виконання судового рішення, яке призвело до нанесення неочікуваних додаткових втрат;
5) визнати протиправним повідомлення відповідача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.10.2017 року та встановити професійну непридатність ОСОБА_2
6) зобов'язати відповідача вжити заходів по виконанню судового рішення.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що повернення державним виконавцем без виконання виконавчого документу позивачу як стягувачу у виконавчому провадженні, порушеного з приводу виконання рішення суду про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 разову грошову допомогу до 05 травня за 2011 рік, встановлену ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням різниці вже виплаченої суми, є неправомірним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та підлягає обов'язковому виконанню.
Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим,
що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання складено державним виконавцем на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для складення державним виконавцем оскарженого повідомлення. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що з огляду на суб'єктивний склад учасників виконавчого провадження, виконавчий документ щодо примусового виконання зазначеного рішення суду, правильно був пред'явлений позивачем до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
У судове засідання учасники справи, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 17.01.2014р. Токмацьким районним судом Запорізької області видано виконавчий лист №2а-3949/2011 про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 разову грошову допомогу до 05 травня за 2011 рік, встановлену ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням різниці вже виплаченої суми, який пред'явлено до виконання до органу ДВС.
Позивач є правонаступником померлої ОСОБА_3, у зв'язку з чим постановою державного виконавця змінено стягувача у виконавчому провадженні.
Крім цього, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 30.05.2014р. змінено назву сторони у вказаному виконавчому провадженні, а саме боржника - з Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації на Департамент праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації.
03.10.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 складено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості оскарженого повідомлення державного виконавця з огляду на наступне.
Так, під час перегляду постанови суду першої інстанції судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично предметом спору у цій справі є рішення (повідомлення) державного виконавця щодо повернення виконавчого документу позивачу як стягувачу без прийняття до виконання.
Відповідно до вказаного рішення державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у процесі проведеної перевірки з'ясовано, що виконавчий документ пред'явлений до виконання не за підвідомчістю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, пославшись на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, визнав наведені в повідомленні підстави для повернення виконавчого документу обґрунтованими та дійшов висновку, що з огляду на суб'єктивний склад сторін виконавчого провадження виконання вказаного виконавчого документу підвідомче відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України.
З такими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року.
Згідно з п. 3 вказаної Інструкції органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Згідно п. 4 Інструкції відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
У спірному випадку боржником за пред'явленим позивачем до виконання виконавчим листом №2а-3949/2011 від 17.01.2014р. є територіальний орган центрального органу виконавчої влади (Міністерства соціальної політики України), тому відповідно до приписів п.4 Інструкції цей виконавчий документ підвідомчий саме Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, повноваження якого щодо примусового виконання такого рішення поширюються на територію місцезнаходження боржника.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість повідомлення відповідача щодо повернення виконавчого документу позивачу як стягувачу без прийняття до виконання, що свідчить про порушення права позивача як сторони виконавчого провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині заявлених вимог щодо визнання протиправним повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.10.2017 року.
В той же час, колегія суддів вважає, що в решті позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки такі вимоги заявленого позову як встановлення фактів порушення відповідачем вимог чинного законодавства не є способом захисту порушено права, а фактично є обставинами, які підлягали дослідженню у вказаній справі з метою встановлення факту порушення прав позивача у спірних правовідносинах. Не підлягає, на думку колегії суддів, і задоволенню заявлена вимога щодо зобов'язання відповідача вжити заходів по виконанню судового рішення, оскільки така вимога є неконкретизованою, а саме позивачем не зазначено які саме дії слід зобов'язати вчинити державного виконавця, враховуючи суть спірних правовідносин, які розглядаються у межах цієї справи. Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що обов'язок державного виконавця щодо вжиття заходів по виконання судового рішення, не залежить від наявності чи відсутності рішення суду з цього приводу, а прямо визначений Законом України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року по справі №328/2692/17 (провадження №2-а/328/102/17) - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.10.2017 року - визнати протиправним та скасувати.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з 11.01.2018р. та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк, встановлений ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк