26 грудня 2017 рокусправа № 804/4952/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасової Ю.В.
судді: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
представника позивача: ОСОБА_1,
представників відповідача: Хороленко Марини Олександрівни, Падалки Аліни Вадимівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2017 (суддя Боженко Наталія Василівна, дата складання повного тексту 13.09.2017)
у справі за адміністративним позовом Арбітражного керуючого Лютого Тараса Миколайовича до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису,-
Позивач, Арбітражний керуючий Лютий Тарас Миколайович, звернувся з позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису.
Позов обґрунтовано тим, що згідно з актом позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 19 липня 2017 року № 51, проведеної Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області, під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Державного Дніпропетровського ливарно-механічного заводу 20 липня 2017 року Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області серед іншого, винесено припис про недопущення повторних порушень № 39-П. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, оскільки на його думку такі висновки є суб'єктивним припущенням осіб, що здійснювали перевірку. Зазначені у приписі порушення про недопущення повторних порушень № 39-П від 20 липня 2017 року - позивач як арбітражний керуючий не допускав.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2017 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано припис про недопущення повторних порушень №39-П від 20.07.2017 року, винесений Головним територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що Закон про банкрутство не містить імперативної норми щодо необхідності укладення ліквідатором договору охорони. На ліквідатора покладається обов'язок забезпечити збереження майна, при цьому, закон про банкрутство не містить вичерпного переліку засобів реалізації вказаного обов'язку. Факту не збереження майна не встановлено. У зв'язку з чим адміністративний позов арбітражного керуючого Лютого Т.М. підлягає задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем (Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що ліквідатором вчинено не всі дії, заходи для збереження майна банкрута. Посилається на те, що ліквідатор повинен був укласти договір охорони майна, натомість такий договір укладено не було.
Представником позивача надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що відповідач трактує норми Закону про банкрутство на власний розсуд. Факт збереження майна боржника підтверджується відповідними актами приймання-передачі майна.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2016 року по справі № 904/7685/15 Державний Дніпропетровський ливарно-механічний завод (далі - ДДЛМЗ) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ДДЛМЗ призначено арбітражного керуючого Лютого Тараса Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 734 від 24.04.2013 року).
На підставі доручення Міністерства юстиції України від 09.06.2017 року № 792/11560-0-32-17/9.4 Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області у період з 06.07.2017 року по 10.07.2017 року було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Лютого Т.М.
Предметом перевірки було дотримання арбітражним керуючим Лютим Т.М. вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та норм чинного законодавства про банкрутство під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ДДЛМЗ, з питань:
- щодо прийняття до свого відання майна боржника, забезпечення його збереження;
- щодо проведення інвентаризації та оцінки майна;
- щодо виконання функцій управління та розпорядження майном боржника;
- щодо формування ліквідаційної маси;
- інших питань зазначених у скарзі арбітражного керуючого Ракіної А.А. від 10.05.2017 року за № 01/06/106.
За результатами перевірки, Комісією було складено Довідку № 51-Д від 10.07.2017 року про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Лютого Т.М. 19 липня 2017 року відповідачем за результатами перевірки було складено акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Лютого Т.М. № 51.
На підставі акту перевірки 20.07.2017 року арбітражному керуючому Лютому Т.М. винесено припис № 39-П про недопущення повторних порушень, а саме: абз. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у частині не забезпечення збереження майна банкрута ДДЛМЗ.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлено положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII.
Положеннями абз. 1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Частиною 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження.
Відповідно до ч. 3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Закон про банкрутство не містить встановленого та конкретного переліку заходів, які мають бути вжиті ліквідатором для захисту майна боржника, відтак право на обрання того чи іншого способу здійснення цього повноваження є прерогативою виключно арбітражного керуючого.
Тому, ліквідатор на власний розсуд, враховуючи співрозмірність заходів та кінцевої мети, з урахуванням обставин конкретної справи, в межах своїх прав та обов'язків, вчиняє необхідні та достатні заходи для збереження майна банкрута.
Матеріалами справи підтверджено, що у Довідці № 51-Д Комісія з перевірки вказує на те, що до перевірки позивачем не було надано будь-яких документів (копії договору про надання послуг охорони), що підтверджують забезпечення збереження майна банкрута ДДЛМЗ ліквідатором Лютим Т.М.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, з цього приводу суд першої інстанції правильно зазначив, що впродовж ліквідаційної процедури ДДЛМЗ на рахунку банкрута були відсутні грошові кошти, яких би вистачало для укладення договору охорони майна та сплати відповідних послуг охоронної організації.
Крім того, все майно ДДЛМЗ під час ліквідаційної процедури знаходилось у приміщеннях, які зачинялися. Фактів загублення, втрати або розкрадання майна ДДЛМЗ під час ліквідаційної процедури не встановлено.
Факт того, що під час ліквідаційної процедури майно в повному обсязі збережено ліквідатором підтверджується тим, що ліквідатор прийняв у в.о. директора ДДЛМЗ, а після припинення ліквідаційної процедури повернув в.о. директора ДДЛМЗ все майно, документацію та печатку боржника.
Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанції правильно зазначив, що порушення абз. 2 ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство може мати місце виключно за наявності фактів, які свідчать про незбереження майна банкрута (втрату, знищення, пошкодження тощо).
