21 листопада 2017 рокусправа № 336/5091/17(2-а/336/471/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронової С.В.
судді: Чепурнова Д.В. Мельника В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року у справі № 336/5091/17(2-а/336/471/2017) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про зобов'язання призначити виплату пенсії за віком, -
11.09.2017 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, від імені якої, на підставі довіреності, діє ОСОБА_2, до Шевченківського обєднаного УПФУ м. Запоріжжя, в якому просить зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити йому виплату пенсії за віком з 25.04.2017 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, посилаючись на те, що 17.02.1997 р. він виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Перед виїздом за кордон він мешкав за адресою: АДРЕСА_1 Україна. При віці 66 років і страховому стажі понад 27 років, він досяг усіх необхідних умов призначення пенсії за віком, встановлених ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ані до виїзду, ані станом на даний час, пенсія йому не призначалась та пенсійних виплат він не отримує.
Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року адміністративний позов позивача задоволено. Зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 25 квітня 2017 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування фактичних обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виїхав з України на постійне місце проживання в Ізраїль, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Перед виїздом за кордон позивач мешкав за адресою: Україна, АДРЕСА_2.
25.04.2017 р. представник позивача, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжі із особистою заявою останнього про призначення пенсії за віком, разом з оригіналами усіх необхідних документів.
03.05.2017 рішенням Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжі № 6 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні та виплаті пенсії на підставі того, що не має законних підстав для прийняття рішення про призначення йому пенсії, у зв'язку з тим, що у нього відсутня реєстрації на території України та відсутня Угода між урядами України та Ізраїлю щодо пенсійного забезпечення громадян.
Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника звернувся до Пенсійного фонду України з заявою щодо передачі його заяви про призначення пенсії за належністю уповноваженому управління для розгляду по суті.
Листом від 11.05.2017 р. № 5542/О-11 Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України направив Шевченківському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Запоріжжі заяву ОСОБА_1 від 25.04.2017 р. та додані до неї документи для подальшого спрямування для розгляду по суті та прийняття рішення згідно з законодавством.
Листом відповідача від 18.05.2017 р. позивачу було повідомлено про те, що відповідно до Порядку, затвердженого 25.11.2005 №22-1 заявник з приводу призначення пенсії повинен звертатись особисто за місцем свого проживання (реєстрації).
Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, з огляду на вищезазначені норми, позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
У рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Аналогічна правова позиція визначена Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, яке є джерелом права відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, не проживання позивача, яка є громадянкою України, на її території, чи відсутність механізму врегулювання вказаного питання, не позбавляє останньої конституційного права на пенсію, яке гарантовано державою й відповідно вказане не може слугувати підставою для відмови в призначенні їй пенсії.
Вищенаведеним в повному обсязі спростовуюся доводи представника відповідача щодо правомірності відмови позивачу в призначенні пенсії за віком тільки з підстав відсутності на міжнародному рівні механізму врегулювання питання щодо призначення та отримання пенсії громадянами України, які проживають в Ізраїлі та відсутності документів, які підтверджують її постійне чи тимчасове проживання на території України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст.198, 202, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року у справі № 336/5091/17(2-а/336/471/2017) - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.В. Мельник