26 грудня 2017 року справа № 813/2125/17
зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Стецьків Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000034000 від 24.02.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення позивачем пп.213.1.9 п.213.1 ст.213, пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.4. пп.215.3.10 п.215.3 ст.215, п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено до сплати акцизний податок всього в сумі 239028,00 грн. є необґрунтованими та безпідставними. Так, між позивачем та покупцями нафтопродуктів укладено договори, за умовами яких поставляються нафтопродукти та супутні товари. Покупці, які придбавали паливо у позивача та отримували його на АЗС, використовували його у власній господарській (комерційній) діяльності та продаж таких товарів здійснювався для їх подальшого комерційного використання. Таким чином, позивач вважає, що операції з продажу нафтопродуктів іншим суб'єктам господарювання не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.
Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Заперечення обґрунтовані тим, що оскаржене податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі акта перевірки. Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 212.1.9 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України). З врахуванням положень пп. 14.1.212 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, відповідач вважає, що при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.
Таким чином, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п. 2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України.
З таких підстав, відповідач вважає, що податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправній комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених в письмових запереченнях. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою від 04.07.2017 суд зупинив провадження у справі до 26.07.2017.
Ухвалою від 12.09.2017 суд поновив провадження у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з наступних підстав.
На підставі ст.77, пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (надалі- ПК України), наказу відповідача від 26.10.2016 №341 та плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 4-й квартал 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.
За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт від 07.12.16 №2283/13-03/НОМЕР_1 ( далі - акт перевірки).
В акті перевірки вказано, що перевіркою повноти нарахування акцизного податку за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 встановлено заниження акцизного податку у 2015 році всього в сумі 239 028 грн., в т.ч.: січень-9705 грн., лютий - 12245 грн., березень - 20293 грн., квітень - 15168 грн., травень - 13010 грн., червень -26774 грн., липень - 24045 грн., серпень - 20775 грн., вересень - 15559 грн., жовтень - 20713 грн., листопад - 27323 грн., грудень - 33418 грн.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 456280 грн. на підставі таких документів: періодичних звітів РРО помісячних (реєстраторів розрахункових операцій), розрахункових документів (фіскальних чеків), документів обліку (бухгалтерського та податкового), та оборотно-сальдових відомостей по рахунках 311 «Поточні рахунки в національній валюті», декларацій акцизного податку та ін., встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку Ґ 1 (код операції) декларацій акцизного податку «Усього податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» всього у сумі 239 028 грн. за 2015 рік.
В порушення вимог пп. 213.1.9 п.213.1. ст.213, пп. 214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.4, пп.215.3.10 п.215.3 ст.215, п.216.9 ст.216 ПК України позивач не нараховував акцизний податок на відпуск нафтопродуктів з автозаправної станції при здійсненні розрахункових операцій та відпуску нафтопродуктів при застосуванні відомостей на відпуск нафтопродуктів.
На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0001754000 від 15.12.2016, яким збільшив суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 358 542,00 грн., в тому числі 239 028,00 грн. за податковим зобов'язанням та 119 514,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу до Головного управління ДФС у Львівській області. У відповідності до рішення про результати розгляду скарги (№1467/10/13-01-10-01-05) скаргу частково задоволено. Податкове повідомлення-рішення №0001754000 від 15.12.2016 скасовано в частині 59757,00грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині залишено без змін. На виконання вказаного рішення відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення №0000034000 від 24.02.2017.
Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарги №6743/п/99-99-11-03-01-25 від 24.05.2017 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000034000 від 24.02.2017 без змін.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000034000 від 24.02.2017 позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення.
Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.
Між позивачем та покупцями нафтопродуктів, зокрема, ДП «Угерський спиртовий завод», ПП «Весна - Плюс», ПП «М-Комунбуд», ТзОВ «Б.К.Будпрестиж», ТзОВ « Темара», ФОП ОСОБА_4 укладались договори, за якими позивач зобов'язувався поставляти, а покупець приймати та оплачувати на умовах і протягом дії договорів нафтопродукти та супутні товари. Поставка товару відбувалась на підставі товарно-транспортних накладних, які оформляються на підставі відомостей встановленого зразка. Таким чином, на думку позвиача, юридичні та фізичні особи-підприємці, які придбавали у нього паливо та отримували його на АЗС, використовували його у власній господарській (комерційній) діяльності та продаж таких товарів здійснювався для їх подальшого комерційного використання.
Тому, позивач вважає, що операції з продажу нафтопродуктів іншим суб'єктам господарювання через АЗС не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.
Проте, на думку суду, вказана позиція позивача є безпідставною та необґрунтованою, з огляду на таке.
Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1, пп. 212.3.1 п.212.3 ст.212, п.213.1 ст.213 ПК України платниками податку є особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів. Такі суб'єкти підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку - контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу підакцизних товарів. Реєстрація здійснюється не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється реалізація підакцизних товарів. Отже, реєстрація контролюючими органами таких платників, як платників акцизного податку здійснюється автоматично при поданні ними декларації з акцизного податку до контролюючих органів, які обслуговують адміністративно- територіальні одиниці, на яких розташовано пункти продажу підакцизних товарів.
Як передбачено пп. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 ПК України реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Згідно з пп. 214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 статті 213 ПК України.
В пп. 215.3.10 п.215.3 ст. 215 ПК України встановлено, що для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп. 213.9 п. 213.1 ст. 213 вказаного Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість) у розмірі 5 відсотків.
Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів відповідно до п.216.9 ст.216 ПК України є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
В розділі 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155 вказано, що талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг.
Смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та /або виконання службових операцій (п. 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Національного банку України від 10.12.2004 №620).
Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання платіжних паливних карток у т.ч. старт-карток) і талонів встановлюються договором про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками між покупцем і продавцем. Паливна картка, талони передаються на підприємство за актом приймання-передачі після оплати вартості згідно з умовами договору. Підтвердженням факту отримання пального можуть бути видаткові документи або чеки терміналів, формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС.
Відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.
При відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст.216 ПК України.
Відповідно до вказаних Правил роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні.
Стаціонарні АЗС - комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками. На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.
Пересувні АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів.
Контейнерні АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.
Заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС (за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора) через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (п. 34 та п. 35 Правил №1442).
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають в особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.
Щодо доводів позивача про те, що йому не надали розрахунку штрафних санкцій (фінансових) санкцій до оскарженого податкового повідомлення - рішення, а також щодо неповідомлення його про місце і час розгляду заперечення на акт перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідач письмових пояснень та доказів, які б спростовували вказані порушення суду не надав.
Проте, суд зазначає, що такі порушення носять процедурний характер, і самі по собі не впливають на правомірність оскарженого рішення та не спростовують висновків акта перевірки, а тому не можуть бути достатніми підставами для визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення- рішення.
Щодо доводів позивача про те, що ДФС не повідомила його у відповідності до п.56.8 ст. 56 ПК України про продовження строку розгляду скарги, суд зазначає, що такі дії вчинялись ДФС, яка не є стороною у справі, і дії якої позивач не оскаржує, а тому такі суд відхиляє.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0000034000 від 24.02.2017 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -
в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене та підписане 04 січня 2018 року.
Суддя А.Г. Гулик