Справа № 495/3656/17
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
12 грудня 2017 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі - Мамончик К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Банк Восток», ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Оілс Україна», Приватне підприємство «Юридичний Департамент «Дікон-Юг» про визнання договору іпотеки недійсним,
Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства «Банк Восток», ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Оілс Україна», Приватне підприємство «Юридичний Департамент «Дікон-Юг» про визнання договору іпотеки недійсним, вказуючи, що вважає вказаний договір іпотеки недійсним, оскільки на момент його укладення були порушені вимоги діючого цивільного законодавства України.
Представник позивача за довіреністю - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, 13.11.2017 року через канцелярію Білгород-Дністровського суду надав до суду заяву, згідно якої просить дану справ розглядати без присутності позивача та його представника.
Представник відповідача - Публічного Акціонерного Товариства «Банк Восток» - Перчун К.Д. у судовому засіданні з позовом не погодилась, просила суд відмовити у його задоволенні,оскільки вважає позов необґрунтованим з мотивів, які викладені нею у запереченнях.
Представник відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у судовому засіданні з позовом не погодився, просив суд відмовити у його задоволенні з мотивів, які викладені у запереченнях.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Оілс Україна» у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання неодноразово сповіщався належним чином, що підтверджується розписками про отримання судових повісток, причину своєї неявки суду не повідомив, будь-яких заяв на адресу суду не надавав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Юридичний Департамент «Дікон-Юг» у судовому засіданні з позовом не погодився, просив суд відмовити у його задоволенні,оскільки вважає позов необґрунтованим з мотивів, які викладені у запереченнях.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені у позовній заяві та запереченнях до неї доводи, надавши правову оцінку обставинам справи,дослідивши надані докази та заслухавши доводи сторін, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним. 09.07.2014 року Білгород - Дністровським міськрайонним судом Одеської області було винесено рішення по цивільній справі № 1505/3691/2012 за позовом ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» до ОСОБА_1, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмету спору - ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса - Банк», ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позовні вимоги ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» були задоволені частково, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» заборгованість по Договору № 183/07-Ф від 21.12.2007 р. про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії сумі 5 647 148,38 грн.; Стягнення цієї заборгованості було постановлено здійснити шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 24.12.2007 р., тобто шляхом визнання за ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку №67,яка розташована за адресою : ДТ «Перлина», район Лиманський), смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Далі, 28.01.2015 року Апеляційний суд Одеської області розглянувши апеляційну скаргу ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» на вказане рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2014 року, постановив нове рішення, яким рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2014 г. в частині відмови в задоволені вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - дачний будинок, загальною площею 647,9 кв. м., який розташований на земельній ділянці № 67 в Дачному товаристві «Перлина» (район «Лиманський) смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області - скасував, та в цій частині постановив нове рішення, яким визнав за ПП Юридичний Департамент «Дікон Юг» право власності на дачний будинок та басейн, які розташовані на земельній ділянці № 67 в Дачному товаристві Перлина» (район «Лиманський) смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.05.2015 року вказане рішення апеляційного суду Одеської області в ід 28.01.2015 р. залишено без змін.
30.03.2016року Верховний суд України, розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України від 27.05.2015 р. прийняв постанову, якою рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2014 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 28.01.2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.05.2015 року - скасував, справу направив на новий розгляд в суд першої інстанції. На даний час ця справа перебуває в проваджені судді Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області та призначена до розгляду в судовому засіданні на 19.07.2016 р.