Натомість матеріалами справи підтверджується, що з пояснень в.о. директора ДДЛМЗ Мазіна В.І., позивачу стало відомо про те, що ТОВ НВП "РІЧ" є одним з орендаторів нерухомого майна ДДЛМЗ. Також, ліквідатору повідомлено, що приміщення ДДЛМЗ знаходяться під охороною, яку забезпечує ТОВ НВП "РІЧ".
З метою виконання своїх повноважень, ліквідатор звернувся до ТОВ НВП "РІЧ" з листом від 12.04.2016 року вих. № 10/01/1, в якому просив повідомити:
1) чи знаходиться під охороною майно і територія ДДЛМЗ?
2) хто відповідальний за охорону майна, в тому числі ДДЛМЗ?
3) яка частина території ДДЛМЗ знаходиться під охороною (вся територія чи окремо визначений об'єкт)?
Також, матеріалами справи підтверджено, що ліквідатор просив надати належним чином завірену копію договору охорони майна у разі укладення такого договору з третьою особою.
У відповідь ліквідатору надано лист від 13.04.2016 року вих. 16/04/13/02, в якому повідомлено, що ТОВ НВП "РІЧ" орендує у ДДЛМЗ нежитлові приміщення.
Між ТОВ НВП "РІЧ" і ПП "Левіт №1" було укладено Договір на надання послуг охорони № 05/Ф-15 від 21.08.2015 року. Відповідно до укладеного договору під охороною знаходиться вся територія і все майно Державного Дніпропетровського ливарно-механічного заводу. Відповідальним за охорону є ПП "Левіт № 1.
В той же час, копію договору охорони майна ліквідатору надано не було.
Матеріалами справи також підтверджено, що ліквідатор ДДЛМЗ повторно звернувся до ТОВ НВП "РІЧ" з листом від 29.04.2016 року вих. № 10/15 в якому повторно просив надати належним чином завірену копію договору охорони майна. Також, ліквідатор просив повідомити його у випадку розірвання договору на надання послуг охорони № 05/Ф-15 від 21.08.2015 року.
Натомість, відповіді, а також копії договору на надання послуг охорони № 05/Ф-15 від 21.08.2015 року ліквідатору не було надано.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачем до перевірки надано копії вищезазначених листів від 12.04.2016 року № 10/01/1, від 13.04.2016 року № 16/04/13/02, від 29.04.2016 року № 10/15 з відміткою про отримання директором ТОВ НВП "РІЧ" Донченком Р.Г. Разом з тим, надані арбітражним керуючим документи, на думку відповідача, не підтверджують вжиття заходів щодо забезпечення збереження майна.
Однак, на думку колегії суддів апеляційної інстанції такі твердження відповідача є безпідставними та спростовуються наступним.
На виконання абз. 2 ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатором ДДЛМЗ прийнято від в.о. директора ДДЛМЗ до свого відання майно, документацію та печатку боржника, що підтверджується наступними документами:
- Актом прийому - передачі документації ДДЛМЗ від 18.04.2016 року № 1;
- Актом прийому - передачі документації, яка підлягає довгостроковому зберіганню ДДЛМЗ від 18.04.2016 року № 2;
- Актом прийому передачі печатки ДДЛМЗ від 18.04.2016 року № 3;
- Актом прийому - передачі майна ДДЛМЗ від 10.05.2016 року № 4.
У зв'язку із прийняттям 11.07.2016 року постанови Дніпропетровським апеляційним господарським судом, якою скасовано постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2016 року у справі № 904/7685/15 та ліквідаційну процедуру ДДЛМЗ загалом, ліквідатором передано в.о. директора ДДЛМЗ майно, документацію та печатку боржника, що підтверджується наступними документами:
- Актом прийому - передачі майна ДДЛМЗ від 15.07.2016 року № 5.
- Актом прийому - передачі документації ДДЛМЗ від 15.07.2016 року № 6;
- Актом прийому передачі печатки ДДЛМЗ від 15.07.2016 року № 7;
- Актом прийому - передачі документації, яка підлягає довгостроковому зберіганню ДДЛМЗ від 15.07.2016 року № 8.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що Закон про банкрутство не містить імперативної норми щодо необхідності ліквідатором укладення договору охорони. На ліквідатора покладається обов'язок забезпечити збереження майна і Закон про банкрутство не має вичерпного переліку засобів реалізації вказаного обов'язку.
Матеріалами справи підтверджено, що все майно яке було прийнято ліквідатором ДДЛМЗ до свого відання повністю збережено та повернуто після припинення ліквідаційної процедури, що підтверджується Актами прийому - передачі в.о. директора ДДЛМЗ.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, згідно якого не вбачає в діях арбітражного керуючого порушення абз. 2 ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство.
Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції, що акт перевірки, складений відповідачем, не містить доказів, що спростовують доводи та пояснення арбітражного керуючого, або свідчать про не забезпечення арбітражним керуючим збереження майна ДДЛМЗ.
Порушення зазначене в Приписі не містить інформації: яке саме майно ДДЛМЗ не збережено арбітражним керуючим, отже фактично відсутній склад порушення.
Таким чином, оскаржуваний припис про недопущення повторних порушень арбітражним керуючим абз. 2 ч.2 ст. 41 Закону про банкрутство є протиправним та суперечить нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Вищевикладене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача - захищені, а права та інтереси відповідача не порушені.
Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 р. - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 26.12.2017 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 26.12.2017.
В повному обсязі постанова виготовлена 03.01.2018.
Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова