29 грудня 2017 року м. Рівне №817/2019/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Форет М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
доГоловного управління Державної фіскальної служби в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 23.10.2017 № 421-52.
Відповідно до ч.1 ст.48 КАС України суд, за згодою представника позивача, здійснив заміну первісного відповідача - заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області на належного - Головне управління ДФС у Рівненській області.
Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо визначення йому податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що належить йому на правах власності, за 2016 рік. Зокрема, зазначає, що у його власності перебуває не квартира, а житловий будинок загальною площею 374,8 кв.м, що не перевищує пільгову площу 500 кв.м, визначену п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України. Під час реєстрації нерухомості у 2004 році у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно були внесені помилкові відомості, що позивачу належить саме квартира. З метою внесення достовірних відомостей, позивач 06.12.2017 звернувся з відповідною заявою до державного реєстратора, на підставі якої були внесені зміни до Державного реєстру щодо володіння ОСОБА_3 саме будинком, а не квартирою.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених підстав, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача позов не визнав, надав письмовий відзив та, зокрема, пояснив, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства. Зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомості, який перебуває у власності позивача, були внесені лише 06.12.2017. До цієї дати ОСОБА_3 володів квартирою (а не будинком) за адресою: АДРЕСА_1, загальної площею 374,8 кв.м. Оскільки площа квартири перевищувала визначену у п.266.7 ст.266 ПК України площу у розмірі 300 кв.м, Головним управлінням ДФС у Рівненській області було правомірно нараховано для позивача податкове зобов'язання у розмірі 30164,74 грн.
Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1 (а.с.22).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2017 №106490232, витягів з інформаційних баз відповідача від 22.12.2017, ОСОБА_3 22.09.2004 на підставі договору купівлі - продажу придбав у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальної площею 374,8 кв.м. (а.с.19-20, 35-37).
23.10.2017 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми № 421-52, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у розмірі 30164,74 грн. за 2016 рік (а.с.5).
Розрахунок був проведений з урахуванням рішення Сарненської міської ради від 09.07.2015 №1925 за ставкою 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв.м площі (1 відсоток від 1378 = 13,78; 13,78х374,8 =5164,74; 5164,74 + 25000 = 30164,74).
30.10.2017 ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку податкового зобов'язання, враховуючи, що у його власності перебуває не квартира, а житловий будинок (а.с.11-12).
Листом від 13.11.2017 Головне управління ДФС у Рівненській області у задоволенні заяви відмовило, покликаючись на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 2016 рік (а.с. 13).
06.12.2017 ОСОБА_3 звернувся з заявою та новим технічним паспортом, виготовленим 06.11.2017 на житловий будинок АДРЕСА_1, до Державного реєстратора КП "Реєстраційний центр "Полісся" Кузьмівської сільської ради Сарненського району Рівіненської області, яким були внесені відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо перебування у власності позивача з 06.12.2017 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (а.с.19).
Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з п. 15.1. ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України, було введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до п.п. 266.1.1 та п.п. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п.п.266.3.1. та п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Згідно п.266.5.1 п.255.5 ст.266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 п.266.6 ст. 266 Податкового кодексу України).
За змістом пп.266.6.1 та пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно з п.п. 266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Спірне податкове повідомлення - рішення від 23.10.2017 № 421-52 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що належить позивачу на правах власності, приймалось відповідачем за 2016 рік.
Судом встановлено, з моменту купівлі об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, тобто з 22.09.2004, по 06.12.2017 (дату внесення змін до Реєстру) він був зазначений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме як квартира (а.с.19-20, 35-37), а відтак відповідач, керуючись зазначеним вище п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, при обчисленні бази оподаткування об'єкту житлової нерухомості, що належить позивачу, на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правомірно врахував, що ОСОБА_3 належить саме квартира, а не житловий будинок.
Ця обставина підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи технічним паспортом від 04.08.2004 саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-10).
Новий технічний паспорт на будинок за цією ж адресою був виготовлений 06.11.2017 та відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені 06.12.2017, тобто вже після прийняття спірного рішення відповідачем та після закінчення базового періоду, за який був нарахований податок (2016 рік).
Відтак, на переконання суду, дії Головного управління ДФС у Рівненській області при прийнятті податкового повідомлення - рішення від 23.10.2017 № 421-52 є правомірними, а зазначені зміни підлягають врахуванню фіскальним органом лише при визначенні бази оподаткування за 2017 рік.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, у ході судового засідання позивач не довів обґрунтованість позовних вимог, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування правомірності прийнятого рішення. У зв'язку з цим суд у задоволенні адміністративного позову відмовляє повністю.
Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (місцезнаходження:вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2017 №421-52, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 05.01.2018.
Суддя Борискін С.А.