Також, як вказує позивач, 06.11.2015 року, між ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Гашовою В. В., за умовами якого ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» продав, а ОСОБА_2 придбав у власність дачний будинок та басейн, які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_2 на відчуджене майно зареєстровано 06.11.2015 року о 15:26:34 годин, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер: 25926852, державну реєстрацію прав здійснив приватний нотаріус Гашова Вікторія Валентинівна, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також, у той же час, 06.11.2015 року, між ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Гашовою В. В., за умовами якого ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» продав, а ОСОБА_2 придбав у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 У подальшому, 04.02.2016 року, між ПАТ «БАНК ВОСТОК» та ОСОБА_2 був укладено Договір іпотеки, за умовами якого, в якості забезпечення зобов'язань TOB «ІСТ OIJIC УКРАЇНА» за Кредитним договором № ОК2015-0345 від 18.11.2015 року, за умовами якого ПАТ «БАНК ВОСТОК» надав TOB «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» кредит в розмірі 1 200 000,00 доларів США, ОСОБА_2 передав в іпотеку ПАТ «БАНК ВОСТОК» наступне майно : дачний будинок та басейн, які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1; та земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: дачне товариство «Перлина» (район «Лиманський), смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області. Далі, як вказує представник позивача, приймаючи до уваги те, щосудові рішення, на підставі яких право власності на майно, що належало ОСОБА_1 перейшло до ПП «Юридичний Департаменту «Дікон Юг», скасовані як незаконні, позивач вважає, що вони не породжували жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення. Так, підставою виникнення права власності у ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» на спірне майно є рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2014 року та рішення Апеляційного суду від 28.01.2015 року, які скасовані Постановою Верховного суду України від 30.03.2016 року.
За таких умов, як вказує представник позивача, у зв'язку із скасуванням незаконного судового рішення про звернення стягнення на майно шляхом визнання права власності на це майно за ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг», дія права власності первинного власника - ОСОБА_1 підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису (про реєстрацію виникнення права власності у ОСОБА_1.), після якого зареєстровано запис про реєстрацію права власності на майно за ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг», оскільки відпала правова підстава переходу права власності на це майно від ОСОБА_1 до ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг». Тобто, на думку представника позивача, це означає, право власності ОСОБА_1 є дійсним з моменту внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно первинного запису про виникнення права власності на спірне майно у ОСОБА_1, а права власності на зазначене майно у ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг» ніколи не виникало. Отже, як вказує представник позивача, станом на теперішній час ОСОБА_1 є власником дачного будинку та басейну, які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 а також і власником зазначеної земельної ділянки.
Далі, як вказує представник позивача, оскільки власником спірного майна, з моменту його виникнення, де-юре, є ОСОБА_1, то станом на час укладення спірного договору іпотеки, тобто станом на 04.02.2016 року, ОСОБА_2 не мав повноважень власника спірного майна, тобто він не мав права вчиняти будь-яких юридично значимих дій, спрямованих на передачу спірного майна в іпотеку ПАТ «БАНК ВОСТОК». Оскільки станом на час укладення спірного правочину рішення судів, на підставі яких ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» зареєстрував право власності на спірне майно, скасовані Верховним судом України 30.03.2016 року, власником спірного майна був саме ОСОБА_1, тобто ОСОБА_2, з огляду на рішення Верховного Суду України від 30.03.2016 року не може вважатися власником спірного майна на час укладення спірного договору іпотеки.
Також представник позивача акцентує увагу на той факт, що судові рішення, на підставі яких право власності на спірне майно перейшло від ОСОБА_1 до ПП «Юридичний Департамент Дікон Юг», скасовані Верховним судом України як незаконні, тобто ОСОБА_1 на підставі зазначених скасованих судових рішень був протиправно позбавлений права власності на спірне майно, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 228 ЦПК України позивач приходить до висновку, що слід Договір іпотеки, укладений між ПАТ «БАНК ВОСТОК» та ОСОБА_2 04.02.2016 року в забезпечення боргових зобов'язань TOB «ІСТ OIJIC УКРАЇНА», визначених умовами Кредитного поговору № ОК2015-0345 від 18.11.2015 року, який містить ймовірність звернення стягнення у випадку невиконання або неналежного виконання TOB ІСТ OIJIC УКРАЇНА» кредитних зобов'язань, слід вважати таким, що порушує публічний порядок. А, у відповідності до ч. 2 статті 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Отже, позивач вважає спірний договір іпотеки позивач недійсним з двох правових підстав:
1)на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, - через недодержання в момент укладення спірного договору іпотеки стороною (сторонами) вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 станом на час укладення спірного договору іпотеки не був власником цього майна;
2)на підставі ч. 1 ст. 228 ЦК України, у зв'язку з тим що спірний договір іпотеки спрямований на порушення конституційного права ОСОБА_1, визначеного приписами ст. 41 Конституції України, а саме права власності на майно, яке виступає предметом іпотеки за спірним договором іпотеки.
На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позов.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені у позовній заяві та запереченнях до неї доводи, надавши правову оцінку обставинам справи,дослідивши надані докази та заслухавши доводи сторін, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
04.02.2016 р. між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК ВОСТОК» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань TOB «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» було укладено Іпотечний договір, посвідчений 04.02.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є.М., за реєстровим № 270
Відповідно до умов зазначеного договору, ОСОБА_10 передав в іпотеку ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «БАНК ВОСТОК» земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, та розташований на цій земельній ділянці дачний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на вказаний будинок та земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується відповідними и Витягами, які містяться у матеріалах справи. Тобто, на момент укладення іпотечного договору власником земельної ділянки та дачного будинку був ОСОБА_10 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 06.11.2015 року Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, за реєстровим № 756 та Договору купівлі-продажу, посвідченого 06.11.2015 року Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, за реєстровим № 755, відповідно. Вказані договори не визнані недійсними. Тобто, право власності ОСОБА_10 на момент укладення іпотечного договору і по теперішній час є зареєстрованим належним чином в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відсутність заборони відчуження земельної ділянки та дачного будинку, відсутність іпотеки, встановленої щодо земельної ділянки та дачного будинку на користь третіх осіб, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутність податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна на момент посвідчення договору була перевірена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є.М.
Вищевикладене кореспондується з положеннями ч.1,2 ст.577 ЦК України, яка передбачає, що якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом; застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Виникнення іпотеки земельної ділянки та дачного будинку за вказаним договором зареєстровано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є.М. 04.02.2016 року, що також підтверджується відповідними Витягами у матеріалах справи. Також суд приймає до уваги той факт, що на момент укладення іпотечного договору рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2017 р. по цивільній справі № 1505/3691/2012 за позовом ПП «Юридичний департамент «Дікон ЮГ» до ОСОБА_1, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення Апеляційного суду Одеської області від 28.01.2015 р. та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.05.2017 року набули законної сили, не скасовані та не змінені.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_10 мав усі повноваження укласти іпотечний договір, сторони іпотечного договору - ОСОБА_10 та ПАТ «БАНК ВОСТОК» виконали усі вимоги закону, додержання яких є необхідним для чинності правочину у відповідності до ст.203 ЦК України, чт.1,2 ст.577 ЦК України.Тобто, твердження представника представника позивача відносно того, що ОСОБА_10 станом на час укладення спірного договору іпотеки не був власником цього майна, є таким, що не відповідає матеріалм справи.
Другою підставою оспорювання вказаного договору іпотеки недійсним позивачем вказано посилання на положення ч.1 ст.228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Однак, позивачем не надано суду жодних доказі на підтвердження того, що даний договір порушує публічний порядок, або спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Сам по собі факт того, що правомірність набуття права власності на спірне іпотечне майно було предметом неодноразового розгляду судами, не може розцінено як порушення публічного порядку або порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у зазі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до чт.1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до чт.З ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні :лотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета потеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського зідання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд зобов'язаний розглядати справу виключно в межах заявлених сторонами вимог та на підставі поданих ними доказів, рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» за № 14 від 18.12.2009 року, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (ч.1 ст. 213 ЦПК). Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий , неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 10,11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ч.ч. 1,2,3 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 41 Конституції України, Законом України «Про іпотеку», ст.203, 215, 228, 577, 579 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 11, 15, 57, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Банк Восток», ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Оілс Україна», Приватне підприємство «Юридичний Департамент «Дікон-Юг» про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: