вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"09" січня 2018 р. Справа№ 910/15793/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Кобець Р.Ю. довіреність № б/н від 25.09.17
від відповідача: не з'явився
вільний слухач: ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_1 від 23.02.1999
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2017 року (повний текст складено 22.11.2017 р.)
у справі № 910/15793/17 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Фермерського господарства "Кулевча"
до Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"
про стягнення заборгованості за Договором поставки № 10 від 08.02.2017 у розмірі 2 699 003,51 грн., -
Фермерське господарство "Кулевча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 2699003,51 грн. за Договором поставки № 10 від 08.02.2017 (а.с. 6-9).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства та Договору поставки № 10 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 299 011,92 грн. та йому були нараховані 32 229,41 грн. 3% річних, 93 219,83 грн. інфляційних втрат та 274 542,37 грн. пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі № 910/15793/17 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" на користь Фермерського господарства "Кулевча" 2 299 011,92 грн. заборгованості, 258 023,81 грн. пені, 32 229,01 грн. 3 % річних, 93 218,75 грн. інфляційних втрат та 40 237,26 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено (а.с.82-88).
01 грудня 2017 року ПАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі № 910/15793/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального (ч. 1 ст. 530, 549, ч. 4 ст. 612, ч. 2 ст. 613, 625 ЦК України) та процесуального права.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" у справі № 910/15793/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А.
11 грудня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі № 910/15793/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А. та призначено до розгляду на 09 січня 2018 року.
У судовому засіданні 09 січня 2018 року представник ПАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник Фермерського господарства "Кулевча" у судове засідання 09 січня 2018 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкуодовим ідентифікатором 0411619130308.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п.3 ч.6 ст.242 ГПК України).
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
08 лютого 2017 року між Фермерським господарство "Кулевча" (далі - постачальник, позивач) та ПАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 10 (далі - Договір) (а.с. 17-18).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити виноматеріал шампанський необроблений (далі - товар), для виробництва ігристих вин (шампанського).
За умовами п. 2.1 Договору покупець проводить оплату кожної отриманої партії виноматеріалу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки партії товару, згідно затвердженого сторонами графіку.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у відповідній товарно-транспортній накладній за якою здійснюється поставка.
Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017 (п. 8.1 Договору).
Згідно видаткових накладних № ВН-7 від 15.02.2017 на суму 385 322,00 грн., № ВН-8 від 15.02.2017 на суму 392 649,00 грн., № ВН-114 від 21.02.2017 на суму 359 397,00 грн., № ВН-12 від 21.02.2017 на суму 443 275,00 грн., № ВН-2 від 07.03.2017 на суму 359 184,46 грн. та від № ВН-3 від 14.03.2017 на суму 359 184,46 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень, ФГ "Кулевча" поставлено, а ПАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" прийнято за Договором поставки № 10 товар на загальну суму 2 299 011,92 грн. (а.с. 19, 21, 23, 25, 27, 29).
Також вказані обставини підтверджуються товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв № 14 від 15.02.2017 р., № 15 від 15.02.2017 р., № 18 від 21.02.2017 р., № 19 від 21.02.2017 р., № 20 від 07.03.2017 р., № 21 від 14.03.2017 р. (а.с. 20, 22, 24, 26, 28, 30).
Вказані обставини вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечуються.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач посилається на те, що станом на 13.09.2017 відповідачем не виконано своїх договірних зобов'язань щодо здійснення оплати за Договором за поставлений товар.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач, у відзиві на позов та апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що на думку відповідача у п. 2.1 Договору поставки сторони погодили, що оплата здійснюється при наявності двох умов, а саме факту поставки товару та факту настання строку платежу, вказаному у погодженому сторонами графіку, який сторонами узгоджено не було (на думку відповідача через бездіяльність позивача), а тому строк оплати не настав; суд не дослідив обставин щодо невчинення передбачених договором дій досудового порядку вирішення спору. Враховуючи те, що строк оплати за договором не настав, нарахування пені, 3% річних та інфляційних також не настали. Порушення процесуального права на думку позивача полягало у тому, що судом першої інстанції не взяті до уваги доводи відповідача та докази, на які він посилався.
На підтвердження своїх доводів відповідачем надано не підписаний позивачем Додаток № 1 від 08.09.2017 р. до Договору поставки № 10 від 08.02.2017 р., текст якого містить графік здійснення оплат за товар (73143,00 по 30.09.2017, 182859,00 по 31.01.2018, 944299 по 28.02.2018, 1098710,92 по 31.03.2018 р.) та положення про те, що "Цей додаток становить невід'ємну частину Договору з моменту його підписання сторонами" (а.с. 63). На підтвердження направлення цього додатку на поштову адресу позивача відповідачем надано опис вкладення у цінний лист від 11.09.2017 р. та поштовий чек, а на підтвердження отримання 14.09.2017 р. - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 64-65).
З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 2 299 011,92 грн. Претензій та повідомлень відповідача про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За умовами п. 2.1 Договору покупець проводить оплату кожної отриманої партії виноматеріалу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки партії товару, згідно затвердженого сторонами графіку.
Доказів на підтвердження узгодження сторонами графіку, матеріали справи не місять.
За змістом ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідач посилається на те, що його обов'язок з оплати не міг бути виконаний до затвердження передбаченого п. 2.1 Договору графіку оплати, не затвердження якого сталось через прострочення позивача, внаслідок не підписання отриманого ним примірника додаткової угоди.
Так, Договір поставки укладено 08.02.2017 р., поставку здійснено з середини лютого по середину березня 2017 року, а з листом, яким направлено додаткову угоду з графіком платежів, відповідач звернувся до позивача лише 11.09.2017 р., тобто майже через півроку після останньої поставки товару.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що за умови наявності затвердженого графіку, оплата здійснюється через 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки партії товару, згідно затвердженого сторонами графіку, а у випадку відсутності такого графіку - "покупець проводить оплату кожної отриманої партії виноматеріалу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки партії товару".
Отже відсутність узгодженого графіку не впливає на наявність у покупця обов'язку оплатити кожну з отриманих партій товару через 30 календарних днів від дати поставки партії товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 3-121гс14.
Враховуючи наявність у договорі конкретних положень щодо строку оплати товару, не підписання позивачем наданого відповідачем графіку оплати товару не є тією обставиною, внаслідок якої не наставало прострочення боржника та не спростовує наявність у відповідача встановленого п. 2.1. Договору обов'язку оплатити товар через 30 календарних днів від дати поставки партії товару.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, колегія суддів зазначає про вірність висновку суду першої інстанції на те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 299 011,92 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача щодо недотримання позивачем визначеного п.п. 7.1 та 7.2 Договору досудового порядку вирішення спору оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002, право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Частиною 1 статті 6 ГПК України передбачено, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.
Крім того, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 274 542,37 грн. пені, 32 229,41 грн. 3 % річних та 93 219,83 грн. інфляційних втрат слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.5 Договору за порушення терміну оплати товару, згідно п. 2.1 Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказаний розрахунок містить арифметичну помилку при розрахунку на суму заборгованості у розмірі 777 971 грн. за період з 26.05.2017 по 13.08.2017, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 258 023,81 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані розрахунки також містять арифметичні помилки при обчисленні відповідних сум, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 32 229,01 грн. та інфляційні втрати в розмірі 93 218,75 грн.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010), а також те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі № 910/15793/17 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі № 910/15793/17 задоволенню не підлягає.
Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі № 910/15793/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі № 910/15793/17 залишити без змін.
3. Справу № 910/15793/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко
Дата складення повного тексту - 11.01.2018 р.