ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 січня 2018 року № 826/14803/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Власенкової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач1), ОСОБА_2 (далі - Позивач2), ОСОБА_3 (далі - Позивач3), ОСОБА_4 (далі - Позивач4)
до треті особиУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" Андронова Олега Борисовича (далі - Відповідач) Товариство з обмеженою відповідальністю " ЕНРАН-ЗЛК" (далі - третя особа 1), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа2)
провизнання протиправним та скасування рішення,
Позивачі звернулись до суду з позовом до Відповідача про визнання протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-Банк» про нікчемність Договору застави майнових прав на грошові депозити від 30.04.2015 №898/7 (далі - Договір застави №898/7), укладеного між ПАТ «Інтеграл-банк» та Позивачами.
В обґрунтування позову зазначається, що Договір застави №898/7 не містить жодної з ознак, передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на які посилається Відповідач. Договір не містить жодної з умов, якою б було передбачено платіж чи передачу майна з метою надання окремим кредиторам будь-яких переваг чи пільг. Ні укладання, ні виконання згаданого Договору не надало та й не могло надати жодним кредиторам переваг чи пільг, не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку. У даному випадку жодна із сторін цього Договору не отримувала будь-яких переваг, Позивачами лише забезпечувалось виконання зобов'язань ТОВ «ЕНРАН-ЗЛК» перед Банком і це зобов'язання було виконано. Договір застави є стандартним. Позивачі звертають увагу, що повідомлення Відповідача щодо нікчемності правочину взагалі не містить аналізу обставин стосовно укладення Договору та правового обґрунтування визнання його нікчемним.
У судовому засіданні 22.11.2017 представник Позивачів та третьої особи 1 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.
У письмових запереченнях Відповідача зазначено, що укладання і виконання Договору застави №898/7 призвело до надання не встановлених законодавством чи іншими документами переваг або пільг Позивачам, у зв'язку з тим, що інші кредитори ПАТ «Інтеграл-банк» звертались з вимогою укласти аналогічні договори, проте останнім було відмовлено, та на даний момент банк звертає стягнення на майно на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідач вважає, що права Позивачів ніяким чином не порушені, протилежного ними не доведено.
Представник третьої особи 2 щодо позовних вимог заперечував, зазначивши у письмовому запереченні, що позивачі є асоційованим особами, тому Договір застави №898/7 є нікчемним на підставі пункту 8 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, тому такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.03.2011 між ПАТ «Інтеграл-банк» та ТОВ «Енран-ЗЛК» укладено кредитний договір №898, згідно з пунктом 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію заборгованістю по позичковому рахунку не більше 840 000,00 (вісімсот сорок тисяч) доларів США, з остаточним строком повернення по 28.02.2013 зі сплатою процентів з розрахунку 15 (п'ятнадцять) процентів річних, а Позичальник зобов'язується використати отримані в рамках кредитної лінії кошти відповідно до умов цього Договору, вчасно їх повернути та сплатити проценти й інші платежі, які передбачені договором.
01.03.2011 між ПАТ «Інтеграл-банк» та ТОВ «Енран-ЗЛК» (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки, відповідно до п.2.1 якого на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателеві належне йому на праві власності нерухоме майно: комплекс, загальною площею 19625,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
ТОВ «Енран-ЗЛК» передано в іпотеку нерухоме майно, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки
Відтак, у разі невиконання зобов'язань ТОВ «Енран-ЗЛК» за кредитним договором №898, у ПАТ «Інтеграл-Банк» виникло б право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
30.04.2015 між ПАТ «Інтеграл-банк» (Заставодержатель) та ОСОБА_1 (Заставодавець-1), ОСОБА_2 (Заставодавець-2), ОСОБА_3 (Заставодавець-3), ОСОБА_4 (Заставодавець-4) укладено договір застави майнових прав на грошові депозити №898/7, тобто Договір застави №898/7, відповідно до пункту 1.2 якого Заставодержатель має право у разі невиконання Позичальником своїх зобов'язань по основному зобов'язанню одержати задоволення свої вимог за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами.
У зв'язку з порушенням ТОВ «Енран-ЗЛК» зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «Інтеграл-банк» реалізував свої права заставодержателя за Договором застави та списав на свою користь в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором з депозитних рахунків Позивачів грошові кошти в загальній сумі 521 497,00 дол. США., а саме:
- з депозитного рахунку Позивача 1 НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 56 431,00 дол. США;
- з депозитного рахунку Позивача 2 НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 49 610,10 дол. США;
- з депозитного рахунку Позивача 3 НОМЕР_7 грошові кошти
в сумі 213276,00 дол. США;
- з депозитного рахунку Позивача 4 НОМЕР_8 грошові кошти в сумі 202 170,00 дол. США.
13.08.2015 Національним банком України було прийнято постанову №527/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» до категорії проблемних», якою ПАТ «Інтеграл-банк» визнано проблемним та запроваджено обмеження у його діяльності.
15.09.2015 Національним банком України прийнято постанову №606 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» до категорії неплатоспроможних». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.09.2015 прийнято рішення № 170 про запровадження строком на три місяці з 16.09.2015 по 15.12.2015 тимчасової адміністрації та призначення на той самий строк уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Інтеграл-банк» з делегуванням останній всіх повноважень, визначених статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Інтеграл-банк» було призначено Андронова Олега Борисовича.
У подальшому постановою Правління Національного банку України від 25.11.2015 №816 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Інтеграл-банк» та на підставі цієї Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.11.2015 № 210 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Інтеграл-банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Інтеграл-банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього Банку Андронова О.Б. строком на період з 27.11.2015 по 26.11.2017 включно.
Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, делегування повноважень ліквідатора банку та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «Інтеграл-банк» опубліковано в газеті «Голос України» від 02.12.2015 № 224 (6228).
На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 16.11.2017 № 5073 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» строком на один рік до 26.11.2018 включно.
Відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК», визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі щодо підписання договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку, у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Андронову Олегу Борисовичу строком на один рік до 26.11.2018 включно.
27.08.2016 на адресу Позивача 1 надійшло повідомлення Відповідача № 02/645 від 23.08.2016 про нікчемність Договору № 898/7 застави майнових прав на грошові депозити від 30.04.2015.
31.08.2016 на адресу Позивача 2 надійшло повідомлення Відповідача № 02/647 від 23.08.2016 про нікчемність Договору № 898/7 застави майнових прав на грошові депозити від 30.04.2015.
02.09.2016 на адресу Позивача 3 надійшло повідомлення Відповідача № 02/649 від 23.08.2016 про нікчемність Договору № 898/7 застави майнових прав на грошові депозити від 30.04.2015.
27.08.2016 на адресу Позивача 4 надійшло повідомлення Відповідача № 02/651 від 23.08.2016 про нікчемність Договору № 898/7 застави майнових прав на грошові депозити від 30.04.2015.
Позивачі, вважаючи рішення Відповідача про віднесення Договору №898/7 застави майнових прав на грошові депозити від 30.04.2015 до нікчемних - протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва за захистом своїх прав та інтересів.
Як встановлено судом, окремим документом розпорядчого характеру Відповідач рішення про визнання нікчемним вищевказаного Договору не приймав.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон, Закон №4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до частини першої статті 3, частини першої статті 4 Закону №4452-VI (в редакції на час вчинення оскаржуваних дій/прийняття оскаржуваних рішень) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Виконавча дирекція Фонду делегує та відкликає всі або частину своїх повноважень колегіальним органам та/або уповноваженій особі (кільком уповноваженим особам) Фонду в обсягах, визначеним цим Законом (п. 2 ч. 5 ст. 12 Закону).
Тобто, Фонд, його органи та особи у спірних відносинах здійснюють функції у сфері публічної адміністрації.
Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів (п. 4 ч. 2 ст. 37 у редакції Закону від 04.07.2014 №1586-VII).
Відповідно до частини другої статті 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Пунктом 7 частини другої статті 38 Закону, на який посилається Відповідач у вищезгаданих повідомленнях про нікчемність правочину, встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема у разі, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Пунктом 8 частини другої статті 38 Закону, на який посилається Відповідач у своїх запереченнях, також встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
При цьому за змістом частини четвертої статті 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Наявність в Уповноваженої особи Фонду повноважень щодо перевірки, виявлення нікчемних договорів та повідомлення про це сторонам правочину не є абсолютними, а кореспондуються з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно може нівелююватися з протилежним твердженням особи про дійсність угод та операцій.
Однак у вказаних вище повідомленнях про нікчемність Договору застави №898/7 відсутній виклад обставини, що підтверджують доводи Відповідача про нікчемність цього Договору.
Доводи, викладені у повідомленнях щодо нікчемності правочину, є необґрунтованими та доволі спрощеними, ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, що не може слугувати підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідачем не надано доказів, які підтверджують те, що внаслідок укладання та виконання договору застави від 30.04.2015 №898/7 банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Крім того, суд звертає увагу, що договір застави укладений між Позивачами і Банком 04.05.2015, списання коштів на виконання договору поруки на користь Банку відбулось 05.05.2015, що не спростовується Відповідачем, тобто задовго до віднесення банку до категорії проблемних згідно з постановою Правління Національного банку України від 13.08.2015 такі до запровадження 15.09.2015 тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "ЕНРАН-ЗЛК".
Стосовно доводів представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про наявність підстав нікчемності правочину, передбачених пунктом 8 частини третьої статті 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», то суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 38 Закону нікчемним є правочин (у тому числі договір), укладений банком з пов'язаною особою банку, виключно за умови, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. При цьому, Фонд у своїх запереченнях не зазначає, яким саме вимогам законодавства не відповідає, на його думку, Договір застави. Натомість, Позивачами стверджується, що Договір застави відповідає всім вимогам законодавства, що ставляться до такого роду договорів та правочинів. Вимогами чинного законодавства та нормативно-правовими актами Національного банку України не заборонено банку укладати договори з пов'язаними особами, а тому вони не можуть визнаватись недійсними (нікчемними) лише через пов'язаність сторін.
Дослідивши наявну в матеріалах справи копію Договору застави №898/7, суд дійшов висновку, що цей Договір є стандартним договором, укладеним відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", не містить умов, що передбачають платіж чи передачу майна з метою надання окремим кредиторам будь-яких переваг чи пільг. Укладення чи виконання Договору застави №898/7 не надало та й не могло надати жодним кредиторам переваг чи пільг, не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку. Зміст цього Договору не суперечить будь-яким актам законодавства України, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам, сторони Договору мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін на укладення Договору є вільним, Договір спрямований на реальне настання обумовлених правових наслідків, під час його укладення та виконання сторонами додержано всіх вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України та Закону України "Про заставу".
Відтак, з урахуванням вимог статті 204 Цивільного кодексу України Договір застави є правомірним, тому рішення Відповідача про нікчемність Договору застави №898/7 є необгрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У даному випадку Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення про нікчемність Договору застави №898/7, про яке позивачів поінформовано письмовими повідомленнями, направленими на їх адреси, тому це рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню судом.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог судовий збір у повному обсязі підлягає поверненню Позивачам.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" Андронова Олега Борисовича про нікчемність договору застави майнових прав на грошові депозити від 30.04.2015 №898/7, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Інтеграл-банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, інформація про яке міститься в повідомленнях Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" від 23.08.2016 №02/645, №02/647 №02/649 №02/651, адресованих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4.
Присудити понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), в сумі 551,20 грн. на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2), в сумі 551,20 грн. на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3), в сумі 551,20 грн. на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішення суду набирає законної сили в строки і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 цього Кодексу.
Суддя О.О. Власенкова