10 січня 2018 року справа №233/4369/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 р. у справі № 233/4369/17 (головуючий І інстанції Наумик О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 14.09.2017 року звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача перевести її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з 25.05.2017 року, скасувавши рішення відповідача як незаконне (а.с. 2-3).
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 р. у справі № 233/4369/17 позовні вимоги задоволено.
Зобов'язано Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з 25.05.2017 р., скасувавши рішення Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19 липня 2017 року як незаконне (а.с. 38-41).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 52-53).
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Запис № 18 у трудовій книжці від 06.12.1976 року позивача містить зазначення 05.05.2004 року про присвоєння спеціального звання «Інспектор податкової служби II рангу», з 12.07.2006 року - «Інспектор податкової служби I рангу», 14.07.2008 року - «Радник податкової служби III рангу».
Пунктом 17 статті 3 Закону № 889 визначено коло осіб, на яких дія цього Закону не поширюється, а саме: осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, на момент звернення у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відзив на апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду Донецької області, отримує пенсію по інвалідності.
Згідно довідки фінансового управління Костянтинівської районної державної адміністрації від 25.05.2017 року № 03-16/192 загальний стаж державної служби позивача в фінансовому управлінні Костянтинівської районної державної адміністрації складає 10 років 2 місяці 12 днів, в Костянтинівській ОДПІ - 10 років 2 місяці 20 днів, що підтверджується довідкою податкової інспекції Костянтинівської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 12-13).
25 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» ( а.с.15).
19 липня 2017 року відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIIІ від 10.12.2015 р., що набрав чинності з 01.05.2016 р., втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р., окрім ст. 37 в частині, яка стосується осіб, зазначених в пунктах 10 і 12 цього розділу.
На призначення пенсії за Законом № 889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (ст. 37 Закону № 3723) мають право, зокрема, особи, які на день набрання чинності Законом № 889 мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону 3723 та актами КМ України.
Пунктом 17 статті 3 Закону № 889 визначено коло осіб, на яких дія цього Закону не поширюється, а саме: осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до запису № 18 у трудовій книжці від 06.12.1976 року позивача з 05.05.2004 року присвоєне спеціальне звання «Інспектор податкової служби II рангу», з 12.07.2006 року - «Інспектор податкової служби I рангу», 14.07.2008 року - «Радник податкової служби III рангу».
Таким чином, відповідачем відмовлено позивачу у переводі на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (а.с. 7-8).
Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
Спірним питанням цієї справи є правомірність прийняття Костянтинівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області рішення, яким відмовлено позивачу у переводі на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За унормуванням ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 17 частини 3 статті 3 Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ визначено коло осіб, на яких дія цього Закону не розповсюджується, а саме: осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено Законом .
Згідно зі статтею 343 Податкового кодексу України передбачено, що посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Статтею 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Викладена правова позиція також узгоджується з постановою Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13.
Відповідно до статті 1 цього Закону № 3723 державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 509-XII Державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами частини першої статті 15 Закону № 509-XII може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини п'ята, шоста статті 15 цього Закону).
Зазначеною статтею Закону № 509-XII також установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються із вимогами статей 5, 12 Закону № 3723-ХІІ щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Виходячи з наведеного, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Таким чином на позивача розповсюджується дія Закону України «Про Державну службу» № 889-VIII.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19 липня 2017 року - скасуванню, оскільки є неправомірним.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 р. у справі № 233/4369/17 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 10 січня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
ОСОБА_2