Ухвала від 05.01.2018 по справі 818/16/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

05 січня 2018 р. Справа № 818/16/18

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2, в якій просить:

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Лебединського ВП ОСОБА_2, що полягає в ненаданні відповіді на питання 2, 3 заяви ОСОБА_1 № 274 від 16.06.2017 р.;

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Лебединського ВП ОСОБА_2, що полягає в невиконанні законних вимог ОСОБА_1 викладених в пункті 3 заяви № 274 - нєзалучення ОСОБА_1 до перевірки;

- зобов'язати відповідача надати відповідь на питання 2, 3 заяви ОСОБА_1 № 317.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, дослідивши зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1-2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами вказаних норм, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Імперативний припис п. 2 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 про офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони право і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. В цьому ж рішенні Конституційний Суд наголосив, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

З матеріалів позовної заяви суд вбачає, що ОСОБА_1 звернувся до Начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області з заявою від 16.06.2017 року № 274, в якій просив:

1. Внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст. 182 КК України по факту втручання в моє особисте життя редактором ТОВ «Будьмо разом» ОСОБА_4

2. Якщо до внесення зазначених мною відомостей в ЄРДР буде проведена будь яка перевірка з даного приводу, прошу назвати осіб які ініціювали та виконали цю перевірку, а також закони якими вони керувались при проведенні перевірки.

3. Якщо Лебединський ВП все ж таки буде проводити перевірку, без внесення відомостей до ЄРДР, то прошу залучити мене до цієї перевірки.

При цьому, в позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати неправомірною бездіяльність начальника Лебединського ВП ОСОБА_2, що полягає в ненаданні відповіді на питання 2, 3 заяви ОСОБА_1 № 274 від 16.06.2017 р. та в невиконанні законних вимог ОСОБА_1 викладених в пункті 3 заяви № 274 - нєзалучення ОСОБА_1 до перевірки, а також зобов'язати відповідача надати відповідь на питання 2, 3 заяви ОСОБА_1 № 317.

Однак, вимоги пункту 2 та 3 заяви № 274 випливають з вимоги пункту 1 даної заяви, яка підлягає розгляду в порядку Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 60 Кримінального процесуального кодексу України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Частиною 2 статті 60 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що заявник має право отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

Згідно з ч. 1 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Відповідно до ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Позивач є заявником в розумінні ст. 60 Кримінального процесуального кодексу України, який може оскаржити дії, рішення та бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Тобто, оскаржувана позивачем бездіяльність відповідача пов'язана з виконанням обов'язків відповідачів в рамках кримінального провадження, а тому питання, що є предметом позову регламентуються Кримінальним процесуальним кодексом України і мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Статткю 12 Закону України “Про звернення громадян” передбачено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.

Оскільки заява від 16.06.2017 року № 274 містить повідомлення про кримінальне правопорушення та вимогу внести в ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, то така заява відповідно до ст. 12 Закону України “Про звернення громадян” не підлягає розгляду в порядку встановленому Законом України “Про звернення громадян”.

Законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.

Отже, спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, наведеній у постанові від 24 квітня 2012 року по справі № 21-989во10.

Таким чином, при визначенні юрисдикцій у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень має значення, в тому числі, і предмет спору. У разі, коли він виник чи пов'язаний з кримінальним провадженням, то на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Посилання позивача на те, що вимоги 2 та 3 заяви № 274 повинні розглядатися відповідно до Закону України “Про звернення громадян” суд вважає необґрунтованими, оскільки вимоги пункту 2 та 3 заяви № 274 випливають з вимоги 1 даної заяви, яка підлягає розгляду в порядку Кримінального процесуального кодексу України, а відповідно до ст. 12 Закону України “Про звернення громадян” дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 19, 170, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити позивачу, що розгляд вказаної позовної вимоги належить до юрисдикції загального місцевого суду за правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.О. Павлічек

Попередній документ
71508943
Наступний документ
71508945
Інформація про рішення:
№ рішення: 71508944
№ справи: 818/16/18
Дата рішення: 05.01.2018
Дата публікації: 15.01.2018
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Сумський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (10.04.2019)
Результат розгляду: Передано на відправку Сумський окружний адмін. суд
Дата надходження: 19.12.2018
Предмет позову: Про визнання бездіяльності неправомірною та зобов"язання вчинити дії.