10 січня 2018 року справа №266/3567/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 08 листопада 2017 р. у справі № 266/3567/17 (головуючий І інстанції Пантелєєв Д.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 14.09.2017 року звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи позивача період роботи з 01.01.1991 року по 22.04.1992 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та зобов'язати відповідача провести йому перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період з 01.01.1991 року по 22.04.1992 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме: зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 22.02.2017 року (з моменту призначення пенсії);
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії з врахуванням довідки про підтвердження розміру заробітної плати, в якій відображені суми заробітної плати, районних коефіцієнтів та північної надбавки за період з 01.01.1992 року по квітень 1992 року та зобов'язати відповідача провести йому перерахунок пенсії з врахуванням довідки про підтвердження розміру заробітної плати, в якій відображені суми заробітної плати, районних коефіцієнтів та північної надбавки за період з 01.01.2992 року по квітень 1992 року, починаючи з 22.02.2017 року;
- визнати неправомірними дії відповідача по відмові у включенні до стажу позивача періоду роботи з 23.07.1992 року по 05.11.1994 року в фірмі «Гамма-Сервіс» та скасувати рішення № 1860 від 10.08.2017 року, зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу період роботи підприємцем з 23.07.1992 року по 05.11.1994 року в фірмі «Гамма-Сервіс», починаючи з 22.02.2017 року (з моменту призначення пенсії);
- вирішити питання судових витрат (а.с. 2-4).
ОСОБА_2 Приморського районного суду м. Маріуполя від 08 листопада 2017 р. у справі № 266/3567/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 38-39).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 42-44).
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Порушення норм процесуального права полягає у тому, що ухвалу суду про відкриття скороченого провадження у справі, а також інших ухвал позивач не отримував, тому позивач був позбавлений можливості оскаржити ухвали. Також не погоджується з тим, що було відкрите скорочене провадження, оскільки необхідно було витребувати матеріали пенсійної справи.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що відповідачем було зараховано в кратному обчисленні період роботи з 08.07.1988 року по 31.12.1990 року на підставі додаткової довідки, яка міститься в матеріалах пенсійної справи. І в уточненій довідці вказано районний коефіцієнт. Таким чином, у відповідача міститься в матеріалах пенсійної справи відомості про пільги за період роботи в районах Крайньої Півночі з 01.01.1991 року по 22.04.1992 року.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 5 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 року, яка підписана Україною, встановлено, що вона розповсюджує дію угоди на пенсійне забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави - учасниці угоди.
Статтею 3 тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 року, дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях» від 19.02.1993 року, яким дозволено застосовувати пільгу при обчисленні стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору.
Таким чином, враховуючи відомості трудової книжки та довідок, що підтверджують отримування пільг під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, вбачається наявність правових підстав для зарахування до пільгового трудового стажу спірних періодів.
Також зазначає, що, враховуючи п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір та обов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 41, 43 Закону України № 1058, абз. 2 та 3 ст. 6 «Угоди між урядами України і Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох ОСОБА_3, взаємно визначаються сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
М. Мурманськ, де працював позивач, територіально відноситься до районів Крайньої Півночі. Відповідно до записів трудової книжки позивача, довідки про підтвердження розміру заробітної плати, позивач був зайнятий на роботах в районах Крайньої Півночі з 1988 року по 1992 року. Під час роботи йому виплачувався районний коефіцієнт і Північна надбавка. З огляду на викладене, вважаємо, що у позивача є право на отримання пенсії із урахуванням районного коефіцієнта та північної надбавки з січня 1992 року по квітень 1992 року.
Звертає увагу суду на те, що відсутність кадрових документів в архівній установі та неможливість надання їх підприємством не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером та знаходиться на обліку у відповідача з 22.02.2017 року, отримує пенсію за віком.
Позивач працював в АООТ «Севрыбхолодфлот» м. Мурманськ Російської Федерації, що відноситься до районів Крайньої Півночі, в період з 08.07.1988 року по 22.04.1992 року (а.с. 8).
Згідно довідки № 87 від 17.03.2004 року працював в фірмі «Гамма-Сервіс» з 23.07.1992 року по 05.11.1994 року (а.с. 9).
З рішення УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя № 698 від 02.03.2017 року № 3135/02 вбачається, що при призначенні пенсії за віком позивачу не враховано період роботи з 23.07.1992 року по 05.11.1994 року на фірмі «Гамма-Сервіс» до надання довідки, яка підтверджує стаж роботи, оскільки запис в трудовій книжці зроблено підприємством «Азовбуд». При наданні підтверджуючих документів до 21.05.2017 року заявник отримає право на перерахунок пенсії з дати виникнення права на пенсію - з 22.02.2017 року (а.с. 24).
В травні 2017 року позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки був не згодний з таким нарахуванням пенсії, за результатами розгляду якої позивачу повідомлено про те, що з 22.02.2017 року пенсія позивачу була перерахована з урахуванням заробітної плати в районах Крайньої Півночі. Розмір пенсії станом на 01.08.2017 року складає 1942, 38 грн. Доплата за період з 22.02.2017 року по 31.07.2017 року буде виплачена разом з основною виплатою в серпні 2017 року.
За унормуванням п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058 період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Тобто, стаж роботи з 08.07.1988 року по 31.12.1990 року позивача враховано в кратному обчисленні, а зарахувати період роботи з 01.01.1991 року по 22.04.1992 року в кратному обчисленні немає законних підстав.
Також відповідач посилається на п. 2.4 Інструкції № 58 та зазначає, що повноваження здійснення підприємством будівельна комерційна фірма «Азовбуд» запису про період роботи з 22.07.1992 року по 05.11.1994 року в фірмі «Гамма-Сервіс» відсутні, а довідки № 87, підтверджуючий стаж роботи, до управління не надавались, врахувати вказаний період роботи до загального стажу немає правових підстав (а.с. 11-12).
Рішенням відповідача № 1860 від 10.08.2017 року № 15566/03 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії згідно заяви № 1860 від 01.08.2017 року на підставі довідки № 87 від 17.03.2004 року, оскільки довідка № 87 від 17.03.2004 року засвідчена печаткою підприємства, яку неможливо ідентифікувати, на печатці відсутній код ЄДРПОУ, що унеможливлює здійснити перевірку відомостей, зазначених у довідці, відповідно до п. 3 ст. 44 Закону (а.с. 13).
Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо незарахування до пільгового розрахунку стажу роботи позивача періодів роботи з 01.01.1991 року по 22.04.1992 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, неврахування довідки про підтвердження розміру заробітної плати, в якій відображені суми заробітної плати, районних коефіцієнтів та північної надбавки за період з 01.01.1992 року по квітень 1992 року та відмова відповідача у включенні до стажу позивача періоду роботи з 23.07.1992 року по 05.11.1994 року в фірмі «Гамма-Сервіс».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.
За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV період роботи до 01.01.1991 р. в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 р.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується до осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», ОСОБА_2 Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ).
Абзацом третім пункту 5 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Указом від 10.02.1960 р. передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).
Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Згідно зі ст. 3 Указу Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР від 26.09.1967 р. № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 Указу Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР від 10.02.1960 р., з п'яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 р., незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960 р., - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету ОСОБА_2 Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 р. № 530/П-28 (далі - Інструкція).
За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.
Відповідно до статті 1 Тимчасової угоди від 15.01.1993 р. між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення громадяни ОСОБА_3, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Громадянам ОСОБА_3, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.
Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991 р. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами ОСОБА_3. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.).
Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам ОСОБА_3 цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Водночас ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993 р., ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Законах України "Про пенсійне забезпечення" та в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Трудова книжка та Довідка АООТ «Севрыбхолодфлот» від 01.09.2006 року № 641 не містять посилань на користування позивача пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Суд звертає увагу позивача на те, що пенсія йому перерахована з урахуванням заробітної плати в районах Крайньої півночі, а саме з 01.08.1988 року по 31.01.1991 року.
Зарахування періоду роботи позивача з 01.01.1991 року по 22.04.1992 року у півторакратному обчисленні не є можливим згідно п. 5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України № 1058.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом № 8 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення ні іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
З наданої довідки та трудової книжки вбачається, що позивач працював в фірмі «Гамма Сервіс», однак записи в трудовій книжці зроблено іншою юридичною особою - будівельною комерційною фірмою «Азовбуд» та не надано підтверджень повноважень на внесення цією особою даних про роботу працівників у фірмі «Гамма Сервіс» (а. с. 6-7, 9).
П. 3 ст. 44 Закону України № 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Довідка № 87 від 17.03.2004 року засвідчена печаткою підприємства, яку неможливо ідентифікувати, в довідці відсутній кутовий штамп, на якому зазначено юридичну адресу підприємства та довідка не містить посилання на первинні документи, на підстав яких вона видана.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не обґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України (в редакції на момент відкриття провадження у справі) передбачено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу, копія якої разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів невідкладно надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу. В ухвалі в обов'язковому порядку зазначаються строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, то заперечення проти позову чи заява про визнання позову мають бути подані безпосередньо до канцелярії суду.
Суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (ч. 3-4 ст. 183-2 КАС України).
Таким чином, судом першої інстанції не порушено прав позивача при відкритті скороченого провадження.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 відкрито апеляційне провадження та відстрочено апелянту недоплачений судовий збір у розмірі 4 (чотири) грн. до винесення рішення у справі.
Відповідно до ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
За таких обставин, з ОСОБА_1 підлягає стягненню недоплачений судовий збір у розмірі 4 (чотири) грн.
Керуючись ст. ст. 133, 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
ОСОБА_2 Приморського районного суду м. Маріуполя від 08 листопада 2017 р. у справі № 266/3567/17 - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентиф. номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (стягувачем є Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір в сумі 4 грн. (чотири ).
Повне судове рішення складено 10 січня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
ОСОБА_4